ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.06.2025Справа № 910/15889/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Удалової О.Г., розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання) господарську справу
за позовом Київського міського центру зайнятості
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Пром Бізнес"
про стягнення 250 000,00 грн
До Господарського суду міста Києва звернувся Київський міський центр зайнятості (позивач) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Транс Пром Бізнес" (відповідач) про стягнення 250 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачу були перераховані кошти гранту, проте кошти в заявленій до стягнення сумі мають бути повернуті у зв'язку з невиконанням обов'язкових умов, визначених Порядком для видачі грантів.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2024 відкрито провадження у справі № 910/15889/24 та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а також встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій.
Судом встановлено факт належного повідомлення сторін про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання. Так, ухвала суду від 27.12.2024 була доставлена позивачу 27.12.2024 о 19:35 год.
Ухвала суду від 30.04.2024 отримана позивачем 27.12.2024 в електронному кабінеті.
Відповідачу копія ухвали суду направлена поштовим відправленням № 0610219445612, проте вказане поштове відправлення згідно з даними трекінгу відстеження/пересилання поштової кореспонденції повернуто до суду з довідкою відділення зв'язку, з якій причиною невручення поштового відправлення вказано «за закінченням встановленого терміну зберігання».
Крім того, ухвала суду від 27.12.2024 оприлюднена в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Водночас, 13.01.2025 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому відхилено позовні вимоги.
21.01.2025 від позивача надійшла відповідь на відзив.
22.01.2025 від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Таким чином, судом встановлено факт належного повідомлення учасників справи про розгляд справи.
Суд відзначає, що сторонам було надано достатньо часу (з урахуванням введеного на території України воєнного стану) для подання всіх пояснень, заяв та клопотань.
Зважаючи на належне повідомлення сторін про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику їх уповноважених представників (без проведення судового засідання) та наявність у матеріалах справи доказів, необхідних і достатніх для вирішення спору по суті, суд вважав за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до правил ст. 202 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Розглянувши надані документи та матеріали, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а також заперечення на такі вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд встановив:
30.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю «Транс Пром Бізнес» звернулося через Єдиний державний вебпортал електронних послуг «Дія» з заявою на отримання гранту на власну справу № 983DTR.
Метою отримання коштів гранту в розмірі 250 000 грн було розвинення існуючого бізнесу, який займається транспортним перевезенням вантажів.
21.07.2023 Державним центром зайнятості, з огляду на набрання Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Пром Бізнес» достатньої кількості балів серед інших учасників програми та прийняття позитивного рішення комісією ДЦЗ, вирішено надати мікрогрант на розвиток власного бізнесу в сумі 250 000,00 грн.
07.08.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Пром Бізнес» подано до АТ «Ощадбанк» заяву про приєднання до Договору про надання мікрогранту.
05.09.2023 АТ «Ощадбанк» зараховано кошти мікрогранту у розмірі 250 000,00 грн на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Транс Пром Бізнес».
11.03.2024 фахівцями Святошинського управління Київського міського центру зайнятості здійснено перевірку виконання умов договору мікрогранту відповідачем, за результатами якої складено Акт моніторингу та контролю виконання умов договору мікрогранту № 30, в якому встановлено, що кошти мікрогранту використані за цільовим призначенням. Умова договору про надання мікрогранту щодо створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів (05.09.2023) на рахунок отримувача двох робочих місць, кількість яких визначена з урахуванням розміру мікрогранту, бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається в заяві про приєднання, - не виконана.
Крім того, у вказаному акті відображено, що 06.03.2024 після шестимісячного терміну зарахування коштів були прийняті на роботи дві особи, які на момент перевірки продовжують працювати.
Також під час розгляду даної справи судом встановлено, що 05.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Пром Бізнес» видано наказ № 1 про прийняття на роботу ОСОБА_2, яким вирішено прийняти ОСОБА_2 на роботу з 06.03.2024.
05.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Пром Бізнес» видано наказ № 2 про прийняття на роботу ОСОБА_1 , відповідно до якого вирішено прийняти ОСОБА_1 на роботу з 06.03.2024.
05.03.2024 Товариством з обмеженою відповідальністю «Транс Пром Бізнес» повідомлено Державну податкову службу України про прийняття працівників ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на роботу, що підтверджується квитанцією № 2 про прийняття пакету документів.
Крім того, як вказує відповідач та підтверджується наданими останнім доказами, зважаючи, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 постійно проживали в іншому населеному пункті та потребували часу для перевезення особистих речей та облаштування в новому місці, директором ТОВ «Транс Пром Бізнес» видано: 1) Наказ № 3 від 06.03.2024, яким надано ОСОБА_2 відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін на період дії воєнного стану з 06.03.2024 по 13.03.2024 тривалістю 8 календарних днів, 2) Наказ № 4 від 06.03.2024, яким надано ОСОБА_1 відпустку без збереження заробітної плати за згодою сторін на період дії воєнного стану з 06.03.2024 по 14.03.2024 тривалістю 9 календарних днів.
16.05.2024 Київським міським центром зайнятості прийнято наказ за № 546 «Про повернення коштів мікрогранту», виплачених, зокрема, відповідачу в розмірі 250 000,00 грн.
Крім того, як встановлено судом, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 станом на момент звернення до суду з даним позовом продовжують працювати у ТОВ «Транс Пром Бізнес» та за них сплачуються податки та збори, що підтверджується наданими виписками з рахунку.
Враховуючи неповернення Відповідачем коштів, Позивач звернувся до суду з даним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог у даній справі, відповідач посилається на те, що:
- ним виконано вимоги Порядку № 738 та протягом шестимісячного строку з дня надання мікрогранту створено робочі місця в кількості 2, проте, за твердженням відповідача, позивачем невірно відраховано початок шестимісячного строку, який мав закінчуватись 06.03.2025;
- позовні вимоги, заявлені позивачем, не відповідають дійсності, адже мають складати різницю між фактично сплаченими податками, зборами та внесками відповідача з наданою сумою мікрокредиту;
- Київський міський центр зайнятості як особа, яка не є стороною правочину, чиї права не порушили і не могли порушити, є неналежним позивачем у даній справі, у той же час належним позивачем є Державний центр зайнятості.
Стосовно неналежного позивача суд вказує про наступне.
Згідно зі статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.
Відповідно до пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» функції виконавчої дирекції Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття, які здійснювалися органами державної служби зайнятості відповідно до цього Закону, починаючи з 2013 року покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, та його територіальні органи.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Положення про державну службу зайнятості, затвердженого наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України від 16.12.2020 № 2663, завдання з реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, соціального захисту від безробіття, здійснення контролю за використанням роботодавцями та безробітними коштів Фонду покладено на Державну службу зайнятості.
Служба складається з Державного центру зайнятості, міжрегіональних, регіональних центрів зайнятості та їх філій, Інституту підготовки кадрів державної служби зайнятості України, закладів професійної (професійно-технічної) освіти Державної служби зайнятості, інших закладів освіти Державної служби зайнятості, а також підприємств, установ, організацій, утворених Службою.
За змістом пунктів 1-3 розділу ІІІ цього Положення Державний центр зайнятості, який є головною державною установою у централізованій системі державних установ Служби, виконує повноваження безпосередньо та через міжрегіональні, регіональні центри зайнятості та їхні філії.
Відповідно до Положення про Київський міський центр зайнятості, затвердженого наказом Державної служби зайнятості № 106 від 14.07.2023 (копія якого наявна в матеріалах справи) Київський міський центр зайнятості є неприбутковою державною установою в централізованій системі державних установ Державної служби зайнятості, підпорядкованою та підзвітною Державному центру зайнятості.
Одним із завдань Київського міського центру зайнятості, визначених зазначеним вище Положенням, є стягнення коштів у випадках, передбачених чинним законодавством.
При цьому Порядком № 738 (далі - Порядок) визначено процедуру надання суб'єктам господарювання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, розмір мікрогрантів, джерела фінансування, а також умови повернення отримувачем коштів.
Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття.
Згідно з пунктом 20 Порядку № 738 відповідні рішення про повернення коштів мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості.
Таким чином, Київський міський центр зайнятості є належним позивачем у даній справі.
Щодо заявленої позивачем вимоги про стягнення коштів суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 1, 2 розділу III Договору про надання мікрогранту (далі - договір, який є публічним договором та до умов якого відповідач приєднався) розмір мікрогранту, який надається отримувачу відповідно до цього договору, обумовлений бізнес-планом, визначається відповідно до прийнятого ДЦЗ рішення про надання мікрогранту та зазначається у заяві про приєднання. Мікрогрант надається у безготівковому вигляді у національній валюті України шляхом зарахування коштів на рахунок отримувача через Уповноважений банк у строки та порядку, визначені договором про взаємодію та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (надалі - Порядок). Уповноважений банк забезпечує оплату витрат отримувача на цілі, визначені у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V договору та передбачені бізнес-планом.
Уповноваженим банком згідно з визначеннями, наведеними у розділі І Договору про надання мікрогранту, є АТ "ОЩАДБАНК", який діє на підставі договору про взаємодію згідно з Порядком і забезпечує укладання цього договору, а також окрему взаємодію його сторін в процесі виконання договору.
Відповідно до пунктів 1, 2 розділу IV Договору про надання мікрогранту, використання коштів мікрогранту здійснюється за цільовим призначенням, яке обумовлене умовами його надання, визначається бізнес-планом та повинно відповідати цілям, визначеним у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору. Отримувач використовує кошти мікрогранту за цільовим призначенням протягом шести місяців з дати його отримання (зарахування на рахунок отримувача).
За умовами п. 4 розділу IV Договору про надання мікрогранту для використання коштів мікрогранту та оплати ними витрат отримувача, що відповідають цільовому призначенню мікрогранту, визначеному у бізнес-плані відповідно до пункту 3 розділу V цього договору та передбаченому бізнес-планом, отримувач подає до Уповноваженого банку рахунок-фактуру (рахунок, квитанція, накладна тощо) та договір, укладений між отримувачем і постачальником (продавцем) обладнання, сировини та матеріалів тощо. На підставі таких документів Уповноважений банк забезпечує проведення операції з оплати витрат, які відповідають цільовому призначенню мікрогранту та бізнес-плану.
Пунктом 7 розділу IV Договору передбачено, що у разі невикористання отримувачем коштів мікрогранту протягом шести місяців з дати його отримання або використання коштів мікрогранту не в повному обсязі протягом зазначеного періоду, невикористані кошти протягом трьох операційних днів після завершення цього строку повертаються Уповноваженим банком на:
реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету;
спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі - для коштів, наданих зі спеціального фонду державного бюджету;
на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду.
Відповідно до п. 1 розділу V Договору про надання мікрогранту обов'язковою умовою є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається в заяві про приєднання, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як на 24 місяці.
Згідно з п. 2 розділу VІ Договору про надання мікрогранту передбачено, що отримувач мікрогранту зобов'язується використати кошти мікрогранту для реалізації бізнес-плану на умовах, визначених Порядком та цим договором; виконати обов'язкову умову, визначену Порядком; не використовувати кошти мікрогранту на цілі, відмінні від тих, які визначені у бізнес-плані відповідно до п. 3 розділу V цього договору тощо.
Отримувач несе відповідальність та ризики, пов'язані з використанням коштів мікрогранту та реалізацією бізнес-плану (п. 5 розділу VІІ Договору про надання мікрогранту).
Відповідно до виписки, наданої АТ "Ощадбанк", 05.09.2023 на рахунок відповідача зараховані кошти мікрогранту в розмірі 250 000,00 грн.
Проте, як вказує у позові позивач, обов'язкова умова договору в частині створення нових робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача не виконана, нові робочі місця протягом 6 місяців не створені, в акті перевірки зазначено, що двох осіб працевлаштовано після шестимісячного строку.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ст. 12 Господарського кодексу України (надалі - ГК України) держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб'єктів господарювання визначаються законом (ч. 3 ст. 16 ГК України).
Статтею 48 ГК України визначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; подають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Відповідно до ст. 16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.
Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Пунктом 1 Порядку визначено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.
Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм.
Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 150000 гривень у випадку зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250000 гривень у випадку зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком (п. 4 Порядку).
Абзацом 2 п. 6 Порядку передбачено, що надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом шостим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Державним центром зайнятості в межах обсягу коштів, передбачених в бюджеті Фонду на поточний бюджетний період за відповідним напрямом, через уповноважений банк відповідно до договору про взаємодію між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (договір № 2/19-23 від 13.03.2023).
Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.
Відповідно до п. 20 Порядку для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів. Обов'язковою умовою договору мікрогранту є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту.
У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
Відповідні рішення про повернення приймаються регіональними центрами зайнятості. Уповноважений банк протягом п'яти робочих днів повертає зазначені кошти на: реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий у Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий у Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства.
За положеннями п. 21 Порядку Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль виконання умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади.
У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості.
У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пунктів 20 і 21 цього Порядку сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Суд встановив, що відповідач задля отримання мікрогранту на ведення власної справи звернувся через портал "Дія" до центру зайнятості з заявою на отримання мікрогранту у розмірі 250 000,00 грн, в якій вказав про те, що ним буде працевлаштовано двох працівників.
На виконання вимог Порядку позивачем здійснено перевірку виконання зобов'язань суб'єктом господарювання (відповідачем) у зв'язку з отриманням мікрогранту та встановлено, що відповідач зобов'язання не виконав, не працевлаштував протягом строку двох працівників.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Поряд з цим, як визначено ст. 251 Цивільного кодексу України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Згідно зі ст. 252 ЦК України строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.
Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок (ст. 253 ЦК України).
Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 254 ЦК України до строку, що визначений півроком або кварталом року, застосовуються правила про строки, які визначені місяцями. При цьому відлік кварталів ведеться з початку року.
Строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.
Як визначено ст. 255 ЦК України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку. У разі, якщо ця дія має бути вчинена в установі, то строк спливає тоді, коли у цій установі за встановленими правилами припиняються відповідні операції.
Письмові заяви та повідомлення, здані до установи зв'язку до закінчення останнього дня строку, вважаються такими, що здані своєчасно.
Таким чином, враховуючи, що позивачем кошти мікрогранту отримані 05.09.2023, що підтверджується випискою з рахунку, та зважаючи на норми ст.ст. 253-255 ЦК України, останній день шестимісячного строку для створення робочих місць мав закінчуватись 06.03.2024, оскільки його початок мав розпочатись з наступного дня після отримання коштів мікрогранту, тобто 06.09.2023.
При цьому, як встановлено судом під час розгляду даної справи, 06.03.2024 відповідачем прийнято на роботу двох працівників, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_1, що також відображено в акті проведення перевірки від 11.03.2024.
Крім того, як вбачається з квитанції № 2 про прийняття пакету документів від Державної податкової служби України, відповідачем повідомлено останню про прийняття на роботу ОСОБА_2 та ОСОБА_1
Водночас, судом не беруться до уваги посилання позивача на перебування вказаних працівників у відпустках без збереження заробітної плати у період з 06.03.2024 по 13.03.2024 та 14.04.2024 та твердження про створення робочих місць саме 13.03.2024 та 14.04.2024, оскільки, як вбачається з наказів №№ 1 та 2, вищевказані особи прийняті на роботу саме з 06.03.2024, тобто в останній день строку для створення новий робочих місць.
При цьому відповідно до п. 12 ч.1 ст. 1 Закону України «Про зайнятість населення» нове робоче місце - робоче місце, яке створене у зв'язку із створенням нового суб'єкта господарювання (крім того, що створений шляхом припинення) або збільшенням штатної чисельності працівників за умови відсутності скорочення (зменшення) середньомісячної чисельності за попередні 12 місяців, а також створене шляхом модернізації або зміни технології виробництва, що потребують нових знань, навичок та вмінь працівника.
Згідно з ч. 4 ст. 24 Кодексу законів про працю - працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням роботодавця, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 3-1 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» - податкові органи - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, його територіальні органи.
Проте, перебування ОСОБА_2 та ОСОБА_1 у відпустці без збереження заробітної плати не вказує на відсутність у таких осіб трудових відносин з відповідачем та свідчить про створення нових робочих місць для вказаних працівників.
Крім того, як вбачається з наданих відповідачем платіжних інструкцій, останнім здійснювались відрахування податків та зборів за працівників.
Враховуючи вищевикладене, позивачем не доведено порушення відповідачем Порядку та умов договору щодо обов'язкової умови для створення двох нових робочих місць, у зв'язку з чим суд відмовляє позивача в задоволенні позову у даній справі.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору зважаючи на відмову в задоволенні позову покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити в повному осбязі.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення підписано 20.06.2025.
Суддя О.Г. Удалова