печерський районний суд міста києва
Справа № 757/31806/18-ц
"19" травня 2025 р. суддя Печерського районного суду м. Києва Ільєва Т.Г.,
при секретарі Кошелюк Д.О.
за участю:
представника позивача - Мітіна І.І.
відповідача - Холодняк Л.В. ( в режимі ВКЗ)
представника відповідача - ОСОБА_1 ( в режимі ВКЗ)
третя особа - ОСОБА_2
представника Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради та Київської міськької ради - Шумінської Ю.Ю.
розглянувши в судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Колесника Дмитра Васильовича про повернення до стадії підготовчого провадження у справі 757/54698/20-ц за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, Громадська організація «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан», Державне підприємство «Сетам», Київська міська рада, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого володіння, -
В провадженні Печерського районного суду м. Києва перебуває на розгляді позовна заява Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, Громадська організація «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан», Державне підприємство «Сетам», Київська міська рада, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого володіння.
Так, в рамках розгляду справи представником відповідача ОСОБА_3 - адвокатом Колесником Дмитром Васильовичем подано клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження.
В обґрунтування клопотання зазначено, що необхідність повернення розгляду справи до стадії підготовчого провадження обумовлене тим, що 09.04.2025 набрав законної сили Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", відповідно до якого статтю 391 ЦК України доповнено частиною другою наступного змісту: "Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".
Згідно п. 1, 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 4292-ІХ, цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування. Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим законом.
Таким чином, представник відповідача стверджує, що позивач на стадії розгляду справи по суті не може виконати вимоги статті 391 ЦК України, які набрали чинності 09.04.2025, що унеможливлює подання доказів, що підтверджують факт внесення на депозитний рахунок суду коштів, необхідних для здійснення оцінки спірних приміщень, відповідно до вимог ст. т. 388, 390 Цивільного кодексу України, та копії висновку експертної оцінки майна, здійсненої відповідно до вимог чинного законодавства та стандартів проведення оцінки майна, із зазначенням інформації про оцінювача організацію/особу, методику оцінки та вартість майна, що підлягає передачі/оцінці до закриття підготовчого провадження у справі, що беззаперечно є вагомою обставиною.
Відтак, представник відповідача вважає, що є необхідність у поверненні до розгляду справи до стадії підготовчого провадження.
Представник відповідача в судовому засіданні підтримав клопотання та просив його задовольнити.
Відповідач підтримала клопотання та просила його задовольнити.
Представник позивача заперечував щодо задоволення клопотання, оскільки справа перебуває в провадженні суду тривалий час та суд вже перейшов до розгляду справи по суті.
Представник Департаменту комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради та Київської міськької ради Шумінська Ю.Ю. заперечувала щодо задоволення клопотання, оскільки справа пройшла вже три інстанції та повернулась на новий розгляд, з метою дослідження обставин, на які послався Верховний Суд та розглянути справу по суті.
Третя особа ОСОБА_2 підтримала клопотання представника відповідача та просила його задовольнити.
Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду повідомлялись належним чином.
Так, суд дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного висновку.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Згідно з п. 4 ч.5 ст.12 ЦПК України, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно до частини другої статті 189 ЦПК України, підготовче провадження починається відкриттям провадження у справі і закінчується закриттям підготовчого засідання.
Відповідно до статті 197 ЦПК України, у підготовчому засіданні суд з'ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом чи причини їх неподання; вирішує питання про проведення огляду письмових, речових і електронних доказів у місці їх знаходження; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання, вирішує питання про забезпечення доказів, якщо ці питання не були вирішені раніше.
Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У пункті 30 постанови Верховного Суду від 03.10.2019 р. у справі № 902/271/18 сформульовано такий правовий висновок:
"Верховний Суд звертається до власної практики, зокрема, постанови від 02.10.2019 у справі № 916/2421/18, у якій Верховний Суд погодився з судами першої та апеляційної інстанцій у питанні можливості повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття у випадку, якщо судом встановлено замовчування відповідачем важливого питання, яке мало б бути вирішено саме на стадії підготовчого провадження. На думку Верховного Суду, стадія підготовчого провадження з огляду на її мету є не формальною, а реальною запорукою здійснення ефективного правосуддя на стадії розгляду справи по суті, тож належне та добросовісне ставлення до стадії підготовчого провадження як з боку суду, так і з боку всіх учасників справи, є таким, що у повній мірі відповідає засадам справедливого правосуддя. На важливість дотримання строку на подання доказів звертав свою увагу Верховний Суд й раніше у постановах від 06.02.2019 у справі №916/3130/17, від 03.04.2019 у справі № 913/317/18".
Згідно з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 05.10.2022 у справі № 204/6085/20, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
З вказаного вище можна зробити висновок, що повернення до стадії підготовчого провадження здійснюється лише для вирішення тих питань, які вирішуються виключно в рамках підготовчого провадження, таких як зміна предмету чи підстав позову, якщо суд бачить необхідність у їх зміні, для ефективності способу захисту, заміни неналежного відповідача або співвідповідача, в частині доказування, призначення експертиз тощо.
Відповідно до ст. 83 ЦПК України, сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач,особи,яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб,повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Докази,не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку,коли особа, яка їх подає,обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин,що не залежали від неї. Копії доказів (крім речових доказів),що подаються до суду,заздалегідь надсилаються або надаються особою,яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання)їх копій іншим учасникам справи, крім випадку,якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі,або є публічно доступними. Докази, які не додані до позовної заяви чи до відзиву на неї, якщо інше не передбачено цим Кодексом, подаються через канцелярію суду, з використанням Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи або в судовому засіданні з клопотанням про їх приєднання до матеріалів справи.
Цивільний процесуальний кодекс встановлює, що позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Разом з тим, частина ст.83 ЦПК України також передбачає, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
Більше того,статтею 222 ЦПК України передбачено, що розгляд та вирішення заяв та клопотань, які пов'язані із розглядом справи, може бути також здійснено на стадії розгляду справи по суті, якщо такі не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Так, згідно ст.222 ЦПК України, на стадії розгляду справи по суті головуючий з'ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов'язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин у підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом, та вирішує їх після заслуховування думки інших присутніх у судовому засіданні учасників справи. Суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.
Згідно правової позиції Верховного Суду, наведеної в постанові від 16.12.2021 року у справі № 910/7103/21, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. Отже, заявляючи клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження заявник має навести вагомі обставини, які потребують процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
З врахуванням зазначеного, суд, досліджуючи питання необхідності повернення до стадії підготовчого провадження, має встановити чи навів заявник вагомі обставини, які потребують процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження.
Так, доводи представника відповідача зводяться до того, що 09.04.2025 набрав законної сили Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", що є підставою для повернення до стадії підготовчого судового засідання є, оскільки позивач на стадії розгляду справи, не може виконати вимоги статті 391 ЦК України, які набрали чинності 09.04.2025, що унеможливлює подання доказів, що підтверджують факт внесення на депозитний рахунок суду коштів та копії висновку експертної оцінки майна, здійсненої відповідно до вимог чинного законодавства та стандартів проведення оцінки майна, із зазначенням інформації про оцінювача організацію/особу, методику оцінки та вартість майна, що підлягає передачі/оцінці до закриття підготовчого провадження у справі, що на думку заявника є вагомою обставиною.
Разом з цим, суд не погоджується з твердженнями сторони представника відповідача, з наступних підстав.
Згідно із частиною першою статті 317 та частиною першою статті 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом (стаття 321 ЦК України).
За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах,що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. Відповідно до статті 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння.
Згідно із наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених ЦК України.
Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред'являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно.
Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний).
Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Згідно із частиною першою статті 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.
Майно не може бути витребувано від добросовісного набувача, якщо воно було продане у порядку, встановленому для виконання судових рішень (частина друга статті 388 зазначеного Кодексу).
Відповідно до частини третьої статті 388 ЦК України, якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.
Так, 09.04.2025 набрав законної сили Закон України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача".
Даним Законом, статтю 391. Захист права власності власника майна", було доповнено частиною другою такого змісту: "2. Якщо органом державної влади або органом місцевого самоврядування, незалежно від того, чи мав такий орган відповідні повноваження, вчинялися будь-які дії, спрямовані на відчуження майна, в результаті яких набувачем такого майна став суб'єкт права приватної власності, спори щодо володіння та/або розпоряджання, та/або користування таким майном відповідним органом державної влади або органом місцевого самоврядування вирішуються на підставі статей 387 і 388 цього Кодексу".
Положення цього Закону мають зворотну дію в часі в частині умов та порядку компенсації органом державної влади або органом місцевого самоврядування добросовісному набувачеві вартості нерухомого майна, оцінка (експертно-грошова оцінка земельної ділянки) якого здійснена в порядку, визначеному законом, чинна на дату подання позовної заяви, у справах, в яких судом першої інстанції не ухвалено рішення про витребування майна у добросовісного набувача на день набрання чинності цим Законом, а також у частині порядку обчислення та перебігу граничного строку для витребування чи визнання права щодо: нерухомого майна, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно до дня набрання чинності цим Законом; нерухомого майна, щодо якого на момент його передачі першому набувачеві законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності і дата його передачі першому набувачеві передує дню набрання чинності цим Законом.
Відтак, аналізуючи зазначені зміни та норми законодавства суд прийшов до висновку, що вимоги клопотання представника відповідача є необґрунтованими.
Так, з матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до суду у липні 2018 року, рішенням Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2021 року було відмовлено в позові Печерської районної в місті Києві державної адміністрації.
Постановою Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року, рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2021 року залишено без змін.
Постановою Верховного Суду від 09 серпня 2023 року було скасовано рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2021 року та поставу Київського апеляційного суду від 09 грудня 2021 року і передано справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Так, Верховним судом при розгляді касаційної скарги було зазначено, що для правильного вирішення цієї справи, суду необхідно встановити первісного власника спірного майна та зробити висновок щодо можливості застосування до спірних правовідносин положень частини другої статті 388 ЦК України у поєднанні з положеннями статті 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Таким чином, вбачається, що Верховний Суд чітко визначив підстави, які мають бути дослідженні в рамках нового розгляду справи, а тому суд звертає увагу, що Законом України "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо посилення захисту прав добросовісного набувача", статтю 261 після частини сьомої доповнено новою частиною такого змісту: "8. Перебіг позовної давності за вимогами щодо витребування чи визнання права щодо нерухомого майна, переданого з державної або комунальної власності у приватну власність, право власності на яке зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, починається від дня державної реєстрації права власності першого набувача або дати передачі першому набувачеві нерухомого майна, щодо якого на момент такої передачі законом не була встановлена необхідність державної реєстрації правочину або реєстрації права власності".
Таким чином, суд прийшов до висновку, що необхідність у поверненні до підготовчого судового засідання, у зв'язку з прийняттям зазначеного закону, відсутня, оскільки даним судовим розглядом встановлюється та досліджуються питання визначені постановою Верховного Суду від 09.08.2023, оцінку яким суд надасть при ухваленні рішення по справі, з урахуванням всіх норм законодавства.
Відтак, суд вважає, що доводи сторони є необґрунтованими, у них відсутні вагомі підстави, які б могли вказувати на те, що суд має прийти до висновку про повернення до стадії підготовчого судового засідання, з врахуванням того, що позов подано ще у 2018 році, був предметом розгляду всіх інстанцій та повернутий на новий розгляд, підготовче засідання якого закрите ухвалою 30.10.2024 та представником позивача та представником відповідача подано пояснення по суті справи.
З врахуванням зазначеного, перехід у підготовче судове засідання з зазначених підстав буде нівелювати саме значення стадій процесу: як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті та порушувати розумні строки розгляду справи.
Окрім цього, вирішення даного питання, в силу обставин прийняття закону, не вказує, що воно може бути лише предметом розгляду на стадії підготовчого судового засідання.
Керуючись ст. 2,189, 258-261 ЦПК України, суд,-
У задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_3 - адвоката Колесника Дмитра Васильовича про повернення до стадії підготовчого провадження у справі 757/54698/20-ц за позовом Печерської районної в місті Києві державної адміністрації до ОСОБА_3 , треті особи: Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Печерського району міста Києва», Департамент комунальної власності міста Києва виконавчого органу Київської міської ради, Громадська організація «Всеукраїнське об'єднання «Автомайдан», Державне підприємство «Сетам», Київська міська рада, ОСОБА_2 про витребування майна з чужого володіння - відмовити.
Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.
Повний текст ухвали виготовлений та проголошений 19.05.2025.
Суддя Тетяна ІЛЬЄВА