ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.06.2025Справа № 910/16288/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г. розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) матеріали господарської справи
за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ"
до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ"
про стягнення 62 828,84 грн
без виклику представників учасників справи
До Господарського суду міста Києва звернулось Товариство з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" (далі - позивач) з позовом до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" (далі - відповідач) про стягнення 62 828,84 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, як страховик винної в ДТП особи, всупереч вимогам Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" не відшкодував позивачу в повному обсязі шкоду, завдану страхувальником відповідача внаслідок ДТП.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 відкрито провадження у справі № 910/16288/24 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено сторонам строк для надання відзиву на позовну заяву, відповіді на відзив та доказів в обґрунтування правової позиції.
Копія ухвали суду доставлена позивачу, його представнику та відповідачу до електронних кабінетів 20.01.2025 о 23:30 год. та відповідно до приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою 21.01.2025.
28.01.2025 від Моторного (транспортного) страхового бюро України на запит суду надійшла інформації щодо полісу серії ЕР № 218824464.
31.03.2025 від відповідача надійшло клопотання, в якому повідомлено, що сторона не отримала позовну заяву з додатками, у зв'язку з чим просить надіслати на адресу відповідача копію позовної заяви з додатками.
04.04.2025 електронною поштою, а в подальшому 12.04.2025 поштовим відправленням від відповідача надійшов відзив на позов. Крім того, до відзиву на позов додано клопотання про поновлення строку на подання відзиву на позов.
Клопотання про поновлення строку мотивовано тим, що спеціалісти відповідача знаходяться в різних регіонах України, через постійні тривоги та вимкнення світла потребують більше часу для підготовки та подання відзиву на позов та доказів на підтвердження заперечень відповідача.
Відповідно до ст. 119 Господарського процесуального кодексу України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Пропуск строку, встановленого законом або судом учаснику справи для подання доказів, інших матеріалів чи вчинення певних дій, не звільняє такого учасника від обов'язку вчинити відповідну процесуальну дію.
Враховуючи вищевикладене, з метою повного та всебічного розгляду віх обставин, які мають значення у даній справі, суд вважає за можливе поновити відповідачу строк для подання відзиву на позов та прийняти останній до розгляду.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Інших заяв чи клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та можливих затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на них, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
12.10.2023 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 209.23.2798558, за яким застраховано відповідальність власника наземного транспортного засобу OPEL Grandland, д.н.з. НОМЕР_1 , строк дії з 19.10.2023 по 18.10.2024.
11.06.2024 близько 18 години 15 хвилин у Київській області в Бучанському районі в с. Софіївська Борщагівка по вул. Соборна, 124 водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , не врахував дорожню обстановку, габарити транспортного засобу, безпечний інтервал та під час перестроювання не дав дорогу транспортному засобу Opel, д.н.з. НОМЕР_1 , що рухався в попутному напрямку по тій же смузі, в результаті чого відбулось зіткнення, автомобілі отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальних збитків.
Вина ОСОБА_2 встановлена постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області у справі 369/10803/24 від 09.09.2024.
14.06.2024 власником транспортного засобу Opel, д.н.з. НОМЕР_1 , було подано до ТДВ «Експрес Страхування» заяву про виплату страхового відшкодування, яке останній просив виплатити на рахунок СТО філії «Автоцентр на Столичному» ТОВ «Українська автомобільна корпорація».
Відповідно до рахунку філії «Автоцентр на Столичному» ТОВ «Українська автомобільна корпорація» вартість відновлювального ремонту транспортного засобу Opel, д.н.з. НОМЕР_1 , становить 85 478,23 грн.
20.09.2024 між ОСОБА_1 та філією «Автоцентр на Столичному» ТОВ «Українська автомобільна корпорація» підписано акт наданих послуг на суму 85 478,23 грн.
Згідно зі страховим актом № 3.24.03104-1 від 22.07.2024 страхове відшкодування становить 85 478,23 грн, яке (відшкодування) було сплачено позивачем на рахунок філії «Автоцентр на Столичному» ТОВ «Українська автомобільна корпорація» відповідно до платіжної інструкції № 2746 від 23.07.2024.
Як вказує позивач у позові та як підтверджується даними, наданими Моторним (транспортним) страховим бюро України, цивільно-правова відповідальність ТОВ «Метафора Транс» по експлуатації транспортного засобу MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , яким керував ОСОБА_2 , застрахована полісом обов'язкового страхування ЕР-218824464, що виданий ПАТ "СК "УСГ", за яким страхова сума за шкоду, заподіяну майну, - 160 000,00 грн, франшиза - 0 грн.
09.08.2024 позивач звернувся до відповідача з заявою про виплату страхового відшкодування, в якій просив здійснити виплату страхового відшкодування в сумі 85 478,23 грн.
Як вказує позивач у позові та що підтверджується у відзиві на позов, відповідач сплатив страхове відшкодування лише частково в сумі 22 649,39 грн.
Враховуючи вищевикладене, позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача несплачене страхове відшкодування в сумі 62 828,84 грн (85 478,23 грн - 22 649,39 грн).
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач вказав, що виставлені СТО рахунок та складений акт виконаних робіт є н належними, недопустими доказами понесення витрат на відновлювальний ремонт, оскільки розмір страхового відшкодування розрахований без урахування зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Розглянувши надані сторонами документи, оцінивши доводи позивача, наведені у позові, а також доводи відповідача, викладені у відзиві на позов, суд зазначає про наступне.
За змістом положень ч. 1 ст. 355 Господарського кодексу України об'єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, цим Кодексом, законом про страхування, іншими законодавчими актами.
Згідно зі ст. 512, ст. 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою у випадках, встановлених законом.
Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 108 Закону України "Про страхування", якщо договором страхування майна не передбачено інше, до страховика, який здійснив страхову виплату, в межах такої виплати переходить право вимоги (суброгація), яке страхувальник або інша особа, визначена договором страхування або законом, що одержала страхову виплату, має до особи, відповідальної за заподіяні збитки.
Тобто у таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов'язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора: потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за спричинення шкоди. Отже, страховик виступає замість потерпілого у деліктному зобов'язанні.
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Новий кредитор набуває прав та обов'язків свого попередника.
Заміною кредитора деліктне зобов'язання не припиняється, оскільки відповідальна за спричинену шкоду особа свій обов'язок із відшкодування шкоди не виконала.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі № 3-303гс15.
З урахуванням наведеного, позивач у даній справі, виплативши страхове відшкодування страхувальнику за договором майнового страхування, отримав від останнього права кредитора до особи, відповідальної за завдану шкоду.
З матеріалів справи вбачається, що відповідальність водія MAN, д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_2 , станом на 11.06.2024 була застрахована у відповідача згідно з полісом ЕР-218824464, за умовами якого ліміт за шкоду майну - 160 000,00 грн, франшиза складає 2 600,00 грн.
Згідно з положеннями статті 999 Цивільного кодексу України за вольовою ознакою страхування може бути добровільним і обов'язковим, тому кожен вид страхування має свої особливості правового регулювання.
Відповідно до ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Після такої виплати деліктне зобов'язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов'язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.
Отже, у справі, що розглядається, позивач, здійснивши виплату страхового відшкодування за договором майнового страхування, набув права потерпілої особи в межах здійсненої виплати.
Згідно з ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.
Відтак, вирішуючи спір, пов'язаний з відшкодуванням шкоди, завданої взаємодією кількох джерел підвищеної небезпеки, зокрема, зіткненням транспортних засобів, слід виходити з того, що у цьому випадку шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто з урахуванням принципу вини.
Оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу, який є винним у вчиненні дорожньої транспортної пригоди, застрахована відповідачем, то в даному випадку особою, відповідальною за завдану шкоду, відповідно положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у межах, передбачених договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності та нормами вказаного Закону, є відповідач.
Згідно з ч. 2 ст. 999 Цивільного кодексу України до відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства. Частиною 3 статті 985 Цивільного кодексу України передбачено, що особливості укладення договору страхування на користь третьої особи встановлюються законом.
За змістом статті 2 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (далі - Закон), у разі суперечності положень цього Закону положенням інших законодавчих актів України положення цього Закону мають перевагу.
Системний аналіз положень Закону дає підстави для висновку, що у момент укладення договору обов'язкового страхування відповідальності страховик приймає на себе зобов'язання відповідати перед невизначеним і невідомим заздалегідь колом осіб за майнову шкоду, завдану цим особам страхувальником, тобто приймає на себе фінансові ризики виплати відшкодування завданої страхувальником іншій особі майнової шкоди на умовах, визначених саме цим законом та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.
За загальним правилом, згідно з положеннями статті 1192 Цивільного кодексу України, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.
Однак, спеціальні норми Закону (чинного на дату настання дорожньо-транспортної пригоди) обмежують розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду і яка застрахувала свою цивільну відповідальність, зокрема: межами ліміту відповідальності (пункт 22.1 статті 22); вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством (стаття 29); відповідно до пунктів 32.4, 32.7 статті 32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, заподіяну майну, яке знаходилося у забезпеченому транспортному засобі, який спричинив ДТП; шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з пунктом 12.1 статті 12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.
Пунктом 22.1 статті 22 Закону передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Положеннями статті 29 Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.
Відповідно до пункту 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої спільним наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України № 142/5/2092 від 24.11.2003, значення коефіцієнта фізичного зносу (Ез) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД та 7 років - для інших легкових КТЗ.
Отже, виконання обов'язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом покладено на страховика (винної особи) у межах, встановлених цим Законом, та договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.
Господарський суд звертає увагу учасників справи, що у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц Велика Палата Верховного Суду відступила від висновку, сформульованого Верховним Судом України у постанові від 23.12.2015 у справі № 6-2587цс15, відповідно до якого страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема, право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування.
Так, згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, покладання обов'язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").
Уклавши договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов'язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов'язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтями 993 ЦК України, шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність (пункти 73, 74 постанови).
Таким чином, відповідач як страховик відповідальності особи, яка винна у дорожньо-транспортній пригоді, на підставі спеціальної норми статті 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" здійснює відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу.
За змістом вказаних норм у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.
При цьому судом не беруться до уваги посилання відповідача на неврахування позивачем при виплаті страхового відшкодування коефіцієнту фізичного зносу з огляду на наступне.
Відповідно до положень ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.
Водночас, відповідно до п. 7.38. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, значення ЕЗ (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ.
Як вбачається зі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 , транспортний засіб Opel, д.н.з. НОМЕР_1 , - 2023 року випуску.
Таким чином, на підставі вищевказаних норм законодавства відповідачем не наведено підстав для вирахування коефіцієнту зносу.
Вказаний розрахунок коефіцієнту фізичного зносу Закон покладає саме на відповідача, як на особу, яка при виплаті страхового відшкодування керується вказаними нормами чинного законодавства, оскільки до позивача в порядку суброгації перейшли права лише потерпілої особи. Потерпіла особа при зверненні до відповідача як страховика за Договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не здійснює розрахунку матеріального збитку.
Крім того, судом не беруться до уваги посилання відповідача на те, що, як підтверджується актом огляду позивача від 14.06.2024, кришка багажнику (двері задка) не потребували заміни, оскільки, як вказано в заключній частині акту огляду від 14.06.2024, можливі приховані дефекти. Такий акт складено на підставі зовнішнього огляду транспортного засобу.
Судом відхиляються посилання відповідача на те, що рахунок СТО та акт виконаних робіт є неналежними та недопустимими доказами визначення вартості ремонту пошкодженого транспортного засобу, оскільки такі документи підтверджують понесені витрати на ремонт пошкодженого в результаті ДТП транспортного засобу.
Крім того, суд зазначає, що відповідачем під час розгляду даної справи не надано складаної ним ремонтної калькуляції № 32447 від 16.12.2024, на яку міститься посилання у відзиві на позов та згідно з якою розраховувався розмір відшкодування в сумі 22 649,39 грн.
За таких обставин, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.
За приписами статті 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача у розмірі 2 422,40 грн.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "УСГ" (03038, місто Київ, вулиця Федорова Івана, будинок 32-А, код 30859524) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "ЕКСПРЕС СТРАХУВАННЯ" (04073, місто Київ, пр. Бандери Степана, будинок 22, код 36086124) 62 828,84 грн (шістдесят дві тисячі вісімсот двадцять вісім грн 84 коп.) страхового відшкодування, витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві грн 40 коп.).
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 20.06.2025.
Суддя О.Г. Удалова