вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" червня 2025 р. м. Київ Справа № 911/318/24
Господарський суд Київської області у складі судді Смірнова О.Г., розглянувши в письмовому позовному провадженні без виклику представників сторін справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Нуміс» (49106, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, б-р Слави, буд. 7К)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Міжрегіональні інвестиції 7» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, село Щасливе, вул. Лесі Українки, буд. 18, кв. 16)
про стягнення 32351, 00 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю " НУМІС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональні інвестиції 7" (далі - відповідач) про стягнення 32 350,76 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між позивачем та відповідачем 04.10.2022 укладено Договір поставки товару №24 (далі - Договір). На виконання умов вищевказаного Договору, відповідачем було здійснено постачання товару позивачу, а позивачем прийняті такі товари згідно Специфікації що підтверджується видатковими накладними (далі - ВН) та товарно- транспортними накладними (далі - ТТН). Позивачем отримано товарів від відповідача на суму на суму 194 104,56 грн., у т.ч. ПДВ - 32 350, 76 грн., а відтак у позивача виникло право на податковий кредит у сумі 32 350, 76 грн. 3і свого боку, відповідач здійснив спробу зареєструвати в єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), податкові накладні на суму ПДВ у розмірі 32 350,76 грн., однак реєстрацію таких податкових накладних було зупинено. Отже, скористатись правом на податковий кредит у сумі 32 350, 76 грн. задля зменшення податкового навантаження з податку на додану вартість, у позивача немає можливості оскільки у Єдиному реєстрі податкових накладних відповідачем не зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ у розмірі 32 350,76 грн. З метою відновлення свого законного права на податковий кредит, позивачем на адресу відповідача направлено вимогу № 9464ЮД від 01.12.2023 щодо компенсації пов'язаних з цим збитків у сумі 32 350,76 гривень. Вищевказану вимогу відповідачем отримано 27.12.2023, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення. Однак, жодних заходів щодо компенсації заявлених у вимозі ТОВ «НУМІС» збитків відповідачем не вжито. Крім цього, відповідачем не вживались заходи щодо реєстрації цих податкових накладних на суму ПДВ у розмірі 32 350,76 грн. (не подавались скарги до податкового органу вищого рівня або до адміністративного суду), з підстав вищенаведених позивач вимушений звернутись до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.02.2024 наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Смірнову О.Г.
Ухвалою суду від 26.02.2024 позовну заяву залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.
07.03.2024 на виконання ухвали про залишення позову бех руху надійшла заява про усунення недоліків позову.
Ухвалою суду від 25.03.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Запропоновано відповідачу не пізніше п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати заяву із запереченнями щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження; проте не пізніше п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі подати відзив на позов із урахуванням вимог ст. 165 ГПК України, надати листування з позивачем по суті спору (з доказами направлення або вручення кореспонденції).
Відповідно до ч. ч. 5, 7 ст. 252 ГПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін та заперечення щодо її розгляду в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надходили.
Згідно із ч. 2, 3 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.
Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву у строк, встановлений судом не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення - 20.06.2025.
Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд встановив.
Між позивачем та відповідачем 04.10.2022 укладено Договір поставки товару №24.
Відповідно до п.1.1 Договору, відповідач (Постачальник) зобов'язується протягом строку дії цього Договору поставити та передати у власність позивачу (Покупець) товар, а Покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар на умовах цього Договору.
Асортимент, кількість і ціна Товару, що поставляється за цим Договором, відображаються Сторонами в Специфікації. Спеціфікація є невід'ємною частиною цього Договору - Додаток №1.
На виконання умов вищевказаного Договору, відповідачем було здійснено постачання товару позивачу, а позивачем прийняті такі товари згідно Специфікації що підтверджується наступними ВН та ТТН, а саме:
- ВН №Мі-0000221 від 08.11.2022 на суму 82475,04 грн., у т. ч. ПДВ 13745,84 грн.;
- ТТН №Мі-0000021 від 08.11.2022;
- ВН №Мі-0000220 від 09.11.2022 на суму 91456,32 грн., у т.ч. ПДВ 15 242, 72 грн.;
- ТТН № Мі-0000220 від 09.11.2022;
- ВН №Мі-0000252 від 28.11.2022 на суму 4200,96, у т.ч. ПДВ 700,16 грн.;
- ТТН №Мі-0000252 від 28.11.2022;
- ВН №Мі-0000253 від 29.11.2022 на суму 5 381, 28 грн., у т.ч. ПДВ 896, 88 грн.;
- ТТН №Мі-0000253 від 29.11.2022;
- ВН №Мі-0000274 від 13.12.2022 на суму 660,00 грн., у т.ч. ПДВ 110,00 грн.;
- ТТН №Мі-0000274 від 13.12.2022;
- ВН №Мі-0000275 від 14.12.2022 на суму 4340,64 грн., у т.ч. ПДВ 723,44 грн.;
- експрес накладна №20450633961992 від 14.12.2022;
- ВН №Мі-0000002 від 11.01.2023 на суму 480 грн., у т.ч. 80 грн. ПДВ;
- ТТН №Мі-0000002 від 11.01.2023;
- ВН №Мі-0000007 від 31.01.2023 на суму 1650,00 грн., у т. ч. ПДВ 275, 00 грн.;
- ТТН №Мі-0000007 від 31.01.2023;
- ВН № Мі-0000031 від 23.02.2023 на суму 1980, 00 грн., у т.ч. ПДВ 330, 00 грн.;
- ТТН № Мі-0000031 від 23.02.2023;
- ВН № Мі- 0000032 від 22.02.2023 на суму 1810, 32 грн. у т.ч. ПДВ 301, 72 грн., як вбачається з матеріалів справи позивачем за вказаною ВН не прийнято 10 одиниць товару (Гель для миття посуду (4уои) "ALENKA" 500 г вартістю 330,00, згідно акту розбіжностей від 24.02.2023, у зв'язку з чим сума поставленого товару за ВН № Мі-0000032 від 22.02.2023 зменшилась і склала 1480, 32 грн., у т.ч. ПДВ 246,72 грн. ;
- ТТН № Мі- 0000032 від 22.02.2023.
Таким чином, як вбачається судом, позивачем отримано товарів від відповідача на суму на суму 194 104,56 грн., у т.ч. ПДВ - 32 350, 76 грн., тобто відбулась перша подія у відповідності з вимогами п.198.2 ст. 198 ПКУ, а відтак, у позивача виникло право на податковий кредит у сумі 32 350, 76 грн.
Як встановлено судом, відповідач здійснив спробу зареєструвати в єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), податкові накладні на суму ПДВ у розмірі 32 350,76 грн., однак реєстрацію таких податкових накладних було зупинено, що підтверджується квитанціями від 15.03.2023, від 17.11.2023, від 15.12.2022 (час 15:40:34), від 30.11.2022, від 15.12.2022 ( час 15:40:32), від 15.12.2022 (час 15:40:36), від 13.01.2023 (час 17:01:16, сума 660,00 грн.), від 13.01.2023 (час 17:01:16, сума 4 340, 64 грн.), які містяться в матеріалах справи. Щодо податкових накладних на суму 480, 00 грн. (ПДВ - 80, 00 грн.) та на суму 1650, 00 грн. (ПДВ - 275,00 грн.), то відповідач не здійснив спроби зареєструвати їх ЄРПН.
Дослідивши матеріали справи судом встановлено, що скористатись правом на податковий кредит у сумі 32 350, 76 грн. з метою зменшення податкового навантаження з податку на додану вартість, у позивача немає можливості оскільки у Єдиному реєстрі податкових накладних Відповідачем не зареєстровано податкові накладні на суму ПДВ у розмірі 32 350,76 гривень.
Позивачем на адресу Відповідача направлено вимогу № 9464ЮД від 01.12.2023 щодо компенсації пов'язаних з цим збитків у сумі 32 350,76 гривень. Вказану вимогу відповідачем отримано 27.12.2023, про що свідчить підпис уповноваженої особи на повідомленні про вручення поштового відправлення. Однак, жодних заходів щодо компенсації заявлених у вимозі ТОВ «НУМІС» збитків відповідачем не вжито.
Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди (ст. 16 ЦК України.).
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) витрати, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Положеннями ст. 173 ГК України унормовано, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно зі ст. 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної власності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.
Статтею 224 ГК України визначено, що учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Згідно з п. 1 ст. 225 ГК України, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб'єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов'язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов'язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.
Тобто, збитки - це об'єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у не одержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов'язання було виконано боржником.
Підставою для відшкодування збитків, відповідно до п. 1 ст. 611 ЦК та ст. 224 ГК України, є порушення зобов'язання.
Для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу господарського правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не настає.
Протиправною вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи (така поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці - діях або бездіяльності). Під збитками розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага тощо. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та заподіяними збитками виражається в тому, що протиправні дії заподіювача є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Вина заподіювача збитків є суб'єктивним елементом відповідальності і полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності.
Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Причинний зв'язок між протиправною поведінкою і збитками є обов'язковою умовою відповідальності. Протиправна поведінка особи тільки тоді є причиною збитків, коли вона прямо (безпосередньо) пов'язана зі збитками. Непрямий (опосередкований) зв'язок між протиправною поведінкою і збитками означає лише, що поведінка оцінюється за межами конкретного випадку, і, відповідно, за межами юридично значимого зв'язку.
Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.
Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.
Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Близький за змістом правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі №910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі №917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі №902/761/18, від 04.12.2019р. у справі №917/2101/17.
При цьому, саме на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками.
Звертаючись до суду, позивач зазначає, що відповідачем не зареєстровано відповідні податкові накладні на суму ПДВ в розмірі 32 350, 76 грн., чим спричинено збитки на вказану суму.
Відповідно до пункту 14.1.181 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.
Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.
За приписами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 1095 календарних днів з дати складення податкової накладної/розрахунку коригування.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
Пунктом 201.7 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Згідно з пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01.07.2017 в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження. Податкові накладні, які не надаються покупцю, а також податкові накладні, складені за операціями з постачання товарів/послуг, які звільнені від оподаткування, підлягають реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня. З метою отримання податкової накладної/розрахунку коригування, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, покупець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію податкової накладної/ розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкову накладну/ розрахунок коригування в електронному вигляді.
Такі податкова накладна/розрахунок коригування вважаються зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими покупцем. Покупцю товарів/послуг податкова накладна/розрахунок коригування можуть бути надані продавцем таких товарів/послуг в електронній формі з дотриманням вимог законодавства щодо електронного документообігу та електронного цифрового підпису. З метою отримання продавцем зареєстрованого в Єдиному реєстрі податкових накладних розрахунку коригування, що підлягає реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних покупцем, такий продавець надсилає в електронному вигляді запит до Єдиного реєстру податкових накладних, за яким отримує в електронному вигляді повідомлення про реєстрацію розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та розрахунок коригування в електронному вигляді.
Такий розрахунок коригування вважається зареєстрованим в Єдиному реєстрі податкових накладних та отриманими продавцем. Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції. Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.
Відповідно до пункту 1 Наказу Міністерства фінансів України № 1307 від 31.12.2015 «Про затвердження форми податкової накладної та порядку заповнення податкової накладної» (далі Наказ № 1307) податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку у контролюючому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Пунктом 5 Наказу № 1307 визначено, що податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань постачальника (продавця), крім випадків, передбачених ПК України та цим порядком.
Граничні строки реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних визначені пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та становлять:
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені;
для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені;
для зведених податкових накладних та/або розрахунків коригування до таких зведених податкових накладних, складених за операціями, визначеними пунктом 198.5 статті 198 та пунктом 199.1 статті 199 цього Кодексу, - протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем місяця, в якому вони складені.
Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.
Ураховуючи викладене, пунктом 201.10 статті 201 Податкового кодексу України на продавця товарів/послуг покладено обов'язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов'язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.
Станом на час розгляду цієї справи матеріали справи не містять доказів здійснення відповідачем реєстрації податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 32 350, 76 грн. в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Отже, відповідач не вчинив необхідних дій для реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, передбачених законодавством. Не вжиття заходів щодо виконання свого обов'язку з реєстрації податкових накладних у ЄРПН відповідно до вимог чинного законодавства призвело до позбавлення позивача права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання з цього податку на суму 32 350, 76 грн.
Таким чином, відповідач, допустив порушенням вимог пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України та не зареєстрував податкові накладні, у зв'язку з чим позивач був позбавлений права включити суми податку на додану вартість до складу податкового кредиту та, відповідно, скористатись правом на зменшення податкового зобов'язання.
Згідно з частинами 1 - 2 статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу. Способами захисту прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що обов'язок продавця зареєструвати податкову накладну є обов'язком платника податку у публічно-правових відносинах, а не обов'язком перед покупцем, хоча невиконання цього обов'язку може завдати покупцю збитків. Тому позовна вимога покупця про зобов'язання продавця здійснити таку реєстрацію не є способом захисту у господарських правовідносинах і не підлягає розгляду в суді жодної юрисдикції. Належним способом захисту для покупця може бути звернення до продавця з позовом про відшкодування збитків, завданих порушенням його обов'язку щодо складення та реєстрації податкових накладних.
Вирішуючи питання про стягнення збитків, заподіяних неналежним складенням та реєстрацією податкових накладних, суди повинні встановити наявність чи відсутність усіх елементів складу господарського правопорушення.
Доведення наявності таких збитків та їх розміру, а також причинно-наслідкового зв'язку між правопорушенням і збитками покладено на позивача. Причинний зв'язок як обов'язковий елемент відповідальності за заподіяні збитки полягає в тому, що шкода повинна бути об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди, отже, доведенню підлягає те, що протиправні дії заподіювана є причиною, а збитки є наслідком такої протиправної поведінки. Подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2019 у справі № 908/1568/18, від 01.03.2023 у справі № 925/556/21.
Відповідач не довів належними та допустимими доказами виконання обов'язку щодо реєстрації податкових накладних у встановлений законом строк.
З огляду на викладене є прямий причинно-наслідковий зв'язок між бездіяльністю відповідача щодо виконання, визначеного законом, обов'язку зареєструвати податкові накладні та неможливістю включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту позивача, а також, відповідно, зменшення податкового зобов'язання на суму 32 350, 76 грн., яка фактично є збитками, а отже, наявні усі елементи складу господарського правопорушення.
Крім того, факт відсутності реєстрації податкових накладних у ЄРПН через нездійснення контрагентом за договором відповідних дій або через відмову податкового органу у їх реєстрації є достатнім доказом протиправної поведінки відповідача, порушення ним господарського зобов'язання - наданої ним гарантії того, що контрагент за договором матиме право на користування податковим кредитом у розмірі суми ПДВ, який визначено договором у складі ціни (Постанова Верховного Суду від 07.06.2023 у cправі № 916/334/22).
Належні та достовірні докази реєстрації відповідачем спірних податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних в матеріалах справи відсутні, у зв'язку із чим позивач був позбавлений права включити суми ПДВ до складу податкового кредиту.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Подані сторонами докази мають бути належними, допустимими, достовірними, достатніми (ст.ст. 76-79 ГПК України).
Згідно із ст. 86 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача збитків у розмірі 32 350, 76 грн. підлягає задоволенню повністю.
На підставі статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "НУМІС" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональні інвестиції 7" задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональні інвестиції 7" (08325, Київська область, Бориспільський район, с. Щасливе, вул. Лесі Українки, буд.18, кв. 16, код ЄДРПОУ 44043415) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НУМІС» (49106, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, б. Слави, 7К, код ЄДРПОУ 44762781) збитки у розмірі 32 350 (тридцять дві тисячі триста п'ятдесят) грн. 76 коп. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн. 40 коп., видавши наказ.
Повний текст рішення складено 20.06.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.