ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
20.06.2025Справа № 910/15670/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Приватного акціонерного товариство "Страхова компанія "АРКС"
до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва"
про стягнення 28 233,14 грн
До Господарського суду міста Києва звернулось Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач) з позовом до Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва" (далі - відповідач) про стягнення 28 233,14 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.08.2020 стався страховий випадок, квартиру за адресою: АДРЕСА_1, було затоплено у зв'язку з аварійною ситуацією внаслідок прориву трубопроводу гарячої води на технічному поверсі, про що свідчить акт про залиття квартири, складний працівниками ЖЕД 8-9.
Ухвалою суду від 27.12.2024 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків шляхом надання доказів, на які сторона посилається в позові, та надання доказів надіслання всіх доданих до позовної заяви документів згідно з конкретизованим переліком додатків до позовної заяви.
31.12.2024 від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 відкрито провадження у справі № 910/15670/24 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання), а також встановлено учасникам справи строки для вчинення процесуальних дій.
Позивачу та відповідачу копія ухвали суду від 15.01.2025 доставлена до електронних кабінетів 15.01.2025 о 20:49 год. та відповідно до приписів ст. 242 Господарського процесуального кодексу України вважається врученою останнім 16.01.2025.
Крім того, ухвала суду від 24.12.20024 опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
30.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги відхилено.
Позивач правом на подання відповіді на відзив не скористався.
Інших заяв та клопотань від учасників справи до суду не надходило.
Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану та затримок у доставці поштової кореспонденції) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Від сторін не надходило клопотань про розгляд даної справи з повідомленням викликом представників сторін.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
15.07.2020 між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АРКС» (далі - Позивач) та ОСОБА_1 (далі - Страхувальник) було укладено Договір добровільного страхування майна № 3830490/АКН (далі - Договір), предметом якого були майнові інтереси Страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, вказаним у Договорі, - квартири за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до умов вказаного Договору страхування Позивач взяв на себе зобов'язання у разі настання страхового випадку сплатити на користь Страхувальника страхове відшкодування.
Як вказує позивач, 07.08.2020 стався страховий випадок, вищевказану квартиру було затоплено у зв'язку з аварійною ситуацією від прориву трубопроводу гарячої води на технічному поверсі, що підтверджується актом про залиття квартири від 07.08.2020, затвердженого начальником ЖЕД № 8-9.
З заявою про виплату страхового відшкодування внаслідок настання страхового випадку звернувся Страхувальник та надав всі необхідні документи. На підставі даної заяви та наданих Страхувальником документів було складено страховий акт, відповідно до якого позивачем вирішено сплатити страхувальнику 28 233,14 грн.
На підставі вищезазначеного страхового акту АТ «СК «АРКС» здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 28 233,14 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 697343 від 19.08.2020.
Відповідно до розпорядження Святошинської районної в місті Києві державної адміністрації від 06 лютого 2015 року № 58 «Про передачу та закріплення житлового і нежитлового фонду за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району міста Києва» житловий будинок АДРЕСА_1 закріплено на праві господарського відання за комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва».
Як вказується відповідачем у відзиві на позов, Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» здійснює надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території для будинку № 18, розташованого на АДРЕСА_1. Зазначені послуги надаються підприємством своєчасно та в повному обсязі.
Відносини між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» та мешканцями житлових будинків, у яких підприємством надаються послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, врегульовано публічним договором, який опубліковано в офіційному виданні Київської міської ради - газеті «Хрещатик» від 14.07.2015 № 99 (4695).
Як вказує позивач, відповідно до інформації з офіційного веб-сайту відповідача ЖЕД № 8-9 є структурним підрозділом відповідача, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом та просить стягнути з відповідача 28 233,14 грн збитків в порядку регресу.
Вказані вимоги обґрунтовані тим, що відповідач як юридична особа, структурним підрозділом якої є ЖЕД 8-9, відповідає за неналежне виконання обов'язків останнього як управителя будинку, включаючи здійснення робіт з контролю за станом трубопроводу та забезпечення його справності.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач посилається на те, що:
- відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» відповідач не є управителем житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, а надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій відповідно до Типового договору про надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, який опублікований в газеті Київської міської ради «Хрещатик» від 14.07.2015 № 99 (4695). Послуги підприємством надаються вчасно та в повному обсязі;
- позивачем не доведено вчинення відповідачем протиправних дій або допущення протиправної бездіяльності, які б безпосередньо спричинили шкоду майну, яке було застраховано позивачем;
- наданий позивачем кошторис не підтверджує причинно-наслідковий зв'язок між діями чи бездіяльністю відповідача та наслідками, які потребують виконання вказаних в кошторисі робіт, а тому наданими позивачем доказами неможливо підтвердити розмір завданої шкоди;
- позивачем не надано жодного належним чином засвідченого доказу, який підтверджував дійсну сплату страхового відшкодування;
- обставини та причини залиття, на які посилається позивач, вказані виключно зі слів страхувальника;
- позивачем пропущено строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом.
Розглянувши заявлені позивачем позовні вимоги, а також заперечення на них, суд зазначає наступне.
Згідно зі ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» (в редакції на момент виникнення спірних відносин) до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.
Відповідно до частин першої та другої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.
Збитками є:
1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);
2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
За змістом статті 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права та законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.
Зважаючи на зазначені норми, для застосування такого заходу відповідальності як стягнення збитків необхідна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: 1) протиправної поведінки (дії чи бездіяльності) особи (порушення зобов'язання); 2) шкідливого результату такої поведінки - збитків; 3) причинного зв'язку між протиправною поведінкою та збитками; 4) вини особи, яка заподіяла шкоду. За відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність не настає.
Необхідним елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником зобов'язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім і невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов'язань, тобто мають бути прямими.
Отже, при пред'явленні вимог про стягнення збитків позивачем повинно бути доведено факт порушення відповідачем зобов'язань, наявність та розмір збитків, а також наявність причинного зв'язку між ними. У свою чергу, відповідач має довести відсутність його вини у заподіянні збитків позивачу.
Відповідно до ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», послуга з управління багатоквартирним будинком включає: зокрема - забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини 4 статті 8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» управитель багатоквартирного будинку зобов'язаний забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку та прибудинкової території відповідно до нормативних вимог і договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, від власного імені укладати з підрядниками необхідні договори про виконання окремих робіт та послуг; від імені співвласників багатоквартирного будинку вживати заходів для забезпечення захисту спільного майна багатоквартирного будинку від протиправних посягань та стягнення з осіб, винних у знищенні, пошкодженні або викраденні спільного майна, відшкодування завданих збитків.
Згідно з Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17.05.2005 № 76, управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію.
До цих послуг віднесено: проведення загальних та профілактичних оглядів; огляд труб, згонів, відводів, переходів, трійників, хрестовин, місць проходження крізь стіни та перегородки (пункт 3 «Переліку складових послуги з управління багатоквартирним будинком та періодичність надання» конкурсної документації), яке відбувається 2 рази на рік (додаток № 3 «Періодичність надання послуг з технічного обслуговування внутрішньо будинкових систем водопостачання, водовідведення, централізованого опалення» до Наказу Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 25.12.2013 за реєстр. № 603.
Розділом 2 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених Наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 № 76, визначено, що технічне обслуговування жилих будинків - це комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.
Загальний огляд проводиться з періодичністю два рази на рік навесні та восени (весняний та осінній огляди) та здійснюється комісією, до складу якої входять відповідні спеціалісти виконавця послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та представники громадських організацій, правління ЖБК та ОСББ. У разі необхідності до складу комісій можуть включатися спеціалісти експерти проектних інститутів та спеціалізованих організацій.
Водночас, статтею 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» визначено, що управитель багатоквартирного будинку - фізична особа-підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.
Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
Разом з тим, під час розгляду даної справи позивачем не надано доказів на підтвердження того, що Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва» є управителем житлового будинку АДРЕСА_1. Зокрема, матеріали справи не містять договору про управління багатоквартирним будинком за вказаною адресою на підтвердження позиції позивача.
Так, відповідач у даній справі (Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Святошинського району м. Києва») здійснює надання послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових території для будинку № 18, розташованого на АДРЕСА_1, проте доказів того, що відповідач є управителем будинку матеріали даної справи не містять.
Крім того, суд зазначає, що, як вбачається з акту про залиття квартири від 07.08.2020, затвердженого начальником ЖЕД № 8-9, інженерні мережі знаходяться у задовільному стані.
Також під час розгляду даної справи суду не надано доказів звернень до відповідача або ЖЕД № 8-9 як структурного підрозділу відповідача щодо складання актів-претензій від мешканців будинку АДРЕСА_1 та, зокрема, мешканців квартири № 34 у будинку за вказаною адресою щодо неналежного (незадовільного) технічного стану трубопроводу гарячого водопостачання на технічному поверсі.
При цьому позивачем не доведено належними, допустимими та достатніми доказами, що саме відповідачем вчинено протиправні дії або допущено протиправну бездіяльність, які б безпосередньо спричинили шкоду майну, яке було застраховано позивачем.
У той же час, відповідно до частини другої статті 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія. (п. 6 ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно з ч. 2 ст. 7 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» кожний співвласник несе зобов'язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.
Проте, позивачем не доведено, що майно трубопроводу гарячого водопостачання на технічному поверсі є власністю відповідача у даній справі або останній є управителем такого майна.
Разом з тим, суд відзначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, N303-A, п. 29).
Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.
З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
При цьому суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже вони не спростовують встановлених судом обставин та не впливають на результат прийнятого рішення.
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи вищевикладене, зважаючи, що позивачем не доведено наявності в діях відповідача протиправних дій або протиправної бездіяльності, а також не доведено той факт, що відповідач у даній справі є управителем згаданого вище будинку, суд вважає вимогу позивача про стягнення з відповідача 28 233,14 грн збитків необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, у зв'язку з чим відмовляє в задоволенні позову.
Щодо заявленого відповідачем клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності, суд зазначає, що позовна давність застосовується до вимог, які є обґрунтованими та підлягають задоволенню, у той час як підставою для відмови в задоволенні даного позову є недоведеність протиправних дій та вини відповідача, а також наявності у нього обов'язку з відшкодування понесених позивачем збитків. Судом не розглядається заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір, враховуючи задоволення позовних вимог, покладається на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 20.06.2025.
Суддя О.Г. Удалова