печерський районний суд міста києва
Справа № 757/37409/24-ц
"03" березня 2025 р. Печерський районний суд м. Києва
в складі: головуючого судді - Козлова Р.Ю.,
при секретарі - Іваненку С.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві у порядку спрощеного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Печерського районного суду м. Києва надійшла вказана позовна заява.
Ухвалою судді Печерського районного суду міста Києва від 04 рудня 2024 року у даній справі відкрито провадження у справі.
Судові засідання у справі призначались на: 30 грудня 2024 та 03 березня 2025 року .
Позивачка в судові засідання не з'являлась, повідомлена належним чином про розгляд справи, причини неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності або про відкладення розгляду не подавала.
Щоразу, судові повідомлення на адресу позивачки направлялися завчасно у передбачений ЦПК України спосіб за адресою відомою суду та зазначеною позивачкою у позивачкою особисто. Крім того, судом направлялись судові повістки на електронну адру позивачки, яку вона зазначила у своєму позові.
Згідно з ст. 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин.
Відповідно до ст. 223 ЦПК України у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки, суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
За змістом ч. 3 ст. 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, зокрема, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Згідно з правовою позицією Верховного суду в постанові від 21 вересня 2020 року справа № 658/1141/18, законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобто процесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду. Такі положення процесуального закону пов'язані з принципом диспозитивності цивільного судочинства, за змістом якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.
Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.
Таким чином, згідно з вимогами ЦПК України суд не зобов'язаний з'ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивача і у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Правове значення в такому випадку має лише належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та неподання ним заяви про розгляд справи за його відсутності.
Наведені правові висновки викладені у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 20 вересня 2018 року в справі № 756/8612/16-ц, від 24 жовтня 2018 року в справі № 569/347/16-ц, від 28 лютого 2019 року в справі № 752/9188/13-ц, від 22 травня 2019 року в справі № 310/12817/13, від 06 червня 2019 року в справі № 760/3301/13-ц, від 20 червня 2019 року в справі № 522/7428/15, від 26 вересня 2019 року в справі № 295/19734/13-ц, від 07 жовтня 2019 року в справі № 612/403/16-ц, від 27 березня 2020 року в справі № 522/22303/14-ц.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.
Згідно з положеннями, визначеними в постанові Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних і справ про адміністративні правопорушення» №11 від 17 жовтня 2014 року, при здійсненні правосуддя судам слід брати до уваги те, що відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950) кожен має право на судовий розгляд своєї справи упродовж розумного строку.
Основними засадами (принципами) цивільного судочинства є, серед іншого, розумність строків розгляду справи судом (п. 10 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).
Розумним, зокрема, вважається строк, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.
З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків у цивільних справах є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи «Федіна проти України» від 02 вересня 2010 року, «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року, «Матіка проти Румунії» від 02 листопада 2006 року, «Літоселітіс проти Греції» від 05 лютого 2004 року та інші).
Як встановлено вище, ні в одне судове засідання, призначене судом у цій справі позивачка не з'явилася, причини неявки суду не повідомила, заяву про розгляд справи за її відсутності не подавала.
Крім того, суд вказує, що зазначена справа перебуває в провадженні суду з 14 серпня 2024 року, при тому, як чинне законодавство встановлює строк розгляду цивільної справи протягом розумного строку.
За вищевикладених обставин суд, вважає, що відповідно до вимог цивільного процесуального законодавства позов підлягає залишенню без розгляду у зв'язку з повторною неявкою позивачки у судове засідання, якою не надано будь-яких доказів на підтвердження причин її неявки, відповідно до яких суд міг би з'ясувати поважність причин такої неявки, відтак суд і позбавлений можливості з'ясувати дійсну волю позивачки щодо змісту вимог, зазначених нею у позові.
На підставі викладеного та керуючись вимогами ст. ст.44, 158, 223, 257 ЦПК України, суд,-
Заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу - залишити без розгляду.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення до Київського апеляційного суду.
Суддя