печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24302/25-ц
20 червня 2025 року м. Київ
Печерський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Головко Ю.Г.,
за участю секретаря судових засідань Мхітарян М. М.,
представника заявника Гаврилюк М. В.,
представника стягувача Головіної О. І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі в м. Києві заяву представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюк Марини Вадимівни про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України, -
У травні 2025 року представник заявника ОСОБА_1 - адвокат Гаврилюк М. В. звернулась до суду із заявою, в якій просила скасувати тимчасову заборону на виїзд за межі України громадянина України ОСОБА_1 РНОКПП: НОМЕР_1 (боржника у виконавчому провадженні № НОМЕР_2), встановлену ухвалою Печерського районного суду міста Києві від 16.05.2023 року.
В обґрунтування заяви зазначила, що про наявність ухвали суду про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_1 стало відомо 17.09.2024. Вже 19.09.2024 ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Гаврилюк М. В. направив до Старшого державного виконавця Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т. Є. заяву про звернення стягнення із заробітної плати боржника та надав відповідну інформацію про джерело доходів ОСОБА_1 , а також інформацію про банківський рахунок, на який ОСОБА_1 отримує заробітну плату, що доводить про відсутність ухилення від обов'язку по погашенню заборгованості за рішенням судів.
Заявник вказує, що 07.08.2024 працевлаштувався на ТОВ «ЛІЛАК» (Ідентифікаційний код: 40220106) на посаду Комерційного директора ТОВ «ЛІЛАК». За умовами трудового договору до обов'язків ОСОБА_1 , як комерційного директора ТОВ «Лілак» входить представництво інтересів ТОВ «ЛІЛАК» за кордоном з питань, що стосуються комерційної діяльності ТОВ «ЛІЛАК», а також відбуття у закордонні відрядження з метою налагодження комерційної співпраці з іноземними компаніями, зокрема з метою представництва ТОВ «ЛІЛАК» на міжнародних виставках з метою просування продукції ТОВ «ЛІЛАК» на міжнародному ринку.
Посилається на те, що потреба у представництві інтересів Товариства за кордоном підтверджується, зокрема діючими зовнішньоекономічними договорами Товариства. Крім того, зазначає, що ТОВ «ЛІЛАК» здійснює поставку продукції у значних обсягах на зовнішньому та внутрішньому ринках, у зв'язку з чим ТОВ «ЛІЛАК» було визнано критично важливим для потреб територіальної громади Чернівецької області, що підтверджується Розпорядженням Чернівецької обласної військової адміністрації № 201-р від 19.02.2025 року.
Посилаючись на те, що починаючи з 07.03.2025 з банківського рахунку ОСОБА_1 , наданого старшому державному виконавцю Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинському Т. Є. для звернення стягнення, щомісячно здійснюється відрахування 20% із суми доходів ОСОБА_1 , наявних на банківському рахунку, просить суд скасувати заборону на виїзд за межі України заявника, адже боржник не ухиляється від виконання зобов'язань у виконавчому провадженні № НОМЕР_2.
У судовому засіданні представник заявника заяву підтримала та просила скасувати тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України.
У судовому засіданні представник стягувача просила відмовити у задоволенні заяви, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості не виконано. 12.06.2025 представник стягувача АТ «Державний експортно-імпортний банк України» подала заперечення на заяву боржника про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України. В обґрунтування заперечень вказано, що наразі рішення суду, на підставі яких були видані виконавчі листи, набрали законної сили в 2014 році, виконавчі провадження відкриті в 2014 році та вже майже 10 років судові рішення про стягнення боргу, які є обов'язковими до виконання в силу конституційних норм, залишаються невиконаними боржником, і боржник свідомо ухиляється від сплати боргу перед АТ «Укрексімбанк» та відповідно від виконання судового рішення.
Згідно ч. 6 ст. 441 ЦПК України суд розглядає заяву про скасування тимчасового обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням сторін та інших заінтересованих осіб за обов'язкової участі державного (приватного) виконавця.
Дослідивши матеріали заяви, заслухавши учасників судового провадження, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить висновку про наявність правових підстав для задоволення заяви, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що на примусовому виконанні у відділі примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває зведене виконавче провадження № НОМЕР_2 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості на користь AT «Державний експертно-імпортний банк України» у загальній сумі 14 501 673,05 доларів США, 2 225 228,33 євро та 464 120 595,55 грн.
10.11.2021 складено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_2.
16.05.2023 ухвалою Печерського районного суду м. Києва у справі № 757/18356/23-ц задоволено подання старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинського Т. Є. та тимчасово обмежено боржника у праві виїзду за кордон до виконання ним зобов'язань, покладених згідно із зведеним виконавчим провадженням № НОМЕР_2.
17.09.2024 ОСОБА_1 при спробі виїхати у закордонне відрядження стало відомо про наявність тимчасового обмеження у праві виїзду за кордон, встановленого ухвалою Печерського районного суду м. Києві від 16.05.2023 у справі № 757/18356/23-ц.
25.09.2024 ОСОБА_1 через свого представника, адвоката Гаврилюк М. В. направив засобами поштового зв'язку заяву про надання інформації про доходи, адресовану старшому державному виконавцю Сніжинському Т. Є., разом з копією Наказу № 85-К від 31.07.2024 про прийняття ОСОБА_1 на посаду комерційного директора ТОВ «Лілак», та довідкою про доходи останнього. Заява від 25.09.2024, містить інформацію щодо доходів ОСОБА_1 та повідомлення про відсутність інших доходів, окрім заробітної плати. ОСОБА_1 просив у заяві від 25.09.2024 вжити заходи для звернення стягнення на його доходи у межах виконавчого провадження № НОМЕР_2.
З наданих Вугманом О. М. документів вбачається, що специфіка господарської діяльності ТОВ «ЛІЛАК», на якій ОСОБА_1 працює на посаді комерційного директора, потребує представництва інтересів за кордоном, у зв'язку з чим трудова діяльність ОСОБА_1 передбачає закордонні відрядження та трудові обов'язки, визначені трудовим договором, укладеним між ТОВ «ЛІЛАК» та ОСОБА_1 як комерційним директором ТОВ «ЛІЛАК», передбачають закордонні відрядження.
ОСОБА_1 надано старшому державному виконавцю Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинському Т. Є. інформацію про джерела доходів на які ОСОБА_1 отримує заробітну плату на посаді комерційного директора ТОВ «ЛІЛАК».
20.02.2025 року Старшим державним виконавцем Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинським Т. Є. винесено постанову про арешт коштів ОСОБА_1 .
Під час судового розгляду представником ОСОБА_1 , адвокатом Гаврилюк М. В. подано клопотання про долучення доказів, а саме запрошення від 25.05.2025 року від юридичної особи, створеної за законодавством Республіки Польща, а саме польської компанії «БАО» (Ідентифікаційний податковий номер: 6762632836) зі змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 , як комерційного директора ТОВ «ЛІЛАК» запрошено взяти участь у ділових переговорах на території Республіки Польща щодо постачання березового соку на 2025-2026 роки. Запланований період перебування ОСОБА_1 на території Республіки Польща з 20.06.2025 року по 15.08.2025 року.
Також під час судового розгляду встановлено, що на погашення заборгованості ОСОБА_1 за судовими рішеннями на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» здійснюється списання коштів з банківського рахунку, який ОСОБА_1 надав старшому державному виконавцю Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинському Т. Є. для звернення стягнення.
Так, починаючи з 07.03.2025 з банківського рахунку ОСОБА_1 , наданого старшому державному виконавцю Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сніжинському Т. Є. для звернення стягнення, щомісячно здійснюється відрахування 20% із суми доходів ОСОБА_1 , наявних на банківському рахунку.
У судовому засіданні представником АТ «Державний експортно-імпортний банк України» підтверджено, що з боку ОСОБА_1 здійснюється погашення заборгованості на користь АТ «Державний експортно-імпортний банк України» згідно рішень судів, примусове виконання яких було ініційовано АТ «Державний експортно-імпортний банк України».
Відповідно до ч. 5 ст. 441 ЦПК України суд може скасувати тимчасове обмеження фізичної особи у праві виїзду за межі України за вмотивованою заявою боржника.
Таким чином твердження про ухилення боржника від виконання судових рішень щодо погашення заборгованості не відповідають дійсності.
Відповідно до ст. 33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Закон України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» регулює порядок здійснення права громадян України на виїзд з України, в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, визначає випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України і встановлює порядок розв'язання спорів у цій сфері.
Згідно ст. 6 Закону України «Про порядок виїзду з України та в'їзду в Україну громадян України» громадянину України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта у випадках, якщо діють неврегульовані аліменти, договірні чи інші невиконані зобов'язання - до виконання зобов'язань, або розв'язання спору за погодженням сторін у передбаченому законом випадках, або забезпечення зобов'язань заставою, якщо інше не передбачено міжнародним договором України.
Статтею 6 даного Закону встановлено вичерпний перелік підстав для тимчасових обмежень у праві виїзду громадян України за кордон, зокрема, коли громадянин України ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань.
Протоколом №4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, який ратифіковано Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, у статті 2 передбачено, що кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не можуть бути встановлені жодні обмеження, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.
Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на державну виконавчу службу (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів», яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».
За змістом п. 19 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника-фізичної особи або керівника боржника-юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.
Виходячи з викладеного, законом встановлено можливість тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявності факту невиконання зобов'язань, а при ухиленні боржника від їх виконання. Право державного виконавця на звернення з поданням до суду про тимчасове обмеження права виїзду за межі України виникає винятково у випадку доведення фактів умисного ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням суду зобов'язань.
Під ухиленням боржника від виконання зобов'язань, покладених рішенням суду, слід розуміти будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є всі реальні можливості і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини.
Поряд з цим, про ухилення боржника від виконання покладених на нього рішенням обов'язків у виконавчому провадженні може свідчити невиконання ним своїх обов'язків, передбачених ч. 6 ст. 12 Закону України «Про виконавче провадження», зокрема, утримання від вчинення дій, які унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; не надання у строк, встановлений державним виконавцем, достовірних відомостей про свої доходи та майно, у тому числі про майно, яким він володіє спільно з іншими особами, про рахунки у банках чи інших фінансових установах; своєчасна явка за викликом державного виконавця; письмове повідомлення державному виконавцю про майно, що перебуває в заставі або в інших осіб, а також про кошти та майно, належні боржникові від інших осіб.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.
Верховний Суд у постанові № 331/8536/17 від 28.10.2020 року, виклав правову позицію, яка полягає у наступному, тимчасове обмеження боржника в праві виїзду за межі України є винятковим заходом обмеження особистої свободи фізичної особи, який застосовується лише за наявності достатніх підстав вважати, що така особа ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на неї відповідним судовим рішенням, має намір вибути за межі України з метою невиконання цього рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Зокрема, у справі «Гочев проти Болгарії» Європейський Суд підсумував принципи, що відносяться до оцінки необхідності заходів, яке обмежують свободу пересування наступним чином: у відношенні пропорційності обмеження, встановленого у зв'язку із неоплаченими боргами, Європейський Суд у пункті 49 цього рішення зазначив, що таке обмеження є виправданим лише остільки, оскільки сприяє досягненню переслідуваної мети гарантування повернення вказаних боргів (див. рішення Європейського Суду від 13 листопада 2003 року за справою «Напияло проти Хорватії» (Napijalo v. Croatia), скарга №66485/01, §§ 78-82).
Окрім того, навіть якщо міра, що обмежує свободу пересування особи є початково обґрунтованою, вона може стати неспіврозмірною й порушити права особи, якщо автоматично продовжується протягом тривалого часу (див. рішення Європейського Суду за справою «Луордо проти Італії» (Luordo v. Italy), скарга № 32190/96, § 96, ECHR 2003-IX), рішення Європейського Суду за справою «Фельдеш та Фельдешне Хайлік проти Угорщини» (Foldes and Foldesne Hajlik v. Hungary), скарга N 41463/02, § 35, ECHR 2006, рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», § 121).
Надалі у пункті 50 вказаного рішення Європейський Суд з прав людини підкреслив, що у будь-якому випадку влада країни зобов'язана забезпечити те, що порушення права особи залишати його або її країну було від самого початку і протягом всієї тривалості - виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Влада не може продовжувати на довготривалі строки заходи, що обмежують свободу пересування особи без регулярної перевірки їх обґрунтованості (див. вказане вище рішення Європейського Суду за справою «Рінер проти Болгарії», §124 і вказане вище рішення Європейського Суду «Фельдеш и Фельдешне Хайлик против Венгрии», §35). Така перевірка має, як правило, проводитися судами принаймні, в останній інстанції, оскільки вони забезпечують найкращі гарантії незалежності, неупередженості й законності процедури (див. Рішення Європейського Суду від 25 січня 2007 г. за справою «Сіссаніс проти Румунії»), скарга № 23468/02, § 70).
Охоплення судової перевірки має дозволити суду взяти до уваги всі фактори, що відносяться до справи, включаючи ті, що стосуються співмірності обмежувального заходу (див. з необхідним змінами Рішення Європейського Суду від 23 червня 1981 р. за справою «Ле Конт, Ван Лейвен і Де Мейере проти Бельгії» (Le Compte, Van Leuven and De Meyere v. Belgium), Series A, N 43, §60)…».
Аналіз зазначених норм свідчить про те, що застосовуючи статтю 2 Протоколу 4 до Конвенції та практику Європейського суду з прав людини, які є джерелом права в Україні, суд зобов'язаний забезпечити, щоб порушення права особи залишати країну було виправданим та пропорційним за будь-яких обставин.
Скасування застосованих судом обмежень може мати місце у разі, якщо відпали підстави для застосування таких заходів, зокрема, досягнення переслідуваної мети гарантування повернення боргу, або виявлено обставини, які спростовували б критерій співмірності цілі втручання застосованим обмежувальним заходам, або інші обставини, які дають підстави для висновку про наявність натепер таких факторів, що порушують справедливий баланс між правами людини та публічним інтересом, хоча при застосуванні таких заходів існувала обґрунтована виправданість втручання в здійснення особою права на свободу пересування.
Аналізуючи викладене, судом встановлено наявність обставин для скасування обмежувальних заходів, оскільки ОСОБА_1 надано докази та у судовому засіданні встановлені обставини, які спростовують ухилення від виконання рішення судів щодо погашення заборгованості.
З огляду на викладене, суд приходить висновку про задоволення заяви ОСОБА_1 про скасування тимчасового обмеження у прав виїзду за межі України, оскільки за встановлених судом обставин обмеження права ОСОБА_1 залишати країну не може уважатися виправданим.
На підставі викладеного, керуючись ст. 82, 441 Цивільного процесуального кодексу, Законом України «Про порядок виїзду і в'їзду в Україну громадян України», Законом України «Про виконавче провадження» суд,
Заяву представника боржника ОСОБА_1 - адвоката Гаврилюк Марини Вадимівни про скасування тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України боржника ОСОБА_1 у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 задовольнити.
Скасувати тимчасове обмеження ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) у праві виїзду за межі України, яке застосоване ухвалою Печерського районного суду міста Києві від 16 травня 2023 року у справі № 757/18356/23-ц.
Ухвала суду може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Ю. Г. Головко