ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33601 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
11 червня 2025 року Справа № 918/164/25
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Миханюк М.В. , суддя Крейбух О.Г.
секретар судового засідання Переходько К.В.
за участю представників сторін:
позивача: представник Деркач В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 08.04.25р. суддею Торчинюком В.Г. у м.Рівному, повний текст складено 09.04.25р. у справі № 918/164/25
за позовом Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив"
про стягнення штрафних санкцій в сумі 583 740 грн. 50 коп.
1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.
1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Рівненської області від 08.04.2025 у справі №918/164/25.
1.2. Рішенням Господарського суду Рівненської області від 08.04.2025 у справі №918/164/25 задоволено позов Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Рівненська атомна електрична станція до Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" про стягнення штрафних санкцій в сумі 583740,50 грн Стягнуто з відповідача на користь позивача 583740 грн 50 коп. штрафних санкцій з яких 251297 грн 76 коп. - пені, 332442 грн 74 коп. - штрафу та 8756 грн 11 коп. - витрат по оплаті судового збору.
2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.
2.1. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що відповідачем, як постачальником, допущено прострочення поставки товарів у строки, визначені Договором, що є підставою для застосування відповідальності у порядку та розмірах, встановлених у договорі.
2.2. Адже і сам відповідач, як постачальник, визнає факт прострочення такої поставки, сплативши до звернення до суду 64860,06 грн.
2.3. У задоволенні заяви про зменшення нарахованих сум пені та штрафу (на 90%) місцевий господарський суд відмовив, зазначивши, що матеріали справи не містять доказів, які б давали суду скористатися правом для зменшення розміру штрафних санкцій.
3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.
3.1. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив", 25.04.2025 через систему "Електронний суд", звернулось до апеляційного суду з апеляційною скаргою (вх1855/25 від 25.04.2025), в якій просить: прийняти апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив". Скасувати рішення Господарського суду Рівненської області від 08.04.2025 у справі № 918/164/25 та прийняти нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій, заявлених у позові, до розміру фактично сплачених: 64 860,06 грн. (з яких: 25129,98 грн - пені та 39730,08 грн штрафу), в решті позовних вимог позивачу відмовити. Стягнути з позивача на користь відповідача сплачений за подачу цієї апеляційної скарги судовий збір.
3.2. Відповідач не заперечує факт порушення визначеного у Договорі строку поставки товару, проте звертає увагу суду апеляційної інстанції на те, що таке порушення виникло внаслідок протиправних дій Позивача (незаконне відхилення тендерної пропозиції Відповідача), вимушеного оскарження таких дій Відповідачем у АМКУ, а також безпідставного затягування Позивачем з підписанням Договору, що суттєво змістило строки поставки.
3.3. При цьому, з боку Відповідача вживались всі можливі заходи, спрямовані на врегулювання вказаної ситуації на взаємовигідних умовах, зокрема Відповідач ще до моменту укладення Договору, розуміючи не реалістичність строків поставки через затримки з укладенням Договору, пропонував внести відповідні зміни до умов поставки, на що отримав категоричну відмову Позивача.
3.4. Позивач принципово не погоджувався на пошук можливих виходів з ситуації, що склалась, та взаємовигідне вирішення проблеми.
3.5. Відповідач визнає факти, викладені Позивачем у позові в частині строків та обсягів здійснених Відповідачем поставок за Договором.
3.6. Відповідач також підтверджує факт часткової сплати виставлених Позивачем штрафних санкцій за Договором у обсязі 64860,06 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 1023 від 04.02.2025.
3.7. Апелянт вважає, що зважаючи на обставини, викладені вище, а також враховуючи поведінку Відповідача, у суду І інстанції були всі підстави для зменшення розміру заявлених штрафних санкцій.
3.8. Позивачем жодним чином не було доведено та не обґрунтовано завдання збитків у зв'язку з вимушеним простроченням поставок з боку Відповідача.
3.9. Відповідно, існують об'єктивні обставини, які є достатніми для прийняття судом рішення про задоволення клопотання Відповідача про зменшення штрафних санкцій за Договором до розміру вже фактично сплачених, а саме: до 10 % від заявлених до стягнення Позивачем відповідно до Претензії № 2 від 11.12.2024, тобто до суми 64860,06 грн (з яких: 25129,98 грн - пені та 39730,08 грн - штрафу), і, зважаючи на це, про відмову Позивачу у задоволенні його позову в рамках цієї справи у повному обсязі.
3.10. Вказані обставини не були належним чином та повною мірою встановлені судом першої інстанції, а відтак Рішення є незаконним та необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.
4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи
4.1. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.05.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" на рішення Господарського суду Рівненської області від 08.04.2025 у справі №918/164/25. Розгляд апеляційної скарги призначено на 11.06.2025 о 16:15 год.
4.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2025 забезпечено представнику позивача Деркачу В.В. участь в судовому засіданні 11.06.2025 о 16:15год в режимі відеоконференції у справі №918/164/25.
4.3. Відзив на апеляційну скаргу позивач подав засобами поштового зв'язку "Укрпошта", а не через "Електронний суд".
4.3.1. У відзиві на апеляційну скаргу проти доводів апеляційної скарги заперечує, вважає рішення Господарського суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року, у справі №918/164/25, обґрунтованим та законним.
4.3.2. Положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України передбачають право суду на зменшення штрафних санкцій, тобто за змістом наведених норм Закону, зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи та дослідження доказів, наведених учасниками справи, що своєю чергою і було зроблено судом першої інстанції під час розгляду справи № 918/164/25, та винесене законне та справедливе рішення
4.4. Подане апелянтом клопотання про відкладення розгляду апеляційної скарги з мотивів збільшення випадків масованих ракетно-дронових атак судом апеляційної інстанції відхилене, як необґрунтоване - апеляційному господарському суду доказів таких атак у день та час судового засідання (11.06.2025 о 16:15) не надано.
4.5. Можливість участі у судовому засіданні в режимі відеоконференції не використано.
4.6. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.
5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.
Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).
6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.
6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 08.04.2025 у справі №918/164/25 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував норми матеріального та процесуального права, висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
6.1.1. Норми матеріального права:
Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);
Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);
Закон України "Про судовий збір".
6.1.2. Норми процесуального права:
Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України);
6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).
7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.
7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечення на неї, викладені у відзиві, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.
7.2. Як вбачається з матеріалів справи, 11 квітня 2024 року між Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" (далі - Замовник), від імені якого відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", та Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" (далі - Постачальник) укладено договір поставки № 53-122-01-24-14661.
7.2.1. Відповідно до пункту 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, Постачальник зобов'язується поставити і передати у власність Замовника продукцію, а Замовник, в свою чергу, зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації № 1 (Додаток № 1 до Договору).
7.2.2. Предметом поставки по даному договору є продукція: 38410000-2 (Лічильні прилади), яка передбачена специфікацією № 1 (Додаток № 1 до Договору) (п. 1.2. Договору).
7.2.3. Відповідно до п. 2.1. Договору ціна продукції, що поставляється за цим договором складає 4 729 795,20 грн., крім того ПДВ - 945 959,04 грн.
7.2.4. Згідно п. 2.2. Договору загальна сума договору (вартість продукції) становить 5 675 754,24 грн.
7.2.5. Кількість продукції та ціна за одиницю продукції вказана у специфікації № 1 (додаток № 1 до Договору) (п. 2.3. Договору).
7.2.6. У пункті 3.1. Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в строк по 30.06.2024 року. Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP згідно "Інкотермс-2010". Місце поставки та Вантажоодержувач - м. Вараш, склад Рівненського відділення ВП "Складське господарство" ДП "НАЕК "Енергоатом".
7.2.7. Відповідно до п. 8.4. Договору датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції.
7.2.8. Розділом 9 Договору сторони передбачили відповідальність, зокрема пунктом 9.1. визначено, що у випадку порушення строків поставки Постачальник зобов'язується сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення Постачальником взятих на себе зобов'язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, Постачальник сплачує Замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата штрафних санкцій не звільняє Постачальника від виконання зобов'язань по Договору.
7.2.9. У пункті 9.3. Договору сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1. даного договору становить 3 (три) роки.
7.2.10. Усі спори, що виникають з цього договору або пов'язані з ним, вирішуються шляхом переговорів між сторонами (п. 9.4. Договору).
7.2.11. Якщо відповідний спір неможливо вирішити шляхом переговорів, він вирішується в судовому порядку за встановленою підвідомчістю та підсудністю такого спору відповідно до чинного законодавства України. Претензійний порядок досудового вирішення спорів є обов'язковим (п. 9.5. Договору).
7.2.12. Договір вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують печатку). Строк дії даного Договору - по 31.12.2024 року, а в частині виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків (п. 12.1. Договору).
7.2.13. Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками цих юридичних осіб.
7.3. Як встановлено судами обох інстанцій, між сторонами підписано специфікацію № 1 до Договору.
7.3.1. Згідно специфікації сторони погодили поставку товару на загальну суму 5 675 754, 24 грн.
7.3.2. Специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.
7.4. Крім того господарськими судами встановлено, що між сторонами підписано технічну специфікацію, яка є Додатком № 2 до Договору.
7.4.1. Технічна специфікація підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена печатками юридичних осіб.
7.5. Враховуючи умови Договору, граничний строк виконання зобов'язання з поставки товару за Договором - 30.06.2024 року.
7.6. На виконання умов Договору відповідачем було поставлено позивачу товар на загальну суму 5675754,24 грн з ПДВ, а саме:
- 13.08.2024 на суму 5585854,44 грн за видатковою накладною № Х0023217 від 12.08.2024;
- 30.09.2024 на суму 6324,60 грн за видатковою накладною № Х0028440 від 26.09.2024;
- 04.11.2024 на суму 83 575,20 грн. за видатковою накладною № Х0032360 від 30.10.2024.
7.7. Таким чином за трьома видатковими накладними має місце прострочення на 43, 91 та 126 днів відповідно.
7.8. Судами господарської юрисдикції встановлено, що зазначені видаткові накладні підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.
7.9. На виконання пункту 9.4 договору поставки Позивачем, на електронну адресу ТОВ «Хімлаборреактив», направлено претензію від 11.12.2024 за № 22-23089/001-юр із вимогою сплати штрафних санкцій на загальну суму 648600,56 гривень.
7.10. У відповіді на вищевказану претензію Постачальник визнав факт порушення строків поставки продукції передбачених договором, проте просив зменшити розмір заявлених штрафних санкцій на 50%.
7.11. В свою чергу філією «ВП «Рівненська АЕС», листом від 21.01.2025 за № 22-1270/001 - юр, пропозиція щодо зменшення штрафних санкцій розглянута та відхилена.
7.12. Листом від 05.02.2025 за № 1834, Постачальником в черговий раз запропоновано Позивачу розглянути можливість зменшення заявлених до сплати штрафних санкцій, також вказаним листом ТОВ «Хімлаборреактив», в черговий раз визнано факт порушення строків поставки продукції та добровільно сплачено 64 860,06 гривень штрафних санкцій.
7.13. Оскільки у досудовому порядку спір врегульовано не було, позивач звернувся за захистом порушених прав до господарського суду.
7.14. За результатами розгляду позовної заяви, позов позивача задоволено. Підстави задоволення позову апеляційним господарським судом наведені у пунктах 2.1. - 2.3. цієї постанови.
8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.
8.1. Заслухавши доповідь головуючого судді, оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, дослідивши наявні у матеріалах справи письмові докази, а також заслухавши пояснення представника позивача у справі, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції у даній справі без змін, виходячи з наступного.
8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
8.3. Згідно частини 1 статті 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема судовий захист цивільного права та інтересу.
8.4. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).
8.4.1. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.
8.5. Під порушенням слід розуміти такий стан суб'єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб'єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов'язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково.
8.6. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
8.7. Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем договору, суд дійшов висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки.
8.7.1. Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
8.7.2. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
8.7.3. Згідно з ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
8.7.4. Статтею 630 ЦК України встановлено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
8.7.5. Частиною 1 ст. 530 ЦК України встановлено, що в разі, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
8.7.5. Частиною 1 ст. 631 ЦК України встановлено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
8.8. Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
8.9. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається (ст. 525 ЦК України).
8.10. Як зазначалося у даній постанові вище, поставка відбулася із простроченням.
8.10.1. Видаткова накладна №Х0023217 від 12.08.2024 - вбачається, що постачальником поставлено продукцію з простроченням строку на 43 дні;
8.10.2. Видаткова накладна №Х0028440 від 26.09.2024 - вбачається, що постачальником поставлено продукцію з простроченням строку на 91 день;
8.10.3. Видаткова накладна №Х0032360 від 30.10.2024 - вбачається, що постачальником поставлено продукцію з простроченням строку на 126 днів;
8.11. Прострочення поставки товарів у зазначений Договором строк є порушенням пункту 3.1 Договору.
8.12. Відповідачем доказів протилежного не надано, доводи позивача щодо порушення строку поставки товару достатніми та допустимими доказами не спростовано. Навпаки - відповідач визнає факт порушення договірних строків поставки, обґрунтовуючи це об'єктивними обставинами.
8.13. Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
8.14. Місцевий господарський суд прийшов до висновку, що відповідачем було порушено встановлене договором зобов'язання з поставки товару. Колегія суддів з таким висновком погоджується.
8.15. Частиною 1 статті 611 ЦК України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
8.15.1. Згідно з ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
8.15.2. Відповідно до ч. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
8.15.3. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
8.16. Наведені норми свідчать, що за порушення зобов'язання боржник на вимогу кредитора, зобов'язаний сплатити неустойку (штраф, пеню).
8.17. Відповідно до п. 9.1. Договору у випадку порушення строків поставки, Постачальник зобов'язується сплатити Замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять діб, Постачальник додатково сплачує Замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
8.18. Враховуючи умови п. 3.1. Договору та дати поставки згідно видаткових накладних, судами встановлено, що:
за видатковою накладною № Х0023217 від 12.08.2024 поставлено продукцію з простроченням строку на 43 дні;
за видатковою накладною № Х0028440 від 26.09.2024 поставлено продукцію з простроченням строку на 91день;
за видатковою накладною № Х0032360 від 30.10.2024 поставлено продукцію з простроченням строку на 126 днів.
8.19. Таким чином відповідач, з огляду на допущене ним прострочення зобов'язання з поставки товару за видатковими накладними, зобов'язаний сплатити позивачу пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, обумовленої в п. 9.1. Договору.
8.20. Крім того відповідач з огляду на допущене ним прострочення зобов'язання з поставки товару за видатковими накладними зобов'язаний сплатити позивачу штраф у розмірі 7% вказаної вартості, обумовлений в п. 9.1. Договору.
8.21. З матеріалів справи вбачається, що загальна вартість товару, який підлягав поставці відповідачем за видатковими накладними становить 5675754,24 грн.
8.22. Перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені та штрафу, суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до висновку, що надані позивачем розрахунки є арифметично вірними.
8.23. Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, то суд зазначає, що положення статті 551 Цивільного кодексу України та статті 233 Господарського кодексу України передбачають право суду на зменшення штрафних санкцій.
8.23.1. За змістом статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
8.23.2. За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення штрафних санкцій та розмір, до якого підлягає зменшенню.
8.23.3. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки розміру збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.
8.23.4. Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.
8.23.5. Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, також на загальних засадах цивільного законодавства, які суд покликався вище - справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України).
8.23.6. Ці загальні засади втілюються у конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов'язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов'язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам і інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.
8.23.7. При цьому, зменшення суми неустойки є правом, а не обов'язком суду, яке може бути реалізовано ним у кожному конкретному випадку за наслідками оцінки обставин справи, наведених учасниками справи обґрунтувань та дослідження доказів.
8.23.8. У питаннях зменшення неустойки, колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до правових висновків, наведених у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19 січня 2024 року у справі № 911/2269/22:
"7.26. Таким чином, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (911/2223/20).
7.27. З огляду на судову практику, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки суди, зокрема, беруть до уваги ступінь виконання основного зобов'язання, поважність причин несвоєчасного виконання відповідачем зобов'язання, поведінку відповідача, яка свідчить про вжиття ним всіх можливих заходів до виконання зобов'язання (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 22.05.2019 у справі №910/11733/18).
7.28. При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі №920/1013/18, від 26.03.2020 у справі №904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду викладена в постанові від 04.06.2019 у справі №904/3551/18).
7.29. Поряд з викладеним Суд зазначає, що у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
7.30. Крім цього категорії "значно" та "надмірно", які використовуються в статті 551 ЦК України та в статті 233 ГК України, є оціночними і мають конкретизуватися у кожному окремому випадку, з урахуванням того, що правила наведених статей направлені на запобігання збагаченню кредитора за рахунок боржника, а також недопущення заінтересованості кредитора у порушенні зобов'язання боржником (висновок сформульований в постанові Верховного Суду від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Водночас, як свідчить судова практика, суди звертають увагу на те, що зменшення розміру пені на 99 % фактично нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що, у свою чергу, може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін (правова позиція Верховного Суду в постановах від 04.02.2020 у справі 918/116/19 (пункт 8.15), від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21, від 05.04.2023 у справі № 910/18718/21 тощо).
7.31. Суд зауважує, що зменшення судом неустойки до певного розміру відбувається із визначенням її у конкретній грошовій сумі, що підлягає стягненню, тоді як переведення зменшуваного розміру неустойки у частки, а відповідно і апелювання у спорах про зменшення розміру неустойки такими категоріями, як частка або процент, на який зменшується неустойка, не відображає об'єктивний стан сукупності обставин, які є предметом судового дослідження при вирішенні питання про зменшення неустойки.
При цьому слід звернути увагу, що законодавець надає суду право зменшувати розмір неустойки, а не звільняти боржника від її сплати. Поряд з цим сукупність обставин у конкретних правовідносинах (формальні ознаки прострочення боржника, порушення зобов'язання з вини кредитора - стаття 616 ЦК України, тощо) можуть вказувати на несправедливість стягнення з боржника неустойки в будь-якому істотному розмірі. Визначення справедливого розміру неустойки належить до дискреційних повноважень суду".
8.24. Так, укладаючи з позивачем Договір, який містить умови щодо стягнення штрафних санкцій у разі порушення строків оплати, відповідач беручи на себе відповідні зобов'язання, діючи вільно і на власний розсуд, мав усвідомлювати наслідки несвоєчасної поставки товару.
8.25. Матеріали справи не містять доказів, які б давали підстави суду скористатись правом для зменшення розміру штрафних санкцій до 90%.
8.26. Отже, відповідач не довів належними доказами виключних обставин для зменшення розміру штрафних санкцій.
8.27. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій у цій справі.
8.28. У апеляційній скарзі апелянт також апелює до суду апеляційної інстанції про зменшення нарахованих сум пені та штрафу до 90% та залишити за ним 10%, оскільки саме цей відсоток пені та штрафу (64860,06 грн) ним сплачено у добровільному порядку.
8.28.1. Таке клопотання про зменшення сум нарахованих пені та штрафу задоволенню не підлягає, оскільки, як зазначалося вище у цій постанові, місцевий господарський суд підставно відмовив відповідачу у задоволенні його клопотання.
8.28.2. Зменшення розміру нарахованих сум пені та штрафу до 90% - фактично звільнить відповідача від відповідальності за порушення зобов'язання, чим нівелює мету існування неустойки як цивільної відповідальності за порушення зобов'язання, що може розцінюватися як спосіб уникнення відповідальності та призведе до порушення балансу інтересів сторін.
8.29. Наведені обґрунтування у апеляційній скарзі не спростовують висновку суду першої інстанції.
8.29.1. Покликання апелянта на триваючу процедуру тендеру внаслідок незаконного відхилення тендерної пропозиції Відповідача, оскарження таких дій по відхиленню тендерної пропозиції у органах Антимонопольного комітету, подальше затягування при укладенні Договору судом апеляційної інстанції оцінюється критично, адже, не зважаючи на усі ці об'єктивні обставини, відповідач все ж підписав договір із кінцевим строком поставки 30.06.2024.
8.29.2. При цьому матеріали справи не містять доказів того, що постачальник ініціював внесення змін до Договору щодо продовження строку поставки.
8.30. Інших належних обґрунтувань суду апеляційної інстанції апелянт не надав.
8.31. Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
8.32. Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
8.33. За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
8.34. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
8.35. Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
8.36. За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
8.37. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновку суду першої інстанції при ухваленні оспорюваного рішення та не можуть бути підставою для їх скасування або зміни.
8.38. За таких обставин апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 22 липня 2020 року у справі № 924/87/20 - без змін.
9. Повноваження суду апеляційної інстанції.
9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв'язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.
9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
10. Розподіл судових витрат.
10.1. Як вбачається із матеріалів справи, апелянт - Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" - за подання апеляційної скарги до Північно-західного апеляційного господарського суду на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 08.04.2025 у справі № 918/164/25, сплатив відповідно до квитанції АТ "ТАСКОМБАНК" №2783-6276-5291-5118 від 25.04.2025 судовий збір у розмірі 10507,33 гривень.
10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .
10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.
10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хімлаборреактив" від 25.04.25р. залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Рівненської області від 08 квітня 2025 року у справі №918/164/25 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення.
Справу №918/164/25 повернути Господарському суду Рівненської області.
Повна постанова складена "20" червня 2025 р.
Головуючий суддя Юрчук М.І.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Крейбух О.Г.