Справа № 161/589/25 Провадження №11-кп/802/310/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
19 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
захисника - адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого - ОСОБА_8 ,
потерпілої - ОСОБА_9 ,
представника потерпілої - адвоката ОСОБА_10 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 на вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2025 року щодо ОСОБА_8 ,
Вказаним вироком суду ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився, зареєстрований та проживає у АДРЕСА_1 , освіта середня спеціальна, не працює, неодружений, судимий 30.12.2024 вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області за ст.126-1 КК України до покарання у виді 200 годин громадських робіт,
засуджений за ч.1 ст.125 КК України, та призначено йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.
На підставі ч.4 ст.70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного за ч.1 ст.125 КК України більш суворим, призначеним за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.12.2024 (200 годин громадських робіт) - визначено покарання у виді громадських робіт на строк 200 (двісті) годин.
-за ч.2 ст.125 Кримінального кодексу України, та призначено йому покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік.
На підставі ст.71 КК України за сукупністю вироків, до покарання, призначеного за ч.2 ст.125 КК України (1 рік обмеження волі), частково приєднано невідбуту частину покарання, яке призначено за цим вироком на підставі ч.4 ст.70 КК України (20 днів), із врахуванням положень ч.1 ст.72 КК України, та остаточно визначено до відбуття ОСОБА_8 покарання у виді обмеження волі на строк 1 (один) рік 20 (двадцять) днів.
Строк відбуття покарання обвинуваченому ОСОБА_8 визначено обчислювати з дня прибуття і постановки на облік у виправному центрі.
За вироком суду ОСОБА_8 визнаний винний та засуджений за те, що він 26 грудня 2024 року, близько 14.год., перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи негативні наслідки та бажаючи їх настання, в ході виниклого конфлікту із своєю бабусею ОСОБА_9 , 1949 року народження (у розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), умисно наніс їй один удар долонею правої руки в ділянку обличчя зліва, після чого, продовжуючи свої умисні протиправні дії, перебуваючи у будинку, що за адресою: АДРЕСА_3 , близько 14.30год., умисно наніс не менше двох ударів долонями обох рук по обличчю потерпілої ОСОБА_9 та один удар кулаком правої руки в ліве плече потерпілої.
В результаті протиправних дій ОСОБА_8 , відповідно до висновку судово-медичного експерта за №866 від 27.12.2024, ОСОБА_9 отримала ушкодження у вигляді внутрішньошкірних крововиливів в ділянці правої щоки з переходом на скроневу та виличну ділянки, в ділянці лівої щоки, в лівій привушній ділянці, на спинці носа, в тім?яній ділянці голови зліва, синці на зовнішній поверхні лівого плеча, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень.
Окрім цього, він же, 08 січня 2025 року, близько 15.00год., будучи у стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи у квартирі АДРЕСА_2 , діючи з прямим умислом, керуючись метою заподіяння тілесних ушкоджень іншій людині, усвідомлюючи значення та кримінально-протиправний характер своїх дій, усвідомлюючи негативні наслідки та бажаючи їх настання, в ході виниклого конфлікту із своєю бабусею ОСОБА_9 , 1949 року народження (у розумінні п.3 ч.1 ст.1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»), умисно наніс не менше чотирьох ударів кулаком правої руки в ділянку голови потерпілої ОСОБА_9 .
В результаті протиправних дій ОСОБА_8 , відповідно до висновку судово-медичного експерта за №56 від 14.01.2025, ОСОБА_9 отримала ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з струсом головного мозку, що за ступенем тяжкості відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я, оскільки для їх лікування необхідний час більше 6 діб.
У поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 , не оспорюючи фактичних обставин та кваліфікацію дій обвинуваченого, вважає вирок суду в частині призначеного основного покарання необґрунтованим. Посилається на те, що ОСОБА_8 вину у вчиненому визнав повністю, дав послідовні вичерпні і правдиві покази по усіх обставинах вчинених ним дій, які підтверджуються доказами, які містяться в матеріалах справи, щиро розкаявся та просив пробачення у потерпілої, вони примирились. Зазначає на те, що обвинувачений доглядає за потерпілою, як паралізована та не може самостійно себе обслугувати. Просить поновити строк на апеляційне оскарження, вирок суду в частині призначеного покарання скасувати та призначити ОСОБА_8 покарання у виді пробаційного нагляду на строк до 2-х років та обмежувальний захід, а саме: направлення для проходження програми для кривдників або апробаційної програми.
Заслухавши доповідача, який виклав суть обвинувачення, доводи апеляційної скарги, обвинуваченого та його захисника, які подану апеляційну скаргу підтримували та просили змінити вирок суду у частині призначеного покарання, думку прокурора та представника потерпілої, які апеляційну скаргу заперечували і просили вирок суду залишити без змін, думку потерпілої, яка просила не позбавляти волі обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до положень ч.1 ст.404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, за встановлених і викладених у вироку обставин, обґрунтовані доказами, які досліджено судом у порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, суд першої інстанції, за згодою учасників судового провадження, керуючись вимогами ст.349 КПК України після допиту обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні кримінальних правопорушень, дійшов висновку про недоцільність дослідження інших доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
Відповідно до вимог ч.2 ст.394, ч.1 ст.404 КПК України, апеляційний суд не перевіряє висновки суду першої інстанції щодо фактичних обставин провадження, які ніким не оспорювалися і докази стосовно яких судом, згідно із ч.3 ст.349 КПК України, не досліджувалися.
Переглядаючи вирок суду першої інстанції в межах апеляційної скарги захисника, про можливість пом'якшення покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , апеляційний суд вважає такі доводи необґрунтованими з огляду на таке.
Частиною 2 статті 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до вимог ч.1 ст.65 КК України, суд призначає покарання відповідно до положень Загальної частини КК України; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Положеннями ч.2 ст.65 КК України регламентовано, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Визначені цією нормою Кодексу загальні засади призначення покарання є гарантією обрання винній особі необхідного і доцільного заходу примусу, яке б ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяло досягненню справедливого балансу між правами і свободами особи та захистом інтересів держави і суспільства. Відповідно до вказаних засад особі, яка вчинила злочин, повинно бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують і обтяжують.
З огляду на ці положення кримінального закону при призначенні покарання суд має враховувати не тільки межі караності діяння, встановлені у відповідній санкції статті (частині статті) Особливої частини КК України, а й норми Загальної частини цього Кодексу, в яких регламентуються цілі, система покарань, підстави, порядок та особливості застосування окремих його видів, а також регулюються питання, пов'язані з призначенням покарання, що можуть вплинути на вибір (обрання) судом певних його виду і розміру.
Вказані вимоги закону при призначенні покарання ОСОБА_8 , місцевим судом дотримані.
Твердження захисника про можливість пом'якшення покарання ОСОБА_8 , на думку апеляційного суду, не заслуговують на увагу.
Так, при призначенні ОСОБА_8 покарання судом першої інстанції враховано, ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, які, відповідно до вимог ст.12 КК України, відносяться до категорії кримінальних проступків.
Як убачається з вироку місцевого суду, призначаючи ОСОБА_8 вид та розмір покарання, суд першої інстанції, дотримуючись наведених вимог кримінального закону, належним чином урахував усі обставини кримінального провадження, у тому числі ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, обставини їх вчинення, дані про особу винного, який повністю визнав свою винуватість, судимий, має постійне місце проживання, перебував на стаціонарному лікуванні у психіатричному відділенні з діагнозом «Розлад адаптації у вигляді тривожно-депресивної реакції на стрес» та перебував на стаціонарному лікуванні з діагнозом «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання алкоголю, синдром залежності».
При цьому також враховано і наявність обставини, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, а саме: щире каяття.
Обставинами, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , місцевим судом визнано вчинення кримінальних правопорушень щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах, щодо особи похилого віку, вчинення кримінального правопорушення у стані алкогольного сп'яніння.
Суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого суду про те, що підстав для призначення покарання у виді штрафу, виправних робіт суд не вбачає, оскільки обвинувачений офіційно не працює та не має джерела доходів, а призначення покарання у виді пробаційного нагляду місцевий суд не вбачає, з огляду на особу обвинуваченого.
На підставі чого суд першої інстанції прийшов до висновку, що виправлення та перевиховання обвинуваченого ОСОБА_8 можливе при призначенні останньому покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт та за ч.2 ст.125 КК України у виді обмеження волі на мінімальний строк. А остаточне покарання ОСОБА_8 з врахуванням того, що обвинувачений ОСОБА_8 засуджений за вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30.12.2024, який набрав законної сили, враховуючи дати вчинення кримінальних правопорушень у цьому провадженні, а також, з огляду на суть інкримінованих кримінальних правопорушень, суд підставно визначив ОСОБА_8 остаточне покарання на підставі ч.4 ст.70, ст.71 КК України, із врахуванням положень ст.72 КК України, виходячи з співвідношення, що одному дню обмеження волі відповідає 8 годин громадських робіт.
Суд апеляційної інстанції вважає, що врахувавши сукупність зазначених обставин, дані про особу винного, місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність призначення ОСОБА_8 покарання яке необхідно відбувати реально, у зв'язку із чим апеляційний суд в даному кримінальному провадженні не знаходить обґрунтованих підстав для пом'якшення покарання обвинуваченому та застосування до останнього покарання у виді пробаційного нагляду, оскільки наявні в даному кримінальному провадженні обставини, які пом'якшують його покарання, в сукупності з даними про особу ОСОБА_8 не знижують ступінь тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень, обвинувачений вже був судимий вироком Луцького міськрайонного суду від 30.12.2024 за вчинення домашнього насильства щодо потерпілої ОСОБА_9 , проте належних висновків не зробив і знову вчинив кримінальні проступки, передбачені ч.1 і ч.2 ст.125 КК України щодо своєї бабусі ОСОБА_9 ..
Призначене судом ОСОБА_8 покарання повністю відповідає ступеню тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень і на думку суду апеляційної інстанції повністю відповідає меті й принципам справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, яке в даному випадку є адекватним характеру вчинених обвинуваченим дій, їх небезпечності та даним про особу винного, і не є надто суворим, як про це зазначено в апеляційній скарзі.
На думку суду апеляційної інстанції, у даному випадку досягнуто справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, а також враховано інтереси усіх суб'єктів кримінально-правових відносин.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли б перешкодити суду повно і всебічно розглянути кримінальне провадження та ухвалити законне і обґрунтоване рішення, чи могли бути безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення місцевого суду, апеляційним судом не встановлено.
Підстав для зміни оскаржуваного вироку з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не знаходить.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 - залишити без задоволення, а вирок Луцького міськрайонного суду Волинської області від 03 лютого 2025 року щодо ОСОБА_8 - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня її проголошення.
Головуючий
Судді: