вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
20.06.2025м. ДніпроСправа № 904/1717/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Татарчука В.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) представників сторін справу:
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (м. Київ) в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Аякс" (Дніпропетровська обл., м. Дніпро)
про стягнення заборгованості
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Аякс" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 32502,97грн, з якої: 31095,58грн основного боргу, 124,38грн інфляційних втрат, 1168,00грн пені, 115,01грн трьох відсотків річних. Судові витрати по сплаті судового збору просить покласти на відповідача.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за типовим договором розподілу природного газу в частині повної та своєчасної оплати за надані позивачем послуги з розподілу природного газу за період з січня 2025 року по лютий 2025 року.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 14.04.2025 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" залишено без руху на підставі статті 162 Господарського процесуального кодексу України та надано позивачу строк для усунення недоліків.
16.04.2025 до канцелярії суду через систему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви, до якої надано уточнену позовну заяву з доказами направлення відповідачу копії уточненої позовної заяви, та усунуто недоліки позовної заяви.
Зважаючи на те, що справа є незначної складності, враховуючи приписи статті 12, частини першої статті 247, частини сьомої статті 250 Господарського процесуального кодексу України, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 21.04.2025 справу прийнято до розгляду та відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін за наявними в матеріалах справи документами. Зобов'язано відповідача надати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач не надав відзив на позовну заяву.
З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.
Господарським судом направлялись ухвали суду від 21.04.2025 (про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі), 21.04.2025 в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідками про доставку електронного листа (а.с. 47, 64 том 1).
Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.
Враховуючи дату доставлення ухвали суду від 21.04.2025 - 21.04.2025 (о 17:19), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк до 07.05.2025 включно.
Будь-яких клопотань про продовження зазначеного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною другою статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску строку суду також не повідомлено.
Станом на 20.06.2025 відповідач не надав до суду відзив на позов.
Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.
Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.
Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.
Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, господарський суд,-
Для забезпечення приєднання до договору розподілу природного газу в установленому Кодексом ГРМ порядку 04.10.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Аякс" (далі - споживач, відповідач) подало Товариству з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (далі - оператор ГРМ, позивач) підписану заяву-приєднання до умов договору розподілу природного газу (для споживача, що не є побутовим) № 42CPDp22564-17 (а.с. 26 том 1).
Цією заявою Товариство з обмеженою відповідальністю "ТД "Аякс" приєдналось до Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015 (далі - договір).
Пунктом 1.1 договору визначено, що цей типовий договір розподілу природного газу (далі - договір) є публічним та регламентує порядок і умови забезпечення цілодобового доступу споживача до газорозподільної системи, розподіл (переміщення) природного газу газорозподільною системою з метою його фізичної доставки до межі балансової належності об'єкта споживача та переміщення природного газу з метою фізичної доставки оператором ГРМ обсягів природного газу до об'єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи.
Відповідно до пункту 1.3 договору цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 Цивільного Кодексу України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов цього договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема надання підписаної споживачем заяви-приєднання за формою, наведеною у додатку 1 (для побутових споживачів) або у додатку 2 (для споживачів, що не є побутовими) до цього договору, яку в установленому порядку оператор ГРМ направляє споживачу інформаційним листом за формою, наведеною у додатку 3 до цього договору, та/або сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.
Таким чином, підписавши заяву-приєднання відповідач приєднався до умов типового договору розподілу природного газу.
За цим договором оператор ГРМ зобов'язується надати споживачу послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пунктом 2.1 договору).
Оплата вартості послуги оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється споживачем за тарифом, встановленим регулятором для оператора ГРМ, що сплачується як плата за річну замовлену потужність, з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем (пункт 6.1 договору).
Приписами пункту 6.4 договору встановлено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.
Пункт 6.5 договору визначає, що окрім іншого, передбачено, що у випадку якщо споживач, що не є побутовим, в установленому Кодексом ГРМ порядку самостійно здійснив замовлення величини річної потужності по всіх його об'єктах (об'єкту) в газорозподільній зоні відповідного оператора ГРМ на розрахунковий календарний рік та фактичний обсяг використання потужності (протягом календарного року) буде перевищувати замовлену споживачем річну потужність, споживач, що не є побутовим, зобов'язаний з моменту перевищення фактичного обсягу над заявленим здійснювати оплату вартості перевищення річної замовленої потужності.
За змістом пункту 6.6 договору оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Пунктом 6.8 договору передбачено, що надання оператором ГРМ послуги з розподілу природного газу Споживачу, що не є побутовим, має підтверджуватися підписаним між сторонами актом наданих послуг, що оформлюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем.
Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором (пункт 7.4 договору).
За невиконання або неналежне виконання своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність згідно з цим Договором та чинним законодавством України (пункт 8.1 договору).
За змістом пункту 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Пункт 12.1 договору визначає, що цей договір укладається на невизначений строк.
Якщо в установленому порядку регулятором будуть внесені зміни до редакції Типового договору розподілу природного газу, оператор ГРМ зобов'язується розмістити повідомлення про такі зміни на сайті та в офіційних друкованих виданнях, що публікуються на території його ліцензованої діяльності, не менше ніж за десять днів до набрання змінами чинності, крім випадків, для яких цим договором встановлений інший термін та/або порядок повідомлення про внесення змін.
У разі незгоди споживача зі змінами він має право розірвати цей договір шляхом надсилання письмового повідомлення оператору ГРМ протягом десяти календарних днів з дня, коли він дізнався чи міг дізнатися про внесені до цього договору зміни. Нерозірвання цього договору у вказаний строк та продовження споживання природного газу свідчить про згоду споживача з внесеними до цього договору змінами (пункт 12.2 договору).
Між сторонами підписано додаток 4 до типового договору, в якому зазначено розрахунок втрат і витрат природного газу та перелік точок комерційного обліку споживача (Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Аякс") (а.с. 28 том 1).
Відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1777 від 29.09.2023, для клієнтів Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" затверджено тариф на послуги розподілу природного газу - у розмірі 1,26грн за 1куб.м на місяць (без урахування ПДВ).
Відповідно до акту приймання-передачі природного газу №21418 від 30.09.2024 - величина річної замовленої потужності на 2025 рік становить 123395,14куб.м, у тому числі для діючих об'єктів - 123395,14куб.м. та для нових об'єктів - 0,00куб.м. Величина потужності, що розрахована для місячної плати у 2025 році складає 10282,93куб.м. (а.с. 15 том 1).
На виконання умов договору, позивач у період січня, лютого 2025 року надав відповідачу послуги з розподілу природного газу на загальну суму 31095,58грн, що підтверджується актами наданих послуг та рахунками:
- акт №28642 від 31.01.2025 на суму 15547,79грн;
- акт №30280 від 28.02.2025 на суму 15547,79грн;
- рахунок №14943 від 02.12.2024 за січень на суму 15547,79грн;
- рахунок №716 від 07.01.2025 за лютий на суму 15547,79грн
(а.с. 9, 12, 30, 33 том 1).
Господарський суд зазначає, що вищезазначені акти підписані лише зі сторони позивача та не містять підписів зі сторони відповідача.
У постанові від 22.08.2023 у справі №910/14570/21 Верховний Суд зазначив, що факт здійснення господарської операції може підтверджуватися не лише первинними документами, а й іншими доказами в їх сукупності, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару (надання послуг).
Таким чином, передання і прийняття товарів (робіт, послуг) на підставі підписаного в односторонньому порядку акта і виникнення за таким актом прав та обов'язків можливе за наявності реального надання товарів (робіт, послуг) за договором у разі неотримання обґрунтованої відмови про причини неприйняття товарів (робіт, послуг) у строк, визначений договором.
За загальним правилом, при вирішенні спорів щодо належного та своєчасного виконання договорів стосовно продажу товару, надання послуг/виконання робіт, як зі сторони покупця (замовника), так і продавця (виконавця), суди повинні надавати оцінку вжитим сторонами діям на його виконання у їх сукупності з огляду саме на умови кожного договору (договорів) у конкретній справі, проте передбачена відповідним договором умова щодо оплати за надані товари (послуги, роботи) з прив'язкою до підписання відповідних актів приймання не може бути єдиною підставою, яка звільняє покупця (замовника) від обов'язку здійснити таку оплату, адже основною первинною ознакою будь-якої господарської операції, як то продаж товару (надання послуг чи виконання робіт), є її реальність. Наявність належним чином оформлених первинних документів (підписаних уповноваженими представниками обох сторін) є вторинною, похідною ознакою.
Водночас неналежне документальне оформлення господарської операції відповідними первинними документами, зокрема непідписання покупцем (замовником) актів приймання-передачі без надання у визначені договором та/або законом строки вмотивованої відмови від їх підписання, не може свідчити про їх безумовну невідповідність змісту господарської операції (поставці товару, наданим послугам або виконаним роботам). Правові наслідки створює саме господарська операція (реальна поставка товару, надання послуг/виконання робіт), а не первинні документи.
Господарський суд наголошує, що будь-які докази звернення відповідача до позивача з претензіями щодо ненадання послуги, надання її не в повному обсязі або надання послуги неналежної якості в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, послуги вважаються надані в тому об'ємі, в якому зазначені в актах.
Як зазначає позивач, відповідач за надані послуги не розрахувався, у зв'язку з чим у останнього виникла заборгованість у сумі 31095,58грн.
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було направлено вимоги за №ДнпФ/100/16.3-ВИХ-1397-25 від 18.02.2025 та за №ДнпФ/100/16.3-ВИХ-2033-25 від 11.03.2025, однак, на момент звернення до суду з позовною заявою, вимоги не задоволені та заборгованість відповідачем не погашена (а.с. 16-18 том 1).
Зазначене і стало причиною виникнення спору.
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача основного боргу за надані послуги, трьох відсотків річних, пені та інфляційних втрат.
Предметом доказування у даній справі є обставини, пов'язані з укладенням договору про надання послуг з розподілу природного газу, строком дії договору, умовами надання послуг та їх оплати, фактом надання послуг, загальною вартістю наданих за договором послуг, настанням строку їх оплати, наявністю оплати, допущенням прострочення оплати, наявністю підстав для стягнення пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних у заявлених до стягнення сумах.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.
Взаємовідносини оператора газорозподільних систем із суб'єктами ринку природного газу, правові, технічні, організаційні та економічні засади функціонування газорозподільних систем визначає Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2494 від 30.09.2015 (далі - Кодекс газорозподільних систем).
Відповідно до частини другої глави 1 розділу VI Кодексу газорозподільних систем доступ споживачів, у тому числі побутових споживачів, до ГРМ для споживання природного газу надається за умови та на підставі укладеного між споживачем та оператором ГРМ (до ГРМ якого підключений об'єкт споживача) договору розподілу природного газу, що укладається за формою Типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2498 від 30.09.2015, в порядку, визначеному цим розділом.
Відповідно до пункту 1 глави 6 розділу VI Кодексу ГРМ розрахунки споживача за послугу розподілу природного газу, що надається оператором ГРМ за договором розподілу природного газу, здійснюються виходячи з величини річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача та оплачуються споживачем рівномірними частками протягом календарного року.
Місячна вартість послуги розподілу природного газу визначається як добуток 1/12 річної замовленої потужності об'єкта (об'єктів) споживача на тариф, встановлений регулятором для відповідного оператора ГРМ із розрахунку місячної вартості одного кубічного метра замовленої потужності.
Зобов'язання, що виникли між сторонами на підставі укладеного між ними типового договору, є господарськими, а тому згідно зі статтями 4, 173 - 175 та відповідно до частини першої статті 193 Господарського кодексу України до виконання зазначеного договору мають застосовуватися відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
За змістом статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору (статті 626 Цивільного кодексу України).
Згідно з частиною першою статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до статей 174, 193 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома статті 179 Господарського кодексу України).
Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом (частина перша статті 193 Господарського кодексу України).
За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором про надання послуг.
Згідно з частиною першою статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до частини першої статті 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання.
Пунктом 6.2 договору передбачено, що оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка оператора ГРМ. Якщо згідно із законодавством споживач має сплачувати оператору ГРМ за послуги з розподілу природного газу зі свого поточного рахунку із спеціальним режимом використання, оплата послуг розподілу природного газу здійснюється з поточного рахунку із спеціальним режимом використання споживача на поточний рахунок оператора ГРМ кожного банківського дня згідно з алгоритмом розподілу коштів, встановленим регулятором, та зараховується як плата за послуги розподілу природного газу в тому місяці, в якому надійшли кошти. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів.
Враховуючи визначений контрагентами у пункті 6.2 договору порядок розрахунків за надані послуги, а саме до десятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів, суд зазначає, що строк оплати є таким, що настав:
- 10.02.2025 за актом №28642 від 31.01.2025, прострочення з 11.02.2025;
- 10.03.2025 за актом №30280 від 28.02.2025, прострочення з 11.03.2025.
Будь-яких доказів своєчасної оплати заявленої позивачем до стягнення заборгованості у сумі 31095,58грн відповідачем згідно з положеннями статей 13, 74 Господарського процесуального кодексу України під час розгляду справи не надано, а судом таких обставин не встановлено.
Таким чином, вимога позивача про стягнення з відповідача основного боргу є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.
Окрім вимоги про стягнення основного боргу позивач просить стягнути з відповідача пеню згідно з пунктом 8.2 договору в розмірі 1168,00грн за загальний період з 11.02.2025 по 10.04.2025, три відсотки річних у розмірі 115,01грн за загальний період з 11.02.2025 по 10.04.2025 та інфляційні втрати у сумі 124,38грн за лютий 2025 року (а.с. 37, 38 том 1).
Згідно з частиною першою статті 199 Господарського кодексу України виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.
За частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до пункту 8.2 договору у разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки платежу. Нарахування пені здійснюється, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку здійснення оплати за цим договором.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку пені судом порушень не встановлено.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, врегульовані законодавством.
Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Перевіркою здійсненого позивачем розрахунку трьох відсотків річних та інфляційних втрат судом порушень не встановлено.
Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про більшу вірогідність доказів, наданих позивачем у підтвердження обґрунтування своєї позиції. Відповідно позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі. Такі висновки суду засновані передусім на відсутності належних спростувань з боку відповідача цих обставин.
За таких обставин законними й обґрунтованими є вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в загальному розмірі 32502,97грн, з якої: 31095,58грн основного боргу, 124,38грн інфляційних втрат, 1168,00грн пені, 115,01грн трьох відсотків річних.
Таким чином, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.
Щодо розподілу судових витрат суд зазначає таке.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України у разі задоволення позову всі судові витрати покладаються на відповідача.
Керуючись статтями. 2, 73, 74, 76, 77- 79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Аякс" про стягнення заборгованості в загальному розмірі 32502,97грн, з якої: 31095,58грн основного боргу, 124,38грн інфляційних втрат, 1168,00грн пені, 115,01грн трьох відсотків річних - задовольнити у повному обсязі.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД "Аякс" (49100, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 120, оф. 505, ідентифікаційний код 36094025) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1, ідентифікаційний код 44907200) в особі Дніпропетровської філії Товариства з обмеженою відповідальністю "Газорозподільні мережі України" (49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Шевченка, буд. 2, ідентифікаційний код 45261177) 31095,58грн - основного боргу, 124,38грн - інфляційних втрат, 1168,00рн - пені, 115,01грн - трьох відсотків річних та 2422,40грн - витрат по сплаті судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне рішення складено: 20.06.2025.
Суддя В.О. Татарчук