вул.Кн.Острозького, 14а, м.Тернопіль, 46025, тел.:0352520573, e-mail: inbox@te.arbitr.gov.ua
20 червня 2025 року м.Тернопіль Справа № 921/360/25
Господарський суд Тернопільської області
у складі судді Андрусик Н.О.
розглянув заяву №1644/03-04 від 17.06.2025 від 17.06.2026 (вх.№4456 від 18.06.2025) Збаразької міської ради, місто Збараж Тернопільського району Тернопільської області
про вжиття заходів забезпечення позову
у справі
за позовом Збаразької міської ради, м. Збараж Тернопільського району Тернопільської області
до відповідача Приватного підприємства "РАЙРЕМЦЕНТР НОВЕ СЕЛО", с. Нове Село Підволочиського району Тернопільської області
про зобов'язання усунути недоліки у виконаних роботах
без виклику (повідомлення сторін),
Збаразька міська рада, м. Збараж Тернопільського району Тернопільської області звернулася 17.06.2025 через підсистему "Електронний суд" ЄСІКС до Господарського суду Тернопільської області з позовом №1647/03-04 від 17.06.2025 (вх.№413 від 18.06.2025) до Приватного підприємства "РАЙРЕМЦЕНТР НОВЕ СЕЛО", с. Нове Село Підволочиського району Тернопільської області, про зобов'язання здійснення заходів щодо усунення недоліків по об'єкту «Капітальний ремонт із впровадженням заходів з енергозбереження у адміністративній будівлі Збаразької міської ради за адресою: Тернопільська область, м.Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4».
Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2025 даний позов міської ради розподілено на розгляду судді Андрусик Н.О.
Разом з позовною заявою позивачем подано заяву №1644/03-04 від 17.06.2025 (вх.№4456 від 18.06.2025) про забезпечення позову, у якій заявник просить суд в порядку ст.137 ГПК України до набрання чинності рішенням Господарського суду Тернопільської області у цій справі заборонити суб'єктам державної реєстрації, в тому числі, державним реєстраторам, приватним та державним нотаріусам, іншим суб'єктам, що вчиняють реєстраційні дії з державної реєстрації щодо юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, будь-яким іншим особам, наділеним функціями державного реєстратора, вчиняти, проводити реєстраційні дії, передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань", відносно ПП "РАЙРЕМЦЕНТР НОВЕ СЕЛО" щодо реєстрації припинення (ліквідації) цієї юридичної особи.
В обґрунтування заяви міська рада зазначає про наявність у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про перебування ПП "РАЙРЕМЦЕНТР НОВЕ СЕЛО" з 21.02.2025 в стані припинення на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи, та в Реєстрі визначено строк розгляду вимог кредиторів до 21.06.2025.
На думку заявника, ймовірність вчинення реєстраційних дій щодо припинення юридичної особи відповідача безпосередньо пов'язане з предметом позову, а дана обставина може істотно ускладнити або унеможливити фактичне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог, зокрема з огляду на встановлений строк розгляду заяви вимог кредиторів. У зв'язку з цим заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову ускладнить або/та унеможливить поновлення прав та законних інтересів позивача в разі задоволення позову.
На підтвердження повноважень особи на підписання заяви про забезпечення позову заявником долучено Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформований 24.10.2023.
Згідно з Протоколом передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 18.06.2025, заяву передано на розгляд судді Андрусик Н.О.
Відповідно до приписів ст.140 Господарського процесуального кодексу України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Оцінивши доводи, викладені в заяві про забезпечення позову, суд враховує таке.
У рішенні Конституційного Суду України по справі № 4-рп/2011 від 31 травня 2011 року вказано, що з метою гарантування виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог у процесуальних законах України передбачено інститут забезпечення позову (абзац п'ятий пункту 4 мотивувальної частини цього рішення).
Інститут вжиття заходів забезпечення позову є одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту. Вказаний інститут спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права. Він віднесений до механізму захисту прав і свобод людини, зокрема в судовому порядку, і є гарантією їх захисту та відновлення, а отже, елементом правосуддя. Забезпечення позову стосується всіх стадій судового провадження (підготовка, призначення, розгляд справи, виконання рішення) і є однією з гарантій реального виконання можливого позитивного для людини рішення, оскільки надає можливість суду до ухвалення рішення в господарській справі вжити заходів до забезпечення реалізації позовних вимог.
У відповідності до вимог статті 136 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.
За змістом цієї норми обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача.
Згідно з положеннями частини першої статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема: забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У вирішенні питання про забезпечення позову, виходячи з положень статей 136, 137 ГПК України, господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник та наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.
Таким чином, необхідною умовою вжиття заходів для забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачеві або іншим особам здійснювати певні дії.
Обранням належного, відповідно до предмета спору, заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із заявленими вимогами позивача (в даному випадку третьої особи), чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
Водночас, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів та, вживаючи заходи забезпечення позову, слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Аналогічні правові висновки щодо застосування статей 136, 137 ГПК України викладені у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду від 29.08.2019 у справі №917/258/19, від 22.07.2019 у справі №914/120 Верховного Суду від 10.04.2018 у справі №910/19256/16, від 14.05.2018 у справі №910/20479/17, від 14.06.2018 у справі №916/10/18, від 23.06.2018 у справі №916/2026/17, від 16.08.2018 у справі №910/5916/18, від 11.09.2018 у справі №922/1605/18, від 14.01.2019 у справі №909/526/18, від 21.01.2019 у справі №916/1278/18, від 25.01.2019 у справі №925/288/17, від 26.09.2019 у справі №904/1417/19, від 26.10.2020 у справі №907/477/20 та від 09.07.2021 у справі №910/6825/20.
Також у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України "Про Вищу раду юстиції", "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження" від 16 червня 2011 року №5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).
Тобто, заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.
Звертаючись до суду із заявою про забезпечення позову, заявник повинен обґрунтувати причини звернення з такою заявою та надати суду докази наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.
Вирішуючи питання щодо забезпечення позову, суд насамперед повинен з'ясувати зміст позовних вимог, а також правові підстави позову.
З заяви про забезпечення позову та долучених до неї документів не випливає підстав, за наявності яких допускається забезпечення позову.
У даному випадку предметом спору Радою визначено вимогу немайнового характеру, а саме зобов'язання відповідача здійснити заходи по усуненню недоліків у роботах, виконаних у адміністративній будівлі міської ради за договором №310 від 27.09.2021.
Відповідно до договору №310 від 27.09.2021 та змісту позовної заяви вбачається, що відповідачем виконані роботи з енергозбереження адміністративної будівлі і такі повністю оплачено позивачем як замовником. На даний час позивачем виявлено недоліки у виконанні робіт, які, на думку позивача, мають бути усунуті в межах гарантійного строку, утім, з огляду на ухилення підприємства від участі у складанні Дефектного акту, не надання відповіді на скерований Дефектний акт, не виконання заходів з усунення виявлених недоліків, стало підставою для пред'явлення позивачем даного позову. Суд зазначає, що спірні відносини регулюються Цивільним кодексом України, адже має місце порушення майнових прав позивача.
Обраний заявником спосіб забезпечення позову не відповідає майновому праву особи, що звернулась з такою заявою.
У постанові Верховного Суду від 09.09.2022 у справі №904/7630/21 висловлено позицію про те, що під час вирішення питання щодо вжиття заходів із забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні блокуватися господарська діяльність юридичної особи, порушуватися права осіб, що не є учасниками судового процесу, застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Суд зазначає, що в немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, а також постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18, від 26.09.2019 у справі №917/751/19, від 15.01.2020 у справі № 915/1912/19 та від 11.02.2021 у справі № 915/1185/20.
Суд також враховує правові висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 (провадження № 14-88цс20, пункт 35), згідно з яким умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Як вже зазначалося вище, предметом позову у цій справі є зобов'язання відповідача усунути недоліки у виконаних підрядних роботах по об'єкту «Капітальний ремонт із впровадженням заходів з енергозбереження у адміністративній будівлі Збаразької міської ради за адресою: Тернопільська область, м.Збараж, вул. Б. Хмельницького, 4».
Заяву про забезпечення позову міською радою обґрунтовано з посиланням на наявність у Реєстрі юридичних осіб запису про перебування відповідача в стані припинення з 21.02.2025 на підставі рішення засновників (учасників) юридичної особи.
Судом в порядку статті 11 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" отримано Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (Відповідь №1491965 від 18.06.2025), згідно з відомостями якого встановлено, що державним реєстратором 21.02.2025 вчинено в Реєстрі запис за №1006441100002000871 про перебування ПП "РАЙРЕМЦЕНТР НОВЕ СЕЛО" (код ЄДРПОУ 41303113) - в стані припинення, підстава - внесення рішення засновників щодо припинення ЮО, строк для заявлення вимог - 21.06.2025.
Відносини, що виникають у сфері державної реєстрації, зокрема, юридичних осіб регулюються Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" за №755-IV від 15.05.2003 (далі за текстом - Закон №755-ІV).
Частиною 1 ст. 4 вказаного Закону врегульовано, що державна реєстрація базується на таких основних принципах: обов'язковості державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі; публічності державної реєстрації в Єдиному державному реєстрі та документів, що стали підставою для її проведення; врегулювання відносин, пов'язаних з державною реєстрацією, та особливостей державної реєстрації виключно цим Законом; державної реєстрації за заявницьким принципом; єдності методології державної реєстрації; об'єктивності, достовірності та повноти відомостей у Єдиному державному реєстрі; внесення відомостей до Єдиного державного реєстру виключно на підставі та відповідно до цього Закону; відкритості та доступності відомостей Єдиного державного реєстру.
Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону №755-ІV систему органів у сфері державної реєстрації становлять Міністерство юстиції України та інші суб'єкти державної реєстрації.
За ч. 3 ст. 5 Закону №755-ІV до повноважень інших суб'єктів державної реєстрації належить: забезпечення прийому документів, поданих для державної реєстрації, державної реєстрації та проведення інших реєстраційних дій, ведення Єдиного державного реєстру та надання відомостей з нього, формування та зберігання реєстраційних справ; здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Згідно норми п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону №755-ІV державний реєстратор проводить реєстраційну дію (у тому числі з урахуванням принципу мовчазної згоди) за відсутності підстав для відмови у державній реєстрації шляхом внесення запису до Єдиного державного реєстру.
Частиною 14 статті 17 Закону №755-ІV для державної реєстрації припинення юридичної особи в результаті її ліквідації на підставі рішення про припинення юридичної особи, прийнятого учасниками юридичної особи або відповідного органу юридичної особи, а у випадках, передбачених законом, - рішення відповідних державних органів, або судового рішення про припинення юридичної особи, не пов'язаного з її банкрутством, після закінчення процедури припинення, але не раніше закінчення строку заявлення вимог кредиторами, подаються такі документи: 1) заява про державну реєстрацію припинення юридичної особи в результаті її ліквідації; 2) довідка архівної установи про прийняття документів, що відповідно до закону підлягають довгостроковому зберіганню.
Відповідно до ч. 1 статті 104 ЦК України юридична особа припиняється, зокрема, в результаті ліквідації. Юридична особа ліквідовується, серед іншого, за рішенням її учасників (п. 1 ч. 1 статті 110 ЦК України).
Частиною 5 ст. 105 ЦК України учасники юридичної особи, суд або орган, що прийняв рішення про припинення юридичної особи, відповідно до цього Кодексу призначають комісію з припинення юридичної особи (комісію з реорганізації, ліквідаційну комісію), голову комісії або ліквідатора та встановлюють порядок і строк заявлення кредиторами своїх вимог до юридичної особи, що припиняється.
Ліквідаційна комісія (ліквідатор): закриває рахунки, відкриті у фінансових установах, крім рахунка, який використовується для розрахунків з кредиторами (ч. 3 статті 111 ЦК України); вживає заходів щодо інвентаризації майна юридичної особи (ч. 4 статті 111 ЦК України); складає проміжний ліквідаційний баланс, що включає відомості про склад майна юридичної особи (ч. 8 статті 111 ЦК України); складає ліквідаційний баланс після завершення розрахунків з кредиторами (ч. 11 статті 111 ЦК України).
Коли юридична особа перебуває у стані припинення (ліквідації) за власним рішенням, це означає, що вона проходить процедуру, метою якої є її припинення як суб'єкта права. У такому випадку виникають особливості щодо забезпечення позову.
Так, однією з ключових цілей процедури ліквідації є задоволення вимог кредиторів. Якщо є ризик, що ліквідація буде проведена з порушенням прав кредиторів (наприклад, майно буде виведено, або вимоги не будуть враховані), заборона реєстраційних дій може бути виправданим заходом.
Однак, заявником не надано жодних доказів на підтвердження порушення його майнових прав прийнятим рішенням засновника про припинення юридичної особи відповідача, а також не наведено жодного доказу, на підтвердження факту звернення міської ради до ліквідаційної комісії з вимогою про усунення виявлених недоліків у виконаних підприємством підрядних роботах.
Твердження заявника про те, що підставою внесення до Реєстру запису про перебування підприємства в стані припинення послугували дії міської ради по складанню Дефектного акту не знайшли свого підтвердження, адже такий дефектний акт складено 14.05.2025, натомість рішення засновків про припинення юрособи відповідача прийнято набагато раніше, а саме у лютому 2025 року.
Окрім того, суд звертає увагу, що застосування господарським судом заходів забезпечення позову шляхом заборони державним реєстраторам здійснювати реєстраційні дії, що передбачені Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" не можуть вважатися співмірними із позовними вимогами заявленими у даній справі через заборону судом здійснювати будь-які реєстраційні дії. Постановляючи ухвалу про заборону відповідачу або третім особам вчиняти певні дії, господарський суд повинен точно визначити, які саме дії забороняється вчиняти.
Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 21.02.2022 у справі №911/3015/21.
На думку суду встановлення заборони вчинення реєстраційних дій державним реєстраторам будь-яких органів (місцевого самоврядування, виконавчих комітетів, місцевих державних адміністрацій, акредитованих підприємств, Міністерства юстиції України), а також нотаріусам та особам, уповноваженим на виконання функцій державних реєстраторів, які мають відповідні повноваження щодо внесення відомостей та/або змін Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проводити будь-які реєстраційні дії відносно ПП "РАЙРЕМЦЕНТР НОВЕ СЕЛО" матиме наслідком обмеження господарської діяльності підприємства, спричинить необґрунтоване втручання у його діяльність та порушуватиме права підприємства, що не відповідає меті вжиття судом заходів забезпечення позову.
Заборонити можна лише ті реєстраційні дії, які безпосередньо пов'язані з предметом спору і можуть ускладнити виконання рішення суду. Наприклад, якщо спір стосується правомірності відчуження майна, або якщо є загроза виведення активів до завершення розгляду справи, заборона реєстрації змін у складі майна або інших реєстраційних дій, що можуть ускладнити стягнення, то в таких випадках вжиття заходів забезпечення є доречними.
Утім, у даному випадку заборона реєстраційних дій може вплинути на хід ліквідації.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними та не порушувати розумний баланс інтересів сторін.
Водночас суд враховує інтереси позивача та відповідача, а також можливий вплив на законну процедуру припинення юридичної особи.
Наявність запису про припинення юридичної особи не виключає можливості звернення будь-якого з її кредиторів з позовною вимогою про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи (правова позиція, викладена у постанові Верховного Суду №911/3135/20 від 16.11.2022). Це вказує на те, що стан припинення сам по собі не є абсолютною перешкодою для захисту прав кредиторів.
Частиною 5 статті 19 Господарського кодексу України визначено, що незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності суб'єктів господарювання з боку органів державної влади, їх посадових осіб при здійсненні ними державного контролю та нагляду забороняються.
Відповідно до статті 6 Господарського кодексу України загальними принципами господарювання в Україні є, зокрема, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом та заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини.
Приймаючи до уваги все вищевикладене в сукупності, оцінивши доводи заявника щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову з урахуванням розумності, обґрунтованості, співмірності та адекватності вимог про забезпечення позову, виходячи із заявленого предмета позову та з урахуванням балансу інтересів сторін, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви Збаразької міської ради про забезпечення позову шляхом заборони вчинення відповідним державним органам будь-яких реєстраційних дій щодо юридичної особи - відповідача.
Відповідно до частини 6 статті 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.
Керуючись ст.ст. 2, 4, 14, 20, 136-140, 232-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
У задоволенні заяви №1644/03-04 від 17.06.2025 від 17.06.2026 (вх.№4456 від 18.06.2025) Збаразької міської ради про вжиття заходів забезпечення позову у справі №921/360/25, - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, встановлені ст.ст.254-256 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено 20.06.2025.
Суддя Н.О. Андрусик