Справа № 554/11599/23 Номер провадження 22-з/814/103/25 Доповідач ап. інст. Триголов В. М.
18 червня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя: Триголов В.М.
судді: Пилипчук Л.І., Лобов О.А.
секретар: Грицак А.Я.
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Сватенко Віти Борисівни про ухвалення додаткового рішення у справі за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на рішення Київського районного суду міста Полтави від 10 червня 2024 року по справі за позовом Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Рішенням Київського районного суду міста Полтави від 10 червня 2024 року в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено.
Стягнуто з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в сумі 18000 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» залишено без задоволення.
Рішення Київського районного суду міста Полтави від 10 червня 2024 року залишено без змін.
У бнрнзні 2025 року на адресу Полтавського апеляційного суду надійшла заява адвоката Сватенко В.Б. представника ОСОБА_1 про ухвалення у справі додаткового рішення та вирішення питання щодо витрат понесених останнім під час апеляційного розгляду справи. Заява обґрунтована тим , що у відзиві на апеляційну скаргу було зроблено заяву про стягнення судових витрат та повідомлено про надання відповідних доказів протягом п'яти днів після ухвалення судового рішення.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
При цьому склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена в постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16).
За висновком, викладеним у пункті 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Аналіз зазначеної постанови свідчить про те, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має пересвідчитись що заявлені витрати є співмірними зі складністю справи, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правничу допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони.
Процесуальними нормами встановлено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.); розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо) (висновки, викладені Верховним Судом у постановах у справах № 821/227/17, № 726/549/19, № 810/3806/18).
З матеріалів справи вбачається , що у березні 2025 року представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Сватенко В.Б. звернувся до суду із відзивом , в якому зазначила що просить стягнути з понесені витрати на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
На підтвердження витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції до суду надано ордер на надання правової допомоги адвоката Сватенко В.Б., витяг з Договору про надання правничої допомоги від 07.03.2025 року, опис робіт, акт прийняття-передачі наданих робіт від 17.03.2025 , квитанцію про сплату гонорару 5 000 грн.
Згідно опису робіт виконаних адвокатом зазначено перелік наданих послуг адвокатом: підготовка процесуальних документів по справі, зокрема відзив на апеляційну скаргу , попереднє опрацювання матеріалів апеляційної скарги , опрацювання законодавчої бази , що регулюють спірні правовідносини , формування правової позиції , складання договору про надання правничої допомоги та направлення документів засобами електронного зв'язку позивачу та до суду , підготовка клопотання про стягнення судових витрат , акту прийняття передачі наданих послуг , опису робіт, що включає також час витрачений на направлення засобами електронного зв'язку позивачу та до суду, участь у судовому засіданні , та визначено розмір гонорару у сумі 5 000,00 грн.
З огляду на положення п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Таким чином, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п. 1 ч. 2 ст. 137 та ч. 8 ст. 141 ЦПК України).
Аналогічна позиція висловлена Об'єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18 (провадження № 61-44217св18).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України» заява №19336/04, від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95), від 06 липня 2015 року у справі «Заїченко проти України» (п.131), зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №755/9215/15-ц, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі №742/2585/19, від 03 лютого 2021 року у справі №522/24585/17.
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.
Апеляційний суд оцінив заявлений розмір витрат на професійну правничу допомогу на предмет співмірності зі складністю цієї справи та реальності таких витрат, а також дослідив надані докази на підтвердження понесення цих витрат та дійшов висновку, що понесені стороною відповідача ОСОБА_1 витрати є співмірними зі складністю цієї справи, наданим обсягом послуг у суді апеляційної інстанції, а також можуть бути визнані такими, що відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 березня 2025 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» залишено без задоволення.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі у разі відмови в позові - на позивача.
Колегія суддів вважає , що визначена стороною відповідача сума 5 000 грн. витрат на правничу допомогу підтверджується наданими до суду доказами понесення цих витрат, такий розмір відповідає критеріям реальності таких витрат, розумності їхнього розміру, а відтак, слід стягнути з позивача на користь відповідача 5 000 грн. витрат на правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Керуючись ст. ст. 133, 137, 141, 246, 270 ЦПК України, -
Заяву представника ОСОБА_1 , адвоката Сватенко Віти Борисівни про ухвалення додаткового судового рішення - задовольнити .
Стягнути з Акціонерного товариства «Перший Український Міжнародний Банк» на користь ОСОБА_1 5 000 грн. витрат на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції.
Додаткова постанова набирає законної сили негайно з моменту прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.
Головуючий суддя : В.М.Триголов
Судді: Л.І.Пилипчук
О.А.Лобов