вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"20" червня 2025 р. Справа № 911/1555/25
Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан Щасливий»
про стягнення 4468,57 грн,
без виклику представників учасників провадження
Товариство з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю “Газорозподільні мережі України» (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області через підсистему “Електронний суд» із позовною заявою від 07.05.2025 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан Щасливий» (далі - відповідач) про стягнення 4468,57 грн, з яких: 4155,09 грн заборгованості за розподіл природного газу, 198,31 грн пені, 20,04 грн 3% річних та 95,13 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов'язань за договором розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим), укладеним 01.09.2023 шляхом підписання заяви-приєднання № 04491252GTDP018.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.05.2025 року відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.
Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.
Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
За змістом ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» місцезнаходження юридичної особи визначається на підставі відомостей, внесених до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В силу положень ст. 10 наведеного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи та про право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 13.05.2025 про відкриття провадження у справі № 911/1555/25 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначеного в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали, направленої відповідачеві, було повернуто підприємством поштового зв'язку на адресу суду 20.05.2025 без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
З даного приводу суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 7 Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.
Одночасно, частинами першою, четвертою статті 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв'язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Відтак, в силу пункту 5 частини 6 статті 242 ГПК України, день невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, який зареєстрований у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду.
Крім того, суд звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заг18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).
Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала суду про відкриття провадження у справі на адресу, яка внесена відповідачем до Єдиного державного реєстру, як його місцезнаходження, за відсутності іншої повідомленої відповідачем адреси, на яку додатково могло б здійснюватися листування, може вважатись належним доказом відправлення ТОВ «Ресторан Щасливий» копії ухвали суду.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, матеріали справи свідчать, що всім учасникам справи надано можливість для висловлення своєї правової позиції.
Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд
Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП) № 1839 від 26.12.2022 товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" видано Ліцензію на право провадження господарської діяльності з розподілу природного газу.
Постановою НКРЕКП № 1596 від 31.08.2023 «Про внесення змін до додатка до постанови НКРЕКП від 26 грудня 2022 року № 1839 та врегулювання питань щодо провадження ТОВ «Газорозподільні мережі України» діяльності з розподілу природного газу» зобов'язано товариство з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» здійснити виконання зобов'язань, покладених НКРЕКП на АТ «Київоблгаз» за результатами заходів державного контролю ліцензованої діяльності АТ «Київоблгаз» (п. 4).
Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань відокремленим підрозділом позивача є Київська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України" (код ЄДРПОУ45385755), яка згідно Положення про Київську філію діє від імені ТОВ "Газорозподільні мережі України" та здійснює діяльність з розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи для задоволення потреб споживачів природного газу, відповідно до отриманих від газотранспортних організацій поставлених обсягів.
Відтак, з 01.09.2023 року Київська філія ТОВ "Газорозподільні мережі України" виконує функції Оператора ГРМ, визначені Законом України "Про ринок природного газу", Кодексом газорозподільних систем, затвердженого Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 №2494.
Порядок укладення договорів з розподілу природного газу здійснюється відповідно до положень Закону України «Про ринок природного газу» № 329-VIII від 09.04.2015 р., який вступив в дію з 01.10.2015 р. та Кодексу газорозподільних систем, затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 р. № 2494, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України від 06.11.2015 р. за № 1379/27824 (далі - Кодекс ГРМ), що визначає взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, а також визначає правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем.
Постановою НКРЕКП № 2498 від 30.09.2015 (із подальшими змінами), затверджено Типовий договір розподілу природного газу, текст якого викладено на офіційному сайті НКРЕКП, сайті оператора ГРМ в мережі Інтернет: https://kv.grmu.com.ua/.
01.09.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (далі - оператор ГРМ) та ТОВ «Ресторан Щасливий» (далі - споживач) укладено Типовий договір розподілу природного газу № 04491252GTDP018 (далі - Договір) шляхом підписання заяви-приєднання № 04491252GTDP018 до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим).
Пунктом 1.1 Договору передбачено, що договір є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до п. 1.3 Договору цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
На виконання умов п. 1.3 Договору, Інформаційним листом, який оформлений як Додаток 3 повідомлено ТОВ «Ресторан Щасливий», що Договір укладається на безстроковий період з метою забезпечення фізичної доставки обсягів природного газу, що належить споживачу (його постачальнику), до межі балансової належності об'єкта споживача та можливості санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Підтвердженням (акцептуванням) приєднання до умов Договору є підписана та повернута на адресу оператора ГРМ заява-приєднання, та/або сплачений рахунок оператора ГРМ за послуги розподілу природного газу, та/або фактичне споживання природного газу після вручення цього листа.
З моменту приєднання до умов Договору (акцептування Договору) споживач та оператор ГРМ набувають всіх прав та обов'язків за Договором та несуть відповідальність за їх невиконання (неналежне виконання) згідно з умовами договору та чинним законодавством України.
Пунктом 1.4 Типового договору розподілу природного газу визначено, що послуга з розподілу природного газу - це послуга Оператора ГРМ, яка надається споживачу і включає в себе забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи та розподіл (переміщення) належного споживачу (його постачальнику) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача.
Пунктом 2.1 Договору передбачено, що оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.
Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (п. 6.1 Договору).
Відповідно до п. 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений Регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
В п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, річна замовлена потужність (за замовчуванням) об'єкта (об'єктів) споживача на розрахунковий календарний рік визначається оператором ГРМ виходячи з фактичного обсягу споживання природного газу цим об'єктом за газовий рік, що передував розрахунковому календарному року, який визначається відповідно до вимог цього Кодексу, крім випадків, передбачених цією главою.
Розмір величини річної замовленої потужності для споживача, що не є побутовим, визначається оператором ГРМ виходячи з наявних об'єктів, зазначених у заяві - приєднанні, що є додатком до договору розподілу природного газу (п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ).
Газовий рік, згідно з п. 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРМ, визначається, як період часу, який розпочинається з першої газової доби жовтня поточного календарного року і триває до першої газової доби жовтня наступного календарного року.
Відповідно до п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ, оператор ГРМ зобов'язаний до 12 жовтня щорічно за підсумками газового року проінформувати споживача про фактичний обсяг споживання природного газу всіма об'єктами споживача за попередній газовий рік та одночасно повідомити його, що зазначений обсяг споживання газу за замовчуванням споживача буде визначений як розмір річної замовленої потужності споживача на наступний календарний рік. У такому повідомленні оператор ГРМ одночасно має зазначити про: величину річної замовленої потужності на поточний календарний рік; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у поточному календарному році; величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у наступному календарному році; покази лічильника природного газу/інші дані, за якими було сформовано (станом на 30 вересня поточного року) розмір річної замовленої потужності (за замовчуванням) на наступний календарний рік (для побутових споживачів).
Така інформація надається споживачеві шляхом розміщення її у платіжних документах (для побутових споживачів), особистих кабінетах споживача (за наявності), актах приймання-передачі природного газу (для споживачів, що не є побутовими).
Позивач на виконання вимог п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ в Акті приймання-передачі природного газу № ОГ00130505 від 30.09.2023 повідомив споживача про величину річної замовленої потужності на 2024 рік, що склала 4 917,12 м3, величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у 2024 році, що склала 409,76 м3, через поштове відділення АТ «Укрпошта» на адресу відповідача (докази додані до позовної заяви, зокрема, список згрупованих відправлень рекомендованих листів № 22509 ф.103).
Отже, оператор ГРМ, розрахував величину річної замовленої потужності відповідача на 2024 рік та у відповідності до вимог абз. 9 п.2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ повідомив споживача про величину річної замовленої потужності на 2024 рік та про величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати у 2024 році.
В п. 6.2. Договору зазначено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Постановою НКРЕКП від 30.12.2022 № 1944, яка набрала чинності з 01 січня 2023, в п.п. 7 п. 1 для Київської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України» тариф на послуги розподілу природного газу встановлено у розмірі 1,49 грн. за 1 м3 на місяць (без урахування ПДВ), що з врахуванням ПДВ становить 1,788 грн. за 1 м3 на місяць.
Отже, оскільки замовлена споживачем потужність на 2024 рік складає 4 917,12 м3, а згідно з Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2752 тариф становить 1,788 грн. за 1 м3, то відповідно місячна вартість послуги з розподілу природного газу визначається наступним чином:
4 917,12 м3:12* 1,788 грн./м3 = 732,65 грн. (щомісячний платіж).
Відповідно до вказаної величини річної замовленої потужності споживачу було сформовано та направлено Акти здачі-приймання робіт (надання послуг) відповідачу:
- № 34791 від 30.11.2024 на суму 732, 65 грн;
- № 35435 від 31.12.2024 на суму 732, 65 грн;
Позивач на виконання вимог п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ в Акті приймання-передачі природного газу № 29878 від 30.09.2024 повідомив споживача про величину річної замовленої потужності на 2025 рік, що склала 6109,84 м3, величину потужності, яка розрахована для щомісячної оплати споживачем у 2025 році, що склала 509,15 м3 (докази додані до позовної заяви, зокрема, список згрупованих відправлень рекомендованих листів № 2рзп 2024-2025 ф.103).
В п. 6.2. Договору зазначено, що тариф, встановлений згідно з пунктом 6.1 цього розділу, є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.
Отже, оскільки замовлена споживачем потужність на 2025 рік складає 6109,84 м3, а згідно з Постановою НКРЕКП від 22.12.2021 № 2752 тариф становить 1,788 грн. за 1 м3, то відповідно місячна вартість послуги з розподілу природного газу визначається наступним чином:
6109,84 м3: 12 *1,788 грн./м3 = 910, 36 грн.
Відповідно до вказаної величини річної замовленої потужності споживачу було сформовано та направлено Акти здачі-приймання робіт (надання послуг):
- № 1641 від 31.01.2025 на суму 910,36 грн;
- № 5194 від 28.02.2025 на суму 910,36 грн;
- № 6131 від 31.03.2025 на суму 910,38 грн.
Зважаючи, що попередня оплата на виконання Типового договору від споживача на рахунок оператора не надходила, позивач направив відповідачеві лист №КоФ/100.3.2-ВИХ-7131-25 від 09.04.2025 з описом вкладення в цінний лист за номером поштового відправлення 09042025105136291, через поштове відділення АТ «Укрпошта».
Разом з зазначеним листом згідно опису вкладення відповідачеві відправлено також акт звіряння взаєморозрахунків № 620, рахунки на оплату та акти здачі-прийняття робіт за 2024-2025 роки.
На підставі положень п. 2 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ споживач протягом двох днів з дня одержання акта наданих послуг зобов'язаний повернути оператору ГРМ один примірник оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта наданих послуг. У випадку відмови від підписання акта наданих послуг розбіжності підлягають урегулюванню в порядку, встановленому законодавством.
Однак, відповідач акти наданих послуг розподілу природного газу за листопад 2024-березень 2025 не підписав, мотивованої відмови від підписання зазначеного акту в письмовому вигляді не надав та заперечень стосовно вказаних сум, як і не надав доказів сплати заборгованості за зазначеними актами з листопада 2024 по березень 2025.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є таке правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За своєю правовою природою договір, який укладено сторонами, є договором постачання природного газу та відноситься до сфери господарських зобов'язань.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 1 ст. 530 ЦК України врегульовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У відповідності до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
За правилами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до п. 6.4 Договору розрахунковим періодом за цим Договором є календарний місяць.
Відповідно до п.6.6 Договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим Договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати Оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим Регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Дата оплати визначається датою, на яку були зараховані кошти на рахунок оператора ГРМ.
Згідно зі ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Положення глави 63 Цивільного кодексу України можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з ч. 1 ст. 40 Закону України «Про ринок природного газу» розподіл природного газу здійснюється на підставі та умовах договору розподілу природного газу в порядку, передбаченому кодексом газорозподільних систем та іншими нормативно-правовими актами.
За договором розподілу природного газу оператор газорозподільної системи зобов'язується забезпечити замовнику послуги розподілу природного газу на період та умовах, визначених договором розподілу природного газу, а замовник зобов'язується сплатити оператору газорозподільної системи вартість послуг розподілу природного газу.
У матеріалах справи відсутні будь-які докази щодо наявності заперечень відповідача щодо обсягів, строків, вартості та якості наданих послуг.
Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем дотримано умов Договору в частині виконання його зобов'язань.
Враховуючи вказаний вид договору, вбачається, що він є оплатним, тобто обов'язку виконавця за договором надати послуги відповідає обов'язок замовника оплатити вартість цих послуг.
Як убачається з умов Договору, строки оплати за надані послуги з розподілу природного газу, є такими, що настали.
Відповідачем за період листопад 2024-березень 2025 не було здійснено жодної оплати. Доказів зворотного відповідачем не надано.
Разом з тим, як зазначив позивач, за відповідачем рахується переплата станом на 01.11.2024 в розмірі 41,31 грн.
Таким чином, станом на дату подачі позовної заяви заборгованість відповідача за розподіл природного газу, яка підтверджена актами здачі - приймання робіт становить у 2024 році 1465,30 грн (листопад та грудень), в 2025 році - 2731,10 грн (січень-березень), загалом 4196,40 грн. З урахуванням переплати 41,31 грн станом на момент подачі позову та розгляду спору, заборгованість склала 4155,09 грн. Зазначена заборгованість є обґрунтованою та підтвердженою поданими доказами, відтак підлягає задоволенню в повному обсязі.
У зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача 198,31 грн пені, нарахованої за період з 11 грудня 2024 по 13 квітня 2025 року. При цьому, здійснення розрахунку позивачем вчинено від кожного акту окремо.
У відповідності з п.8.2 Договору, у разі порушення споживачем, що не є побутовим строків оплати за цим договором, він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
Судом встановлено та про що зазначалось вище, умови оплати - попередня, кінцевий строк оплати до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон» за загальний період з 11.12.2024 по 13.04.2025 та від кожного акту окремо, з урахуванням визначеної в акті суми, яка підлягала до сплати, а також за мінусом переплати в розмірі 41,31 грн, суд дійшов висновку, що розмір пені - 198,31 грн є арифметично вірним та зробленими у відповідності умов договору та норм чинного законодавства.
За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідача пені у сумі 198,31 грн є законною, обґрунтованою, доведеною належними та допустимими доказами, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.
Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у сумі 20,04 грн та інфляційних втрат в розмірі 95,13 грн. Розрахунок здійснений з 11.12.2024 по 13.04.2025 від кожного акту окремо.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 року в справі № 915/14/17).
Наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.
Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі № 757/12160/17-ц, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.
Перевіривши, наданий позивачем розрахунок 3% річних, а також розрахунок інфляційних втрат за період з 11.12.2024 по 13.04.2025 за зобов'язаннями за Договором та згідно актів здачі-приймання, суд дійшов висновку, що вони є арифметично вірними та зробленими у відповідності умов договору та норм чинного законодавства, у зв'язку з чим підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірах 20,04 грн та 95,13 грн відповідно.
За змістом ч. 1 ст. 14 ГПК України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно із частинами 1, 2, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог про стягнення з ТОВ «Ресторан Щасливий» заборгованості за розподіл природного газу у розмірі 4155,09 грн, пені у розмірі 198,31 грн, 3 % річних в розмірі 20,04 грн та інфляційні втрати в розмірі 95,13 грн, з урахуванням чого позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись статтями 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Задовольнити позов повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ресторан Щасливий» (08325, Київська обл., Бориспільський р-н, с. Щасливе, вул. Бориспільська, буд. 17, код ЄДРПОУ 38182605) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1) в особі Київської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» (08150, Київська обл., Фастівський р-н, м. Боярка, вул. Шевченка Т., буд. 178, код ЄДРПОУ 45385755) 4155 (чотири тисячі сто п'ятдесят п'ять) грн 09 коп. основного боргу, 198 (сто дев'яносто вісім) грн 31 коп. пені, 20 (двадцять) грн 04 коп. 3% річних, 95 (дев'яносто п'ять) грн 13 коп. інфляційних втрат та 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.
Суддя О.В. Щоткін