номер провадження справи 6/59/25
20.06.2025 Справа № 908/990/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/990/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАРАФОН» (49000, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16)
до відповідача:Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11А, кабінет №8)
про стягнення грошової суми.
Процесуальні дії по справі.
15.04.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява вх. №1081/08-07/25 (документ сформований в підсистемі Електронний суд в ЄСІКС 14.04.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАРАФОН» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення суми 58634,40 грн.
У позові позивачем у відповідності до 124 ГПК України наведений попередній (орієнтовний) розрахунок витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 15.04.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/990/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 17.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАРАФОН» (вхід.№1081/08-07/25 від 15.04.2025) залишено без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви - 10 днів з дня вручення ухвали, шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків позовної заяви із зазначенням правових підстав позову (навести норми матеріального права), належних доказів наявності у позивача довірчих документів (скретч-карток) на загальну суму 58 634,40 грн.
21.04.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (вх. №8274/08-08/25, документ сформований в підсистемі Електронний суд в ЄСІКС 21.04.2025), до якої на виконання вимог ухвали суду позивач надав уточнену позовну заяву з зазначенням нормативного обґрунтування позовних вимог та надав копії скретч-карт.
Ухвалою суду від 23.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/990/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/59/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/990/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.
Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою (ч. 7 ст. 6 ГПК України).
Згідно з положеннями п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду про відкриття провадження у справі №908/990/25 від 23.04.2025 була направлена учасникам справи до їхніх електронних кабінетів в підсистемі Електронний суд та отримана ними 23.04.2025 о 13 год. 14 хв., про що свідчать довідки про доставку електронних листів.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 23.05.2025 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 20.06.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив про наявність між сторонами господарських правовідносин, які врегульовані договором поставки №0280-СК-Д від 25.10.2023. Позивач доводить, що зобов'язання за вказаним правочином виконав та перерахував на користь відповідача грошові кошти в сумі 181479,90 грн. Відповідач зобов'язання щодо повної поставки товару - дизпаливо в загальній кількості 2010 літрів та бензин А-95 в загальній кількості 1500 літрів за договором поставки №0280-СК-Д від 25.10.2023 не виконав. На даний час непоставленим залишається товар загальною вартістю 58634,40 грн. Зазначена сума попередньої оплати позивачеві не повернута.
Відповідач не скористався наданим йому законом правом на подання відзиву на позов.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.
Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Ураховуючи ненадання відповідачем відзиву на позов, суд дійшов висновку, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи по суті.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
25.10.2023 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАРАФОН» (покупець, позивач у справі) укладено договір поставки №0280-СК-Д (надалі - договір), за умовами якого постачальник приймає на себе зобов'язання передати Покупцю у власність товари, а Покупець зобов'язується оплатити і прийняти вказаний товар (п. 1.1 договору).
Пунктом 1.5 договору встановлено, що відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно «Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами», затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997.
Загальна сума договору складається з загальної вартості товару за всіма видатковими накладними (п. 3.2 договору).
Пунктом 4.1 договору встановлено, що оплата товару здійснюється Покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та дійсна протягом дня його виписки. Датою оплати вважається дата зарахування коштів на рахунок Постачальника.
Згідно з п. 5.1 договору строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (скретч-картки).
Передача Покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС Постачальника шляхом заправки автомобілів Покупця при пред'явленні довіреними особами Покупця скретч-картки (п. 5.2.1 договору).
Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі зобов'язання сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними, при цьому Постачальник не може передавати Покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в скретч-картці (п. 5.2.2 договору).
Пунктом 6.3 договору встановлено, що Постачальник зобов'язаний: забезпечити поставку товару у строки, встановлені цим договором; забезпечити поставку товарів, якість яких відповідає умовам, установленим розділом 2 цього договору.
Згідно з п. 10.2 договору цей договір укладений терміном на 1 рік. У випадку, якщо жодна зі сторін письмово, не виявила бажання припинити його дню, даний договір вважається пролонгованим на кожен наступний рік і на тих же умовах.
Пунктом 10.3 договору сторони передбачили можливість розірвання договору достроково за ініціативою однієї зі сторін за умови письмового повідомлення іншої сторони за відсутності заборгованості. Договір вважається розірваним з моменту отримання письмового повідомлення. У випадку отримання письмового повідомлення про розірвання договору, укладання додаткової угоди про розірвання не потребується.
На виконання вказаного договору на підставі виставлених ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» рахунків-фактур №0001/0003603 від 29.08.2024, №0001/0000553 від 25.10.2023, №0001/0000703 від 01.11.2023 позивач перерахував на розрахунковий рахунок постачальника грошові кошти в загальній сумі 181 479,90 грн, в тому числі ПДВ 30246,66 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №6521 від 25.10.2023 на суму 52500,00 грн, №6564 від 01.11.2023 на суму 53000,00 грн та №7610 від 30.08.2024 на суму 75979,90 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.
Постачальник передав покупцеві скретч-картки на 2010 літрів дизпалива та 1500 літрів бензину А-95, що підтверджується видатковими накладними №0001/0000403 від 25.10.2023 на суму 52500,00 грн, №0001/000523 від 01.11.2023 на суму 53000,00 грн., №0001/0003010 від 30.08.2024 на суму 75979,90 грн.
Через відсутність палива на АЗС ANP та АЗС Авіас Плюс Позивач не використав скретч-картки на загальну суму 58634,40 грн, штрих-коди яких наведені у детальному переліку залишків товару, копії скетч-карток наявні в матеріалах справи.
13.02.2025 у зв'язку з неможливістю для позивача отримати паливо за скретч-картками, отриманими від відповідача, позивачем була направлена претензія №1/13-01 від 13.02.2025, відповідно до якої позивач повідомив про розірвання договору поставки від 25.10.2023 №0280-СК-Д та вимагав в 30-денний строк з дня вручення цієї претензії перерахувати на розрахунковий рахунок ТОВ «ТД «МАРАФОН» кошти у розмірі 58634,40 грн. До претензій додана копія Детального переліку товару, який не поставлено постачальником на адресу ТОВ «ТД «МАРАФОН».
Зазначена претензія отримана відповідачем 18.02.2025, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 4905123492606.
Претензія залишена відповідачем без відповіді, оплачений позивачем товар йому не передано, грошові кошти не повернуті.
Загальна вартість не переданого відповідачем товару відповідно до договору поставки 25.10.2023 №0280-СК-Д, який оплачений позивачем, становить 58634,40 грн.
Зазначені вище обставини стали підставою для звернення позивача до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Доказів передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати, внесеної позивачем, відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Спірні правовідносини сторін є господарськими та врегульовані договором поставки №0280-СК-Д від 25.10.2023.
За змістом ч. 1 ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з приписами ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
З положень статей 662, 663 ЦК України вбачається, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
За змістом ч. 1 статті 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Учасники правочину в пункті 4.1 договору узгодили порядок розрахунків за товар, а саме шляхом перерахування коштів на рахунок Постачальника в день виписки рахунку на товар. Тобто Замовник здійснює попередню оплату за отримання товару в майбутньому.
Матеріали справи містять докази перерахування позивачем відповідачу попередньої оплати в загальному розмірі 181479,90 грн.
Відповідач передав позивачу довірчі документи (скретч-картки) на придбання палива (дизпаливо, бензину А-95), про що свідчать видаткові накладні, копії яких містяться в матеріалах справи.
Постановою Кабінету Міністрів України №1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівлянафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та авто газозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п.3 Правил).
Згідно з п.9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюютьсяготівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжнихзасобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року №281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання,транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п.3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п.п.10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
З огляду на викладене, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальнена АЗС.
Аналіз наявних в матеріалах справи документів свідчить про не поставку відповідачем товару за договором №0280-СК-Д від 25.10.2023, який оплачений позивачем, на суму 58634,40 грн.
Згідно з ч. 1 та ч. 2 статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 693 ЦК України у покупця виникає право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати від продавця, який одержав суму попередньої оплати товару і не поставив його в установлений строк.
Визначене зазначеною нормою право покупця вимагати від продавця повернення суми попередньої оплати є за своїм змістом правом покупця на односторонню відмову від зобов'язання, внаслідок якої припиняється зобов'язання продавця перед покупцем по поставці товару і виникає нове грошове зобов'язання.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року по справі №918/631/19.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Аналіз матеріалів справи свідчить, що відповідач не дотримався встановлених договором поставки №№0280-СК-Д від 25.10.2023 умов щодо передачі товару позивачеві в обумовленій кількості, відтак у нього виник обов'язок повернути суму грошових коштів, сплачених позивачем в якості попередньої оплати за товар, який не переданий відповідачем.
Відповідач залишок не отовареної попередньої оплати в загальній сумі 58634,40 грн за договором №№0280-СК-Д від 25.10.2023 позивачеві не повернув.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач заявлені позовні вимоги належними та допустимими доказами не спростував, доказів своєчасної поставки товару (дизпалива та бензину марки А-95) на суму отриманої передоплати або повернення суми попередньої оплати за непоставлений товар в розмірі 58634,40 грн суду не надав.
Ураховуючи вище встановлені обставини, приписи ст.ст. 74, 76, 77-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 58634,40 грн внесеної відповідачеві попередньої оплати за договором №0280-СК-Д від 25.10.2023, є обґрунтованими, підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та підлягають задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на відповідача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Позивач у прохальній частині позову просив стягнути з відповідача понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. На підтвердження цих витрат до позовної заяви додано копії: договору про надання правничої допомоги №0402-01 від 04.02.2025, додатку №1 від 08.04.2025 до договору №0402-01 від 04.02.2025.
За умовами договору про надання правничої допомоги №0402-01 від 04.02.2025, укладеного між Адвокатським бюро «Тетяни Денисенко» (Бюро) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «МАРАФОН» (Клієнт), є надання Бюро усіма законними методами та способами правничої допомоги Клієнту щодо стягнення з ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» заборгованості за Договором поставки №0208-СК-Д від 25.10.2023.
У пункті 3.1 договору встановлено, що гонорар Бюро визначається сторонами додатково по факту надання правничої допомоги у додатках, що є невід'ємними частинами цього договору, виходячи з погодинної тарифікації, а також кількості судових засідань, у яких уповноважений адвокат бюро брав участь.
Сторони погодили, що гонорар за годину роботи адвоката становить 1000 грн, а гонорар за супроводження одного судового засідання уповноваженим адвокатом Бюро, не залежно від його тривалості та форми проведення (онлайн/офлайн), становить 1500,00 грн. У разі необхідності участі уповноваженим адвокатом Бюро у судовому засіданні за межами міста здійснення його професійної діяльності (м. Дніпро), гонорар за супроводження такого засідання становить 3000,00 грн (п. 3.2 договору).
Відповідно до п. 3.5 договору гонорар Бюро підлягає сплаті Клієнтом у безготівковій формі протягом п'яти банківських днів з дня виставлення Бюро та отримання Клієнтом відповідного рахунку після отримання Клієнтом відповідного відшкодування таких коштів за рахунок відповідача.
08.04.2025 між Бюро та Клієнтом підписано Додаток №1 до договору №0402-01 від 04.02.2025, відповідно до якого Адвокатське бюро «Тетяни Денисенко» виконало наступну правничу допомогу: аналіз документів та надання консультації з питань, пов'язаних зі стягненням заборгованості за Договором поставки №0280-СК-Д від 25.10.2023 (2 година, гонорар 2000,00 грн); складання позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №0280-СК-Д від 25.10.2023 (3 години, гонорар 3000,00 грн). Загальна вартість наданих послуг складає 5000,00 грн.
У матеріалах справи наявні копія ордеру серії АЕ №1368078, виданого 14.04.2025 за договором № 0402-01 від 04.02.2025 АБ «Тетяни Денисенко», на надання правничої (правової) допомоги ТОВ «Торговий Дім «МАРАФОН» (адвокат Денисенко Т.М.), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ДП №2863 від 31.10.2014.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат на правничу допомогу суд виходить з такого.
За змістом пункту 12 частини третьої статті 2 ГПК України, до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Відповідно ч. 1 та ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Частини перша - третя статті 126 ГПК України передбачають, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Частина четверта статті 126 ГПК України передбачає, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п'ята та шоста статті 126 ГПК України).
За частиною п'ятою статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частиною восьмою статті 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлює суд на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подають до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Зазначеними нормами права передбачені такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін. Водночас обов'язок доведення неспівмірності витрат покладено на сторону, яка заявляє відповідне клопотання про зменшення їх розміру.
У постановах від 19 лютого 2022 року у справі № 755/9215/15-ц та від 05 липня 2023 року у справі № 911/3312/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що під час визначення суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та потрібності), а також критерію розумності їхнього розміру з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.
Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати. Так, у пункті 154 рішення від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат ЄСПЛ зазначив, що за статтею 41 Конвенції він відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму.
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність. Подібний висновок викладений у пункті 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18.
Суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19).
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Суд встановив, що заявлені витрати на правничу допомогу пов'язані з розглядом цієї справи та підтверджуються наданими доказами.
У даному випадку, при вирішенні питання щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд враховує категорію та складність справи, предмет спору, заявлену до стягнення суму, здійсненні адвокатом дії зі складення процесуальних документів у цій справі.
З огляду на це, суд дійшов висновку, що ця справа не є складною, оскільки вона не містила виняткових правових питань або значного обсягу доказів; є малозначною відповідно до приписів ст. 12 ГПК України та розглядалась судом за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. У даній справі адвокатом Денисенко Т.М. надано позивачеві послуги зі складання позовної заяви про стягнення суми попередньої оплати, розрахунок якої не є складним.
Проаналізувавши наведений у додатку №1 від 08.04.2025 до договору №0402-01 від 04.02.2025 про надання правничої допомоги детальний опис наданих позивачу послуг та подані документи, виходячи із загальних засад справедливості, розумності, принципу співмірності судових витрат, суд ухвалив зменшити заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу, визнав обґрунтованим їх розмір в загальній сумі 3000,00 грн.
Відповідно до положень ст. 129 ГПК України вказані витрати покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 123, 129, 232, 233, 236-241, 326 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ІНКАМ ФІНАНС» (69096, м. Запоріжжя, вул. Каховська, буд. 11-А, кабінет №8, ідентифікаційний код юридичної особи 40308189) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «МАРАФОН» (49000, м. Дніпро, вул. Богдана Хмельницького, буд. 16, ідентифікаційний код юридичної особи 34314692) заборгованість у розмірі 58634,40 грн (п'ятдесят вісім тисяч шістсот тридцять чотири гривні 40 коп.), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 3000,00 грн (три тисячі гривень 00 коп.) та судовий збір у розмірі 2422,40 грн (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 коп.).
Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 20.06.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько