ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.06.2025Справа № 911/3105/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЕЙЛ"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗТОРГ 2015"
про стягнення 41 004,14 грн
До Господарського суду Київської області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІТЕЙЛ" (далі - позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗТОРГ 2015" (далі - відповідач) про стягнення 41 004,14 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем порушено зобов'язання за договором № 24/23 від 01.11.2023 в частині оплати отриманого товару у встановлений договором строк.
Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.12.2024 позовну заяву та додані до неї документи передано за територіальною підсудністю до Господарського суду міста Києва.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями позовні матеріали передані на розгляд судді О.Г. Удаловій.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.01.2025 відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи строк для вчинення процесуальних дій.
Копія вказаної ухвали суду доставлена до електронного кабінету позивача, його представника та відповідача 21.01.2025 о 01:01 год. та відповідно до п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою учасникам 21.01.2025.
Крім того, ухвала суду від 20.01.2025 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався.
Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних та достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до приписів ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
01.11.2023 між ТОВ «СВІТЕЙЛ» (далі - позивач/постачальник) та ТОВ «СОЮЗТОРГ 2015» (далі - відповідач/покупець) укладено договір № 24/23 (далі - «Договір»), за умовами якого позивач зобов'язався передати у власність покупця товар, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити отриманий товар (п. 1.1 договору).
Згідно з п. 1.2 договору під товаром розуміється кондитерські вироби в асортименті.
Відповідно до п. 1.5 Договору відповідач (покупець) зобов'язаний був сплатити вартість у день отримання товару (днем отримання товару є дата, зазначена у видатковій накладній на отримання товару).
Пунктом 8.10 Договору сторони узгодили застосування за умовами цього Договору відносин електронного документообігу.
Як передбачено п.п. 7.1-7.3 договору, останній вважається укладеним та набирає чинності з моменту підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє до 30.06.2024, але в будь-якому випадку до повного розрахунку між сторонами. По закінченню терміну дії даний договір вважається автоматично пролонгованим на кожний наступний календарний рік на тих самих умовах за відсутності письмового повідомлення про припинення його пролонгації.
Як встановлено судом під час розгляду даної справи, між позивачем та відповідачем в електронному вигляді підписано видаткову накладну № ОВСвт01616 від 02.07.2024 на загальну суму 35 424,68 грн з ПДВ.
Проте, як вказує позивач, відповідач не здійснив розрахунок за поставлений товар, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом про стягнення 35 424,68 грн заборгованості.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у сумі 3 397,28 грн, 3% річних у сумі 391,99 грн, інфляційних втрат в сумі 1 398,20 грн та процентів за користування чужими грошовими коштами у сумі 391,99 грн.
Розглядаючи даний спір та вирішуючи його по суті, оцінюючи правомірність заявлених позивачем вимог, суд виходив з наступного.
Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.
Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно з ч. 2 вказаної норми якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
При цьому, як визначено в ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Таким чином, зважаючи на отримання відповідачем товару за видатковою накладною № № ТОВСвт01616 від 02.07.2024, відповідач є таким, що прострочив обов'язок зі сплати за товар з наступного дня після його прийняття та підписання накладної про отримання товару, тобто з 03.07.2024.
Під час розгляду даної справи відповідачем не надано суду доказів оплати поставленого товару або повернення прийнятого ним товару позивачу.
Враховуючи вищевикладене, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 35 424,68 грн обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Позивачем також заявлено вимоги про стягнення 391,99 грн 3% річних та 1 398,20 грн втрат від інфляції.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та втрат від інфляції, суд зазначає, що такі розрахунки є арифметично вірними та виконані відповідно до законодавства, а тому вимоги про стягнення з відповідача 391,99 грн 3% річних, 1 398,20 грн втрат від інфляції є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Окрім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 391,99 грн процентів за користування чужими грошовими коштами.
Стосовно вказаної вимоги суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 3 ст. 692 ЦК України у разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
На суму попередньої оплати нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути переданий, до дня фактичного передання товару покупцеві або повернення йому суми попередньої оплати. Договором може бути встановлений обов'язок продавця сплачувати проценти на суму попередньої оплати від дня одержання цієї суми від покупця (ч. 3 ст. 693 ЦК України).
Як погоджено сторонами в п. 4.5 договору, покупець, який прострочив обов'язок по оплаті, зобов'язаний сплатити Постачальнику суму боргу, а також 3% річних від простроченої суми за користування коштами.
Водночас, обов'язок сплачувати проценти за користування чужими грошовими коштами застосовується за правомірне користування коштами, у той час як після правомірності такого користування у відповідача виникає обов'язок сплатити проценти відповідно до ст. 625 ЦК України.
Аналогічний висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного суду від 10.04.2018 у справі № 910/10156/17.
Відповідно до ч. 1 ст. 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.
Проте, фактично позивачем здійснено нарахування процентів за ст. 625 ЦК України та процентів за користування чужими грошовими коштами в розмірі 3% за п. 4.5 договору за один і той же період з 03.07.2024 по 14.11.2024, тобто за неправомірне користування (після прострочення з оплати товару). При цьому вимога про стягнення 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України була задоволена судом та стягнення процентів за користування чужими грошовими коштами, у свою чергу, буде свідчити про притягнення до одного й того ж виду відповідальності двічі.
Зважаючи на вищевикладене, суд відмовляє в задоволенні вимоги про стягнення 3% річних за користування чужими грошовими коштами в розмірі 391,99 грн.
Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3 397,28 грн пені.
Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦКУ неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦКУ).
Відповідно до п. 4.6. Договору в разі не оплати або не своєчасно оплати товару відповідач оплачує позивачу пеню із розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період такого порушення, від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день порушення таких термінів.
Водночас, згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського процесуального кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд зазначає, що останній виконано арифметично вірно та відповідно до норм законодавства України, а тому вимога про стягнення пені в розмірі 3 397,28 грн є обґрунтованою та підлягає задоволенню.
Стосовно розподілу судового збору суд вказує про наступне.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2024 (у якому позивач звернувся д осуду з позовом) встановлено в сумі 3 028,00 грн.
Проте, згідно з ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом позивач, враховуючи звернення до суду з даним позовом в електронній формі, мав сплатити судовий збір у розмірі 2 422,40 грн (3 028,00*0,8).
Як вбачається з платіжної інструкції № 3953 від 15.11.2024, позивачем судовий збір сплачено в розмірі 3 028,00 грн, тобто в більшому розмірі.
Проте, позивач не позбавлений можливості звернутись до суду з клопотанням в порядку ст. 7 Закону України "Про судовий збір" про повернення судового збору в розмірі 605,60 грн.
Решта судового збору підлягає покладенню на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог - 2 399,24 грн.
Крім того, в попередньому (орієнтованому) розрахунку суми судових витрат позивачем вказано про понесення витрат на правничу допомогу в розмірі 3 028,00 грн.
На підтвердження понесення таких витрат позивачем долучено до позовної заяви:
- договір від 14.11.2024, укладений позивачем (клієнт) та адвокатом Білобровим І.О.;
- акт виконаних робіт № 15-11/2024 від 15.11.2024 на суму 3 028,00 грн;
- копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 344 від 03.07.2001.
Згідно з положеннями ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу, а також витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно з ч. 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Частиною 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Частиною 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до умов укладеного між позивачем та адвокатом договору останній зобов'язався надати клієнту правничу допомогу в господарській справі за позовом ТОВ «Світейл» до ТОВ «СОЮЗТОРГ 2015» про стягнення заборгованості.
Згідно з п. 4.1 вказаний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до повного виконання сторонами своїх зобов'язань за даним договором.
Як погоджено п. 5.1 договору на правову допомогу, клієнт сплачує адвокату винагороду (гонорар) у розмірі 3 028,00 грн.
Клієнт здійснює оплату адвокату гонорару за цим договором протягом 3-х календарних днів з моменту підписання акту прийняття-передачі наданих послуг.
15.11.2024 між позивачем та адвокатом підписано акт виконаних робіт на суму 3 028,00 грн.
Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічний висновок викладено в постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постанові Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 159/583/19).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, п. 24 додаткової постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14.02.2022 у справі № 903/326/21).
Водночас, у пункті 6.1 постанови об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що "під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору.
У зв'язку з наведеним, суд з урахуванням конкретних обставин, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи", колегія суддів у вищевказаній постанові вважає, що висновки судів про частково відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов'язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання відповідачів про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України та висновків об'єднаної палати про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.
При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014 (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).
Правовідносини суду з кожним учасником процесу підпорядковані досягненню головної мети - ухвалення законного та обґрунтованого рішення, а також створення особам, що беруть участь у справі, процесуальних умов для забезпечення захисту їх прав, а також прав та інтересів інших осіб.
Відповідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, розмір витрат на правничу допомогу, зважаючи на часткове задоволення позову, становить 2 999,05 грн.
Відповідно витрати на правничу допомогу в розмірі 28,95 грн залишаються за позивачем.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СОЮЗТОРГ 2015" (02009, м. Київ, вул. Приколійна, буд. 21, код 39773206) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІТЕЙЛ" (39605, Полтавська обл., м. Кременчук, пров. В. Сосюри, буд. 5, код 35779247) борг за отриманий товар у сумі 35 424,68 грн (тридцять п'ять тисяч чотириста двадцять чотири грн 68 коп.), пеню у сумі 3 397,28 грн (три тисячі триста дев'яносто сім грн 28 коп.), 3% річних у сумі 391,99 грн (триста дев'яносто одна грн 99 коп.), інфляційні втрати в сумі 1 398,20 грн (одна тисяча триста дев'яносто вісім грн 20 копійок), витрати по оплаті позову судовим збором в сумі 2 399,24 грн (дві тисячі триста дев'яносто дев'ять грн 24 коп.), витрати на правничу допомогу в сумі 2 999,05 грн (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто дев'ять грн 05 коп.).
3. В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повний текст рішення підписано 20.06.2025.
Суддя О.Г. Удалова