79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
09.06.2025 Справа № 914/1455/24
місто Львів
Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., за участі секретаря судового засідання Хороз І.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Львівської обласної державної адміністрації, місто Львів
до відповідача-1 Львівської міської ради, місто Львів
до відповідача-2 Товариства з додатковою відповідальністю “Львівська автоколона №2207», місто Львів
до відповідача-3 Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, місто Чернігів
до відповідача-4 Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Волинської Людмили Василівни, місто Львів
за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі на стороні відповідача-1 ТзОВ «Грінера Україна»
про 1) визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради;
2) скасування державної реєстрації земельної ділянки з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень;
3) скасування державної реєстрації права комунальної власності;
4) скасування державної реєстрації права постійного користування земельною ділянкою.
За участі представників сторін:
від позивача: Бобер А.М. - представник (повноваження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва);
від відповідача-1: Коржевич У.Ф.- представник (повноваження відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, в порядку самопредставництва);
від відповідача-2: Цукорник С.Г.- адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги №1295098 від 10.07.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1454 від 17.12.2008); Вівчарівський В.П.- адвокат (ордер на надання правничої (правової) допомоги серія ВС №1331410 від 11.12.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серія ЛВ №001542 від 26.08.2019); Турянський Ю.І.- керівник
від відповідача-3: не з'явився;
від відповідача-4: Гевяк П.І.- адвокат ордер на надання правничої (правової) допомоги №1295083 від 10.07.2024; свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №1673 від 12.05.2010);
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі на стороні відповідача-1 - Гнитка Т.В.- адвокат (довіреність від 28.11.2023).
На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Львівської обласної державної адміністрації до Львівської міської ради, Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207», до Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, до Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Волинської Людмили Василівни, за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору у справі на стороні відповідача-1 ТзОВ «Грінера Україна» про: 1) визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 03.11.2005 №2748; 2) скасування в Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9,4433 га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області; 3) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради на земельну ділянку площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2711496046101, з одночасним припиненням речового права; 4) скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування за Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207» на земельну ділянку площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2711496046101, з одночасним припиненням речового права.
Хід розгляду справи викладено у наявних в матеріалах справи ухвалах суду та відображено протоколах судових засідань.
У судове засідання 09.06.2025 з'явились представники позивача, відповідача-1, відповідача-2, відповідача-4, третьої особи, відповідач-3 не з'явився.
Ухвалою від 09.06.2025 суд у задоволенні усно заявленого представником відповідача-2 клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження відмовив; клопотання відповідача-2 про призначення судової експертизи залишив без розгляду; усно заявлене представником відповідача-4 клопотання про виклик в судове засідання судового експерта залишив без розгляду.
Продовжив розгляд справи по суті та перейшов до стадії дослідження доказів.
Представник позивача у судовому засіданні 09.06.2025 позов підтримав, просив його задовольнити повністю.
Представник відповідача-1 у судовому засіданні 09.06.2025 проти позову заперечила, просила суд у задоволенні позову відмовити повністю.
Представники відповідача-2 у судовому засіданні 09.06.2025 позов підтримали, просили його задовольнити.
Представник відповідача-4 у судовому засіданні 09.06.2025 заперечив проти позову в частині, що стосується дій нотаріуса, в решті позову не заперечував, хоча у відзиві просив відмовити у задоволенні позову повністю.
Представник третьої особи в судовому засіданні 09.06.2025 проти позову заперечила, просила суд у задоволенні позову відмовити.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
У судовому засіданні 09.06.2025 проголошено скорочене (вступна та резолютивна частини) рішення.
Правові позиції учасників справи.
Правова позиція позивача.
Позивач зазначає, що із адвокатського запиту 12.04.2024 Львівській обласній державній адміністрації стало відомо, що у Державному земельному кадастрі право
власності на земельну ділянку площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для
розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код виду цільового призначення 12.04 згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, який відповідає Класифікатору видів цільового призначення земель, додаток №59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, введений в дію постановою Кабінету Міністрів України від 28.07.2021 №821), розташовану за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, 30, зареєстровано 17.10.2022 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області у формі комунальної власності.
Одночасно у Державному земельному кадастрі зареєстровано право постійного користування цією земельною ділянкою за Автоколоною №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту на підставі рішення Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області від 06.07.1978 №353 та Державного акта від 31.12.1982 Б060878.
Також з Реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 23.03.2023 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Волинська Людмила Василівна зареєструвала за Львівською міською радою право власності на земельну ділянку площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, розташовану за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, 30, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2711496046101 (індексний номер рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень: 66948162 від 27.03.2023) та право постійного користування цією ділянкою за Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207».
На думку позивача, під час проведення реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно земельної ділянки площею 9,4433 га кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, нотаріус допустив помилку, а саме при визначені розпорядника (власника) земельної ділянки відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та статті 122 Земельного кодексу України.
Зазначає, що вказана земельна ділянка не вибувала з державної форми власності, а тому державна реєстрація права комунальної власності за Львівською міською радою порушує права та законні інтереси держави, як власника такої.
За адресою вул. Конюшинна, 28, 30 у м. Львові було сформовано земельну ділянку державної власності (кадастровий номер 4610136300:05:018:0014) та передано у 1978 році в постійне користування Державному підприємству «Автоколона №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР», право якого на землекористування підтверджено Державним актом на право користування землею, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право користування землею за №179.
Станом на 2005 рік, згідно з даними ГУ Держгеокадастру у Львівській області, земельна ділянка площею 9,5000, яка облікувалася за ВАТ «Львівське АТП № 24654» перебувала у державній власності.
Позивач зазначає, що Львівська міська рада не мала повноважень без погодження власника земельної ділянки вилучати земельні ділянки державної власності , які перебувають у постійному користуванні, зокрема вищевказану земельну ділянку.
Оскільки, як стверджує позивач, про ухвалу Львівської міської ради від 03.11.2005 №2748 Львівській обласній державній адміністрації стало відомо з запиту представника ТДВ «Львівська автоколона № 2207» від 12.04.2024, відтак є підстави для поновлення судом строку на оскарження вказаної ухвали.
З огляду на вказане, позивач просить суд поновити строк на оскарження ухвали Львівської міської ради від 03.11.2005 №2748; визнати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 03.11.2005 №2748; скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9,4433 га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради на земельну ділянку площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2711496046101, з одночасним припиненням речового права; скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування за Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207» на земельну ділянку площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2711496046101, з одночасним припиненням речового права.
Також позивач виклав свою позицію щодо відзиву відповідача-1, віповідача-3 у відповіді на відзиви відповідача-1 та віповідача-3.
Правова позиція відповідача-1.
Відповідач-1 виклав свою позицію у відзиві, де зазначив наступне.
Відповідно до інформації з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно Львівською міською радою встановлено, що 23.03.2023 Товариство з додатковою відповідальністю «ЛЬВІВСЬКА АВТОКОЛОНА № 2207» зареєструвало право постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9,4433 га, що знаходиться за адресами: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, 30.
Вказана реєстрація права постійного користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 (площею 9,4433 га, за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, 30), відбулась на підставі державного акту Б № 060878, виданого виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради народних депутатів від 1982 року, Автоколоні № 2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР на постійне користування земельною ділянкою площею 11 га, що знаходилася за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна (Промзона Сигнівка) (надалі - Актвід 1982 р.).
Водночас, в межах спірної земельної ділянки із кадастровим номером 4610136300:05:018:0014, площею 9,4433 га, знаходиться інша земельна ділянка із кадастровим номером 4610136300:05:018:0003, яка була сформована та зареєстрована раніше, з об'єктами нерухомого майна, які на праві власності належали компанії «Сельскабет Сверігессвай 22, Скандеборг АпС».
Ухвалою Львівської міської ради № 2748 від 03.11.2005р. «Про користування компанією «Сельскабет Сверігессвай 22, Скандеборг АпС» земельною ділянкою на вул. Конюшинній біля будинку № 26 у м. Львові» ухвалено вилучити за згодою з користування ВАТ «Львівське автотранспортне підприємство 24654» земельну ділянку площею 1,63 га на вул. Конюшинній та передати компанії «Сельскабет Сверігесвай 22, Скандерборг АпС» земельну ділянку площею 0,99 га на вул. Конюшинній біля будинку № 26 в оренду терміном на 10 років для обслуговування виробничих споруд.
На підставі вищезазначеної ухвали було укладено договір оренди земельної ділянки від 10.04.2006, зареєстрований у Львівській міській раді за № С-515.
На земельній ділянці, яка була надана в оренду компанії «Сельскабет Сверігесвай 22, Скандерборг АпС» був розташований об'єкт незавершеного будівництва, готовність якого складала 50%. Даний об'єкт нерухомого майна до компанії Сельскабет Сверігесвай 22, Скандерборг АпС перейшов на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2000, що на даний час належить на праві власності ТДВ «Львівська автоколона №2207».
Однак, первинно саме у зв'язку з набуттям права власності на об'єкт незавершеного будівництва, готовність якого складала 50% компанією «Сельскабет Сверігесвай,22 Скандерборг АпС», Львівською міською радою було вирішено надати земельну ділянку в оренду, яка сформована та присвоєно кадастровий номер 4610136300:05:018:0003 площею 0,99 га.
Отже, набуття компанією «Сельскабет Сверігесвай 22, Скандерборг АпС» права власності на об'єкт незавершеного будівництва, готовність якого складала 50% по вул. Конюшинній, 26, і більше того, присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці 4610136300:05:018:0003 на думку відповідача, слугує ще однією підставою припинення права користування земельною ділянкою, яка була надана Автоколоні №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР на праві постійного користування земельною на підставі державного акту Б № 060878 від 1982р. Більше того, спірна земельна ділянка (з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014, площею 9,4433 га) накладена на межі земельної ділянки із кадастровим номером 4610136300:05:018:0003.
Щодо права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9,4433 га, відповідач-1 покликаючись на положення частин 1, 2 статті 83, статтю 80 Земельного кодексу України зазначає, що спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Львова, оскільки розташована у межах відповідної територіальної громади. Правомочностями власника згаданої земельної ділянки наділена Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування.
Позивачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами презумпцію належності Львівській міській раді земельної ділянки, яка знаходиться у межах міста Львова.
Відповідач зазначає, що у технічній документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), а саме лист Головного управління Держгеокадастру у Львівській області від 6.10.2022 № 0-13-0.91-2516/15-22 вказано, що земельна ділянка на вул. Конюшинній, 30 у м. Львові відноситься до земель м. Львова, що не надані у власність або користування.
В доповнення до вищевказаного листа, Головне управління Держгеокадастру у Львівській області додало лист від 7.10.2022р. № 32-13-0.91-2519/15-22, де вказано, що земельна ділянка на вул. Конюшинній, 30 у м. Львові, знаходиться в межах ділянки, на яку Пустомитівською районною радою народних депутатів видано державний акт (№ 179 від 1982 року).
Відповідач-1 отримав доказ належності даної земельної ділянки, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, площею 9,4433 га, до земель комунальної власності, і що, найважливіше, що не накладається в цілому, а лише знаходиться в межах.
Саме це на думку відповідача-1 доводить, що земельна ділянка, яка вказана в державному акті № 060878 від 1982 та відновлена земельна ділянка, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, площею 9,4433 га, це різні земельні ділянки.
Відповідач-1 покликається на проведену 1998 році інвентаризацію земель міста Львова, на підставі завершення якої було прийнято рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.02.1998 № 51 «Про інвентаризацію земель м. Львова». І саме на рішення щодо інвентаризації земель у 1998 є посилання у всіх листах Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, де зазначено приналежність даної земельної ділянки до земель м. Львова.
Покликаючись на положення абзаци 1, 3 пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, частини 1-3 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, пункти 1, 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» відповідач-1 зазначає, що жодних рішень позивача починаючи з 1991 року не було. Відтак, земельна ділянка, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, площею 9,4433 га належить та належала до земель міста.
Державний акт Б № 060878 від 1982, виданий Автоколоні № 2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту був предметом розгляду двох судових справ, якими встановлювався факт припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок припинення діяльності підприємства.
Покликаючись на рішення Господарського суду Львівської області від 16.09.2010 р. у справі №29/55, залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010 та рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2020 у справі №914/490/20, залишене без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021, відповідач-1 зазначає, що державний акт Б № 060878 від 1982 на земельну ділянку було надано Автоколоні №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР, а відповідно припинення діяльності державного підприємства шляхом перетворення є юридичним фактом для припинення права користування земельною ділянкою. Обставина припинення діяльності Автоколони № 2207 Львівського обласного управління автомобільного транспорту є юридичним фактом для припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 11 га, за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30.
Рішеннями суду також встановлено, що частина майна, яка перебувала на балансі Автоколони № 2207 не була приватизована ВАТ «Львівське АТП - 24654», а деякі об'єкти нерухомого майна були відчужені позивачем іншим юридичним особам, що призвело до фактичної зміни площі землекористування позивача.
Львівська міська рада була залучена у даних справах як власник земельної ділянки.
За викладених обставин випливає, що державний акт Б № 060878 від 1982 року, який було надано Автоколоні №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР, не є документом, який посвідчує право користування ВАТ «Львівське АТП 24654» земельною ділянкою площею 11 га, а відповідно і у ТзДВ «Львівська автоколона 2207» відсутнє право користування спірною земельною ділянкою.
Попри те, ТзДВ «Львівська автоколона 2207» у 2023 році (через 24,5 роки після припинення Автоколони №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР), незважаючи на встановлені судом факти про відсутність правонаступництва права постійного користування земельною ділянкою, звернулося до кадастрового реєстратора із заявою про державну реєстрацію земельної ділянки, приховавши вищенаведені факти.
Крім того, відповідач-1 покликається на обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту. Та зазначає, що позивач не заявляє вимогу про витребуванння земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9,4433 га від Львівської міської ради.
Щодо застосування строків позовної давності відповідач-1 зазначає, що твердження позивача про те, що лише 12.04.2024 із адвокатського запиту дізнався, про наявність ухвали Львівської міської ради від 03.11.2005 № 2748 та про те, що земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9,4433 га вибула з державної власності, не відповідають дійсності.
Жодного посилання та/або інформації про ухвалу Львівської міської ради № 2748 від 3.11.2005 «Про користування компанією «Сельскабет Сверігессвай 22, Скандеборг АпС» земельною ділянкою на вул. Конюшинній біля будинку № 26 у м. Львові» у адвокатському запиті - немає. Немає навіть у додатках до цього адвокатського запиту копії ухвали Львівської міської ради № 2748 від 03.11.2005. Відтак, жодних підстав для поновлення у позивача не виникло.
Ухвалу Львівської міської ради № 2748 від 03.11.2005 «Про користування компанією «Сельскабет Сверігессвай 22, Скандеборг АпС» земельною ділянкою на вул. Конюшинній біля будинку № 26 у м. Львові» належним чином прийнята та опублікована у 2005 році, також, міститься у вільному доступі на офіційному сайті Львівської міської ради, який двє блтзько 10 років.
З огляду на вказане відповідач-1 просить суд відмовити у заловоленні позову повністю.
Також відповідач-1 подав заперечення на відповідь на відзив відповідача-1 подані позивачем.
Правова позиція відповідача-2.
Відповідач-2 виклав свою позицію у відзиві, в якому зазначив наступне.
Відповідач-2 погодився із позицією позивача, що за адресою вул. Конюшинна, 28, 30 у м. Львові було сформовано земельну ділянку державної власності (на цей час земельній ділянці присвоєно кадастровий номер 4610136300:05:018:0014) та передано у 1978 році в постійне користування Державному підприємству «Автоколона №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР», право якого на землекористування підтверджено Державним актом на право користування землею, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право користування землею за №179.
Вважає, що Товариство з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207» є правонаступником Автоколони №2207 Львівського обласного управління автомобільного транспорту УРСР.
Таким чином до права постійного користування земельною ділянкою, яке було раніше набуте попередником юридичної особи, у випадку переходу цього права до правонаступника, не застосовуються обмеження передбачені частиною другою статті 92 Земельного кодексу України.
Відповідач-2 зазначає, що цілком правомірною є позиція Львівської обласної державної адміністрації, що право державної власності на земельну ділянку, що сформована та передана у 1978 році в постійне користування Державному підприємству «Автоколона №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР», правонаступником якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207», право якого на землекористування підтверджено Державним актом на право користування землею, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право користування землею за №179, згідно зі статтею 140 Земельного Кодексу України не припинялось і така в порядку статті 117 цього Кодексу у комунальну власність не передавалась.
Також відповідач-2 погоджується з правовою позицією Львівської обласної державної адміністрації, що 23.03.2023 приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Волинською Людмилою Василівною при реєстрації (у порядку визначеному пунктом 2 статті 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») права постійного користування земельною ділянкою площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, розташованої за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, 30, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2711496046101 за Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207», неправильно визначено та зареєстровано власника земельної ділянки та, всупереч правовстановлюючим документам (Державному акту на право користування землею державної власності, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №179), право власності на вищ езазначену зем ельну ділянку помилково зареєстровано за Львівською міською радою (індексний номер рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень: 66948162 від 27.03.2023).
Щодо ухвали сімнадцятої сесії четвертого скликання Львівської міської ради від 03.11.2005 №2748 (далі - ухвала №2748), відповідно до якої вилучено з користування ВАТ «Львівське автотранспортне підприємство 24654» земельну ділянку 1,63 га на вул. Конюшинна, відповідач-2 погоджується з позицією позивача щодо незаконності вказаної ухвали.
При винесенні спірної ухвали була відсутня згода на вилучення, як землекористувача, так і власника земельної ділянки. Отже, Львівська міська рада не мала повноважень без погодження власника земельної ділянки та користувача земельної ділянки вилучати земельну ділянку 1,63 га на вул. Конюшинні у м. Львові із землі, що належала до державної форми власності та перебувала в постійному користуванні ВАТ «Львівське АТП 24654» (правонаступник Державного підприємства «Автоколона №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту» та у подальшому ТДВ «Львівська автоколона №2207»).
Відповідач приходить до висновку про наявність підстав для скасування рішення приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Волинської Людмили Василівни (індексний номер рішення 66948162 від 27.03.2023) про державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку, розташовану у місті Львові, вул. Конюшинна, 28, 30, площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014 за Львівською міською радою та визнання незаконною та скасування ухвали №2748.
Правова позиція відповідача-3.
Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області вважає, що позовні вимоги до Головного управління не обгрунтовані, зважаючи на наступне.
Покликаючись на частину 4 статті 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» відповідач-3 зазначає, що державному кадастровому реєстратору Оксані Півень не було подано рішення суду про припинення права постійного користування на земельну ділянку ТзДВ «Львівська автоколона № 2207», таке рішення відсутнє. Також відсутнє будь-яке інше рішення про скасування права постійного користування земельною ділянкою. Тобто рішення, яке міг подати заявник і яке міг розглянути державний кадастровий реєстратор при прийнятті рішення за заявою - судом не виносилось.
Державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 була здійснена в Державному земельному кадастрі 19.10.2022 року відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 р. № 1051. Земельна ділянка з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014, зареєстрована в Державному земельному кадастрі за транзакцією «Реєстрація земельної ділянки з існуючим державним актом без кадастрового номеру» за заявою ТзДВ «Львівська автоколона №2207» на підставі Технічної документації по встановленню (відновленню) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), розробленої ТзОВ «Галгеокадастр». Розробники документації із землеустрою несуть відповідно до закону відповідальність за достовірність, якість і безпеку заходів, передбачених цією документацією.
Технічна документація із землеустрою, на підставі якої здійснена реєстрація земельної ділянки, відповідає вимогам статті 55 Закону України «Про землеустрій».
Відповідач-3 зазначає, що Відкрите акціонерне товариство «Львівське автотранспортне підприємство 24654» є правонаступником Львівського автотранспортного підприємства 24654, яке є правонаступником Львівської автомобільної колони №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту.
Вказує, що в матеріалах сканованої документації наявний лист від 07.10.2022 року № 32-13-0.91-2519/15-22 Відділу №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області про те, що згідно списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.98 р. за №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова» , земельна ділянка на вул. Конюшинна, 30 у м. Львові обліковується за ВАТ «Львівське АТП № 24654» та що вищевказана земельна ділянка знаходиться в межах ділянки, на яку Пустомитівською районною радою народних депутатів видано державний акт для будівництва комплексу гаражів і відкритої стоянки автопоїздів (реєстраційний №179 від 1982 року. Із вказаного листа випливає, що станом на 07.10.2022 року у Відділі №1 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Львівській області інформація щодо скасування державного акту серії Б № 060878 від 1982 року та припинення права користування земельною ділянкою відсутня.
Враховуючи вище викладене відповідач-3 просить суд відмовити у задоволенні позову.
Правова позиція відповідача-4.
Відповідач-4 виклав свою позицію у відзиві, де зазначив наступне.
Реєстрація права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9,4433 га за Львівською міською радою та права постійного користування на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9,4433 га за Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона 2207» здійснювались у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно», Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 23.08.2016 № 553), Земельного кодексу України, Цивільного кодексу України.
Покликаючись на установчі документи відповідача-2, положення Цивільного кодексу України відповідач-4 зазначає, що Товариство з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207» є правонаступником Автоколони №2207 Львівського обласного управління автомобільного транспорту.
На думку відповідача-4 до права постійного користування земельною ділянкою, яке було раніше набуте попередником юридичної особи, у випадку переходу цього права до правонаступника, не застосовуються обмеження передбачені частиною другою статті 92 Земельного кодексу України.
Подані для реєстрації документи відповідали вимогам, встановленим Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та іншими нормативноправовими актами. Таким чином після ретельного аналізу зазначених нормативно-правових актів та розгляду поданих документів для державної реєстрації прав, відповідач-4 на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав було внесено відомості про речове право - право постійного користування земельною ділянкою, до Державного реєстру прав.
Подані документи чітко встановлювали наявність права комунальної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9,4433 га та права постійного землекористування Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона 2207». Подані документи дали змогу встановити набуття, зміну, припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Під час розгляду документів були відсутні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями. Разом з тим були відсутні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно. З огляду на викладене були відсутні підстави для відмови у реєстрації таких прав.
Таким чином відповідач-4 просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю у зв'язку з його безпідставністю.
Правова позиція третьої особи.
Третя особа виклала свою правову позицію щодо позову у поясненні. Зокрема зазначила наступне.
У липні 2022 року на підставі договору купівлі-продажу від 21.07.2022, посвідченого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Черник Н. С., зареєстрованого в реєстрі за №638, Товариство з обмеженою відповідальністю «ГРІНЕРА УКРАЇНА» разом із ОСОБА_1 набуло право власності на будівлю, позначену літерою «Г-1» (контрольно пропускний пункт) площею 151,8 кв. м, будівлю, позначену літерою «Г'-1» (будівля навісу з воротами) площею 170,2 кв. м та будівлю під літерою «К-1-2» загальною площею 2670,3 кв. м, які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28. Вказані будівлі ТОВ «Грінера Україна» знаходяться на земельній ділянці площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014 (надалі - спірна земельна ділянка).
Оскільки 27.03.2023 ТДВ «Львівська Автоколона 2207» зареєструвало право постійного користування на спірну земельну ділянку, на якій, посеред інших об'єктів, розташовані будівлі третьої особи, ТОВ «Грінера Україна» не змогло скористатися своїм правом на виділення йому земельної ділянки для розміщення і обслуговування будівель, яке передбачене статтею 377 Цивільного кодексу України і статтею 120 Земельного кодексу України.
ТОВ «Грінера Україна» вважає позов необгрунтованим та безпідставним, водночас другу, третю та четверту позовні вимоги вважає такими, які могли б бути задоволені судом, але не з тих підстав, які наводить позивач у своєму позові, а із тих підстав, на які покликається Львівська міська рада, а також частково визнає відповідач-4 (в частині порушень, допущених в технічній документації на спірну земельну ділянку).
ТОВ «Грінера Україна» підтримує позицію відповідача-1 про те, що законним власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста Львова в особі Львівської міської ради, а також вважає що спірна земельна ділянка зареєстрована в Державному земельному кадастрі, а в подальшому і в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно з порушенням чинного законодавства.
Третя особа вважає незаконним набуття і державну реєстрацію ТДВ «Львівська автоколона» права постійного користування спірною земельною ділянкою.
ТДВ «Львівська автоколона 2207» не є правонаступником права постійного користування у земельною ділянкою площею 11 га, переданою в постійне користування Автоколони №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР (державному підприємству) на підставі Акту від 1982 і це встановлено судовими рішеннями, які набрали законної сили.
Обставини щодо вказаного правонаступництва досліджувалися у судових справах розглянутих Господарським судом Львівської області, зокрема № 29/55 та №914/490/20, в яких суди встановили що державний акт №179 на земельну ділянку від 1982 року, який було надано Автоколоні №207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР, не є документом, який посвідчує право користування ВАТ «Львівське АТП 24654» земельною ділянкою площею 11 га, відповідно у ТДВ «Львівська автоколона 2207» відсутнє право користування спірною земельною ділянкою.
Спірну земельну ділянку накладено на межі земельної ділянки із кадастровим номером 4610136300:05:018:0003.
Отже, законна державна реєстрація земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9,4433 га була не можлива, оскільки в її межах знаходиться інша земельна ділянка із кадастровим номером 4610136300:05:018:0003 площею 0,99 га, яка сформована ще у 2005 році. А відтак, кадастровий реєстратор мав відмовити ТДВ «Львівська автоколона №2207» у здійсненні державної реєстрації спірної земельної ділянки згідно частини 6 статті 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» з тієї підстави, що в межах вищевказаної земельної ділянки, знаходиться інша земельна ділянка - із кадастровим номером 4610136300:05:018:0003 (є накладення двох земельних ділянок одна на одну). Факт накладення земельної ділянки із кадастровим номером 4610136300:05:018:00.
Деякі об'єкти нерухомого майна, що були відчужені ВАТ «Львівське АТП - 24654» іншим юридичним особам, що призвело до фактичної зміни площі землекористування ВАТ «Львівське АТП - 24654». Будівлі «Г-1» та «Г -1» були відчужені відкритим акціонерним товариством «Львівське автотранспортне підприємство 24654» Приватному підприємству «Едель» ще в 2002 році. Крім вищевказаних будівель Приватному підприємству «Едель» 17.03.2003 р. були відчужені ще й інші нежитлові будівлі, які розташовані по вул. Конюшинній, 28 у м. Львові, а саме будівлі позначені літерами «Є», « 3-2», «Ж», «В-1», що підтверджується договором купівлі-продажу будівель №04/195-1 від 17.03.2003. Отже, після набуття права власності на будівель під літерами «Г-1», «Г'-1», «К-1-2», «Є», « 3-2», «Ж», «В-1» до ПП «Едель» перейшло право фактичного користування частиною земельної ділянки площею 11 га, яка колись була надана в користування Автоколони №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР (державного підприємства) на підставі Акту від 1982 року за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, яка розташована під цими будівлями. Це призвело до фактичної зміни площі землекористування ВАТ «Львівське АТП - 24654». Відтак безпідставними та необгрунтованими є доводи позивача та відповідача-2 про повне правонаступництво прав в частині права постійного користування земельною ділянкою площею 11 га, наданої колись припиненому державному підприємству згідно Державного акту від 1982 року.
Державна реєстрація спірної земельної ділянки Державному земельному кадастрі, а також державні реєстрації права власності та права постійного користування за ТДВ «Львівська автоколона 2207» мають бути скасовані не тому, що власником спірної земельної ділянки є держава, а тому що вказані державні реєстрації проведені із порушенням чинного законодавства.
Третя особа вважає, що власником спірної земельної ділянки є територіальна громада міста Львова в особі Львівської міської ради. Повністю підтримує доводи відповідача-1, викладені у відзиві на позовну заяву та у запереченні на відповідь на відзив в частині доводів про: 1) те, що спірна земельна ділянка належить до земель комунальної власності; 2) те, що до першої позовної вимоги про визнання незаконною та скасування ухвали Львівської міської ради від 03.11.2005 №2748 слід застосувати позовну давність, яка є пропущеною позивачем без поважних причин; 3) про неналежний і неефективний спосіб захисту, обраний позивачем; 4) щодо наявності преюдиції в частині встановлення судами факту припинення права постійного користування ТДВ «Львівська автоколона 2207» земельною ділянкою, площею 11 га, наданою на підставі Акту від 1982 року ДП «Автоколона 2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР».
Третя особа покликається на лист №31-13-0.37-3941/169-17 від 12.09.2017 Відділу у місті Львові Головного управління Держгеокадастру у Львівській області де вказано, що згідно даних Державного земельного кадастру, земельна ділянка (згідно представленого плану) за адресою м. Львів, вул. Конюшинна входить в межі земельних ділянок які знаходяться у користуванні Львіввантажавтотранс площею 0,819 га та Автобаза №24654 за якою проінвентаризовано земельна ділянка площею 9,585 га (згідно списку землекористувачів та землевласників Залізничного району м. Львова, затвердженого рішенням виконкому Львівської міської ради від 06.02.98 р. за №51 «Про інвентаризацію земель м. Львова»), з якої у комунальній власності площею 0.99 га (кадастровий номер: 4610136300:05:018:0003) знаходиться земельна ділянка для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємств переробної, машинобудівної та іншої промисловості.
Зазначає, що у листі Головне управління Держгеокадастру у Львівській області підтвердило факт наявності сформованої земельної ділянки площею 0,99 га з кадастровим номером 4610136300:05:018:0003 та фактично підтвердило, що спірна земельна ділянка (яка сформована і зареєстрована пізніше) перебуває у комунальній власності. Вказане спростовує доводи позивача про те, що спірна земельна ділянка є у державній власності.
Відтак, третя особа просить суд відмовити у задоволенні позову повністю.
Обставини встановлені судом.
Рішенням Виконавчого комітету Пустомитівської районної ради народних депутатів Львівської області від 06.07.1978 №353 Державному підприємству «Автоколона №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту» надано у постійне користування земельну ділянку державної власності у промзоні «Сигнівка» (вул. Конюшинна, 28, 30).
У 1982 році, на виконання цього рішення, Державному підприємству «Автоколона №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР» видано Виконавчим комітетом Пустомитівської районної ради народних депутатів Державний акт на право користування землею, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право користування землею за №179.
17.10.2022 у Державному земельному кадастрі Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області проведено державну реєстрацію вказаної земельної ділянки (кадастровий номер 4610136300:05:018:0014) як комунальної форми власності та внесено відомості про право постійного користування за Автоколоною №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту.
23.03.2023 приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Волинська Людмила Василівна зареєструвала за Львівською міською радою право власності на земельну ділянку площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, розташовану за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, 30, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2711496046101 (індексний номер рішення про реєстрацію прав та їх обтяжень: 66948162 від 27.03.2023) та право постійного користування цією ділянкою за Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207». Вказана інформація відображена у Єдиному державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.
Позивач зазначає, що йому стало відомо із адвокатського запиту представника відповідача-2 від 12.04.2024 про те, що у Державному земельному кадастрі право власності на земельну ділянку площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, категорія земель - землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення; цільове призначення - для розміщення та експлуатації будівель і споруд автомобільного транспорту та дорожнього господарства (код виду цільового призначення 12.04 згідно з Класифікацією видів цільового призначення земель, затвердженою наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23.07.2010 №548, який відповідає Класифікатору видів цільового призначення земель, додаток №59 до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051, введений в дію постановою КМУ від 28.07.2021 №821), розташовану за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 28, 30, зареєстровано 17.10.2022 Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області у формі комунальної власності.
Позивач вважає, що під час проведення реєстраційних дій в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно стосовно земельної ділянки площею 9,4433 га кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, нотаріус допустив помилку, а саме при визначені розпорядника (власника) земельної ділянки відповідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності» та статті 122 Земельного кодексу України.
На думку позивача вказана земельна ділянка не вибувала з державної форми власності, а тому державна реєстрація права комунальної власності за Львівською міською радою порушує права та законні інтереси держави як власника такої. Таким чином, рішення про державну реєстрацію права комунальної власності на спірну земельну ділянку за Львівською міською радою незаконне, чим порушено права та законні інтереси держави, що є підставою для звернення до господарського суду по їхній захист.
Позивач вважає, що Львівська міська рада не мала повноважень без погодження власника земельної ділянки вилучати земельні ділянки державної власності, які перебувають в постійному користуванні, зокрема, земельну ділянку площею 1,63 га вул Конюшинній у м. Львові, яка перебувала в постійному користуванні підприємства Державного підприємства «Автоколона №2207» Львівського обласного вантажного автомобільного транспорту», правонаступником якого є ТзДВ «Львівська автоколона №2207», та належала до державної форми власності.
Ухвалою Львівської міської ради № 2748 від 3.11.2005 «Про користування компанією «Сельскабет Сверігессвай 22, Скандеборг АпС» земельною ділянкою на вул. Конюшинній біля будинку № 26 у м. Львові» ухвалено вилучити за згодою з користування ВАТ «Львівське автотранспортне підприємство 24654» земельну ділянку площею 1,63 га на вул. Конюшинній та передати компанії «Сельскабет Сверігесвай 22, Скандерборг АпС» земельну ділянку площею 0,99 га на вул. Конюшинній біля будинку № 26 в оренду терміном на 10 років для обслуговування виробничих споруд.
В межах спірної земельної ділянки із кадастровим номером 4610136300:05:018:0014, площею 9,4433 га, знаходиться інша земельна ділянка із кадастровим номером 4610136300:05:018:0003, яка була сформована та зареєстрована раніше, з об'єктами нерухомого майна, які на праві власності належали компанії «Сельскабет Сверігессвай 22, Скандеборг АпС».
На підставі вищезазначеної ухвали було укладено договір оренди земельної ділянки від 10.04.2006р., зареєстрований в Львівській міській раді за № С-515.
На земельній ділянці, яка була надана в оренду компанії «Сельскабет Сверігесвай 22, Скандерборг АпС» був розташований об'єкт незавершеного будівництва, готовність якого складала 50%. Даний об'єкт нерухомого майна до компанії Сельскабет Сверігесвай 22, Скандерборг АпС перейшов на підставі договору купівлі-продажу від 19.12.2000 року.
Позивач зазначає, що ця земельна ділянка вилучена із земельної ділянки державної власності, переданої у 1978 році в постійне користування Державному підприємству «Автоколона №2207 Львівського обласного вантажного автомобільного транспорту», правонаступника ВАТ «Львівське автотранспортне підприємство 24654», а далі ТзДВ «Львівська автоколона № 2207.
Позивач покликається на те, що про ухвалу № 2748 Львівської міської ради йому стало відомо із вищезгаданого адвокатського запиту від 12.04.2024 року.
Покликаючись на положення статей 326, 327, 393 Цивільного кодексу України, статей 78, 80, 83, 117, 122, 125, 126, 149, 151, 155 Земельного кодексу України, статтю 24, пункти 4, 10 розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення», статтю 21 Закону України «Про Державний земельний кадастр», Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин», пункт 2 Розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про Державний земельний кадастр», статті 3, 15,16, 20 Земельного кодексу УРСР, пункти 107-1152 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, позивач просить суд поновити строк на оскарження ухвали Львівської міської ради від 03.11.2005 №2748; визнанати незаконною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 03.11.2005 №2748; скасувати в Державному земельному кадастрі реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9,4433 га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки Головним управлінням Держгеокадастру у Чернігівській області; 3) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права комунальної власності за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради на земельну ділянку площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2711496046101, з одночасним припиненням речового права; 4) скасувати в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрацію права постійного користування за Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207» на земельну ділянку площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2711496046101, з одночасним припиненням речового права.
Висновки суду.
Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Згідно частини 1 статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Вирішуючи спір, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання. Обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Перша та основна обставина, яку має встановити суд при розгляді даного спору - до якого виду власності (державної чи комунальної) належить земельна ділянка площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2711496046101 (далі по тексту - спірна земельна ділянка).
Оскільки у випадку встановлення факту належності чи неналежності спірної земельної ділянки до державної форми власності буде визначено основне питання яке досліджується судом при розгляді справи - чи порушено права та інтереси позивача та чи підлягають вони захисту та відновленню.
Щодо визначення виду права власності на спірну земельну ділянку суд зазначає наступне.
Загальні положення про право власності врегульовані Цивільним кодексом України.
Згідно частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Відповідно до частини 1 статті 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.
Згідно статті 318 Цивільного кодексу України суб'єктами права власності є Український народ та інші учасники цивільних відносин, визначені статтею 2 цього Кодексу. Усі суб'єкти права власності є рівними перед законом.
Відповідно до частин 1 - 4 статті 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав. Власність зобов'язує.
Згідно статті 321 Цивільного кодексу України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об'єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 83 Земельного кодексу України землі, які належать на праві власності територіальним громадам, є комунальною власністю. У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, незалежно від місця їх розташування.
Відповідно до статті 80 Земельного кодексу України територіальні громади реалізують право власності на землі комунальної власності безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Із прийняттям 28.06.1996 Конституції України визначено один із фундаментальних принципів конституційного ладу держави, а саме гарантування права власності на землю, яке набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (стаття 14 Конституції України).
Ці положення створили принципово нову основу як для галузевого (земельного та цивільного) законодавства, так і для господарської діяльності і фактично відображені у статті 1 Земельного кодексу України та статті 373 Цивільного кодексу України.
Історико-правовий аналіз чинного законодавства свідчить, що до державної власності в Україні відповідно до статті 31 Закону України від 07.02.1991 № 697-ХІІ «Про власність» (діяв до 20.06.2007) належала загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно-територіальних одиниць (комунальна власність).
При цьому суб'єктами права комунальної власності відповідно до частини 2 статті 32 цього Закону були визначені адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських рад народних депутатів.
Згідно із частиною 1 статті 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.
Відповідно до частини 2 статті 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» (у редакції, чинній на 21.05.1997) підставою для набуття права комунальної власності є передача майна територіальним громадам безоплатно державою, іншими суб'єктами права власності, а також майнових прав, створення, придбання майна органами місцевого самоврядування в порядку, встановленому законом.
У пункті 10 прикінцевих та перехідних положень Закону України від 21.05.1997 № 280/97-ВР «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що з набранням чинності цим Законом майно, яке до прийняття Конституції України у встановленому законодавством порядку передане державою до комунальної власності адміністративно-територіальних одиниць та набуте ними на інших законних підставах, крім майна, що відчужене у встановленому законом порядку, є
комунальною власністю відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст. Майно, передане до комунальної власності областей і районів, а також набуте на інших законних підставах, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст, управління яким відповідно до Конституції України здійснюють районні і обласні ради або уповноважені ними органи. Відчуження зазначеного майна здійснюється лише за рішенням власника або уповноваженого ним органу. За пропозицією сільських, селищних, міських рад районні, обласні ради повинні приймати рішення про передачу до комунальної власності відповідних територіальних громад окремих об'єктів, спільної власності територіальних громад, які знаходяться на їх території і задовольняють колективні потреби виключно цих територіальних громад.
У 1998 році відбулась інвентаризація земель міста Львова, на підставі завершення даного процесу було прийнято рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 06.02.1998 № 51 «Про інвентаризацію земель м. Львова». І саме на рішення щодо інвентаризації земель у 1998 є посилання у всіх листах Головного управління Держгеокадастру у Львівській області, де і зазначено приналежність даної земельної ділянки до земель м. Львова.
Відповідно до абзацу 1 пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність, та земель, зазначених в абзаці третьому цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.
Згідно абзацу 3 пункту 12 розділу Х «Перехідні положення» Земельного кодексу України в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)Державні органи приватизації здійснюють розпорядження (крім відчуження земель, на яких розташовані об'єкти, що не підлягають приватизації) землями, на яких розташовані державні, в тому числі казенні підприємства, господарські товариства, у статутних фондах яких державі належать частки (акції, паї), об'єкти незавершеного будівництва та законсервовані об'єкти, а також продаж земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації.
Згідно з частинами 1-3 статті 1 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, виконавчу владу в областях, районах, районах Автономної Республіки Крим, у містах Києві та Севастополі здійснюють обласні, районні, Київська та Севастопольська міські державні адміністрації. Місцева державна адміністрація є місцевим органом виконавчої влади і входить до системи органів виконавчої влади. Місцева державна адміністрація в межах своїх повноважень здійснює виконавчу владу на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці, а також реалізує повноваження, делеговані їй відповідною радою.
Пунктами 1, 2 частини першої статті 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» визначено, що місцева державна адміністрація розробляє та забезпечує виконання затверджених у встановленому законом порядку програм раціонального використання земель, лісів, підвищення родючості грунтів, що перебувають у державній власності; розпоряджається землями державної власності
відповідно до закону.
Позивач не надав доказів прийняття ним таких рішень починаючи з 1991 року.
Із введенням у дію 01.01.2002 нового Земельного кодексу України у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності, про що зазначено у частині 2 статті 83 Земельного кодексу України.
Отже, принцип розмежування земель державної і комунальної власності відображено у положеннях Земельного кодексу України, який, зокрема, полягає у визнанні пріоритету належності земель у межах населеного пункту відповідній територіальній громаді. Тобто всі землі у межах населеного пункту вважаються такими, що із 01.01.2002 перебувають у комунальній власності, крім земель, належність яких державі або приватним власникам зафіксована у Земельного кодексу України.
Законом України від 05.02.2004 № 1457- IV «Про розмежування земель державної та комунальної власності» (втратив чинність 01.01.2013 на підставі Закону № 5245-VI) було визначено правові засади розмежування земель державної та комунальної власності і повноваження органів державної влади та органів місцевого самоврядування щодо регулювання земельних відносин з метою створення умов для реалізації ними конституційних прав власності на землю, забезпечення національного суверенітету, розвитку матеріально-фінансової бази місцевого самоврядування.
У статті 5 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності» вказано, що суб'єктами права власності на землі комунальної власності є територіальні громади, які реалізують це право безпосередньо або через органи місцевого самоврядування.
Водночас при розмежуванні земель державної та комунальної власності до земель комунальної власності територіальних громад сіл, селищ, міст передаються: усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної власності та земель, віднесених до державної власності; земельні ділянки за межами населених пунктів, на яких розташовані об'єкти комунальної власності; землі запасу, які раніше були передані територіальним громадам сіл, селищ, міст відповідно до законодавства України; земельні ділянки, на яких розміщені об'єкти нерухомого майна, що є спільною власністю територіальної громади та держави (стаття 7 Закону України «Про розмежування земель державної та комунальної власності»).
01.01.2013 набув чинності Закон України № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», за змістом пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» якого з дня набрання чинності цим Законом землями комунальної власності відповідних територіальних громад вважаються:
а) земельні ділянки: на яких розташовані будівлі, споруди, інші об'єкти нерухомого майна комунальної власності відповідної територіальної громади; які перебувають у постійному користуванні органів місцевого самоврядування, комунальних підприємств, установ, організацій;
б) всі інші землі, розташовані в межах відповідних населених пунктів, крім земельних ділянок приватної власності та земельних ділянок, зазначених у підпунктах «а » і «б » пункту 4 цього розділу.
Згідно з пунктом 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI державна реєстрація права держави чи територіальної громади на земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється на підставі заяви органів, які згідно зі статтею 122 ЗК України передають земельні ділянки у власність або у користування, до якої додається витяг з Державного земельного кадастру про відповідну земельну ділянку.
Як передбачено у пункті 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI, у разі якщо відомості про земельні ділянки, зазначені у пунктах 3 і 4 цього розділу, не внесені до Державного реєстру земель, надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, що є підставою для державної реєстрації таких земельних ділянок, а також її затвердження здійснюються: у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками».
За змістом пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» у межах населених пунктів - сільськими, селищними, міськими радами; за межами населених пунктів - органами виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють розпорядження такими земельними ділянками».
За змістом пункту 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону 5245-VI державна реєстрація речових прав на земельні ділянки державної та комунальної власності, зазначених у пунктах 3 і 4 цього розділу, здійснюється в порядку, встановленому законом.
Отже, беручи до уваги наведені положення Конституції України, Земельного кодексу України і пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 5245-VI, Львівська міськрада є власником спірної земельної ділянки, оскільки ця ділянка розташована в межах населеного пункту - міста Львів.
Відтак, правом власності на спірну земельну ділянку, розташовану в межах відповідного населеного пункту, міська рада наділена в силу закону, зокрема з введенням 01.01.2002 у дію нового Земельного кодексу України. При цьому за змістом пунктів 1, 3, 7, 9 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення».
Державний акт Б № 060878 від 1982 року, виданий Автоколоні № 2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту був предметом розгляду двох судових справ, якими встановлювався факт припинення права постійного користування земельною ділянкою внаслідок припинення діяльності підприємства.
Так, рішенням Господарського суду Львівської області від 16.09.2010 у справі №29/55, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 02.12.2010, відмовлено у задоволенні позову ВАТ «Львівське АТП - 24654» (правонаступником якого є ТзДВ «Львівська автоколона 2207») до ПП «Торгівельно-логістичний центр», про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, площею 11 га, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30.
Слід зазначити, що Виконавчий комітет Львівської міської ради був стороною у справі саме як власник земельної ділянки.
Рішення суду обґрунтовані тим, що державний акт Б № 060878 від 1982 на земельну ділянку було надано Автоколоні №2207 Львівського обласного управління вантажного автомобільного транспорту УРСР, а відповідно припинення діяльності державного підприємства шляхом перетворення є юридичним фактом для припинення права користування земельною ділянкою.
Обставина припинення діяльності Автоколони № 2207 Львівського обласного управління автомобільного транспорту є юридичним фактом для припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 11 га, за адресою: м. Львів, вул. Конюшинна, 30.
Окрім цього, встановлено, що частина майна, яка перебувала на балансі Автоколони № 2207 не була приватизована ВАТ «Львівське АТП - 24654», а деякі об'єкти нерухомого майна були відчужені позивачем іншим юридичним особам, що призвело до фактичної зміни площі землекористування позивача.
Вищевказані обставини повторно досліджені і встановлені в рішенні Господарського суду Львівської області від 17.12.2020 у справі №914/490/20, залишеному без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021. Ухвалою Верховного Судук від 07.09.2021 касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з додатковою відповідальністю "Львівська автоколона № 2207" на рішення Господарського суду Львівської області від 17.12.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 у справі № 914/490/20 було закрито.
В обох вищевказаних судових справах учасником справи була Львівська міська рада, як власник земельної ділянки, не виникало питання щодо зміни форми власності.
Відповідно до частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Преюдиціальність - це обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, яке набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки вони вже встановлені у рішенні суду і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акту, який вступив у законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами (подібний висновок міститься у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 04.06.2020 у справі № 522/7758/14-ц).
Таким чином, спірна земельна ділянка перебуває у комунальній власності територіальної громади міста Львова, адже розташована у межах відповідної територіальної громади. Правомочностями власника згаданої земельної ділянки наділена Львівська міська рада, як орган місцевого самоврядування.
У разі виникнення спору щодо приналежності земельної ділянки в межах населеного пункту до комунальної власності або відповідних доводів особи, яка заперечує це, судам слід виходити з того, що за умов правового регулювання статті 83 ЗК України право власності територіальної громади (комунальної власності) на земельні ділянки в межах населених пунктів є спростовною презумпцією. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 05.08.2022 у справі №922/2060/20.
Обов'язок щодо спростування цієї презумпції належними, допустимими та достовірними доказами покладається саме на ту особу, яка її заперечує, а оцінка таких доказів здійснюється судами з урахуванням вимог статті 86 Господарського процесуального кодексу України. При цьому для особи, яка заперечує цю обставину, не достатньо лише послатися на те, що спірна земельна ділянка не є комунальною власністю, переклавши тягар доведення на орган місцевого самоврядування, а необхідно саме спростувати зазначену презумпцію. необхідно саме спростувати зазначену презумпцію.
Позивачем не спростовано належними, допустимими та достовірними доказами презумпцію належності Львівській міській раді земельної ділянки, яка знаходиться у межах міста Львова.
Відтак, земельна ділянка, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, площею 9,4433 га належить та належала до земель міста.
Так само і земельна ділянка площею 0,99 га, вказана в оскаржуваній позивачем ухвалі Львівської міської ради від 03.05.2015 №2748, що знаходиться за адресою вулиця Конюшинна, біля будинку 26 у місті Львові належить до земель міста.
У рішенні Конституційного Суду України від 01.12.2004 №18-рп/2004 зазначено, що поняття «охоронюваний законом інтерес» що вживається в законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям «права», треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Статтею 4 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а є лише однією з необхідних умов реалізації встановленого права. При цьому необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні статті 76 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача; порушення (невизнання або оспорювання) означеного права/інтересу відповідачем; належність обраного способу судового захисту (з точки зору адекватності порушення і спроможності його усунути та поновити (захистити) право або інтерес та закріплення положеннями діючого законодавства).
Тобто вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду, від 23.06.2020 у справі № 909/447/19, від 19.05.2020 у справі № 916/1608/18.
Суд не надає оцінку способу захисту та його ефективності, а також іншим доводам учасників справи, оскільки як встановлено в ході розгляду справи по суті права та законні інтереси позивача не порушені.
У провадженні Господарського суду Львівської області знаходиться справа № 914/1851/23 за позовом Львівської міської ради до відповідача-1: Товариства з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207»; до відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області; до відповідача-3: Приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Волинської Людмили Василівни, за участі третьої особи-1, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Грінера Україна»; за участі третьої особи-2, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: ОСОБА_1 про скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9,4433 га з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо такої земельної ділянки; скасування у Державному земельному кадастрі державної реєстрації права комунальної власності за територіальною громадою міста Львова в особі Львівської міської ради на земельну ділянку з кадастровим номером 4610136300:05:018:0014 площею 9,4433 га реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 2711496046101, з одночасним припиненням речового права; скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права постійного користування за Товариством з додатковою відповідальністю «Львівська автоколона №2207» на земельну ділянку площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 2711496046101, з одночасним припиненням речового права.
Враховуючи те, що судом у справі № 914/1455/24 встановлено той факт, що спірна земельна ділянка площею 9,4433 га, кадастровий номер 4610136300:05:018:0014, що знаходиться у місті Львові по вулиці Конюшинній, 28, 30 відноситься до земель комунальної власності та її власником є Львівська міська рада, відтак обставини щодо правомірності реєстрації права комунальної власності на спірну земельну ділянку, порушення допущені при такій реєстрації, наявність чи відсутність прав у ТзДВ «Львівська автоколна №2207» на спірну земельну ділянку, накладення земельних ділянок із кадастровими номерами 4610136300:05:018:0014 та 4610136300:05:018:0003 буде встановлено у справі №914/1851/23, де позов подано належним власником, провадження у якій зупинено ухвалою суду від 02.07.2024 до набранням законної сили рішенням у справі №914/1455/24.
Враховуючи все вищезазначене, суд дійшов висновку про те, що позивачем не доведено належними, допустимими, достовірними та вірогідними доказами наявність порушеного права та інтересу, які підлягають захисту, а отже правових підстав для задоволення його позовних вимог немає, внаслідок чого позов до задоволення не підлягає.
У справі Трофимчук проти України (№ 4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Суд враховує висновки, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі Проніна проти України (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Стандарт доказування «вірогідності доказів» на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Розподіл судових витрат.
В силу статті 129 Господарського процесуального кодексу України, сплачений позивачем судовий збір слід покласти на нього.
Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-79, 86, 129, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки визначені статтями 256,257 Господарського процесуального кодексу України.
Інформація щодо руху справи розміщена в мережі Інтернет на інформаційному сайті за посиланням http://www.reyestr.court.gov.ua та на офіційному веб-порталі судової влади України за посиланням: http://court.gov.ua.
Повне рішення складено 19.06.2025.
Суддя Сухович Ю.О.