ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
03.06.2025Справа № 910/16192/24
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Док Про"
до відповідачівПриватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка"
простягнення 2336409,08 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Секретар судового засідання Негеля Ю.М.
Представники сторін:
від позивачаДрачук І.В.
від відповідачаКвятківський О.В.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Док Про" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про стягнення 2336409,08 грн, з яких 2223826,52 грн основного боргу, 16233,93 грн пені, 13306,50 грн 3% річних, 83042,13 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов укладеного між сторонами генерального договору добровільного страхування вантажів №370024/2701/0000007 від 28.03.2024 в частині виплати належного позивачу страхового відшкодування з огляду на настання страхового випадку.
20.01.2025 від позивача надійшло клопотання про долучення доказів доплати судового збору.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі №910/16192/24, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 20.02.2025, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов - протягом 20 днів з дня вручення даної ухвали.
10.02.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти позову заперечив. Серед іншого відповідач зазначив про те, що надані страхувальником документи не містять доказів реального проведення господарських операцій з придбання товару, його перевезення, передачі вантажу покупцеві, що унеможливлює визначення розміру збитків.
Також 10.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без руху, оскільки позивач не має зареєстрованого кабінету в системі ЄСІТС.
19.02.2025 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання, мотивоване неможливістю прибуття в судове засідання повноважного представника, викликаною раптовим погіршенням стану здоров'я.
У підготовчому засіданні 20.02.2025 суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відкладення підготовчого засідання, оскільки доказів на підтвердження викладених в клопотанні обставин відповідач не надав. Також суд відмовив у задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без руху, оскільки електронний кабінет у підсистемі Електронний суд ЄСІТС зареєстровано позивачем 12.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.03.2025.
07.03.2025 від відповідача надійшла заява про виклик в судове засідання експерта Київського НДЕКЦ - Богуш Ірину Вікторівну для надання роз'яснень щодо висновку від 28.11.2024 №СЕ-19/111-24/66693-ТВ.
11.03.2025 від відповідача надійшло клопотання про витребування доказів.
У судовому засіданні 11.03.2025 в задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів судом відмовлено, розгляд заяви відповідача про виклик експерта судом відкладено.
У судовому засіданні 11.03.2025 представником відповідача було усно заявлено відвід судді Смирновій Ю.М. від розгляду справи з підстав існуванням обставин, які викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді. Судом було оголошено перерву у вказаному судовому засіданні з метою подання представником відповідача відповідної заяви у письмовій формі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" про відвід судді Смирнової Ю.М. від розгляду справи №910/16192/24.
11.03.2025 у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 31.03.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 задоволено клопотання відповідача про виклик в судове засідання судового експерта Богуш Ірини Вікторівни для дачі роз'яснень щодо висновку від 28.11.2024 №СЕ-19/111-24/66693-ТВ, відкладено судове засідання у справі на 18.04.2025, зобов'язано експерта надати суду належним чином засвідчені копії документів, що були надані Товариством з обмеженою відповідальністю "Док Про" для проведення експертизи, а також надати оригінали цих документів для огляду в судовому засіданні.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 18.04.2025 оголошено перерву до 30.04.2025, про що повідомлено експерта Богуш І.В. відповідною ухвалою суду
22.04.2025 від позивача надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.
23.04.2025 від позивача надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи із проханням про поновлення процесуального строку для такого подання.
30.04.2025 від експерта Богуш І.В. надійшли витребувані судом документи.
30.04.2025 у судовому засіданні з розгляду справи по суті оголошено перерву до 22.05.2025.
14.05.2025 від відповідача надійшло клопотання про долучення доказів та постановлення окремої ухвали щодо експерта Богуш І.В.
20.05.2025 від позивача надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи із проханням про поновлення процесуального строку для такого подання.
22.05.2025 від позивача надійшло доповнення до клопотання про приєднання документів до матеріалів справи від 20.05.2025.
У судовому засіданні 22.05.2025 судом долучено до матеріалів справи документи, подані позивачем та відповідачем, та відмовлено в задоволенні клопотання відповідача про постановлення окремих ухвал щодо експерта Богуш І.В. та ТОВ "Ідел Компані" з огляду на відсутність на це відповідних процесуальних підстав.
У судовому засіданні з розгляду справи по суті 22.05.2025 оголошено перерву до 03.06.2025.
03.06.2025 від представника відповідача надійшов письмовий виступ в судовому засіданні.
В судовому засіданні 03.06.2025 представник позивача позов підтримав в повному обсязі.
Представник відповідача проти задоволення позову заперечував з підстав наведених у відзиві на позов.
У судовому засіданні 03.06.2025 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, Господарський суд міста Києва
28.03.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Док Про", як страхувальником, та Приватним акціонерним товариствома "Страхова компанія "Уніка", як страховиком, було укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів №370024/2701/0000007 (генеральний договір страхування, договір), відповідно до умов якого страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу (якщо він призначений страхувальником та вказаний в цьому договорі), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі в розмірі та в порядку, що передбачені цим договором, та виконувати інші умови цього договору (п.1.1).
Цей договір укладений відповідно до Правил добровільного страхування вантажів та багажу (вантажобагажу) (п.1.2 договору).
Відповідно до п.1.4 договору вигодонабувачем згідно цього договору є Товариство з обмеженою відповідальністю "Док Про".
Згідно п.1.1 договору умови цього договору в частині страхування кожного окремого вантажу набувають чинності для сторін за умови надання страхувальником страховику інформації (за погодженою формою згідно додатку №1 до цього договору) про кожне перевезення застрахованого вантажу до його початку на електронні адреси страховика: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2.
За змістом п.2.1 договору предметом договору є майнові інтереси, що не суперечать закону, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням вантажами, що зазначені в п.2.2 договору, а саме: найменування/назва вантажу: товари побутового призначення; будівельні marcolan та комплектуючі, крепіжні матеріали, інструмент; засоби очищення води; інші товари, що потребують окремого ліцензування спеціальних умов зберігання та перевезення (крім перелічених в п.7.9); вартість вантажу: дійсна; упаковка вантажу: дерев'яне, картонне, бляшане упакування, плівка, на палетах.
Відповідно до п.2.3 договору вантаж перевозиться автомобільним транспортом, маршрут перевезення - в межах території України, місце проміжного/тимчасового зберігання вантажу не передбачено умовами перевезення та не застраховано, відправником вантажу є Товариство з обмеженою відповідальністю "Док Про".
Загальна страхова сума за договором становить 15000000,00 грн і складається з 100% дійсної вартості застрахованих вантажів, що будуть перевезені протягом одного кварталу згідно заяви страхувальника (п.3.1 договору).
Ліміт відповідальності страховика стосовно вантажу в одному транспортному засобі становить: 4000000,00 грн, при цьому в цілях договору під одним транспортним засобом розуміється, серед іншого, один автомобіль (п.3.2 договору).
Страховик несе відповідальність по кожному перевезенню виключно в межах вищезазначених лімітів відповідальності (п.3.4 договору).
Відповідно до п.3.5 договору безумовна франшиза (частина збитку, що не відшкодовується страховиком) становить 40000,00 грн, по кожному страховому випадку.
Авансовий страховий платіж на перші три місяці строку дії цього договору становить 22500,00 грн та має бути сплачений страхувальником на рахунок страховика в повному обсязі до 30.03.2024 (п.4.2 договору).
Згідно п.4.5 договору щомісячно, на основі наданих страхувальником даних про конкретні перевезення страховик складає акт звірки страхових платежів і обсягів перевезень вантажів, застрахованих на умовах цього договору, який підписується сторонами і є невід'ємною частиною договору. В акті звірки вказується страхова сума вантажу, який був відправлений/перевезений страхувальником в звітному місяці та сума страхового платежу, що підлягає сплаті страхувальником за здійсненні ним перевезення.
Відповідно до п.п.5.1 та 5.2 договору початком строку дії договору є 01.04.2024, закінченням строку дії договору є 01.01.2025.
Цей договір вважається укладеним і набуває чинності з 00 годин 00 хвилин (за Київським часом) дати, наступної за датою сплати страхового платежу у повному обсязі, але не раніше дати початку строку дії договору (п.5.3 договору).
Строк дії цього договору в частині страхування окремого вантажу визначається строком відповідного перевезення, згідно відповідних документів на кожне перевезення (п.5.4. договору).
Відповідно до п.5.5 договору дія договору щодо кожного перевезення застрахованого вантажу починається з моменту початку завантаження вантажу в/на транспортний засіб в тому пункті, який зазначений в транспортному документі як пункт відправлення, та діє протягом всього строку транспортування (включаючи час проміжного зберігання вантажу в пунктах, визначених в п.2.3.4. договору), а припиняється в момент, який зазначено нижче та який настане раніше: в момент завершення розвантаження вантажу на складі одержувача вантажу або на будь-якому іншому складі або місці зберігання, які знаходяться в кінцевому пункті призначення, зазначеному в транспортному документі; або в момент початку розвантаження вантажу в будь-якому іншому складі чи місці зберігання, не залежно від того, знаходяться вони в кінцевому пункті призначення, зазначеному в цьому договорі, або в будь-якому іншому пункті (на маршруті до кінцевого пункту призначення), який страхувальник (вигодонабувач) може обрати на власний розсуд.
Згідно п.6.1 договору страховим випадком є факт понесення збитків страхувальником (вигодонабувачем), серед іншого, внаслідок втрати або пошкодження вантажу в результаті настання подій (страхових ризиків), які зазначені в п.6.2 договору.
Відповідно до п.п.6.2.1 п.6.2 договору встановлено "З відповідальністю за всі ризики", а саме страховими ризиками є будь-які події крім випадків, виключень і обмежень, передбачених розділом 7 цього договору.
Виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з умовами цього договору на підставі заяви страхувальника і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком (п.9.1 договору).
Згідно п.п.9.2.1 п.9.2 договору при настанні страхового випадку, страховик відшкодовує в межах страхової суми, зазначеної в договорі, збитки, понесені страхувальником (вигодонабувачем) внаслідок втрати або пошкодження застрахованого вантажу.
Відповідно до п.9.3 договору розмір страхового відшкодування, що підлягає виплаті визначається страховиком (або його представником) на підставі документів, що підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків. У разі необхідності будь-яка сторона може вимагати проведення незалежної експертизи за власний рахунок. При цьому вибір експертної установи обов'язково погоджується із страховиком (п.9.4 договору).
Згідно п.9.5 договору розмір збитків, понесених страхувальником (вигодонабувачем) при настанні страхового випадку внаслідок втрати або пошкодження застрахованого вантажу визначається страховиком наступним чином: при втраті всього вантажу або при повному пошкодженні вантажу - у розмірі вартості такого вантажу (п.п.9.5.1).
Відповідно до п.2.2 додатку №1 до договору "Заява на добровільне страхування вантажів по Генеральному договору" страховою вартістю вантажів є закупівельна вартість.
Пунктом 9.9 договору визначено, що виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком у розмірі збитків та витрат, що належать до відшкодування, але не більше розміру страхової суми (ліміту страхової суми), зазначеної у договорі, з вирахуванням франшизи, зазначеної в договорі.
Відповідно до п.9.15 договору виплата страхового відшкодування здійснюється після того, як повністю будуть встановлені причини та розмір збитків, але не пізніше, ніж через 10 робочих днів після складення страхового акту (прийняття рішення про виплату страхового відшкодування).
Рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування має бути прийняте страховиком не пізніше, ніж через 15 робочих днів після того, як страховиком будуть отримані всі необхідні документи та повністю будуть встановлені причини та розмір збитків. Відмова у здійсненні страхової виплати може бути оскаржено страхувальником у судовому порядку (п.9.17 договору).
Згідно п.9.20 договору для виплати страхового відшкодування необхідні наступні документи: пп.9.20.1 - повідомлення про подію, що має ознаки страхового випадку; - заява страхувальника (вигодонабувача) про виплату страхового відшкодування; пп.9.20.2 - оригінал чи належним чином засвідчена копія цього договору; пп.9.20.5 - документи, які підтверджують, що страхувальник (вигодонабувач) несе ризик втрати або пошкодження вантажу: угода (договір, контракт тощо) купівлі-продажу/поставки товару (вантажу) зі всіма додатками до неї; рахунок-фактура (інвойс), специфікація; пакувальний лист; замовлення на поставку товару; накладна (на відпуск товару, на переміщення товару тощо); коносамент; банківські документи, які підтверджують сплату вартості товару або отримання плати за товар; складські документи (складська квитанція, складське свідоцтво тощо); інші документи; пп.9.20.6 - документи, які підтверджують здійснення перевезення вантажу - автомобільна транспортна накладна; пп.9.20.9 - документи, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір збитків.
Відповідно до п.9.21 договору документами, які підтверджують факт настання страхового випадку та розмір заподіяних збитків є: пп.9.21.3 - у разі пошкодження або знищення вантажу внаслідок пожежі, стихійного лиха - документ уповноваженого органу, який підтверджує факт настання такої події (акт органів пожежного нагляду, довідка гідрометеослужби тощо); пп.9.21.7 - документи, які підтверджують вартість втраченого або пошкодженого вантажу: рахунок-фактура (інвойс), специфікація, калькуляція фірми-виробника, відповідні бухгалтерські документи (накладні, виписки з книг складського обліку тощо), пакувальний лист, угода купівлі продажу тощо; пп.9.21.8 - акт огляду пошкодженого вантажу, складений представником страховика, або документ, оформлений/виданий особою, яка погоджена зі страховиком - висновок/акт експертизи (за необхідності); пп.9.21.13 - інші документа або відомості, на запит страховика, що необхідні для з'ясування обставин настання та розміру збитків.
Згідно пп.10.1.11 договору однією із підстав для відмови страховика у здійсненні виплати страхового відшкодування є ненадання документів, необхідних для виплати страхового відшкодування.
Відповідно до пп.11.1.3 договору страховик зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк.
Пунктом 12.1 договору визначено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0,01% від суми страхової виплати за кожен день прострочення, але не більше ніж у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.
На виконання умов генерального договору страхування 01.04.2024 позивачем було сплачено відповідачу страховий платіж на загальну суму 22500,00 грн без ПДВ, про що свідчить платіжна інструкція №1 від 01.04.2024.
Щодо настання самого страхового випадку, то позивач зазначив, що він, як покупець, на підставі договору поставки від 05.02.2024 (договір поставки від 05.02.2024), укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Ідел Компані", отримав 10.06.2024 товар на загальну суму 2263826,52 грн без ПДВ, а саме: фарбу, гвинти, розхідники до ручного та електричного інструменту та інше, що підтверджується видатковими накладними №145 від 10.06.2024 на суму 1126,08 грн без ПДВ, №146 від 10.06.2024 на суму 1468551,84 грн без ПДВ, №147 від 10.06.2024 на суму 584430,00 грн без ПДВ; №148 від 10.06.2024 на суму 197859,77 грн без ПДВ; №149 від 10.06.2024 на суму 210996,10 грн без ПДВ; №150 від 10.06.2024 на суму 232712,26 грн без ПДВ; №151 від 10.06.2024 на суму 20916,17 грн без ПДВ.
Відповідно до п.5.1 договору поставки від 05.02.2024 розрахунок за кожну партію товару здійснюється в безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідел Компані" протягом 30 календарних днів з дати поставки відповідної партії товару і підписання сторонами видаткової накладної.
Датою поставки товару вважається дата фактичної передачі товару покупцю та підписання уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (п.2.2 договору поставки від 05.02.2024).
Право власності та ризик випадкового пошкодження (псування) товару переходить до покупця з моменту фактичної передачі товару, що підтверджується підписанням уповноваженими представниками сторін видаткової накладної (п.2.3 договору поставки від 05.02.2024).
Отже, як стверджує позивач у позовній заяві, 10.06.2024 позивач отримав у власність від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідел Компані" товар на загальну суму 2263826,52 грн без ПДВ, у зв'язку з чим, за умовами договору поставки від 05.02.2024 10.06.2024 до позивача перейшов і ризик випадкового пошкодження (псування) вказаного товару, а на момент отримання товару строк оплати не настав.
07.06.2024 позивач, як постачальник, отримав від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енераопт" замовлення №3 на поставку товару відповідно до договору №72 постачання товарів від 03.05.2024, укладеного між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю "Енераопт" (договір поставки від 03.05.2024), відповідно до умов якого постачальник зобов'язаний поставити товар протягом 3 (трьох) календарних днів з моменту отримання заявки від покупця (п.4.1).
Відповідно до п.3.1 договору поставки від 03.05.2024 розрахунок за поставлений позивачем товар здійснюється з відтермінуванням платежу до 15 (п'ятнадцяти) банківських днів.
Пунктом 4.3 договору поставки від 03.05.2024 визначено, що право власності на товар та ризик випадкової його загибелі переходить до покупця - Товариства з обмеженою відповідальністю "Енераопт" з моменту прийняття товару покупцем за видатковою накладною.
10.06.2024 о 15:06 позивач, на виконання п.1.1 генерального договору страхування, надіслав відповідачу на електронну адресу ІНФОРМАЦІЯ_2 та ІНФОРМАЦІЯ_1 Повідомлення про перевезення застрахованого вантажу №6 від 10.06.2024 (Повідомлення про перевезення №6) відповідно до якого вантажем є кріплення: гвинти, гайки, гровера, заклепки, штифти; розхідні матеріали до електроінструменту: шліфпапір, насадки; інші розхідні матеріали для ремонту та будівництва, фарба для внутрішніх та зовнішніх робіт, термоусадочні трубки в асортименті; вантаж упакований в індивідуальне пакування - картонні коробки, блістери, плівка, мішок; групове пакування - картонні ящики; застрейчовано плівкою. Ящики та мішки завантажені у вантажний відсік автомобіля (до 730 кг); вартість вантажу складає 2456011,00 грн; відправником є позивач; транспортний документ - ТТН №1106/1; відомості про перевезення вантажу: автомобільний транспорт, а саме вантажний Фіат Добло з реєстраційним номером НОМЕР_1 ; маршрут перевезення: пункт відправлення - м.Васильків (Київська обл.); пункт призначення - м.Вінниця (Вінницька обл.); строк перевезення з 11.06.2024 по 14.06.2024; страхова сума (грн) - 2456011,00 грн.
10.06.2024 о 17:09 відповідач підтвердив страхування вантажу відповідно до Повідомлення про перевезення №6.
Отже, як стверджує позивач, виконавши належним чином умови генерального договору страхування, позивач приступив до виконання зобов'язань за договором поставки від 03.05.2024.
12.06.2024 позивачем було відвантажено товар з метою поставки Товариству з обмеженою відповідальністю "Енераопт" на загальну суму 2456011,00 грн без ПДВ (вантаж), що підтверджується наступними документами: рахунок на оплату №0000027 від 12.06.2024 та видаткова накладна №1106/1 від 12.06.2024 на суму 512502,80 грн без ПДВ; рахунок на оплату №0000028 від 12.06.2024 та видаткова накладна №1106/2 від 12.06.2024 на суму 82904,00 грн без ПДВ; рахунок на оплату №0000029 від 12.06.2024 та видаткова накладна №1106/3 від 12.06.2024 на суму 1860605,00 грн без ПДВ; товарно-транспортна накладна №1106/1 від 12.06.2024 на загальну суму 2456011,80 грн.
Поставка товару позивачем здійснювалась автомобілем марки Фіат Добло (Fiat Doblo), спеціалізований вантажний фургон, 2015 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_1 (автомобіль).
Право користування зазначеним автомобілем належить позивачу на підставі договору оренди автомобіля, укладеного 11.03.2024 між позивачем та громадянином ОСОБА_1 .
Вказаний автомобіль було закріплено за водієм ОСОБА_2 на підставі наказу №10/2024 від 10.05.2024.
12.06.2024 під час перевезення вантажу за маршрутом місто Васильків (Київська обл.) - місто Вінниця (Вінницька обл.) автомобілем марки Фіат Добло (Fiat Doblo), спеціалізований вантажний фургон, 2015 року випуску, реєстраційний номер - НОМЕР_1 , під керуванням водія ОСОБА_2 , який є найманим працівником позивача, сталася пожежа, в результаті якої було знищено транспортний засіб та вантаж, який ним перевозився, що підтверджується актом про пожежу від 12.06.2024 (Акт про пожежу), складеного комісією у складі головного інспектора Бердичівського районного управління Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Житомирській області Гомонюка Сергія Анатолійовича, директора позивача ОСОБА_3 , дільничного офіцера поліції Ружинського ВПД №2 Бердичівського РВП Давидюка Володимира Анатолійовича.
Факт виникнення пожежі в результаті якої вогнем було знищено автомобіль та вантаж (фарба, гвинти, розхідники до ручного та електричного інструменту) також підтверджено довідкою №51 40 01-675/51 40 02 від 17.06.2024, виданою Бердичівським районним управлінням Головного управління ДСНС України у Житомирській області.
У зв'язку із знищенням вантажу внаслідок пожежі та унеможливленням поставки товару покупцю, право власності на товар на загальну суму 2456011,00 грн та ризик випадкової загибелі не перейшов від позивача до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енераопт", оскільки на момент настання страхового випадку саме позивач був власником вантажу.
На виконання умов генерального договору страхування позивач 12.06.2024 звернувся до відповідача з повідомленням про настання страхового випадку - пожежі, повідомлення про страховий випадок було зареєстровано за №00606403.
12.06.2024 директору позивача ОСОБА_3 надійшло повідомлення від відповідача з переліком документів, які необхідно надати відповідачу та зразком заяви про виплату страхового відшкодування для заповнення та подання, а саме: пояснення про випадок від страхувальника, документ компетентного органу (з печаткою компетентного органу), копія договору на перевезення, завірена печаткою страхувальника, копія заявки на перевезення, копія вантажної квитанції (при внутрішніх перевезеннях) або копія накладної CMR (при міжнародних перевезеннях), копії документів на автомобіль та водія (технічний паспорт, водійське посвідчення, подорожній лист), копії документів на перевізника (свідоцтво про реєстрацію та ліцензія на перевезення), копії накладних на вантаж.
13.06.2024 позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, надіслав фото з місця події та надав наступні документи: пояснення про випадок від позивача; акт про пожежу від 12.06.2024; посвідчення водія ОСОБА_2 ; свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу.
Також позивачем було надано пояснення щодо неможливості надання копій договору на перевезення, заявки на перевезення, вантажної квитанції та копії документів на перевізника, так як перевезення вантажу здійснювалось працівником позивача на орендованому позивачем автомобілі.
Згодом позивачем було надано копії договору оренди автомобіля, наказу про призначення водія, договорів поставки вантажу, рахунки-фактури та видаткові накладні, а також відновлена товарно-транспортна накладна.
18.06.2024 судовим експертом Литвином Р.П., якого залучив відповідач, було проведено огляд застрахованого вантажу з метою його ідентифікації, опису наявних візуальних пошкоджень і подальшого розрахунку суми збитків та складено акт огляду від 18.06.2024. В акті огляду експертом визначено класифікацію вантажу за групами, надано опис щодо пошкодження та/або знищення товару.
В подальшому було встановлено, що причиною пожежі, що сталась 12.06.2024 поза межами смт Ружин Бердичівського району Ружинської ТГ Житомирської області на 332 кілометрі Кременець-Біла Церква-Ржищів-Канів-Софїївка, стало коротке замикання електричної системи автомобіля. Дана інформація зазначена у повідомленні Бердичівського районного відділу поліції Головного управління національної поліції в Житомирській області від 28.06.2024 за №5011/208/05-2024 та у висновку експертного дослідження від 03.07.2024 №ЕД-19/103-24/8168-КЗ.
Починаючи з 13.06.2024 протягом декількох місяців між сторонами тривала переписка щодо страхового випадку та документів щодо розміру, причин і обставин настання збитку, права власності на вантаж, порядку ведення обліку господарських операцій позивачем, податкових накладних, декларацій тощо.
Як стверджує позивач, він, в свою чергу, надсилав відповідачу всі необхідні документи, які були наявні у позивача.
14.10.2024 позивач отримав від відповідача лист за вих.№00606403, в якому відповідач повідомив про відмову у здійснення виплати страхового відшкодування з посиланням на п.п.9.21.7, 10.1.11 договору, у зв'язку з тим, що позивачем не були надані документи, що підтверджують право власності на вантаж (майновий інтерес страхувальника) та розмір заподіяного збитку, необхідні для проведення виплати.
Позивач вважає таку відмову безпідставною та такою, що не відповідає умовам генерального договору страхування, оскільки не зважаючи на настання страхового випадку, відповідачем не здійснено виплату страхового відшкодування позивачу.
У зв'язку з отриманням відмови від відповідача з підстави, серед іншого, відсутності документів, що підтверджують розмір заподіяного збитку, а також зазначенням експертом, залученим відповідачем, про неможливість встановити такий розмір збитку, позивач звернувся до Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України із заявою на проведення судової товарознавчої експертизи.
Відповідно до висновку експерта від 28.11.2024 №СЕ-19/111-24/66693-ТВ розмір матеріального збитку, заподіяного власнику майна - позивачу внаслідок пожежі 12.06.2024 при перевезенні вантажу, а саме будівельних матеріалів зазначених в додатку №1, які були в новому стані, дорівнює ринковій вартості та становить 2352495, 63 грн без ПДВ та 2822988,22 грн з ПДВ.
06.12.2024 позивач надіслав відповідачу претензію вимогу про сплату страхової виплати протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту її отримання.
Зазначену претензію відповідач отримав 06.12.2024, що підтверджується відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції за №5960 від 06.12.2014.
Як стверджує позивач, відповідач відповіді на претензію не надав, суму заборгованості не сплатив, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
Заперечуючи проти позову відповідач зазначає про те, що позивач купив товар у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідел Компані" для того, щоб перепродати Товариству з обмеженою відповідальністю "Енераопт", застрахувавши цей товар у відповідача на період перевезення як вантаж. При цьому фактичних розрахунків за товар не проводилось, але згідно договору поставки від 05.02.2024, право власності на товар перейшло до позивача з моменту передачі товару.
Проаналізувавши отриману інформацію та документи, які надані директором позивача ОСОБА_3, відповідач дійшов висновку, що вказана подія є заздалегідь спланованою спробою заволодіння коштами відповідача, що вчинена групою осіб за попередньою змовою, дії якої відповідають фабулі ст.190 Кримінального кодексу України, про що відповідачем подано відповідну заяву до Шевченківського УП ГУНП в м.Києві та зареєстровано досудове розслідування за №12025100100000909.
Відповідач зазначає, що під час розслідування заявленої позивачем події ним встановлено, що учасники: Товариство з обмеженою відповідальністю "Док Про" - страхувальник, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ідел Компані" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Енераопт" мають однакові характерні ознаки фіктивності, такі як: компанії зареєстровані за адресами масової реєстрації; фактична відсутність компаній за місцем реєстрації; в період 2023-2024 рр. в усіх компанія було змінено місце реєстрації в ЄДР; в період 2023- 2024 рр. в усіх компанія було змінено назву; в період 2023- 2024 рр. в усіх компанія було змінено власників; в період 2023-2024 рр.в усіх компанія було змінено керівника; відсутність реальних виробничих чи складських потужностей; відсутність найманого персоналу, тільки директор; відсутність реальних контактних даних (телефонів, ел.адрес чи сайтів); актуальні власники (керівники) згідно ЄДР є/були власниками десятків або ж навіть сотень різних компаній.
Крім того, як вказав відповідач, позивач має дійсне свідоцтво платника ПДВ НОМЕР_2, але з незрозумілих відповідачу причин, йому були надані документи, які свідчать про те, що товар на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енераопт" був відпущений позивачем без ПДВ.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню, з наступних підстав.
Згідно зі ст.1 Закону України "Про страхування" страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов'язаних з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством; страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов'язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства.
За змістом ст.89 Закону України "Про страхування" страхування здійснюється на підставі договору страхування, який укладається відповідно до загальних умов страхового продукту, якщо інше не визначено законодавством України. Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути, зокрема, майно на праві володіння, користування і розпорядження майном та/або можливі збитки чи витрати. Договором страхування визначаються конкретний об'єкт страхування, з яким пов'язані страхові інтереси страхувальника (іншої особи, визначеної у договорі страхування), та страхові ризики, що пов'язані з цим об'єктом страхування та підлягають страхуванню за цим договором страхування.
Страхувальник за договором страхування зобов'язаний, зокрема, сплачувати страхову премію у порядку та строки, встановлені договором страхування; інформувати страховика про настання події, що має ознаки страхового випадку, у порядку та строки, визначені договором страхування.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.92 Закону України "Про страхування" страховик за договором страхування зобов'язаний при настанні страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором або законом строк.
За змістом ст.93 Закону України "Про страхування" страхові ризики, які визначаються договором страхування, мають відповідати таким ознакам (крім договорів страхування життя лише з накопичувальною складовою): 1) вірогідність та ймовірність настання; 2) неможливість передбачити конкретний час, місце, обставини настання події, а також розмір шкоди в разі настання страхового випадку; 3) відсутність ймовірності невідворотності настання події в період дії договору страхування, про що страхувальник або страховик заздалегідь були або мали бути повідомлені; 4) настання події спричинить негативні матеріальні наслідки для страхового інтересу страхувальника або інших осіб, визначених у договорі страхування; 5) настання події не пов'язано з навмисними діями страхувальника або інших осіб, визначених у договорі страхування (крім випадків, визначених законом або міжнародним звичаєм), і не передбачає отримання неправомірної вигоди. . При укладенні договору страхування, за яким страхуються ризики, пов'язані з майном, страховик має право провести огляд та оцінку об'єкта (об'єктів) страхування та за необхідності за власний рахунок здійснити оцінку з метою встановлення його (їх) реальної вартості. Договір страхування має містити вичерпний перелік винятків із страхових випадків та обмеження страхування, на які не поширюється дія страхового захисту за договором страхування, якщо інше не передбачено законом. Винятки із страхових випадків та обмеження страхування викладаються зрозумілою для страхувальника мовою, не повинні містити суперечностей та допускати неоднозначне тлумачення змісту. Страхове покриття за конкретним договором страхування включає сукупність страхових ризиків, на випадок настання яких здійснюється страхування, об'єкт страхування, строк дії, грошовий еквівалент страхового захисту, а також територію дії страхового захисту. Перелік страхових випадків визначається в договорі страхування за згодою сторін, якщо інше не передбачено законодавством.
Статтею 102 Закону України "Про страхування" визначено, що договором страхування визначається перелік документів, що підтверджують факт та обставини настання страхового випадку і розмір заподіяної шкоди (збитку), а також форма, спосіб та порядок подання таких документів, якщо інше не передбачено законодавством України. Обов'язок підтвердження факту настання події, яка може бути визнана страховим випадком за договором страхування, покладається на страхувальника або іншу особу, визначену договором страхування. У разі настання події, що має ознаки страхового випадку, страховик зобов'язаний встановити факт, причини та обставини такої події та прийняти з урахуванням умов договору страхування рішення про визнання або невизнання випадку страховим. Здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта). У разі визнання випадку страховим страховик здійснює страхову виплату страхувальнику (іншій особі, визначеній договором страхування або законодавством) відповідно до умов договору страхування або законодавства. Страховик має право звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій у порядку, визначеному статтями 103 та 113 цього Закону. Порядок визначення розміру страхової виплати та строки її здійснення визначаються договором страхування або законодавством. У разі нездійснення страховиком страхової виплати відповідно до умов договору страхування або законодавства страховик зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню) в розмірі, встановленому договором страхування або законом.
Згідно положень ч.ч.1, 2 Закону України "Про страхування" у разі необхідності страховик, об'єднання страховиків або уповноважені ними особи направляють запити про надання відомостей щодо події, що має ознаки страхового випадку, до органів державної влади, органів місцевого самоврядування, закладів охорони здоров'я, юридичних осіб, які володіють інформацією про обставини події, що має ознаки страхового випадку, а також можуть самостійно або із залученням у встановленому законодавством порядку інших осіб з'ясовувати причини, наслідки та обставини події, що має ознаки страхового випадку. Органи державної влади, органи місцевого самоврядування, заклади охорони здоров'я, юридичні особи, які володіють інформацією про обставини події, що має ознаки страхового випадку, зобов'язані в порядку, встановленому законом, надсилати страховикам, об'єднанням страховиків, уповноваженим ними особам відповіді на запити про надання відомостей та копій документів, пов'язаних із подією, що має ознаки страхового випадку, у тому числі дані, що містять інформацію з обмеженим доступом. При цьому страховик, об'єднання страховиків, а також їх керівники та/або їх посадові та уповноважені ними особи несуть передбачену законом адміністративну, кримінальну та цивільно-правову відповідальність за розголошення інформації з обмеженим доступом.
Частиною 1 ст.979 Цивільного кодексу України визначено, що договір страхування укладається відповідно до цього Кодексу, Закону України "Про страхування", інших законодавчих актів.
Предметом договору страхування є передача страхувальником за плату ризику, пов'язаного з об'єктом страхування, страховику на умовах, визначених договором страхування або законодавством України. Об'єктом страхування можуть бути, зокрема, майно на праві володіння, користування і розпорядження та/або можливі збитки чи витрати (ст.980 Цивільного кодексу України).
Договір страхування укладається в письмовій формі з дотриманням вимог до письмової форми правочину, встановлених цим Кодексом. Факт укладення договору страхування може посвідчуватися страховим полісом (сертифікатом). У разі недодержання письмової форми договору страхування такий договір є нікчемним (ст.981 Цивільного кодексу України).
Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст.982 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 ст.983 Цивільного кодексу України визначено, що договір страхування набирає чинності з моменту, передбаченого договором страхування або законодавством.
Статтею 992 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.
Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України унормовано, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами ст.193 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Умовою виконання зобов'язання - є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов'язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов'язання. Строк (термін) виконання зобов'язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.
Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Як вже вказувалося судом, 28.03.2024 між сторонами було укладено генеральний договір добровільного страхування вантажів №370024/2701/0000007, відповідно до умов якого страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку виплатити страхове відшкодування страхувальнику або вигодонабувачу, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі в розмірі та в порядку, що передбачені цим договором, та виконувати інші умови цього договору, умови цього договору в частині страхування кожного окремого вантажу набувають чинності для сторін за умови надання страхувальником страховику інформації (за погодженою формою згідно додатку №1 до цього договору) про кожне перевезення застрахованого вантажу до його початку на електронні адреси страховика: ІНФОРМАЦІЯ_1 та ІНФОРМАЦІЯ_2, ліміт відповідальності страховика стосовно вантажу в одному транспортному засобі становить: 4000000,00 грн, при цьому в цілях договору під одним транспортним засобом розуміється, серед іншого, один автомобіль, безумовна франшиза становить 40000,00 грн, по кожному страховому випадку, авансовий страховий платіж на перші три місяці строку дії цього договору становить 22500,00 грн та має бути сплачений страхувальником на рахунок страховика в повному обсязі до 30.03.2024, початком строку дії договору є 01.04.2024, закінченням строку дії договору є 01.01.2025, договір вважається укладеним і набуває чинності з 00 годин 00 хвилин (за Київським часом) дати, наступної за датою сплати страхового платежу у повному обсязі, але не раніше дати початку строку дії договору.
Отже, з огляду на зазначені положення договору, його умови набрали чинності і щодо спірного перевезення, яке відбулося 12.06.2024.
Відповідно до п.11.2.8 договору позивач повідомив відповідача про настання події, що має ознаки страхового випадку, а саме: в день пожежі відповідача повідомлено за допомогою телефонного зв'язку, а на наступний день особисто директором позивача ОСОБА_3 подано заяву про виплату страхового відшкодування, за зразком відповідача, і документи, що підтверджують факт настання події та розмір збитків.
Однак відповідач, з посиланням на п.11.3.4 договору та ст.103 Закону України "Про страхування" відмовив позивачу у виплаті страхового відшкодування з підстав, які наведені у листі відповідача від 14.10.2024 №00606403.
Нормами ст.74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст.76 Господарського процесуального кодексу України).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст.78 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.
Право бути почутим є одним з ключових принципів процесуальної справедливості, який передбачений ст.129 Конституції України і ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Учасник справи повинен мати можливість захистити свою позицію в суді. Така можливість сприяє дотриманню принципу змагальності через право особи бути почутою та прийняттю обґрунтованого і справедливого рішення.
Суд зазначає, що рішення у конкретній справі приймається господарським судом за результатами дослідження безпосередньо цим судом належних і допустимих доказів, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи. Виходячи із принципу диспозитивності господарського судочинства, місцевий господарський суд наділений виключною компетенцією щодо оцінки доказів при розгляді справи по суті, як суд першої інстанції. Така оцінка повинна ґрунтуватися на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів у судовому процесі, з врахуванням сукупності всіх обставин. У випадку якщо суд приходить до висновку, що для надання оцінки певним обставинам справи необхідні спеціальні знання, суд вправі призначити судову експертизу.
Під час розгляду справи суд першої інстанції повинен діяти незалежно та неупереджено, здійснюючи оцінку доказів відповідно до своїх внутрішніх переконань, безпосередньо, повно, всебічно, об'єктивно в їх сукупності, керуючись законом.
Рішеннями Європейського суду з прав людини у справах Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands від 27.10.1993 (n. 33), та Ankerl v. Switzerland від 23.10.1996 (n. 38) встановлено, що принцип рівності сторін у процесі - у розумінні "справедливого балансу" між сторонами - вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони. Рівність засобів включає: розумну можливість представляти справу в умовах, що не ставлять одну сторону в суттєво менш сприятливе становище, ніж іншу сторону; фактичну змагальність; процесуальну рівність; дослідження доказів, законність методів одержання доказів; мотивування рішень. Крім того, принцип змагальності тісно пов'язаний з принципом рівності, тоді як рівноправність сторін - один із необхідних елементів принципу змагальності, "без якого змагальність як принцип не існує". Рівноправність сторін є суттю змагальності, бо тільки через рівні можливості сторін можлива реалізація принципу змагальності.
Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно з ч.1 ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством.
Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права (ч.2 ст.98 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з ч.3 ст.98 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи.
Частиною 7 ст.98 Господарського процесуального кодексу України у висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом, також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов'язків.
Відповідно до ст.104 Господарського процесуального кодексу України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 86 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні.
Як було встановлено судом, в обґрунтування реальності проведення операцій за договором поставки від 05.02.2024 позивачем було надано суду належні та допустимі докази фактичної оплати отриманого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідел Компані" за переліченими у позовній заяві видатковими накладними товару, а саме: платіжні інструкції з посиланням на відповідні рахунки-фактури Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідел Компані", виписку банку з рахунку позивача за період з 18.04.2025 по 07.05.2025 щодо оплати отриманого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Ідел Компані" товару.
Також, в обґрунтування розміру матеріального збитку, заподіяного власнику майна - позивачу, внаслідок пожежі, що сталася при перевезенні належного йому вантажу 12.06.2024, позивачем долучено до позовної заяви висновок спеціалізованої установи - Київського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України від 28.11.2024 №СЕ-19/111-24/66693-ТВ, експерт якого попереджений про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок експерта, яким визначено розмір матеріального збитку позивача на суму 2352495,63 грн без ПДВ та 2822988,22 грн з ПДВ.
Суд приймає такий висновок як належний та допустимий доказ у справі для підтвердження суми, яка має бути стягнута з відповідача, на відміну від висновку судового експерта Подстрєл В.М. №18 від 27.09.2024, яка не попереджена про кримінальну відповідальність за ст.ст.384, 385 Кримінального кодексу України, наданий відповідачем у справі, та за змістом якого констатовано сумнівність у реальності проведення відповідних господарських операцій з придбання та продажу товару.
Враховуючи викладені обставини, беручи до уваги, що наданий висновок судового експерта Подстрєл В.М. №18 від 27.09.2024, який є лише одним з доказів у справі, не узгоджується з встановленими судом вище обставинами справи, судом не приймається в якості належного та допустимого доказу.
Отже, враховуючи надані докази та оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог позивача в частині стягнення з відповідача 2223826,52 грн (2263826,52 грн закупівельна вартість товару-40000,00 грн франшиза за генеральним договором) страхового відшкодування за генеральним договором добровільного страхування вантажів №370024/2701/0000007 від 28.03.2024, оскільки відмова відповідача у виплаті такого відшкодування є неправомірною.
При цьому, суд відхиляє численні твердження відповідача про наявність у діях позивача ознак вчинення кримінального правопорушення, з огляду на недоведеність таких тверджень відповідачем належними та допустимими доказами у справі, як наприклад вирок суду.
Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача 16233,93 грн пені, 13306,50 грн 3% річних, 83042,13 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 15.10.2024 по 26.12.2024.
Судом встановлено, що відповідач у встановлений строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України). Відповідно, є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.
Згідно із ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних та інфляційних втрат, за відсутності контррозрахунку відповідача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат є правомірними та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача пені, суд зауважує наступне.
Пунктом 3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Частиною 1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 12.1 договору визначено, що страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасну виплату страхового відшкодування шляхом сплати страхувальнику пені у розмірі 0,01% від суми страхової виплати за кожен день прострочення, але не більше ніж у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за відповідний період.
Як встановлено судом, відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з виплати страхового відшкодування не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання, і він вважається таким, що прострочив, а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховано пеню.
За висновками суду, долучений позивачем до позовної заяви розрахунок пені за договором є арифметично вірними, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 16233,93 грн пені.
За таких обставин, враховуючи всі наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.
З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників справи не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому суд зазначає, що у викладенні підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; викладення підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Згідно положень ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір покладається на відповідача.
Керуючись ст.ст.74, 129, 238-241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Уніка" (04112, місто Київ, вул.Теліги Олени, будинок 6 літ.В, ідентифікаційний код 20033533) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Док Про" (01135, місто Київ, пр.Берестейський, будинок 11-Б, ідентифікаційний код 43794545) 2223826 (два мільйони двісті двадцять три тисячі вісімсот двадцять шість) грн 52 коп. основного боргу, 16233 (шістнадцять тисяч двісті тридцять три) грн 93 коп. пені, 13306 (тринадцять тисяч триста шість) грн 50 коп. 3% річних, 83042 (вісімдесят три тисячі сорок дві) грн 13 коп. інфляційних втрат та 35046 (тридцять п'ять тисяч сорок шість) грн 14 коп. витрат по сплаті судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено: 20.06.2025
Суддя Ю.М. Смирнова