Справа № 761/18413/25
Провадження № 1-кп/761/3310/2025
18 червня 2025 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора ОСОБА_3 ,
обвинуваченої ОСОБА_4 ,
захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві кримінальне провадження №22024000000000532 від 14.06.2024 за обвинуваченням
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Лишнівка Маневицького району Волинської області, громадянки України, проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , на даний час утримується під вартою,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України,
До Шевченківського районного суду м. Києва з Офісу Генерального прокурора надійшов обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, відомості щодо яких внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань №22024000000000532 від 14.06.2024.
Прокурор ОСОБА_3 у підготовчому судовому засіданні просила постановити ухвалу про призначення судового розгляду на підставі обвинувального акта у відкритому судовому засіданні.
Крім того, зазначила, що інкриміновані ОСОБА_4 кримінальні правопорушення були вчинені у м. Києві, м. Рівному, та м. Луцьку. При цьому, найбільш тяжке кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 255 КК України, обвинуваченою ОСОБА_4 було вчинено у м. Луцьку Волинської області. В той же час, враховуючи, що обвинувачена ОСОБА_4 обіймала посаду заступника начальника Волинської обласної державної адміністрації та має значний вплив в даному регіоні, має зв'язки серед службових осіб органів влади, обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 було скеровано до Шевченківського районного суду м. Києва в порядку ч. 9 ст. 615 КПК України, за місцем знаходження органу досудового розслідування, який закінчив досудове розслідування у кримінальному провадженні №22024000000000532 від 14.06.2024. Також прокурор суду повідомила, що відносно активних учасників злочинної організації, прізвища яких зазначені в обвинувальному акті, були ухвалені вироки саме Луцьким міськрайонним судом Волинської області.
Крім цього, прокурор звернулася з клопотанням про продовження ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, враховуючи наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, та відсутність підстав для зміни запобіжного заходу.
Захисник ОСОБА_5 заперечував щодо призначення обвинувального акта до судового розгляду, обґрунтовуючи свої доводи тим, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 не підсудне Шевченківському районному суду м. Києва та найбільш тяжке інкриміноване обвинуваченій кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 255 КК України, за матеріалами обвинувального акту вчинене останньою на території м. Луцьк. Вказав, що він звертався з клопотанням до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з приводу направлення вказаного кримінального провадження з Шевченківського районного суду м. Києва до Луцького міськрайонного суду Волинської області, однак у його задоволенні було відмовлено. Крім того, зазначив, що відносно інших підозрюваних, у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 , які також обіймали керівні посади, були виділені матеріали досудового розслідування в окреме провадження та Луцьким міськрайонним судом Волинської області були ухвалені вироки на підставі угод про визнання винуватості.
У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 просив відмовити та звернувся до суду із клопотанням про зміну запобіжного заходу на інший, не пов'язаний із триманням під вартою. Мотивуючи своє клопотання, захисник зазначив, що ризики, наведені прокурором, недоведені, ОСОБА_4 понад десять місяців перебуває під вартою, у неї погіршився стан здоров'я, обвинувачена ОСОБА_4 має сім'ю, раніше не судима, має місце проживання, намірів переховуватися від суду немає.
Захисник ОСОБА_6 підтримав доводи адвоката ОСОБА_5 , зазначив, що кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, не підсудне Шевченківському районному суду м. Києва та судовий розгляд має здійснюватися Луцьким міськрайонним судом Волинської області. Також зазначив, що відносно інших підозрюваних у кримінальному провадженні №22024000000000532 від 14.06.2024, були виділені матеріали досудового розслідування в окреме провадження, зокрема відносно ОСОБА_7 , та Луцьким міськрайонним судом Волинської області був ухвалений вирок на підставі угоди про визнання винуватості. Крім того, вказав, що він звернувся 16.06.2025 з клопотанням до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з приводу направлення вказаного кримінального провадження з Шевченківського районного суду м. Києва до Луцького міськрайонного суду Волинської області, однак яке на даний час не розглянуто.
У задоволенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченої ОСОБА_4 просив відмовити, зазначив, що воно необґрунтоване, ризики, наведені прокурором, недоведені, а тому підтримав доводи адвоката ОСОБА_5 про зміну ОСОБА_4 запобіжного заходу на інший, не пов'язаний із триманням під вартою.
Обвинувачена ОСОБА_4 підтримала позицію захисників. Крім того, зазначила, що відносно інших обвинувачених, матеріали відносно яких були виділені з кримінального провадження за її обвинуваченням, Луцьким міськрайонним судом Волинської області були ухвалені вироки, а тому також підтримує доводи захисників про не підсудність кримінального провадження Шевченківському районному суду м. Києва. Також вважає доводи прокурора про можливий вплив на суддів Луцького міськрайонного суду Волинської області необґрунтованими, оскільки взагалі під час зайняття посади в адміністрації не мала відношення ані до правоохоронних органів, ані до суду. Після подій вона звільнилась з посади, що також свідчить про необґрунтованість доводів прокурора. Крім цього зазначила, що наміру переховуватися від суду не має, за час перебування під вартою у неї значно погіршився стан здоров'я, також у неї окремий режим утримання, через що тривалий час не бачилася з матір'ю, яка проживає у м. Луцьку та має інвалідність ІІ групи, а тому просила суд змінити їй запобіжний захід на інший, не пов'язаний із триманням під вартою.
Вислухавши думку учасників судового провадження, вивчивши обвинувальний акт та долучений до нього реєстр матеріалів досудового розслідування, суд дійшов наступного висновку.
Під час підготовчого судового засідання суд вирішує питання, передбачені ч. 3 ст. 314 КПК України.
Так, під час підготовчого судового засідання, суд у відповідності до п. 4 ч. 3 ст. 314 КПК України має право направити обвинувальний акт до відповідного суду для визначення підсудності у випадку встановлення непідсудності кримінального провадження.
Відповідно до положень ст. 32 КПК України кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено кримінальне правопорушення. У разі якщо було вчинено кілька кримінальних правопорушень, кримінальне провадження здійснює суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено більш тяжке правопорушення, а якщо вони були однаковими за тяжкістю, - суд, у межах територіальної юрисдикції якого вчинено останнє за часом кримінальне правопорушення. Якщо місце вчинення кримінального правопорушення встановити неможливо, кримінальне провадження здійснюється судом, у межах територіальної юрисдикції якого закінчено досудове розслідування.
Крім того, положеннями ч. 9 ст. 615 КПК України визначено, що під час дії воєнного стану обвинувальні акти, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності скеровуються та розглядаються судами, у межах територіальної юрисдикції яких вчинено кримінальне правопорушення, а в разі неможливості з об'єктивних причин здійснювати відповідним судом правосуддя - судом, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, що закінчив досудове розслідування, або іншим судом, визначеним у порядку, передбаченому законодавством.
Із ч.3 ст.7 КПК України вбачається, що зміст та форма кримінального провадження в умовах воєнного стану повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, зазначеним у частині першій цієї статті, з урахуванням особливостей здійснення кримінального провадження, визначених розділом ІХ-1 цього Кодексу.
Як убачається з обвинувального акта, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України.
Так, у відповідності до положень ст. 12 КК України, найбільш тяжке інкриміноване ОСОБА_4 кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 255 КК України /керівництво та створення злочинної організації/.
Відповідно до викладу фактичних обставин вчинених ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, в тому числі передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, наведеного в обвинувальному акті, органом досудового розслідування встановлено, що ОСОБА_4 не пізніше середини липня-початку серпня 2022-го року, перебуваючи у закладі громадського харчування «Noble» за адресою: м. Луцьк, вул. Кривий Вал, буд. 39, усвідомлюючи власні можливості та потенціал щодо здійснення підвищеного злочинного впливу із врахуванням займаної посади заступника начальника Волинської обласної державної адміністрації, визначивши подальше вчинення злочинів, як основне джерело для здобуття коштів та матеріальних благ для свого існування, діючи з корисливих спонукань, з метою особистого збагачення шляхом скоєння умисних тяжких та особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки (зокрема здійснення перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань) та у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації (зокрема незаконного переправлення осіб через державний кордон України), що вимагає ретельної довготривалої підготовки, створила, керувала та приймала участь у злочинній організації.
Таким чином, місцем вчинення інкримінованого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 255 КК України, є адреса: м. Луцьк, вул. Кривавий Вал, буд. 39, яка територіально відноситься до юрисдикції Луцького міськрайонного суду Волинської області.
Крім того, як встановлено під час підготовчого судового засідання, та як вбачається з обвинувального акта ОСОБА_4 , створила та керувала діями злочинної організації до складу якої, окрім неї, увійшли зокрема: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , досудове розслідування щодо якої здійснювалося у кримінальному провадженні № 22024000000000824, ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , досудове розслідування щодо якої здійснювалося у кримінальному провадженні № 22024000000001011, ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , досудове розслідування щодо якої здійснювалося у кримінальному провадженні № 22024000000001172, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , досудове розслідування щодо якої здійснювалося у кримінальному провадженні № 22024000000000531, з метою вчинення умисних тяжких та особливо тяжких злочинів проти основ національної безпеки та у сфері охорони державної таємниці, недоторканості державних кордонів забезпечення призову та мобілізації, та відносно зазначених осіб саме Луцьким міськрайонним судом Волинської області були ухвалені вироки на підставі угод про визнання винуватості.
Крім того, враховуючи, положення ст. 10 КПК України, відповідно до якої не може бути привілеїв чи обмежень у процесуальних правах, передбачених цим Кодексом, за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних чи інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, громадянства, освіти, роду занять, а також за мовними або іншими ознаками, суд не може взяти до уваги доводи прокурора про те, що оскільки обвинувачена ОСОБА_4 на момент події кримінального правопорушення, обіймала посаду заступника начальника Волинської обласної державної адміністрації та має значний вплив в даному регіоні, має зв'язки серед службових осіб органів влади, а тому обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_4 було скеровано до Шевченківського районного суду м. Києва, тобто в межах територіальної юрисдикції якого знаходиться орган досудового розслідування, а не до суду за місцем вчинення ОСОБА_4 інкримінованих кримінальних правопорушень, в тому числі найбільш тяжкого.
Таким чином, враховуючи положення ст.ст. 32, 615 КПК України, а також те, що на момент звернення прокурора до суду з обвинувальним актом, Луцький міськрайонний суд Волинської області здійснює правосуддя, суд приходить до висновку, що матеріали обвинувального акта у кримінальному провадженні №22024000000000532 від 14.06.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, надійшли до Шевченківського районного суду м. Києва з порушенням правил територіальної підсудності.
Крім того, як встановлено під час підготовчого судового засідання захисник ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_12 звертався до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з клопотанням про направлення матеріалів кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 з одного суду до іншого в межах юрисдикції різних апеляційних судів, за результатами розгляду якого, у його задоволенні було відмовлено.
В той же час, враховуючи зміст клопотання адвоката ОСОБА_5 , та мотиви, якими обґрунтовано наявність у даному конкретному випадку очевидних протиріч відносно підсудності кримінального провадження №22024000000000532 від 14.06.2024, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, саме Шевченківському районному суду м. Києва, суд, з метою недопущення в майбутньому скасування рішення за наслідками розгляду кримінального, у зв'язку із порушенням правил підсудності та з метою дотримання вимог ст. 32, ч. 9 ст. 615 КПК України, а також з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, відповідно до якої у п.24 рішення від 20.07.2006 у справі «Сокуренко і Стригун проти України» наголошено, що фраза «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання ним певних норм, які регулюють його діяльність і, як зазначено Європейською комісією з прав людини у рішенні в справі «Занд проти Австрії» (доповідь від 12.10.1978) термін «судом, встановленим законом» у п.1 ст.6 Конвенції передбачає «всю організаційну структуру судів, включно з (...) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (...)», вважає за необхідне звернутися до Київського апеляційного суду для вирішення питання щодо звернення з поданням до Касаційного кримінального суду Верховного Суду з приводу вирішення питання про направлення кримінального провадження з Шевченківського районного суду м. Києва до Луцького міськрайонного суду Волинської області в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Під час вирішення клопотання прокурора щодо продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 , судом враховується, що слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Києва від 10.09.2024 до ОСОБА_4 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення розміру застави, який в подальшому неодноразово був продовжений.
При аналізі питання наявності зазначених прокурором ризиків, суд приходить до висновку про їх наявність з огляду на фактичні обставини кримінального провадження та особу ОСОБА_4 , тяжкість покарання, яке може загрожувати обвинуваченій в разі визнання її винуватим, а також конкретні обставини кримінального провадження, свідчать про можливість невиконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків у разі застосування більш м'якого запобіжного заходу.
Крім того, Європейський суд з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» зазначив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Таким чином, наведені обставини дають підстави вважати про наявність ризиків, що ОСОБА_4 може переховуватися від суду; незаконно впливати на свідків у кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.
Крім того, судом не встановлено даних, які б свідчили про неможливість тримання під вартою ОСОБА_4 за станом здоров'я.
При цьому, наявність у обвинуваченої ОСОБА_4 місця проживання, соціальних зв'язків, з урахуванням наведених вище факторів не може в повній мірі бути стримуючими факторами в запобіганні вищевказаним ризикам.
Враховуючи наведене, на переконання суду, менш суворий запобіжний захід, аніж тримання під вартою, не здатний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченої, у зв'язку з чим суд приходить до висновку, що доводи сторони захисту про можливість застосування до обвинуваченої ОСОБА_4 запобіжного заходу, не пов'язаного із триманням під вартою, є неспроможними.
З огляду на викладене, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, яка свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинувачених, але й високі стандарти охорони загально суспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, з метою запобігти ризикам, суд вважає необхідним продовжити обраний обвинуваченій ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Крім цього, у відповідності до положень ч. 4 ст. 183 КПК України, суд не визначає розмір застави для обвинуваченої ОСОБА_4 , оскільки остання обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених зокрема ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 1 ст. 255 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.314-316, 372 КПК України, суд,
Обвинувальний акт у кримінальному провадженні №22024000000000532 від 14.06.2024 за обвинуваченням ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 255, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 114-1, ч. 4 ст. 28, ч. 3 ст. 332, ч. 4 ст. 28, ч. 4 ст. 358 КК України, направити до Київського апеляційного суду для вирішення питання про звернення з відповідним поданням до колегії суддів Касаційного кримінального суду Верховного Суду з приводу направлення вказаного кримінального провадження з Шевченківського районного суду м. Києва до Луцького міськрайонного суду Волинської області в межах юрисдикції різних апеляційних судів.
Відмовити у задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_4 .
Клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 - задовольнити.
Продовжити строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_4 , без визначення розміру застави, до 16 серпня 2025 року, включно.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала в частині продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Києва протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Суддя