вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,
e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua
"20" червня 2025 р. м. Рівне Справа № 918/287/25
Господарський суд Рівненської області у складі головуючої судді Бережнюк В. В., розглянувши матеріали справи
за позовом Керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі
позивача 1) Державної екологічної інспекції Поліського округу
позивача 2) Клеванської селищної ради
до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України"
про стягнення 53 491,84 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища
Секретар судового засідання Мамчур А.Ю.
Представники присутні у засіданні 18.06.2025:
Від позивача - 1: Комісаров І.Д.
Від позивача - 2: не з'явився
Від відповідача: Білоус В.В., Піддубний О.О.
Від прокуратури: Ковальчук В.В.
Після оголошеної перерви 20.06.2025 на 11:00 год учасники справи не з'явилися.
Суть спору.
Керівник Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача 1) Державної екологічної інспекції Поліського округу та позивача 2) Клеванської селищної ради звернувся до Господарського суду Рівненської області з позовом до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення 53491,84 грн шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
Стислий виклад позиції позивача та заперечень відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним. Прокурор вказує, що філією "Костопільське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", правонаступником якої є філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", порушено вимоги законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства. Виявлено здійснення незаконної порубки 2 дерев породи "сосна" та 2 дерев породи "граб" невстановленими особами у кварталі 2 виділі 11 лісових насаджень у лісовому масиві філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України". Під час досудового розслідуваня кримінального провадження № 12024181180000302 від 26.04.2024 за ч. 1 ст. 246 КК України здійснено огляд кварталу 2 виділу 11 філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" та територію домоволодіння, в ході яких виявлено та вилучено зріз з пня дерева породи сосна розміром 45/45 см, стовбур дерева породи сосна, довжиною 13 м, зріз з пня дерева породи граб розміром 13/13 см, зріз з колоди дерева породи граб розміром 12/11 см, стовбур дерева породи граб, довжиною 10 м, зріз з пня дерева породи сосна розміром 52/54см, зріз з пня дерева породи граб розміром 41/41см, зріз з пня колоди породи граб розміром 37/41 см, буреломне дерево породи граб, довжиною 15 м, колода дерева породи граб довжиною 2.5 м, стовбур дерева породи граб, довжиною 12 м, стовбур дерева породи сосна (верх) довжиною 5 м. Відповідно до висновку експерта Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 19.06.2024 за № СЕ-19/118-24/5863-ТР за результатами судової трасологічної експертизи встановлено, що зрізи з колод та деревяні зрізи з пнів, які були вилученні під час огляду та надані на експертизу до розділення складали єдине ціле. Державною екологічною інспекцією Поліського округу проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у вищезазначеному кварталі, відповідно до якого, розмір заподіяної шкоди становить 53 492, 88 грн. З метою підтвердження розміру шкоди, проведено судову економічну експертизу експертом Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 27.05.2024 № СЕ-19/118-24/5835-ЕК, відповідно до якої, внаслідок незаконної порубки 2 сироростучих дерев породи "сосна" та двох сироростучих дерев породи "граб" у кварталі 2 виділі 11 філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", завдано збитків у розмірі 53 491,84 грн.
23 квітня 2025 року представник Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" подав відзив на позовну заяву. У своєму відзиві на позов, ДП "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" вказало, що позивачем не доведена неправомірність поведінки, яка виражалась би у діях чи бездіяльності відповідача. При цьому, така бездіяльність повинна мати конкретне вираження, тобто позивачем не доведено, які саме дії не вчинив відповідач, вчинення яких входить до його обов'язків відповідно до закону. А оскільки позивач не довів неправомірність поведінки відповідача, у складі збитків відсутній і причинно - наслідковий зв'язок. Позивачем не обґрунтовано, які саме заходи охорони лісів не було вчинено з метою збереження лісів від незаконних порубок.
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою від 01.04.2025 відкрито провадження у справі. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін. Розгляд справи по суті призначено на "23" квітня 2025 р. на 11:25 год.
23 квітня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позов.
Ухвалою від 23.04.2025 оголошено перерву у судовому засіданні на 06 травня 2025 р. на 11:15 год.
28 квітня 2025 року від Рівненської окружної прокуратури надійшла відповідь на відзив.
06 травня 2025 року від відповідача надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив.
У судовому засіданні 06.05.2025 оголошено перерву до 04 червня 2025 року на 10:30 год.
04 червня 2025 року від Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.
04 червня 2025 року судове засідання не відбулося по причині перебування судді Бережнюк В.В. на лікарняному з 02.06.2025 по 06.06.2025.
Ухвалою від 09 червня 2025 року розгляд справи призначено на 18 червня 2025 року на 10:30 год.
В судовому засіданні 18.06.2025 року представник прокуратури надав пояснення, які співпадають з позицією, викладеною у позовній заяві. Просить позов задоволити. Представник позивача-1 підтримав доводи органу прокуратури щодо наявності підстав для задоволення позову.
У свою чергу представники відповідача позов не визнали та просили відмовити у його задоволенні.
Суд дослідив докази, які наявні у справі.
У засіданні 18.06.2025 оголошено перерву для прийняття рішення на 20.06.2025 на 11:00 год.
20 червня 2025 року суд проголосив скорочене рішення.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.
Відповідно до наказу генерального директора ДП "Ліси України" від 18.10.2024 за № 1868 "Про припинення філії "Костопільське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", прийнято рішення про припинення філії "Костопільське лісове господарство", шляхом її закриття.
Відповідно до нормам статті 104 Цивільного кодексу України, юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
В результаті реорганізації філії "Костопільське лісове господарство" Державного спеціалізованого господарського підприємтсва "Ліси України", усі майнові та немайнові права, інтереси та обов'язки перейшли до правонаступника - філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", заснована на державній власності та являється відокремленим підрозділом юридичної особи згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Керуючись Положенням про державну лісову охорону, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 16.09.2009 № 976, вищевказані особи у відповідних лісництвах належать до посадових осіб державної лісової охорони, метою діяльності яких, згідно пункту 2 Положення, є здійснення правових, лісоохоронних та іншихзаходів, спрямованих на збереження, розширене відтворення, невиснажливе використання лісових ресурсів та об'єктів тваринного світу.
Відповідно до Положення філії "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України", предметом діяльності Філії є забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу (п. 2.2.2 Положення).
Рівненською окружною прокуратурою при виконанні повноважень, визначених ст. 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" за результатами вивчення матеріалів кримінального провадження за ознакам кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 246 КК України, внесеного до ЄРДР 26.04.2024 за № 12024181180000302 щодо факту незаконної порубки дерев, внаслідок якої державі заподіяно збитки, встановлено підстави для вжиття заходів представницького характеру.
Встановлено, що філією "Костопільське лісове господарство" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України", правонаступником якої є філія "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (далі - філія "Поліський лісовий офіс" ДСГП "Ліси України"), порушено вимоги законодавства у сфері охорони, захисту та використання лісів при веденні лісового господарства, а саме: не здійснено комплекс заходів спрямованих на збереження лісів, запобігання незаконних порубок.
Виявлено допущення здійснення незаконної порубки 2 дерев породи "сосна" та 2 дерев породи "граб" невстановленими особами у кварталі 2 виділі 11 лісових насаджень у лісовому масиві філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України".
Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, земельна ділянка, на якій здійсненно незаконну порубку дерев з кадастровим номером 5624684500:01:002:0001, перебуває в постійному користуванні Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України".
Згідно матеріалів лісовпорядкування, територія кварталу 2 виділу 11, в межах якого виявлено факти незаконної порубки дерев, перебуває в адміністративно- територіальних межах Клеванської селищної територіальної громади.
26.04.2024 року помічником лісничого Сульжиком Д.І. складено Акт огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства, відповідно до якого виявлено незаконну порубку 2 сироростучих дерев породи "сосна" (діаметром пнів 45 см, 53 см) та 2 сироростучих дерев породи "граб" (діаметром 41 см, 13 см) в кварталі 2 виділу 11 Новоставського лісництва.
Внаслідок вказаного правопорушення заподіяно шкоду лісовому господарству на суму 53585, 68, що розрахована за постановою № 665 від 23.07.2008, а також повідомлено працівників поліції про вчинення злочину.
26.04.2024 року до відділення поліції № 1 Рівненського Районного управління поліції Головного управління національної поліції в Рівненській області (далі - ВП №1 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області) надійшло повідомлення про те, що у 2 кварталі виділі 11 філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", виявлено самовільну незаконну порубку двох дерев породи "сосна" та двох дерев городи "граб".
Відомості про дане кримінальне правопорушення внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зареєстровано кримінальне провадження № 12024181180000302 від 26.04.2024 за ч. 1 ст. 246 КК України.
Під час досудового розслідуваня кримінального провадження № 12024181180000302 від 26.04.2024 року за ч. 1 ст. 246 КК України здійснено огляд місця події, а саме кварталу 2 виділу 11 філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України" та територію домоволодіння, в ході яких виявлено та вилучено зріз з пня дерева породи сосна розміром 45/45 см, стовбур дерева породи сосна, довжиною 13 м, зріз з пня дерева породи граб розміром 13/13 см, зріз з колоди дерева породи граб розміром 12/11 см, стовбур дерева породи граб, довжиною 10 м, зріз з пня дерева породи сосна розміром 52/54см, зріз з пня дерева породи граб розміром 41/41см, зріз з пня колоди породи граб розміром 37/41 см, буреломне дерево породи граб, довжиною 15 м, колода дерева породи граб довжиною 2.5 м, стовбур дерева породи граб, довжиною 12 м, стовбур дерева породи сосна (верх) довжиною 5 м.
Відповідно до висновку експерта Рівненського науково-дослідного експертно- криміналістичного центру від 19.06.2024 за № СЕ-19/118-24/5863-ТР за результатами судової трасологічної експертизи встановлено, що зрізи з колод та дерев'яні зрізи з пнів, які були вилученні під час огляду та надані на експертизу до розділення складали єдине ціле.
Державною екологічною інспекцією Поліського округу проведено розрахунок розміру шкоди заподіяної лісу незаконною рубкою дерев у вищезазначеному кварталі, відповідно до якого, розмір заподіяної шкоди становить 53 492, 88 грн.
З метою підтвердження розміру шкоди, проведено судову економічну експертизу експертом Рівненського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру від 27.05.2024 № СЕ-19/118-24/5835-ЕК, відповідно до якої, внаслідок незаконної порубки 2 сироростучихдерев породи "сосна" та двох сироростучихдерев породи"граб" у кварталі 2 виділі 11 Філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України", завдано збитків у розмірі 53 491,84 грн.
Прокурор вказує, що відповідач, як постійний лісокористувач, допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконного вирубування на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування 2 дерев породи "сосна" та 2 дерев породи "граб" у кварталі 2 виділі 11 філії "Костопільське лісове господарство" ДСГП "Ліси України". На даний час у вказаному кримінальному провадженні досудове розслідування триває, жодній особі про підозру не повідомлено, збитки, завдані в сумі 53 491,84 грн, не відшкодовано, що є підставою для їх стягнення у судовому порядку.
Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування, оцінка аргументів сторін.
Щодо права прокурора на звернення до суду із даним позовом.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до частини третьої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Відповідно до частин третьої та четвертої статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.
Абзацом 2 частини 5 цієї статті визначено, що у разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Пунктом 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 № З-рп/99 та ст. 1 Постанови Пленуму Вищого Господарського Суду України від 23.03.2012 №7 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам» під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій ст. 2 ГПК України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Представництво інтересів держави в суді є конституційною функцією органів прокуратури, а подача позову - єдиним можливим заходом реагування, направленим на реальне поновлення порушених прав та інтересів держави.
У п. п. З, 4 мотивувальної частини рішення Конституційного суду України від 038.04.1999 №3-рп/ 99 зазначається, що в основі інтересів держави є потреба у здійсненні загальнодержавних дій, програм, спрямованих на захист суверенітету територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі, як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання, тощо.
З урахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Таким чином, наведені вище норми законів та Рішення Конституційного Суду України, надають прокуророві право звертатися до суду з позовами про захист інтересів держави, обґрунтовуючи при цьому, в чому саме полягає таке порушення.
Аналогічну позицію висловив Верховний Суд України у постановах від 23.05.2006 р. справі №16/472, від 03.04.2007 у справі №05-5-46/8142, від 15.05.2007 у справі №12/111 та Верховний Суд від 26.07.2018 у справі №926/1111/15.
Адже, відповідно до ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, є об'єктами права власності українського народу від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Відповідно до ст.16 Конституції України, забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов'язком держави.
Реалізація зазначеного обов'язку здійснюється державою через відповідні органи, які зважаючи на приписи ч. 2 ст.19 Конституції України, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.
Стаття 50 Конституції України закріплює право кожного на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди.
Стаття 66 Конституції України зазначає, що кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.
Відповідно до преамбули Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", охорона навколишнього природного середовища, раціональне використання природних ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини - невід'ємна умова сталого економічного та соціального розвитку України. Тому збитки, завдані порушенням природоохоронного законодавства, а саме вирубкою лісів, завдають шкоди інтересам держави.
Основним завданням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, згідно ст. ст. 1, 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", є збереження природних ресурсів, у тому числі лісів.
Також варто зауважити, що Стокгольмська Декларація, прийнята у 1972 році на Конференції Організації Об'єднаних Націй з навколишнього довкілля сформулювало принцип про те, шо "Людина [повинна мати] має основне право на свободу, рівність і сприятливі умови життя в довкіллі, якість якого дозволяє вести гідне і процвітаюче життя, вона несе головну відповідальність за охорону і поліпшення довкілля на благо нинішнього і майбутніх поколінь". "Збереження і покращення якості оточуючого людину середовища є важливою проблемою, яка впливає на добробут народів та економічний розвиток усіх держав світу; це - вираз волі народів усього світу і обов'язок урядів усіх держав".
Європейська конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (1950) не містить екологічних прав. Але рішення Європейського суду формують судову практику, відповідно до якої визнається, що забруднення навколишнього середовища є причиною порушення основних прав громадян, як права на життя, на повагу до приватного та сімейного життя.
Так, у рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі "Хаммер проти Бельгії" Суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес. Економічні міркування і навіть права на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорони навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов'язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.
Оскільки ліси є невід'ємним елементом екосистеми, незаконне вирубування лісового фонду призводить до порушення прав усіх громадян на безпечне довкілля.
З цього випливає, що збереження лісових масивів становить особливий державний інтерес. Крім того, понесення постійними лісокористувачами цивільної відповідальності за бездіяльність - спонукатиме останніх в подальшому ефективно здійснювати заходи з охорони лісів, перебуваючих в їхньому користуванні, що, безумовно, становить державний інтерес.
Верховний Суду у складі колегії суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 07.12.2018 року (справа № 924/1256/17) зазначив, що за змістом ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" № 1697-VІІ прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження: 2) у разі відсутності такого органу.
Перший виключний випадок передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються. У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб'єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно. Не здійснення захисту виявляється в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб'єкта владних повноважень - він усвідомлює порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається, а здійснення захисту неналежним чином виявляється в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних питаннях, що виникають у галузі охорони навколишнього природного середовища та використаних правовідносинах, що виникають із заподіяння шкоди довкіллю, є державна екологічна інспекція Поліського округу, яка наділена відповідними повноваженнями та функціями згідно Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017 (далі - Положення).
Згідно з п. п. 1, 7 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 275 від 19.04.2017 Держекоінспекція України є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворенння і охорони природних ресурсів. Держекоінспекція здійснює свої повноваження безпосередньо і через утворені в установленому порядку територіальні органи, у даному випадку через Державну екологічну інспекцію Поліського округу.
Державна екологічна інспекція Поліського округу на лист від 06.03.2025 №50-56-2891вих-25 щодо надання інформації про вжиті заходи повідомила, що останньою не здійснювались заходи представницького характеру щодо стягнення шкоди в розмірі 53 491,84 грн.
Разом з тим, відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, доходи місцевих бюджетів. Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок власних, визначених законом, джерел та закріплених у встановленому законом порядку загальнодержавних податків, зборів та інших обов'язкових платежів. Склад доходів місцевих бюджетів визначається Бюджетним кодексом України та законом про Державний бюджет України (ст. 63 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Місцеві бюджети мають бути достатніми для забезпечення виконання органами місцевого самоврядування наданих їм законом повноважень на забезпечення населення послугами не нижче рівня мінімальних соціальних потреб. Повноваження на здійснення витрат місцевого бюджету мають відповідати обсягу надходходжень місцевого бюджету.
Природні ресурси, які перебувають у власності територіальних громад, є складовою частиною матеріальної і фінансової основи місцевого самоврядування (ст. 142 Конституції України). Територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності, зокрема на землю та природні ресурси (ст.60 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
До делегованих повноважень органів місцевого самоврядування згідно з вимогами п. б, ч. 1 ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" належить здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.
Статтею 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та і їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України та іншими законами (ст. 10 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").
Статтею 15 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" визначено, що місцеві ради в межах своєї компетенції здійснюють контроль за одержанням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
При стягненні шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, слід врахувати приписи п.7 ч.3 ст.29, ч.1 ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, які визначають, що грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, сплачуються у визначеному вказаними нормами співвідношенні на рахунки спеціальних фондів Державного, обласних та місцевих бюджетів в розмірах 30, 20 та 50 відсотків відповідно.
Разом з цим, внаслідок несплати заподіяної незаконною порубкою лісу, місцевий бюджет (всі кошти за заподіяну екологічну шкоду стягуються за місцем заподіяння шкоди на один казначейський рахунок спеціального фонду, відкритий на відповідну раду) Клеванської селищної ради не отримує відповідні кошти.
Відтак, окружною прокуратурою листом № 50-56-679вих-25 повідомлено Клеванську селищну раду про виявлений факт незаконної рубки дерев на території Клеванської селищної територіальної громади.
З наданої відповіді встановлено, що Клеванською селищною радою не вживалися заходи щодо стягнення шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вирубування дерев.
Отже, ні органом місцевого самоврядування, ні Державнаою екологічною інспекцією Поліського округу не вживалися заходи щодо звернення до суду з позовом до Державного спеціалізованого господарського підприємство "Ліси України" в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про примусове стягнення шкоди, завданої незаконними рубками лісу, що свідчить про їх бездіяльність.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п.5.6 постанови від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач здійснює захист своїх інтересів.
У постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що сам факт не звернення до суду ради з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси територіальної громади, свідчить про те, що зазначений орган місцевого самоврядування неналежно виконує свої повноваження, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади та звернення до суду з таким позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого незвернення він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим. Розумність строку звернення визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту в даному випадку через закінчення перебігу позовної давності, а також таких чинників, як значущість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо. (Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18).
Тож, відповідно до ст. 53 ГПК України, ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", дані обставини стали підставою для захисту інтересів держави в особі Державної екологічної інспекції Поліського округу та Клеванської селищної ради шляхом звернення до суду з позовом.
Судом встановлено, що спірні правовідносини за своїм змістом є позадоговірними, та стосуються стягнення шкоди, завданої порушенням природоохоронного законодавства, а саме незаконною рубкою дерев.
Надаючи оцінку обставинам справи в межах доводів сторін, суд зазначає, що за приписами статті 16 Цивільного кодексу України, одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Предметом судового розгляду є поданий прокурором позов в інтересах держави в особі позивачів до відповідача, як постійного лісокористувача, про відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу шляхом незаконної порубки дерев.
Відповідно до статті 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.
Згідно з статтею 16, частиною 1 статтею 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.
Водночас, пунктом 1 частини 2 статті 19 Лісового кодексу України унормовано, що постійні лісокористувачі зобов'язані забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку.
Частиною 1 статтею 86 Лісового кодексу України, організація охорони і захисту лісів передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження лісів від пожеж, незаконних рубок, пошкодження, ослаблення та іншого шкідливого впливу, захист від шкідників і хвороб.
Відповідно до частини 5 статті 86 Лісового кодексу України, забезпечення охорони і захисту лісів покладається на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері лісового господарства та органи місцевого самоврядування, власників лісів і постійних лісокористувачів відповідно до цього Кодексу.
Статтею 90 Лісового кодексу України, основними завданнями державної лісової охорони є: здійснення державного контролю за додержанням лісового законодавства; забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, захист від шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.
Пунктами 1, 5 частини 2 статті 105 Лісового кодексу України визначено, що відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у: незаконному вирубуванні та пошкодженні дерев і чагарників; винні у порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.
Статтею 107 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни зобов'язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.
Частиною 1 статті 68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" встановлено, що порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.
Підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.
Відповідно до частини 1 статті 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.
Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.
Загальні положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди містяться у статті 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Підставами для покладення відповідальності на особу, яка заподіяла шкоду, за змістом статті 1166 Цивільного кодексу України є: протиправна поведінка особи, що заподіяла шкоду, шкідливий результат такої поведінки, тобто настання, наявність самої шкоди, причинний зв'язок між протиправною поведінкою і настанням шкоди та вина особи у заподіянні шкоди.
Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.
З аналізу вищенаведених норм права вбачається, що обов'язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов'язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев. Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.
При цьому, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Аналогічна правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 27 березня 2018 року в справі № 909/1111/16.
Зважаючи на предмет доведення прокуратурою в позовній заяві обставин відшкодування збитків та заперечення відповідача, щодо відсутності доказів, які б вказували саме на протиправність поведінки відповідача, суд досліджуючи наявні в матеріалах справи докази, щодо складу цивільного правопорушення зазначає наступне.
Протиправна поведінка - це протиправне, шкідливе діяння фізичної або юридичної особи, що тягне застосування правовідновлюючих заходів.
Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці. Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах.
Водночас, поведінка заподіювача шкоди може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов'язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує.
Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.
Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об'єктивно походять від певної дії чи бездіяльності).
Земельна ділянка в кварталі 2 належить ДСГП "Ліси України" на праві постійного користування. Незаконна вирубка дерев здійснена на території Костопільского лісництва ДП "Костопільське лісове господарство.
Як встановлено з доказів, долучених до матеріалів справи, відповідачем (правонаступник) як постійним лісокористувачем, порушено норми статей 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, що полягає у не забезпеченні охорони та збереження лісових насаджень, тобто, відповідач допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев у кількості 4 шт.
Вказані обставини підтверджуються наданими прокурором доказами.
Отже, відповідно до норм вищевказаного законодавства та положення статей 105, 107 Лісового кодексу України, статей 68, 69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища", суд зазначає, що відповідач (правонаступник) допустивши протиправну бездіяльність у вигляді невчинення дій, направлених на забезпечення охорони і збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчій йому території земель лісового фонду, діяв неправомірно, що призвело до незаконного вирубування невстановленими особами дерев породи "Дуб" (усього 4 шт.).
За таких обставин, суд констатує, що цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов'язків.
Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.
Аналогічні висновки при розгляді даної категорії справ містяться і у постановах Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 23 серпня 2018 року справа № 917/1261/17, від 20 вересня 2018 року справа №909/495/17, від 07 червня 2019 року справа №914/1960/17.
Підсумовуючи усе вищеописане суд констатує, що організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів. Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.
Cуд підкреслює, що не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.
Аналогічні правові позиції щодо застосування норм матеріального права, зокрема, статей 19, 63, 64, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166 Цивільного кодексу України, наведені Верховним Судом у складі Касаційного господарського суду в постановах від 15 лютого 2018 року справа № 927/1096/16, від 20 лютого 2020 року справа № 920/1106/17, від 24 лютого 2021 року у справі № 906/366/20
Отже, суд дійшов висновку, що в даних правовідносинах визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев, при цьому не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування.
Беручи до уваги все вищенаведене, суд зазначає, що відповідач не виконав обов'язків, покладених на нього законодавством з охорони лісу, що призвело до незаконної рубки лісу. Зокрема відповідач не виконав обов'язків щодо охорони та захисту лісових насаджень, контролю, обліку та оформлення виявлених лісопорушень. Внаслідок невиконання підприємством своїх обов'язків завдано шкоди лісу.
Відповідно до статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначається на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 23 липня 2008 року № 665 "Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної лісу".
Сума збитків, встановлена у висновку експерта а також у розрахунку розміру шкоди, який складений Державною екологічною інспекцією Поліського округу.
У матеріалах справи наявні усі необхідні відомості для встановлення дійсного розміру шкоди, заподіяної лісу.
Разом з тим, відповідачем не подано доказів на спростування саме тієї суми збитків, що зазначена в експертному висновку та розрахунку екологічної інспекції.
Із встановлених обставин справи вбачається, що відповідач як постійний користувач лісу не дотримався нормативно визначених правил щодо збереження лісу.
Недотримання відповідачем нормативно визначених правил збереження лісу є протиправною формою поведінки в результаті якої була проведена рубка дерев.
Наслідком протиправної поведінки відповідача є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення вирубки дерев не призначених у рубку. Така шкода перебуває у безпосередньому причинному зв'язку з протиправною поведінкою відповідача, адже її заподіяння зумовлено невиконання ним обов'язкових умов щодо збереження лісу.
Вина відповідача у здійсненні незаконної рубки дерев презюмується та ним не спростована, адже відповідно до пунктів 1, 2 частини другої статті 19, пункту 5 частини першої статті 64 Лісового кодексу України, він як постійний користувач лісу не виконав свого обов'язку щодо здійснення охорони лісу від незаконних рубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів.
А тому, відповідач як постійний користувач несе цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства, що мало наслідком незаконну порубку дерев.
Щодо інших аргументів, на які посилалися учасники справи та яким не була дана оцінка, то Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Отже, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення у справах "Проніна проти України", "Серявін та інші проти України", "Ruiz Torija v. Spain" тощо).
Висновки суду за результатами вирішення спору.
За результатами розгляду спору та з'ясування обставин, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що позовні вимоги керівника Рівненської окружної прокуратури в інтересах держави в особі позивача 1) Державної екологічної інспекції Поліського округу та позивача 2) Клеванської селищної ради до відповідача Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" в особі Філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" про стягнення з відповідача шкоди завданої природному середовищу в сумі 53 491 грн. 84 коп. - обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Розподіл судових витрат.
Згідно з ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з правилами ч. 9 ст. 129 ГПК України, у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Прокуратурою сплачено судовий збір у розмірі 2 422 грн. 40 коп., який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача.
Керуючись статтями 129, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 44768034, 01601, м. Київ, вул. Руставелі Шота, 9А) в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (код ЄДРПОУ 45601597, 43010, м. Луцьк просп. Волі, 30, Волинська область) на користь держави в особі Клеванської селищної ради (код ЄДРПОУ 04387094, 35312, Рівненська область, Рівненський район, селище Клевань, вул. Івана Франка, буд. 20) - 53 491 (п'ятдесят три тисячі чотириста дев'яносто одну) грн. 84 коп. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.
3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (01601, м. Київ, вул. Роставелі Шота 9А, ідентифікаційний код 44768034) в особі філії "Поліський лісовий офіс" Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (просп. Волі, 30, м. Луцьк, Луцький район, Волинська область, 43010, ідентифікаційний код 45601597) на користь Рівненської обласної прокуратури (33028, м. Рівне, вул. 16 липня 52, ідентифікаційний код 02910077) 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять два) грн. 40 коп. судового збору.
4. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду в порядку встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 Господарського процесуального кодексу України.
Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.
Повний текст рішення складено та підписано 20 червня 2025 року.
Суддя Бережнюк В.В.