10 червня 2025 року м. Харків Справа № 913/481/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Мартюхіна Н.О.,
за участю секретаря судового засідання Фурсової А.М.,
за участю представників сторін:
від позивача - Єгоров В.С. (поза межами суду) - адвокат за довіреністю №135 від 12.12.2024
від відповідача - Немченко В.В. (поза межами суду) - керівник, діє на підставі витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Східного апеляційного господарського суду в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Комунальної установи "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження" (вх.№670 Л/2) на рішення Господарського суду Луганської області від 03.02.2025 (повне рішення складено 03.02.2025, суддя Іванов А.В.)
у справі №913/481/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ,
до Комунальної установи "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження", м. Рубіжне Луганської області,
про стягнення 408 154,18 грн,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до Господарського суду Луганської області з позовною заявою до Комунальної установи "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження", в якій просило стягнути з відповідача 408 154,18 грн, з яких основний борг в розмірі 165 992,88 грн, пеня в сумі 108 456,64 грн, три проценти річних в сумі 21552,20 грн та інфляційні втрати в сумі 112 152,46 грн.
В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що відповідачем за спірний період часу здійснено часткову оплату за переданий природний газ, чим порушено умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 договору про постачання природного газу від 15.11.2021 № 11-1125/21-БО-Т, розмір основного боргу станом на момент звернення з даним позовом до суду становить 165 992,88 грн. Крім того, з урахуванням прострочення сплати основного боргу відповідача перед позивачем за договором, розмір нарахованої пені за неналежне виконання взятих на себе обов'язків у відповідності 7.2 договору складає 108 456,64 грн, у відповідності до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу - 21 552,20 грн, сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів - 112152,46 грн.
Рішенням Господарського суду Луганської області від 03.02.2025 у справі №913/481/24 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунальної установи "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження" задоволено повністю.
Стягнуто з Комунальної установи "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" основний борг у сумі 165992,88 грн, пеню в сумі 108456,64 грн, три проценти річних в сумі 21552,20 грн, втрати від інфляції в сумі 112152,46 грн, витрати на судовий збір в сумі 4897,85 грн.
Місцевий господарський суд за наслідками розгляду спірних правовідносин дійшов висновку, що факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у грудні 2021 року - лютому 2022 року на суму 858 221,52 грн підтверджується інформацією щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-код 56XS0000QG0N400X в період з грудня 2021 року по лютий 2022 року, згідно умов п. 3.5, п. 3.5.4, п. 5.1, укладеного сторонами договору.
З посиланням на підтвердження матеріалами справи часткової оплати відповідачем суми основного боргу, господарський суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення суми заборгованості за переданий природний газ в сумі 165 992,88 грн.
Згідно з перевіреним судом розрахунком позивача, інфляційні втрати за період прострочення з травня 2022 року по вересень 2024 року складають 112 152,46 грн, три проценти річних за період прострочення з 16.03.2022 по 30.09.2024 складають 21552,20 грн. Крім того, суд визнав законними та обґрунтованими позовні вимоги про стягнення з відповідача пені в сумі 108 456,64 грн за період з 16.03.2022 по 15.10.2022, що узгоджується з умовами п. 7.2 укладеного між сторонами договору.
Комунальна установа "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження", не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, 24.03.2025 звернулась до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх.№ 670), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Луганської області від 20.12.2024 у справі №913/481/24 про стягнення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" 408 154грн 18 коп., з яких основний борг в розмірі 165 992 грн 88 коп., пеня в сумі 108 456 грн 64 коп, 3% річних в розмірі 21 552 грн 20 коп. та інфляційні втрати в сумі 112 152 грн 46 коп.
Одночасно скаржником заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 03.02.2024 у справі №913/481/24.
В обґрунтування заявлених апеляційних вимог вказує про таке:
- починаючи з 24.03.2022, м. Рубіжне заходилось у зоні можливих бойових дій, в приміщенні Комунальної установи "Відродження" були перебої зі енергопостачанням, газом і зафіксувати показники лічильників було неможливо. Судом першої інстанції в порушення ст. ст. 77, 78 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) не взято до уваги відсутність доказів поставки та можливості споживання в зазначених об'ємах згідно з договором № 11-1125/21-БО-Т від 15.11.2021 за наявності перебоїв енергопостачання у зв'язку з обстрілами м. Рубіжне, починаючи з 24.02.2022. Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України 22.12.2022 року № 309, м. Рубіжне тимчасово окуповане 13.05.2022. В той же час, обставини, які є загальновідомими не потребують доведення, і це наразі стосується доказів поставки природного газу позивачем. Так, відповідач посилається на лист від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1 Торгово-промислової палати України, відповідно до якого підтверджує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які є надзвичайними й невідворотними, що об'єктивно унеможливили виконання зобов'язань за договором. Водночас вказує, що неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України);
- відповідно до положення про Комунальну установу "Відродження", затвердженого розпорядженням голови обласної державної адміністрації - керівника обласної військово-цивільної адміністрації від 17.05.2017 № 303, установа фінансується за кошти держави. Діяльність установи не прибуткова. Договором визначено, що на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на інформаційній платформі оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника - цього не було зроблено постачальником, що стало причиною несплати. Позивач не надав відповідачу, який є бюджетною установою, акт приймання - передачі природного газу, тільки на підставі якого можливо зареєструвати зобов'язання в Державній казначейській службі України для подальшої оплати за поставлений товар;
- невиконання грошового зобов'язання боржником мало місце через прострочення кредитора, у зв'язку з чим він має бути звільненим від відповідальності, яка передбачена ст. 625 Цивільного кодексу України, оскільки порушення грошового зобов'язання у вигляді його прострочення боржником не настало (позивачем не доведено надання відповідачу актів приймання-передачі природного газу, на підставі яких виникає обов'язок на оплату) і в такому разі, на думку відповідача, вважається, що виконання зобов'язання відстрочено на час прострочення кредитора (ч. 2 ст. 613 Цивільного кодексу України). Вважає, що стягнення з відповідача пені, 3% річних та інфляційних втрат є незаконним.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2025 для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Здоровко Л.М.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 31.03.2025 поновлено Комунальній установі "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Луганської області від 03.02.2025 у справі № 913/481/24; призначено справу до розгляду; витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/481/24; встановлено позивачу у справі строк для подання відзиву на апеляційну скаргу, заяв і клопотань по суті справи та з процесуальних питань - 15 днів з дня вручення даної ухвали.
08.04.2025 матеріали справи № 913/481/24 надійшли до Східного апеляційного господарського суду.
18.04.2025 через підсистему "Електронний суд" Комунальною установою "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження" подано клопотання, в якому відповідач просить зупинити провадження у справі № 913/481/24 до закінчення розгляду Великою палатою Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.04.2025, у зв'язку з перебуванням у відпустці судді Білоусової Я.О. та судді Здоровко Л.М., для розгляду справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Лакіза В.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Мартюхіна Н.О.
В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив суд задовольнити їх в повному обсязі.
Від позивача відзиву на апеляційну скаргу не надійшло, що в силу вимог ч.3 ГПК України не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.
В судовому засіданні представник позивача просив суд рішення Господарського суду Луганської області від 03.02.2025 у справі №913/481/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Колегія суддів апеляційної інстанції, розглянувши подане відповідачем клопотання про зупинення провадження у справі та заслухавши думку присутніх представників сторін в призначеному судовому засіданні, зазначає, що право суду зупинити провадження у справі врегульоване ГПК України.
Так, відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.2020 у справі № 910/4450/19 також зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб'єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов'язки сторін спору) та об'єкт (предмет).
Водночас для вирішення питання про зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (стаття 114 ГПК України). Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №910/15364/17, від 15.03.2019 у справі №910/17243/17 та від 27.03.2019 у справі №910/15707/17.
В обґрунтування поданого клопотання відповідач вказує, що предметом розгляду справи № 913/481/24, в тому числі, є стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за спожитий природний газ за договором постачання природного газу від 11-1125/21-БО-Т від 15.11.2021 за період лютий 2022 року. Природний газ постачався на територію (місцезнаходження відповідача - місто Рубіжне Луганської області), яка з 15.05.2022 перебувала під тимчасовою окупацією російської федерації.
В свою чергу, ухвалою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 17.01.2025 справу № 908/1162/23 передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила про існування виключної правової проблеми щодо застосування норм статей 13 та 13-1 Закону України "Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України" до правовідносин, які виникли та існували на тимчасово окупованих після 24 лютого 2022 року територіях України, у питанні надання / оплати послуг.
Таким чином, зважаючи на те, що єдність судової практики є складовою принципу правової визначеності та фундаментальною засадою здійснення судочинства і визначається тим, що має гарантувати стабільність правопорядку, об'єктивність і прогнозованість правосуддя, в той час як застосування судами різних підходів до тлумачення законодавства, навпаки, призводить до невизначеності закону, його суперечливого та довільного застосування, відповідач вказує про наявність підстав для зупинення провадження у справі № 913/481/24 відповідно до пункту 7 частини першої статті 228 ГПК України до закінчення розгляду Великою палатою Верховного Суду справи № 908/1162/23 та оприлюднення повного тексту судового рішення, ухваленого за результатами такого розгляду.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що, з огляду на те, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду не навела ні кількісних, ні якісних критеріїв наявності виключної правової проблеми у справі № 908/1162/23, які б свідчили про те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 908/1162/23 справу №908/1162/23 повернуто об'єднаній палаті Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для розгляду.
Разом з тим, у справі, що розглядається, предметом розгляду, зокрема, є стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 11-1125/21-БО-Т від 15.11.2021 за період лютий 2022 року, а саме з 01.02.2022 по 20.02.2022. Відповідно, спірні правовідносини виникли до 24.02.2024.
Відтак, колегією суддів, з урахуванням предмету та підстав позову, а також змісту ухвали Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2025 у справі № 908/1162/23 та вказівок, викладених у ній, зокрема, щодо визначення переліку обставин, які необхідні для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування у вказані справі, приходить до висновку про відсутність підстав для зупинення провадження у справі №913/481/24, у зв'язку з чим відмовляє у задоволенні заявленого клопотання.
У ході апеляційного розгляду даної справи Східним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст. 13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1ст. 273 ГПК України.
Судом першої інстанції та судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", EIC-код 56Х930000010610Х, (далі - постачальник, позивач) та Комунальною установою "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження", EIC-код 56XS0000QG0N400X, (далі - споживач, відповідач) укладено договір постачання природного газу від 15.11.2021 № 11-1125/21-БО-Т (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору (п. 1.1. договору).
Відповідно до п. 1.3 договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений на митну територію України.
У відповідності до п. 2.1 постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01.11.2021 року по грудень 2022 року (включно), у кількості 237,18 тис. куб. метрів.
За умовами п. 2.3 договору підписанням цього договору споживач дає згоду постачальнику на включення його до Реєстру споживачів постачальника (надалі - Реєстр або Реєстр споживачів), розміщеного на інформаційній платформі Оператора ГТС відповідно до вимог Кодексу ГТС.
Згідно з п. 3.1 договору постачальник передає споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ.
Приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п. 3.5 договору).
Пунктом 3.5.1 договору визначено, що споживач зобов'язується надати постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
На підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС постачальник готує та надає споживачу два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника (п. 3.5.2 договору).
Відповідно до п. 3.5.3 договору споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від його підписання.
У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору (п. 3.5.4 договору).
Пунктом 3.6 договору передбачено, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду ведеться сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
В розділі 4 договору сторони погодили ціну природного газу.
Згідно з п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється наступним чином:
Ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ - 13 658,42 грн, крім того податок на додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 163,89 грн за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу, за цим договором становить 16554,00 грн (п. 4.1 договору). Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 3.271.898,10 грн, крім того ПДВ - 654379,62 грн, разом з ПДВ - 3.926.277,72 грн (п. 4.3 договору).
Пунктом 5 договору сторони погодили порядок та умови проведення розрахунків.
Відповідно до п. 13.1 договору даний договір набирає чинності з дати його укладання і діє до 31 грудня 2022 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання.
Згідно з п. 13.3 договору у разі припинення дії цього договору шляхом його розірвання споживач втрачає право до 31 грудня 2022 року включно отримувати природний газ з ресурсу постачальника за ціною, визначеною пунктом 4.1 договору.
На виконання умов укладеного сторонами договору позивач у період з грудня 2021 року по лютий 2022 року він передав у власність відповідачу природний газ загальну на суму 858 221,52 грн, про що зазначено в актах приймання-передачі природного газу:
- від 31.12.2021 в період грудня 2021 року в обсязі 17,94074 тис. куб. м на суму 296990,91 грн (акт не підписаний з боку відповідача);
- від 31.01.2022 в період січня 2022 року в обсязі 23,66641 тис. куб. м на суму 391773,64 грн (акт не підписаний з боку відповідача);
- від 28.02.2022 в період лютого 2022 року в обсязі 10,23662 тис. куб. м на суму 169456,97 грн (акт не підписаний з боку відповідача).
Акти приймання-передачі природного газу були надіслані на адресу електронної пошти відповідача.
Відповідач, у порушення умов договору, отриманий природний газ оплатив частково в сумі 692 228,64 грн. Таким чином, як зазначає позивач, заборгованість відповідача складає 165 992,88 грн.
У зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем договірних зобов'язань із своєчасної оплати природного газу, позивачем на підставі п. 7.2 договору нараховано пеню в сумі 108456,64 грн за період з 16.03.2022 по 15.10.2022; а відповідно до ст. 625 ЦК України - три проценти річних в сумі 21552,20 грн за загальний період з 16.03.2022 по 30.09.2024 та інфляційні втрати в сумі 112152,46 грн за загальний період з травня 2022 року по вересень 2024 року.
03.02.2025 ухвалено оскаржуване судове рішення з підстав, викладених вище.
Відповідно до вимог частин 1, 2, 5 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає таке.
Предметом спору в цій справі є матеріально-правова вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунальної установи "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження" про стягнення заборгованості за спожитий природний газ на підставі договору постачання природного газу від 15.11.2021 № 11-1125/21-БО-Т.
Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
За приписами ст.509 ЦК України, які кореспондуються з положеннями ст.173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст.11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст.174 ГК України).
В силу положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 7 ст.179 ГК України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Договором може бути встановлено, що його окремі умови (пункти), визначені до типових умов договорів певного виду, оприлюднених у встановленому порядку (ч.1 ст.630 ЦК України).
Відповідно до ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
Як вбачається із матеріалів справи та не оспорюється сторонами справи, між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та Комунальною установою "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження" укладено договір постачання природного газу від 15.11.2021 № 11-1125/21-БО-Т, який за своєю правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.
Згідно з частиною другою статті 714 ЦК України встановлено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Частиною першою статті 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється, як правило, у формі попередньої оплати. За погодженням сторін можуть застосовуватися планові платежі з наступним перерахунком або оплата, що провадиться за фактично відпущену енергію (частина шоста, сьома статті 276 ГК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов'язаний, зокрема забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів.
Згідно з п. 3.5.2 договору на підставі отриманих від споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, постачальник готує та надає споживачу по два примірники акту приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також - акт), підписані уповноваженим представником постачальника.
У договорі передбачено, що оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4. пункту 3.5. цього договору. Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки (п.5.1. договору).
За умовами п.п. 3.5.4 договору у випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС, обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим (узгодженим) відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін, визначених в розділі 4 цього договору.
Пунктом 6.2 договору визначені обов'язки споживача, зокрема, споживач зобов'язаний самостійно контролювати власне використання природного газу за цим договором і своєчасно коригувати замовлені обсяги шляхом підписання додаткової угоди; прийняти газ на умовах цього договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором.
Як вбачається з матеріалів справи, акти приймання-передачі природного газу за грудень 2021 року, січень та лютий 2022 року позивачем було надіслано відповідачу лише 05.03.2024 засобами електронної пошти та не підписано з боку відповідача у справі, що не заперечується з боку сторін у справі.
Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.12.2021 в період грудень 2021 відповідачу було поставлено 17,94074 тис. куб. м, загальною вартістю (разом з ПДВ) 296 990,91 грн;
Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 31.01.2022 в період січень 2022 року відповідачу було поставлено 23,66641 тис. куб. м, загальною вартістю (разом з ПДВ) 391 773,64 грн;
Відповідно до акту приймання-передачі природного газу від 28.02.2022 в період лютий 2022 відповідачу було поставлено 10,23662 тис. куб. м, загальною вартістю (разом з ПДВ) 169 456,97 грн.
Відповідно до пп. 19 п. 1 ст. 1 Закону України "Про ринок природного газу" оператор газотранспортної системи - суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 24.12.2019 прийнято постанову №3011 "Про видачу ліцензії з транспортування природного газу ТОВ "Оператор ГТС України" на право провадження господарської діяльності з транспортування природного газу Товариству з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України".
Правове регулювання технічних, організаційних, економічних та правових засад функціонування газотранспортної системи України здійснюється Кодексом газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС), затвердженим постановою НКРЕКП №2493 від 30.09.2015.
Згідно з положеннями пункту 5 глави 1 розділу І Кодексу ГТС:
- інформаційна платформа - електронна платформа у вигляді веб-додатка в мережі Інтернет, функціонування та керування якою забезпечується оператором газотранспортної системи, яка використовується для забезпечення надання послуг транспортування природного газу відповідно до вимог цього Кодексу.
Оператор газотранспортної системи виконує функції адміністратора інформаційної платформи (пункт 5 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Інформаційна платформа має бути доступною всім суб'єктам ринку природного газу та операторам торгових платформ у межах їх прав, визначених цим Кодексом, для забезпечення ними дій, пов'язаних із укладанням угод за короткостроковими стандартизованими продуктами, замовленням, наданням та супроводженням послуг транспортування природного газу, у тому числі для подання номінацій/реномінацій, перевірки величин грошових внесків (фінансової гарантії), а також інших дій, передбачених цим Кодексом.
Для вчинення вищезазначених дій веб-додаток інформаційної платформи має бути доступним у мережі Інтернет цілодобово, сім днів на тиждень (пункт 2 глави 3 розділу IV Кодексу ГТС).
Об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Враховуючи наявність у відповідача доступу до інформаційної платформи та необхідністю контролювання власного газоспоживання в силу приписів п. 11 розділу ІІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, останній мав можливість здійснити оплату поставленого у лютому 2022 року (як і минулих заявлених місяців) природного газу позивачу, не очікуючи надходження рахунку на оплату (акту приймання-передачі природного газу).
Відтак, з огляду на умови п.п. 3.5.4, 5.1 договору, відсутність вчасного надіслання з боку позивача актів прийому-передачі природного газу не звільняє відповідача від обов'язку власного визначення об'єму переданого природного газу відповідно до даних інформаційної платформи Оператора ГТС та сплати його вартості, визначеної на підставі цін, визначених в розділі 4 договору, та в установлений строк. Доказів відсутності доступу споживачів до відомостей інформаційної платформи Оператора ГТС за спірний період часу матеріали справи не містять. Таким чином, посилання апелянта на прострочення кредитора (позивача) щодо виконання взятих на себе за договором зобов'язань, яке є підставою для звільнення відповідача від вчасної сплати вартості переданого природного газу в установленому договором порядку та строки, є безпідставними.
В свою чергу, ТОВ “Оператор ГТС України» листом від 25.10.2024 № ТОВВИХ-24-16198 надало відповідь на адвокатський запит позивача від 21.10.2024 № 125/3/2-13107 та повідомило, що обсяг природного газу, використаний споживачем з EIC-код 56XS0000QG0N400X за період з 05.12.2021 по 28.02.2022 та внесений в алокацію постачальника ТОВ “Газопостачальна компанія “Нафтогаз Трейдинг» (EIC-код 56Х930000010610Х), становить:
- 05.12.2021 по 31.12.2021 у обсязі 17940,74 м куб;
- 01.01.2022 по 31.01.2022 у обсязі 23666,41 м куб;
- 01.02.2022 по 28.02.2022 у обсязі 10236,62 м куб.
Таким чином, факт поставки позивачем відповідачеві природного газу у грудні 2021 року - лютому 2022 року на суму 858 221,52 грн підтверджується інформацією ТОВ "Оператор ГТС України" щодо остаточної алокації відборів споживача з EIC-код 56XS0000QG0N400X в період з грудня 2021 року по лютий 2022 року, згідно умов п. 3.5, п. 3.5.4, п. 5.1, укладеного сторонами договору.
На виконання умов договору відповідач сплатив вартість поставленого природного газу лише частково на загальну суму 692 228,64 грн, що підтверджується інформацією про надходження коштів за період з 15.11.2021 по 17.10.2024, наданою АТ “Державний ощадний банк України» від 21.10.2024 № 77/4-11/130418/2024.
Крім того, у відзиві на позов сам відповідач вказує, що зобов'язання щодо договору з позивачем від 04.11.2021 р №11-1125/21-БО-Т виконувались:
- рахунок №11-1125/21-БО-Т/12/21 від 20.12.2021 на суму 300 455,00 грн (за грудень 2021 року) оплачено: 29.12.2021 плат. дор. №291 - 300 455,00 грн.
- акт від 17.02.2022 на суму 391 773,64 грн (за січень 2022) оплачено: 29.12.2022 плат. дор. №7 - 391 773,64 грн.
Приписами ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
З огляду те, що остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції, що заборгованість відповідача перед позивачем становить 165 992,88 грн, розмір якої підтверджено матеріалами справи, належними та допустимими доказами, а строк оплати - є таким, що настав.
Крім того, позивачем здійснено розрахунок трьох відсотків річних в сумі 21552,20грн за загальний період з 16.03.2022 по 30.09.2024 та інфляційних втрат в сумі 112152,46 грн за загальний період з травня 2022 року по вересень 2024 року.
Частиною 2 ст. 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3 % річних в порядку статті 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3 % річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в частині стягнення 3% річних та збитків від інфляції відповідач зазначає, що судом першої інстанції не врахована відсутність простроченого зобов'язання по оплаті вартості спожитого природного газу за спірний період. Водночас, скаржником не спростовується сам порядок здійсненого позивачем розрахунку заявлених до стягнення нарахувань в порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України, зокрема, не надано власного контррозрахунку 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача за наслідками прострочення оплати вартості поставленого природного газу за спірний період.
Враховуючи те, що відповідач мав обов'язок самостійно контролювати власне використання природного газу, зокрема, на інформаційній платформі оператора ГТС, а також чіткі строки настання строку оплати спожитого природного газу (п. 5.1 договору), колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення з відповідача 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитого природного газу в межах заявлених позовних вимог: за січень 2022 року в період з 16.03.2022 по 29.12.2022 в розмірі 9 223,67 грн, за лютий 2022 року в період з 16.04.2022 по 30.09.2024 на суму 12 328,53 грн, що загалом складає 21 552,20 грн, а також інфляційних втрат, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості спожитого природного газу в межах заявлених позовних вимог: за січень 2022 року в період з 01.04.2022 по 30.11.2022 в розмірі 65 604,89 грн, за лютий 2022 року в період з 01.05.2022 по 30.09.2024 на суму 46 547,57 грн, що загалом складає 112 152,46 грн, тобто у заявленому розмірі. Відтак, висновки суду першої інстанції у зазначеній частині оскаржуваного судового рішення є цілком законними та обґрунтованими.
Крім того, згідно з п. 1 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У ч. 6 ст. 231 ГК України визначено штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 Закону України від 22.11.1996 № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідно до п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. цього договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
У зв'язку з порушенням строків оплати відповідачем, на підставі пункту 7.2 договору, позивач нарахував та пред'явив до стягнення пеню в сумі 108 456,64 грн за період з 16.03.2022 по 15.10.2022. Арифметична вірність нарахування позивачем пені за вказаний період не визначено доводами апеляційної скарги.
За розрахунком суду першої інстанції з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня, нарахована за несвоєчасну оплату вартості спожитого природного газу в межах заявлених позовних вимог: за січень за період з 16.03.2022 по 15.09.2022 в розмірі 72 661,76 грн, за лютий 2022 року за період з 16.04.2022 по 15.10.2022 на суму 35794,88грн, що загалом складає 108 456,64 грн, з чим погоджується судова колегія.
В апеляційній скарзі апелянт вказує, що судом першої інстанції не враховано посилання відповідача на дію форс-мажорних обставин та не враховано неможливість відповідачем виконати взяті на себе договірні зобов'язання через запровадження воєнного стану, що мало наслідком необґрунтованого задоволення позову про стягнення пені, відсотків річних та інфляційних втрат.
Зокрема, скаржник, аргументуючи свою позицію, посилається на запровадження з 24.02.2022 в Україні воєнного стану, що вплинуло на діяльність відповідача з огляду на близькість його місцезнаходження до лінії активних бойових дій, а також лист Торгово-промислової палати України 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, відповідно до якого засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, через яку було введено воєнний стан, є форс-мажорною обставиною (обставиною непереборної сили). Вважає, що ТПП України у вказаному листі підтвердила що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб, виконання яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Надаючи оцінку доводам апелянта в цій частині, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ст.14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палати України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб.
Статтею 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" визначено, що Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб'єктів малого підприємництва видається безкоштовно.
Колегія суддів зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Зазначена правова позиція відображена в постановах Верховного Суду від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 та від 30.11.2021 у справі № 913/785/17.
Сертифікат про засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних, а повинен оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. Подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18.
Згідно зі сталою практикою Верховного Суду, зокрема, викладеною в постановах від 01.06.21 у справі № 910/9258/20, від 21.07.21 у справі № 912/3323/20, від 20.10.21 у справі № 911/3067/20, від 08.07.21 у справі № 910/8040/20, від 31.08.22 у справі №910/15264/21, від 25.01.22 у справі № 904/3886/21, від 31.08.22 у справі № 910/15264/21, сама по собі обставина непереборної сили (форс-мажору), навіть підтверджена сертифікатом ТПП, не є безумовною підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, оскільки за змістом наведених положень законодавства не має преюдиціального характеру (заздалегідь встановленого) та для її застосування в якості підстави для такого звільнення має бути наявним причинно наслідковий зв'язок між відповідною непереборною обставиною (подією) і неможливістю виконання зобов'язання у спірних правовідносинах, тобто, що дана обставина безпосередньо вплинула на можливість своєчасного виконання певних зобов'язань.
Так, листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 засвідчено, що військова агресія російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану є форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) та до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності по зобов'язанням за договорами, виконання яких настало і стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин.
Разом з цим, вказаний лист носить загальний інформаційний характер, оскільки констатує абстрактний факт без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
В свою чергу, за ст. 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно зі 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (ст. 86 ГПК України).
Відтак, обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Зокрема, неможливість виконання договірних зобов'язань особа повинна підтверджувати документально в залежності від дійсних обставин, що унеможливлюють виконання, на підставі вимог законодавства.
В даному випадку відповідачем не надано суду сертифікату про наявність форс-мажорних обставин, які зумовили неможливість виконання ним саме умов договору від 15.11.2021 № 11-1125/21-БО-Т.
Інших беззаперечних доказів неможливості відповідачем виконати взяті на себе договірні зобов'язання у заявлений в позовній заяві період матеріали справи не містять.
Крім того, Верховний Суд в постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22 досліджуючи питання щодо форс-мажору в контексті застосування ч.2 ст.625 ЦК України, зазначив, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання. Цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору. Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК, щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Водночас, слід зазначити, що процесуальний закон (статті 269, 275, 277 ГПК України) не обмежує право суду апеляційної інстанції скасувати або змінити рішення суду першої інстанції у випадку, якщо він дійде висновку про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій - з власної ініціативи чи за відповідним клопотанням сторони.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 909/1033/21.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем не заявлялось клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст.233 ГК, ст.551 ЦК під час розгляду справи у суді першої інстанції. Відповідно, питання щодо зменшення розміру штрафних санкцій на підставі ст.233ГК України та ст.551 ЦК України місцевим господарським судом не вирішувалось.
Разом з тим, Верховний Суд у постанові від 22.10.2019 у справі №918/93/19 визнав висновок суду апеляційної інстанції про зменшення розміру штрафу на 50% з власної ініціативи обґрунтованим (п.56), а у постанові від 16.06.2021 у справі №915/2222/19 зауважив, що суд може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій, процентів річних і за власною ініціативою, а не тільки за клопотанням заінтересованої особи (п.40).
Таким чином, оскільки суд, у тому числі суд апеляційної інстанції, може вирішити питання про зменшення розміру штрафних санкцій за власною ініціативою, та обставина, що відповідач не заявляв відповідного клопотання не свідчить відсутність у суду відповідних повноважень.
За положенням частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Тлумачення частини третьої статті 551 ЦК України свідчить, що в ній не передбачено вимог щодо обов'язкової наявності одночасно двох умов, а тому достатнім для зменшення неустойки може бути наявність лише однієї з них.
Частиною 2 ст. 233 ГК України встановлено, що у разі якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналіз наведеної норми законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов'язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки. Господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, а також запереченням інших учасників щодо такого зменшення.
Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов'язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.
Відповідно до положень ст. 3, ч. 3 ст. 509 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства та, водночас, засадами, на яких має ґрунтуватися зобов'язання між сторонами, є добросовісність, розумність і справедливість.
Інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Верховний Суд неодноразово наголошував у своїх постановах, що визначення конкретного розміру, на який зменшуються належні до сплати штрафні санкції, належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтями 551 ЦК України та 233 ГК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії / бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.
Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 20.10.2021 у справі №910/8396/20, від 08.10.2020 у справі № 904/5645/19; від 14.04.2021 у справі №922/1716/20, від 05.03.2019 у справі № 923/536/18; від 10.04.2019 у справі №905/1005/18; від 06.09.2019 у справі у справі № 914/2252/18; від 30.09.2019 у справі № 905/1742/18; від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Також Верховний Суд у справі № 911/2269/22 зазначив, що висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов'язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.
Як зазначалося вище, позивачем правомірно нараховано до стягнення з відповідача пеню за період прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання з оплати отриманого від позивача природного газу в сумі 108 456,64 грн.
Оцінюючи доводи апелянта про причини виникнення боргу, судом враховано, відповідач є бюджетною установою, основним видом діяльності якої, зокрема, є надання іншої спеціалізованого соціальної допомоги без збереження проживання, спеціальна медична практика, діяльність із догляду за хворими із забезпеченням проживання та інша. Статутна діяльність установи є неприбутковою, фінансування здійснюється з відповідного бюджету.
В даному випадку, суд виходить із того, що укладаючи угоду сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм - добросовісністю по відношенню до контрагента (вчиняти дії таким чином, щоб при цьому не завдавалася шкода, неможливість укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та непорушення прав інших осіб), і виходити з зовнішнього критерію - справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню, тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої поведінки по відношенню до своїх прав і обов'язків, яка б виключала необ'єктивні (неупереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.
Як зазначає відповідач, невиконання оплати за газ відбулось, зокрема, з причин відсутності вчасного надіслання з боку позивача акту приймання-передачі природного газу за лютий 2022 року відповідно до визначених умов, що мало місце лише в 2024 році, що вказує на певну недобросовісність дій позивача до свого контрагента.
Водночас, Східним апеляційним господарським судом враховано, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався та триває станом на час розгляду справи.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття).
Дослідивши матеріали справи, колегією суддів встановлено, що місцезнаходження Комунальної установи "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження" є м. Рубіжне, Сєвєродонецького р-ну Луганської області.
Факти військової агресії, ракетні обстріли об'єктів критичної інфраструктури та прифронтових територій є загальновідомими обставинами, що в силу приписів ч. 3 ст. 75 ГПК України не потребують доказування.
У відповідності до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затверджений наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309 зі змінами, м. Рубіжне було тимчасово окуповане 13.05.2022.
відповідно, на переконання суду, звернення відповідача до розпорядника відповідних бюджетних коштів з належними доказами на підтвердження заборгованості за переданий природний газ у вказаний період часу ускладнювалося обставинами запровадження на території України воєнного стану з 24.02.2022, близькістю розташування відповідача до місця ведення бойових дій, здійснення своєї діяльності під постійними обстрілами російських військ.
Судом також враховується ступінь виконання зобов'язання і звертається увага, що відповідачем визнається сума боргу за спірний період часу, сплачено 76,02% заборгованості за договором - за природній газ, поставлений у грудні 2021 року - лютому 2022 року (сума несплаченої заборгованості складає 23,98%).
В свою чергу, наразі заявлений розмір пені дорівнює 65,3 % суми несплаченого основного боргу.
З цього приводу колегія суддів зауважує, що штрафні санкції не повинні перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника в умовах врегулювання заборгованості суб'єктів ринку природного газу та не має стати джерелом невиправданих додаткових прибутків кредитора (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.04.2020 р. у справі №924/570/19).
Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
У наведених висновках судова колегія звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
При цьому колегією суддів враховується, що у даній справі позивачем також заявлені позовні вимоги про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, і судом першої інстанції задоволені такі вимоги, таким чином, задоволені вимоги щодо відшкодування матеріальних втрат від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, визнано належними до сплати кредиторові.
Оцінюючи наведені обставини в їх сукупності, беручи до уваги засади справедливості, добросовісності, розумності, зважаючи на правову природу штрафних санкцій та їх основне призначення, перевіривши всі доводи сторін і врахувавши всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу, апеляційний суд дійшов висновку, що співмірною та адекватною мірою відповідальності за неналежне виконання відповідачем зобов'язань з недопущення використання штрафних санкцій як інструменту отримання додаткових доходів, буде зменшення належного до стягнення розміру пені на 50%, що дорівнює 54 228,32 грн.
Статтею 236 ГПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За усталеною практикою Європейського суду з прав людини (справи "Серявін та інші проти України", "Пронін проти України" одним із завдань вмотивованого рішення є продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Слід зазначити, що аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України". Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Пунктом 2 частини 1 статті 275 ГПК України встановлено, що за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення.
Враховуючи вищевказані приписи, колегія суддів дійшла висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції в частині стягнення з Комунальної установи "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження" 54 228,32 грн пені. В решті рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.
При цьому, апеляційний суд враховує, що в частині зменшення суми пені витрати на судовий збір за подання позову та апеляційної скарги підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України, так як спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.
Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу Комунальної установи "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду Луганської області від 03.02.2025 у справі №913/481/24 скасувати в частині задоволення позову щодо стягнення з Комунальної установи "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" пені в сумі 54 228,32 грн.
В цій частині прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.
В решті рішення Господарського суду Луганської області від 03.02.2025 у справі №913/481/24 залишити без змін.
Резолютивну частину рішення викласти в такій редакції:
"1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" до Комунальної установи "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження" задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунальної установи "Луганський обласний центр соціальної реабілітації дітей-інвалідів "Відродження" (вул. Мєндєлєєва, буд. 1, м. Рубіжне (з) Луганської області, 93000, ідентифікаційний код 26576832) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (вул.Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, ідентифікаційний код 42399676) основний борг у сумі 165 992,88 грн, пеню в сумі 54 228,32 грн, три проценти річних в сумі 21 552,20 грн, втрати від інфляції в сумі 112 152,46 грн, витрати по сплаті судового збору за подання позову в сумі 4897,85 грн.
3. В решті заявлених позовних вимог відмовити.".
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Порядок та строки оскарження постанови апеляційного господарського суду передбачені статтями 287-289 ГПК України.
Повна постанова складена 20.06.2025.
Головуючий суддя В.В. Лакіза
Суддя О.О. Крестьянінов
Суддя Н.О. Мартюхіна