65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
про забезпечення позову
"20" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/2399/25
Господарський суд Одеської області у складі судді Мусієнко О.О.,
розглянувши заяву (вх. № 2-924/25 від 19.06.2025) заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області
у справі № 916/2399/25
за позовом: заступника керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області (66302, Одеська обл., Подільський район, м. Подільськ, пр-т Шевченка, 10) в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області (66100, Одеська обл., м. Балта, вул. Любомирська, 193)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстар» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, 37/3)
Заступник керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області звернувся із позовною заявою, сформованою в системі «Електронний суд» 18.06.2025 (вх. № 2457/25 від 18.06.2025), в якій просить:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстар» на користь Балтської міської ради Подільського району Одеської області безпідставно збережені кошти у сумі 922 326, 89 грн;
- стягнути з відповідача на користь Одеської обласної прокуратури сплачений судовий збір за подачу позову.
Заступником керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області подано заяву (вх. № 2-924/25 від 19.06.2025), в якій просить:
- вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на всіх рахунках відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстар» в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно відповідача, у межах суми 922 326, 89 грн.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову заявник зазначає, що підставою для пред'явлення позову стало те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Промстар», являючись власником нафтобази за адресою: Одеська область, Подільський район, село Білине, вул. Привокзальна, буд. 1, яка розташована на земельній ділянці комунальної власності Балтської міської ради з кадастровим номером 5120680800:02:001:0330, фактично безпідставно користується вказаною земельною ділянкою без оформленого та зареєстрованого речового права та, відповідно, без достатньої правової підстави зберігає у себе кошти, які мало би сплатити за її користування. Вказує, що сума безпідставно збережених коштів на підставі ст. 1212 ЦК України за період з 01.01.2024 по 01.05.2025 склала 922 326, 89 грн. Зазначає, що співмірним та адекватним заходом забезпечення позову у даному випадку буде накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Промстар», які знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, та на майно, яке належить останньому, у межах суми позову 922 326, 89 грн. У випадку подання позову про стягнення грошових коштів, можливість відповідача в будь-який момент розпорядитися такими коштами, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача.
Дослідивши матеріали поданої заяви про забезпечення позову, господарський суд вважає її такою, що підлягає задоволенню, з огляду на таке.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача (боржника) або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).
Метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Згідно зі ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 та ч. ч. 2, 4, 14 ст. 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб. Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на кошти, що знаходяться на кореспондентських рахунках банку.
Ч. 1 ст. 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору, якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред'явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.05.2021 у справі № 914/1570/20 виснувала про те, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. Важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення.
Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. рішення ЄСПЛ у справі “Кюблер проти Німеччини»).
Велика Палата Верховного Суду у п.п. 46-48 постанови від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22 виснувала, що як характер спору (майновий або немайновий), так і те, чи підлягає судове рішення у конкретній справі примусовому виконанню, не мають вирішального значення при дослідженні судом питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову. Ключовим є встановлення судом: 1) наявності спору між сторонами; 2) ризику незабезпечення ефективного захисту порушених прав позивача, який може проявлятися як через вплив на виконуваність рішення суду у конкретній справі, так і шляхом перешкоджання поновленню порушених чи оспорюваних прав позивача, за захистом яких він звернувся до суду; 3) співмірності обраного позивачем виду забезпечення позову з пред'явленими позовними вимогами та 4) дійсної мети звернення особи до суду з заявою про забезпечення позову, зокрема, чи не є таке звернення спрямованим на зловживання учасником справи своїми правами. Наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії.
Статті 138, 136 ГПК України передбачають право особи у разі існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову подати до суду заяву про забезпечення позову, як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи.
Втім, під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. У спорах майнового характеру про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.
При цьому, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22, розглядаючи питання забезпечення позову у справах про стягнення заборгованості, дійшла, зокрема, висновку, що у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін (пункт 23).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 904/1260/24 від 16.09.2024.
Крім того, суд зазначає, що за умови неможливості встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову доцільно накласти арешт на майно відповідача саме у межах суми, яка була б достатньою для такого стягнення у випадку недостатності арештованих грошових коштів, тобто лише в межах різниці між сумами ціни позову та арештованих грошових коштів (аналогічна позиція міститься у пункті 31 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.
При цьому обґрунтування необхідності забезпечення позову покладається саме на позивача та полягає у доказуванні обставин, з якими пов'язано вирішення питання про забезпечення позову. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову господарським судам слід враховувати, що такими заходами не повинні застосовуватися обмеження, не пов'язані з предметом спору.
Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду та наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Обранням належного заходу забезпечення позову дотримується принцип співвіднесення виду заходу забезпечення позову із вимогами позивача, чим врешті досягаються: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи.
З урахуванням вимог, передбачених ст. ст. 73, 74, 76 ГПК України, достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Згідно з усталеною практикою Верховного Суду і чинними нормами ГПК, вирішуючи питання про забезпечення позову, суди перевіряють, а заявник відповідно повинен навести суду достатні підстави для застосування того чи іншого виду забезпечення позову, надати відповідні докази на їх підтвердження та відповідність основним критеріям.
Предметом позову, з яким звернувся прокурор до господарського суду є майнова вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстар» безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою комунальної власності на користь Балтської міської ради Подільського району Одеської області в сумі 922 326, 89 грн.
Згідно листа Балтської міської ради Одеської області від 02.01.2025 № 04-19/6 Товариства з обмеженою відповідальністю «Промстар» не зверталось щодо укладення договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5120680800:02:001:0330 та не здійснює плату за користування нею; сума безпідставно збережених коштів за користування земельною ділянкою Товариством з обмеженою відповідальністю «Промстар» станом на 01.01.2025 складає 1 268 359, 99 грн.
Листом від 13.05.2025 № 04-25/837 Балтська міська рада Одеської області повідомила Подільську окружну прокуратуру, що загальна сума заборгованості з 01.01.2024 по 01.05.2025 становить 922 326, 89 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність між сторонами спору щодо існування у відповідача обов'язку сплатити на користь позивача заборгованість у сумі 922 326, 89 грн, а виконання в майбутньому судового рішення у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов'язане з обставинами наявності у відповідача присудженої до стягнення суми заборгованості, яка є значною.
Виходячи з наведеного, зважаючи на значний розмір заборгованості, стягнення якої є предметом позову, а також з урахуванням неможливості наразі встановити достатність чи недостатність грошових коштів, що належать відповідачу і знаходяться на всіх його рахунках в усіх банківських або інших фінансово-кредитних установах, для задоволення вимог про стягнення суми позову, суд вважає заходи забезпечення позову щодо накладення арешту на майно та на грошові кошти, в межах ціни позову співмірними та справедливими в даному випадку.
При цьому, суд ураховує, що заходи забезпечення позову не позбавляють відповідача права володіти та користуватися належним йому майном з огляду на положення ч. 1 ст. 316, ч. 1 ст. 317 ЦК України та звертає увагу на можливість відповідача звернутися до суду із заявою про часткове скасування заходів забезпечення позову у разі, якщо на його рахунках перебуває сума коштів у розмірі, передбаченому в ухвалі про забезпечення позову, або вартість майна (його частини) перевищує розмір накладеного арешту у порядку, передбаченому ст. 145 ГПК України.
При цьому суд вбачає наявний зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову (накладення арешту на грошові кошти в межах ціни позову) та предметом позовних вимог (стягнення грошових коштів) та співмірність вказаних заходів забезпечення позову і предмету позову, оскільки арешт грошових коштів, який накладається судом для забезпечення позову про стягнення грошових коштів, має на меті подальше звернення стягнення на такі кошти в межах розміру заявлених вимог у разі задоволення позову.
За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження. При вжитті такого заходу власник майна не обмежується у правах володіння та користування своїм майном, та не позбавляється їх. Отже, накладення арешту на майно не завдасть шкоди та збитків відповідачу, не позбавить його конституційних прав на володіння та користування вказаним майном, здійснення господарської діяльності, отримання доходів, сплату податків тощо, а лише тимчасово обмежить право відповідача реалізувати вказане майно третім особам.
Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про те, що вищевказаний захід забезпечення позову відповідає ст. ст. 136, 137 ГПК України, а також вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовних вимог.
Вжиття вказаного заходу забезпечення даного позову не порушує принципів змагальності і процесуальної рівності сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди заявнику.
Суд наголошує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті та спрямовані на збереження існуючого становища до розгляду спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки, що можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення в разі задоволення позову.
Отже, з огляду на вищевказані норми та наведені обставини у сукупності, розглянувши заяву (вх. № 2-924/25 від 19.06.2025) керівника Подільської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області про забезпечення позову, виходячи з характеру обставин справи, суд дійшов висновку про задоволення вказаної заяви.
Згідно з ч. 1 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч. 5 ст. 140 ГПК України залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково.
Ч. 6 ст. 140 ГПК України передбачено, що про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання та вирішує питання зустрічного забезпечення. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.
Згідно з ч. 8 ст. 140 ГПК України ухвалу про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.
За приписами ч. 1, 2, 4 ст. 144 ГПК України ухвала господарського суду про забезпечення позову має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Керуючись ст. ст. 136 - 138, ст. ст. 140, 143, 145, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Заяву (вх. № 2-924/25 від 19.06.2025) керівника Подільської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Балтської міської ради Одеської області про забезпечення позову задовольнити.
2. Вжити заходи забезпечення позову в межах ціни позову в розмірі 922 326, 89 грн шляхом:
- накладення арешту на грошові кошти, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю «Промстар» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 37/3; ідентифікаційний код юридичної особи: 35929386) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову, крім рахунків із спеціальним режимом використання та рахунків (зокрема, кореспондентських), звернення стягнення на які заборонено законом;
- накладення арешту на майно, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю «Промстар» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 37/3; ідентифікаційний код юридичної особи: 35929386) на праві власності (тимчасове обмеження права на відчуження/розпорядження майном, без обмеження/ позбавлення права користування ним).
Стягувачем за цією ухвалою є: Подільська окружна прокуратура Одеської області (66302, Одеська обл., Подільський район, м. Подільськ, пр-т Шевченка, 10; ідентифікаційний код юридичної особи: 03528552).
Боржником за цією ухвалою є: Товариство з обмеженою відповідальністю «Промстар» (65005, м. Одеса, вул. Бугаївська, буд. 37/3; ідентифікаційний код юридичної особи: 35929386).
Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом та виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.
Ухвала набирає законної сили 20 червня 2025 року з моменту її підписання суддею у відповідності до ч. 2 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду.
Суддя Мусієнко Оксана Олегівна