ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА
справа № 753/4647/25
провадження № 2/753/5683/25
(заочне)
13 червня 2025 року Дарницький районний суд м. Києва в складі
головуючої судді Шаповалової К.В.,
за участю секретаря судових засідань Давидюк В.О.
розглянувши у судовому засіданні в залі суду за адресою: м. Київ, вул. О. Кошиця, 5а в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків,
28 лютого 2025 року до Дарницького районного суду міста Києва надійшла позовна заява ТОВ "ФК "Інвест-Кредо" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків.
В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що відповідачем не виконується рішення Дарницького районного суду м. Києва № 02/2-1007/2011 від 31 березня 2011 року щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №11184621000, укладеним 17 липня 2007 року між ОСОБА_1 та АКІБ "УкрСиббанк". Позивач зазначає, що наразі є належним стягувачем за вказаним договором. Оскільки відповідач не погашає заборгованість за кредитним договором, позивач просить суд стягнути із неї 3% річних за прострочення грошового зобов'язання та інфляційну складову боргу, нараховані у період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, що становить 571 633, 62 грн.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10 березня 2025 року цивільну справу № 753/4647/25 передано судді Шаповаловій К.В.
Відповідно до відомостей, які надійшли з відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дарницької РДА, ОСОБА_1 значилася зареєстрованою за адресою: АДРЕСА_1 , та була знята із зазначеного місця реєстрації 26 липня 2021 року.
У Єдиному державному демографічному реєстрі відсутні відомості про актуальне зареєстроване місце проживання ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 28 березня 2025 року було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено до розгляду у підготовче засідання на 22 квітня 2025 року на 10:00 год.
Ухвалою суду від 01 квітня 2025 року позовну заяву було залишено без руху після відкриття провадження у справі.
08 квітня 2025 року до суду надійшла заява про усунення недоліків.
Підготовче засідання призначене 22 квітня 2025 року було відкладено на 15 травня 2025 року на 15:00 год.
Ухвалою суду від 15 травня 2025 року було закрито підготовче провадження у справі та призначено розгляд справи в судове засідання на 13 червня 2025 року на 11:30 год.
У судове засідання призначене на 13 червня 2025 року учасники справи не з'явилися. Представник позивача подав заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій зазначив, що вимоги позову підтримує та не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі. Повістки адресовані відповідачу на адресу останнього відомого місця проживання та на адресу зазначену у позовній заяві повернулися до суду з відмітками "адресат відсутній за вказаною адресою".
Оголошення про виклик відповідача в судове засідання було розміщено на офіційному веб-сайті судової влади України.
Відповідно до пункту 4 частини восьмої статті 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
У відповідності до частини восьмої статті 279 ЦПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться. Положеннями статті 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
У відповідності до статей 174, 178 ЦПК України відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не направив суду відзив на позовну заяву, із викладенням заперечень проти позову.
Оскільки суд не має відомостей про причину повторної неявки відповідача та його представника, які повідомлялися про час і місце розгляду справи у порядку, визначеному ЦПК України, відзив на позовну заяву ними подано не було, ухвалою суду від 13 червня 2025 було року вирішено провести заочний розгляд справи, проти чого й не заперечував позивач у заяві, яка міститься у матеріалах справи.
Дослідивши та всебічно проаналізувавши обставини справи в їх сукупності, оцінивши зібрані у справі докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, яке ґрунтується на повному та всебічному дослідженні обставин справи, суд дійшов до наступного висновку.
17 липня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11184621000, на умовах якого було надано відповідачу кредит в іноземній валюті в сумі 98 554,00 доларів США.
31 березня 2011 року Дарницьким районним судом м. Києва було ухвалено рішення у цивільній справі № 02/2-1007/2011 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , яким позовні вимоги були задоволені частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «УкрСиббанк» заборгованість в розмірі 942 264, 82 грн, що складається з наступного: заборгованість по кредиту - 89 205,61 долар США, що за курсом НБУ становить 708 185,50 грн; заборгованість по відсоткам - 24 747,61 долар США, що за курсом НБУ становить 196 466,33 грн; пеня за прострочення погашення тілу кредиту - 1 703,03 доларів США, що за курсом НБУ становить 13 520,00 грн; пеня за прострочення погашення відсотків - 3 034,84 доларів США, що за курсом НБУ становить 24 092,99 грн.
10 листопада 2011 року Дарницьким районним судом м. Києва було видано виконавчі документи щодо стягнення з ОСОБА_1 боргу за рішенням суду від 31 березня 2011 року.
05 квітня 2020 року між ПАТ «Дельта Банк», що є правонаступником ПАТ «УкрСиббанк» за укладеним кредитним договором із відповідачем, та ТОВ «ФК Інвест-Кредо» було укладено договір відступлення права вимоги № 2227/К, за умовами якого ТОВ «ФК Інвест-Кредо» набуло право вимоги за кредитним договором про надання споживчого кредиту № 11184621000 від 17 липня 2007 року, що було укладено між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 , включаючи право вимагати належного виконання зобов'язань за кредитним договорами, сплати боржниками грошових коштів, сплати процентів у розмірах, вказаних у додатку № 1 до цього договору, право вимагати сплати неустойки, пені, штрафів, право вимагати сплати сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України (індекс інфляції, 3% річних) тощо.
19 травня 2021 року ухвалою Дарницького районного суду м. Києва у справі № 753/16858/20 задоволено заяву ТОВ «ФК Інвест-Кредо», якою замінено стягувача ПАТ «УкрСиббанк» на його правонаступника ТОВ «ФК Інвест-Кредо» у справі №2-1007/11 за позовом ПАТ «УкрСиббанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором кредиту №11184621000 від 17 липня 2007 року.
Згідно пунктом першим частини другої статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до положень статей 524, 533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Зазначений висновок суду узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 14-68цс18 (№ 758/1303/15-ц).
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно частиною першою статті 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною другою статті 625 ЦК України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За змістом цієї норми закону нарахування входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Саме такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладений у постанові від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц, провадження № 14-16цс18.
З огляду на матеріали справи, предметом позову у даній справі є стягнення на підставі частини 2 статті 625 ЦК України 3 % річних та інфляційної складової броргу, за невиконання грошового зобов'язання щодо повернення кредитних коштів, підтвердженого судовим рішенням.
З огляду на те, що відповідач порушила вказане грошове зобов'язання, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України.
Так, Верховний Суд у постанові по справі № 910/11249/17 від 07.02.2017 зробив висновок, що норма статті 625 ЦК України, не обмежує права кредитора звернутися до суду за захистом свого права, якщо грошове зобов'язання не виконується й після вирішення судом питання про стягнення основного боргу. Оскільки чинне законодавство не пов'язує припинення зобов'язання з постановленням судового рішення чи відкриттям виконавчого провадження з його примусового виконання, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.
Правовий аналіз положень статей 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Зазначена позиція підтверджена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18).
Згідно з наданими позивачем розрахунками заборгованості за несвоєчасне виконання зобов'язання відповідачем за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року на розмір заборгованості за кредитом у сумі 904 651, 83 грн, що складається з наступного: заборгованості по кредиту (тіло) - 708 185,50 грн. та заборгованості по відсоткам - 196 466,33 грн, було нараховано 3% річних, у розмірі 132 946,64 грн на інфляційне збільшення суми боргу - 438 686,98 грн, що разом складає 571 633, 62 грн.
Судом під час розгляду справи встановлено наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у зв'язку з невиконанням грошового зобов'язання та інфляційної складової боргу. Доказів того, що на час нарахуванням банком вказаних сум боржником було погашено заборгованість повністю чи частково, відповідачем суду надано не було.
При цьому, суд враховує, що наявність підстави для виникнення боргу, пред'явленого до стягнення, його розмір і обґрунтованість доказуються кредитором, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання (ст. 614 ч. 2, ст. 623 ч. 2 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Отже, зважаючи на викладене, повно та всебічно з'ясувавши обставини справи, оцінивши зібрані у справі докази, суд доходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними належними, допустимими та достатніми доказами у справі, тому вони підлягають задоволенню в загальному розмірі 571 633, 62 грн.
На підставі частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір, сплачений при зверненні позивачем до суду з позовом, підлягає стягненню з відповідача.
На підставі викладеного та керуючись статтями 4, 5, 7, 12, 13, 76, 77, 80, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265, 268, 279, 354 ЦПК України, суд -
позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" до ОСОБА_1 про стягнення 3% річних та інфляційних збитків - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Інвест-Кредо" інфляційну складову та 3 % відсотки річних від суми простроченої заборгованості за невиконання рішення суду № 02/2-1007/2011, нараховані за період з 02 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року у загальному розмірі 571 633, 62 грн, з яких: 3% річних, у розмірі 132 946,64 грн на інфляційне збільшення суми боргу - 438 686,98 грн; а також суму сплаченого судового збору у розмірі 8 505, 90 грн.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест-Кредо» - ЄДРПОУ 39761587, місце знаходження: м. Київ, вул. Ярославів Вал, 13/2 літ Б.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_1
Повний текст рішення суду складено 20 червня 2025 року.
Суддя К.В. Шаповалова