номер провадження справи 17/42/25
10.06.2025 Справа № 908/988/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі головуючого судді Корсуна В.Л., при секретарі судового засідання Станіщуку Д.М., розглянувши матеріали справи №908/988/25
за позовною заявою: державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій, 50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, буд. 223А
до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС», 69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8
про стягнення 2 670 852,90 грн
За участю представників сторін:
від позивача: Зубик Н.В., довіреність від 26.11.24 (в режимі відеоконференції)
від відповідача: не з'явився
14.04.25 до Господарського суду Запорізької області в системі “Електронний суд» надійшла позовна заява державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (далі ДВГРЗ ДСНС України) за вих. від 14.04.25 № 17-0425 з вимогами до товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (далі ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС») про стягнення заборгованості за договором поставки від 16.07.24 № СК7/117/249 у розмірі 2 670 852,90 грн, а саме: грошових коштів, які отримані боржником, як оплату за паливо, яке фактично не було поставлено у розмірі 2 539 825,73 грн та 131 027,17 грн штрафу.
15.04.25 автоматизованою системою документообігу Господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу № 908/988/25 передано на розгляд судді Корсуну В.Л.
Ухвалою від 21.04.25 судом прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/988/25, розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 13.05.25 о/об 10 год. 00 хв.
05.05.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, в якій остання просить суд забезпечити участь у судовому засіданні, призначеному на 13.05.25 о 10 год. 00 хв. та усіх наступних засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду по справі № 908/988/25.
Ухвалою від 08.05.25 судом залишено без задоволення заяву представника позивача (сформовану в системі “Електронний суд» 05.05.25) про участь у судовому засіданні 13.05.25 о 10 год. 00 хв. та усіх наступних засіданнях в режимі відеоконференції по справі №908/988/25, з підстав викладених в тексті такої ухвали.
12.05.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшла заява, в якій остання просила суд провести підготовче засідання 13.05.25 о 10 год. 00 хв. без участі уповноваженого представника позивача. Заяву представника позивача про відкладення розгляду справи судом задоволено.
Ухвалою від 13.05.25 судом відкладено підготовче засідання у справі № 908/988/25 на 27.05.25 об 11 год. 30 хв.
В засіданні 27.05.25 судом прийнято до розгляду заяву представника позивача за вих. від 27.05.25 про долучення документів до матеріалів справи на 4 аркушах.
Представник позивача надала усні пояснення на запитання суду (головуючого), які виникли в підготовчому засіданні.
Крім того, в засіданні 27.05.25 судом з'ясовано положення ст.ст. 182, 185 ГПК України та повноту виконання запропонованих вимог, викладених в ухвалі суду про відкриття провадження у даній справі.
Ухвалою від 27.05.25 судом закрито підготовче провадження у справі № 908/988/25 та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.25 об 12 год. 00 хв.
30.05.25 до суду в системі “Електронний суд» від представника позивача надійшли додаткові пояснення, надання яких обґрунтовано з'ясуванням у підготовчому засіданні необхідності уточнення відомостей, які стосуються мережі АЗС через яку мала відбуватись поставка нафтопродуктів. Позивач повідомив, що закупка паливно-мастильних матеріалів відбулась шляхом проведення аукціону. До комерційної пропозиції ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» було додано перелік АЗС партнерів, через які мала здійснюватися поставка Товару, та Довідка емітента скретч-карток. З доданих документів вбачається що відповідач продавав паливо за довірчими документами, а саме скретч-картами та паливними картами з логотипом “Авіас». Серед партнерів через АЗС яких відбувалось постачання були вказані мережа АЗС Авіас Плюс та ANP.
В судовому засіданні 10.06.25 судом прийнято до розгляду додаткові пояснення позивача (сформовані в системі “Електронний суд» 30.05.25).
В судовому засіданні 10.06.25 розпочато розгляд справи по суті. У вступному слові представник позивача в усній формі стисло виклала зміст та підстави свої вимог щодо предмета позову. Суд перейшов до з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, після чого перейшов до судових дебатів.
Позивач в особі уповноваженого представника заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав викладених в позовній заяві та додаткових поясненнях. Позовні вимоги обґрунтовується неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором поставки від 16.07.24 № СК7/117/249 щодо поставки товару за попередньо оплаченими талонами/скретч-картами. За поясненнями позивача, починаючи з 30 січня 2025 року відповідачем вимоги п. 5.6. Договору не виконуються, паливо через мережу АЗС позивачу не відпускається. Відповідно до п. 7.4. Договору позивач 10.03.25 направив на адресу відповідача вимогу № 01/10-317 про розірвання договору та повернення коштів, проте станом на 04.04.25 заперечень проти вимоги на адресу позивача не надходило, кошти не повернуті. У зв'язку з допущеним відповідачем порушенням позивачем нараховано 131 027,17 грн штрафу. Посилаючись на приписи ст.ст. 526, 530, 625 ЦК України, позивач просив суд позов задовольнити.
Відповідач, позовні вимоги не оспорив, представника у судове засідання жодного разу не направив. Клопотання, заяви не надходили.
Відповідно до Відповіді з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» є: Україна, 69096, Запорізька область, місто Запоріжжя, вулиця Каховська будинок 11А, кабінет № 8.
Ухвали суду у справі № 908/988/25 доставлялись відповідачу в його електронний кабінет, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа від 21.04.25, від 14.05.25, від 28.07.25.
Суд враховує, що відповідно до ст. 6 ГПК України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7).
Отже, отримання процесуальних документів через підсистему "Електронний суд" є належним способом повідомлення для осіб, які в обов'язковому порядку мають зареєструвати електронний кабінет в системі ЄСІТС.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі “Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України “Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України “Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.05 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Суд зазначає, що відповідно до пункту 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.97, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
У відповідності до ст. 42 ГПК України, учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтись в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов ні у встановлений в ухвалі суду від 21.04.25 у справі № 908/988/25 процесуальний строк для подачі відзиву, ні пізніше, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк та пізніше не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України, у разі не надання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У судовому засіданні 10.06.25, на підставі ст. 240 ГПК України, судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Представнику позивача повідомлено про дату складення повного тексту судового рішення.
З урахуванням дії режиму воєнного стану, повітряними тривогами в м. Запоріжжі, в Господарському суді Запорізької області встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи. Відтак, з метою забезпечення учасників справи правом на належний судовий захист, справу розглянуто у розумні строки враховуючи вищевказані обставини та факти.
При цьому, судом враховано, що:
- у відповідності до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. У разі неможливості здійснювати правосуддя судами, які діють на території, на якій введено воєнний стан, законами України може бути змінена територіальна підсудність судових справ, що розглядаються в цих судах, або в установленому законом порядку змінено місцезнаходження судів. Створення надзвичайних та особливих судів не допускається;
- станом на час прийняття та підписання процесуального рішення у цій справі по суті спору бойові дії ведуться на території Запорізької області, а не в місті Запоріжжя;
- прийом документів Господарським судом Запорізької області здійснюється в паперовому та електронному вигляді;
- сторони по справі користуючись правами визначеними ст. ст. 42, 46 ГПК України, вправі клопотати та подавати заяви у справі як в паперовому, так і в електронному вигляді.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд
Між державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій (Покупець, позивач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (Постачальник, відповідач у справі) 16.07.24 укладено договір поставки № СК7/117/249 (надалі - Договір).
Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов'язався поставити та передати у власність Покупця бензин, дизельне паливо, газ нафтовий скраплений (надалі - товар), визначений в асортименті, якості, кількості та за цінами, які зазначені у Специфікації (Додаток 1), що додається до договору і є його невід'ємною частиною, а Покупець зобов'язується прийняти товар та сплатити його вартість.
Згідно із п. 2.1 Договору, сума цього договору становить 5 105 500,00 грн з ПДВ.
За визначенням п. 4.1 Договору, розрахунок за товар здійснюється Покупцем у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника впродовж 10 календарних днів з моменту підписання Сторонами видаткової накладної.
Відповідно до п. 5.6 Договору, Постачальник зобов'язується забезпечити наявність та передати замовлену кількість Товару за першою вимогою Покупця по факту пред'явлення ним талонів/скретч-карти тощо на АЗС.
Згідно із п. 5.7 Договору, поставка товару здійснюється шляхом відпуску Постачальником товару за талонами/скретч-картами, тощо Покупцю або уповноваженій ним особі, цілодобово, через мережу АЗС Постачальника в межах України.
Пунктом 7.4 Договору визначено, що у разі не виконання, неналежного виконання зобов'язань з поставки товару за талонами/скретч-картами тощо через мережу АЗС, або поставки товару за талонами/стретч-картами тощо не в повному обсязі, Постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за талонами/скретч-картами тощо за кожен день порушення виконання зобов'язання, а за порушення понад 5 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків від вказаної суми.
У разі затримки поставки товару за талонами/скретч картами тощо через мережу АЗС більше ніж на 5 (п'ять) календарних днів, Покупець має право в односторонньому порядку достроково припинити дію Договору, повідомивши про це Постачальника письмово, без будь-якої компенсації за збитки, які Постачальник поніс або може понести у зв'язку з таким розірванням Договору. У цьому випадку Постачальник повертає Покупцю всю суму коштів за не отриманий через мережу АЗС Товар з урахуванням індексу інфляції, у триденний термін з моменту передачі покупцем невикористаних талонів/скретч-карт тощо Постачальнику в порядку, визначеному п. 5.11 цього договору.
Відповідно до п. 7.1 Договору, цей договір набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.24, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонам взятих на себе зобов'язань.
18.07.24, на виконання умов договору, Державним воєнізованим гірничорятувальним (аварійно-рятувальним) загоном Державної служби України з надзвичайних ситуацій на користь ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» перераховані грошові кошти в сумі 5 105 500,00 грн.
За поясненнями позивача, починаючи з 30 січня 2025 року відповідачем вимоги п. 5.6 Договору не виконуються, паливо через мережу АЗС Позивачу не відпускається.
Позивачем 10.03.25 на адресу відповідача направлено вимогу № 01/10-317 про розірвання договору та повернення коштів, яка залишилась без відповіді та задоволення.
Відповідно до Трекінгу відправлення Укрпошти, вимога повернулась відправнику 21.03.25 без вручення (14.03.25 невдала спроба вручення).
Як зазначив позивач, станом на 04.04.25 заборгованість ТОВ “ІНКАМ ФІНАНС» за Договором від 16.07.24 № СК7/117/249 становить 2 670 852,90 грн., в т.ч.: основний борг за договором - 2 539 825,73 грн, пеня - 131 027,17 грн.
Неналежне виконання відповідачем зобов'язання щодо поставки товару за попередньо оплаченими талонами/скретч-картами у визначені договором спосіб та строк і, як наслідок, неповернення суми передплати, стало підставою для звернення позивача до суду за захистом своїх порушених прав та інтересів.
Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.
Відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).
Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на не вчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину не вчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).
Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).
Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).
Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).
Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).
У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом.
Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб'єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 626, ст. 629 ЦК України).
Як свідчать наявні матеріали справи, спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки від 16.07.24 № СК7/117/249.
За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
За ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, перерахувавши відповідачу кошти за талони/скретч-карти на суму 5 105 500,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи документами та не спростовано відповідачем.
Постановою Кабінету Міністрів України від 20.12.97 №1442 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Згідно з п. 9 вказаних Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.08 №281/171/578/155 затверджено Інструкцію про порядок приймання,транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить, що відповідач свої зобов'язання за договором щодо видачі товару за талонами/скретч-картками належним чином не виконав, вартість недопоставленого товару становить 2 539 825,73 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень ст. 693 ЦК України, умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.20 по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи 908/988/25 свідчить, що відповідач не дотримався встановлених Договором умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості, відтак у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Відповідач попередню оплату в сумі 2 539 825,73 грн за договором поставки №СК7/117/249 від 16.07.24, після направлення йому вимоги № 01/10-317 від 10.03.25 з повідомленням про дострокове припинення дії договору та вимогою повернення коштів, позивачеві не повернув.
Підписаним сторонами актом звірки взаєморозрахунків зафіксовано, що станом на 14.03.25 заборгованість відповідача за Договором складає 2 539 825,73 грн.
Згідно з чинним законодавством України, акту звірки взаєморозрахунків не надано юридичної сили (як доказу наявності обов'язку сплатити (повернути) грошові кошти або ж відсутності такого обов'язку). Проте, в розумінні ст.ст. 9, 10 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», вказаний акт є зведеним обліковим документом, який відображає загальну суму заборгованості та фіксує стан розрахунків між сторонами.
Судом перевірено надані позивачем розрахунки та визнано їх вірними.
З січня 2025 року на виконання своїх зобов'язань відповідачем жодних дій не здійснено, після направлення вимог позивачем щодо здійснення поставки або повернення коштів та пред'явлення позову останній не висловлював наміру вчинити дії по виконанню своїх зобов'язань. А тому, суд визнає позовні вимоги про стягнення з відповідача сплаченої позивачем суми передплати в розмірі 2 539 825,73 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.
Крім того, за порушення зобов'язання позивач нарахував відповідачу 131 027,17 грн штрафу (пені).
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.
Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).
Статтею 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Згідно ст.ст. 546, 549 ЦК України, виконання зобов'язання може забезпечуватись, зокрема, неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до ч. 2. ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються у розмірі, передбаченому договором.
В силу положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Верховний Суд України зазначив у постановах від 22.11.10 у справі № 14/80-09-2056 та від 20.12.10 у справі № 06/113-38, що застосування до боржника, який порушив господарське зобов'язання, штрафних санкцій у вигляді пені, штрафу, передбачених ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України, можливо, оскільки суб'єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов'язань встановленням договірної санкції за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань і пеня застосовується за порушення будь-яких господарських зобов'язань, а не тільки за невиконання грошового зобов'язання.
Отже, штрафні санкції у вигляді неустойки (штрафу, пені) застосовуються за допущене прострочення виконання не грошового зобов'язання, пов'язаного із обігом (поставкою) товару, виконанням робіт, наданням послуг, з вартості яких й вираховується у відсотковому відношенні розмір штрафних санкцій.
Пунктом 7.4 Договору передбачено, що у разі невиконання, неналежного виконання зобов'язань з поставки товару за талонами/скретч-картами Постачальник сплачує штраф у розмірі 0,1% від вартості непоставленого товару за талонами/скретч-картами за кожен день порушення виконання зобов'язання, а за порушення понад 5 днів - додатково стягується штраф у розмірі 7 % від вказаної суми.
У позовній заяві позивач зазначив, що визначена пунктом 7.4 Договору неустойка, хоча і називається штрафом, за своєю суттю є пенею.
За умовами ч. 2 ст. 343 ГК України, платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.
За змістом ст. 253 ЦК України, початком для нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконане.
За розрахунком позивача, за період: з 31.01.25 по 04.04.25, з урахуванням подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення, розмір пені становить 131 027,17 грн.
Суд, здійснивши перерахунок пені, з врахуванням подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, та виходячи з правильного періоду прострочення з 18.03.25 (наступний день після настання зобов'язання з повернення грошових коштів: дата повернення вимоги 14.03.25 + 3 дні), визнав обґрунтованою сумою до стягнення в розмірі 38 828,02 грн. У задоволенні решти вимоги щодо стягнення 92 199,15 грн пені суд відмовляє позивачу у зв'язку із безпідставністю нарахування.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом, відповідно до ст. 74 ГПК України, визнані судом обґрунтованими позовні вимоги не спростував, доказів, які могли б свідчити про виконання ним зобов'язання щодо видачі товару за попередньо оплаченими позивачем талонами/скретч-картами, або звільнення його від такого обов'язку, суду не надав.
Таким чином, дослідивши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, а саме: в частині стягнення з відповідача 2 539 825,73 грн основного боргу та 38 828,02 грн пені. В іншій частині позову (92 199,15 грн пені) суд відмовляє через необґрунтованість.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до ч. 2 ст. 129 ГПК України, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених судом позовних вимог шляхом стягнення з відповідача на користь позивача 30 943,84 грн судового збору.
Керуючись ст. ст. 11-15, 20, 24, 42, 46, 53, 73-80, 86, 91, 123, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, каб. 8, ідентифікаційний код 40308189) на користь державного воєнізованого гірничорятувального (аварійно-рятувального) загону Державної служби України з надзвичайних ситуацій (50002, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Кобилянського, буд. 223А, ідентифікаційний код 33873405) - 2 539 825 (два мільйони п'ятсот тридцять дев'ять тисяч вісімсот двадцять п'ять) грн 73 коп. основного боргу, 38 828 (тридцять вісім тисяч вісімсот двадцять вісім) грн 02 коп. пені та 30 943 (тридцять тисяч дев'ятсот сорок три) грн 84 коп. судового збору. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України.
Повний текст рішення складено 20.06.2025.
Суддя В.Л. Корсун