Справа № 752/7590/25
Провадження № 2/752/5343/25
18.06.2025 року м. Київ
Суддя Голосіївського районного суду міста Києва Ольшевська І.О., за участю секретаря судового засідання Овдій-Барандич В.В., в підготовчому засіданні у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації, -
присутні:
позивач: ОСОБА_1
представник позивача: Сидоренко Н.О. - адвокат (ордер серія АІ №1871038 від 11.04.2025р.)
відповідач: не з'явився
представник відповідача: Самарцев Я.Ю. - адвокат (ордер серія АА №1591066 від 17.06.2025р.)
На розгляді Голосіївського районного суду міста Києва перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації.
Представником відповідача заявлено про непідсудність даної справи Голосіївському районному суду міста Києва. Сторона відповідача зазначає про те, що відповідач зареєстрований у Шевченківському районі міста Києва, а тому справа згідно ч. 1 ст. 27 ЦПК України підсудна Шевченківському районному суду міста Києва і має бути передана до цього суду на розгляд.
Розглянувши вказану заяву, заслухавши думки учасників справи, вивчивши матеріали позовної заяви, суд дійшов наступного висновку.
Конституцією України закріплено право кожного на судовий захист. Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (РИМ, 4.XI.1950), а також практики Європейського суду з прав людини, які, відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до
підсудності якого вона віднесена процесуальним законом (стаття 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Під підсудністю в цивільному процесуальному праві розуміють інститут (тобто сукупність правових норм), який регулює віднесення справ, які підлягають розгляду судами цивільної юрисдикції, до відання конкретного суду судової системи України для розгляду по першій інстанції. Тобто, визначити підсудність цивільної справи означає встановити компетентний, належний суд у цій справі.
Згідно з ч. 1 ст. 27 ЦПК України позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом прядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
У відповідності до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.
Відповідно до п. 42 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ №3 від 01 березня 2013 року «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 30 ЦПК).
Верховний суд у складі Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №638/1988/17 від 10.04.2019р. зазначив, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 лютого 2021 року у справі №911/2390/18, зазначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Водночас, поняття позови, що виникають з приводу нерухомого майна» (ч.1 ст. 30 ЦПК України) є ширшим, ніж поняття «позови, де предметом спору є нерухоме майно), а тому правило даної норми розповсюджується і на позови щодо будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно та речових (немайнових) прав на власне чи чуже нерухоме майно.
Отже, виходячи з аналізу вищенаведеного, вбачається, що правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна та стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов'язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною умов договору, об'єктом якого є нерухоме майно.
Так, предметом розгляду в даній справі є вимоги про визнання спільною сумісною власністю цінні папери, які були набуті під час шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі Договору купівлі-продажу цінних паперів №210БВ108 від 26.06.2015р., укладеного між ПАТ «Український будівельно-інвестиційний банк» та ОСОБА_2 ; стягнення з відповідача на користь позивача грошову компенсацію за її частку (1/2) у праві спільної сумісної власності подружжя, що становить 4 065 475,00 грн.
Позовні вимоги обгрунтовані, як зазначає позивач, недобросовісною поведінкою відповідача, в результаті, якої цінні папери, які були набуті за спільні кошти подружжя та перебували у спільній сумісній власності ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а в подальшому інвестовані в будівництво квартири АДРЕСА_1 (будівельна адреса), в подальшому були незаконно без згоди ОСОБА_1 переведені на рахунок матері відповідача ОСОБА_3 , яка фінансувала за рахунок вказаних цінних паперів участь у будівництві квартири АДРЕСА_1 (будівельна адреса), або квартири АДРЕСА_2 .
За таких обставин, виходячи з предмету та підстав позовних вимог, суд дійшов висновку, що в розумінні ч. 1 ст. 30 ЦПК України спір у справі стосується нерухомого майна, оскільки позовні вимоги мають явний, очевидний правовий зв'язок із вищевказаним нерухомим майном, а, отже, підлягає розгляду за правилами виключною підсудності, тобто за місцем знаходження об'єкта нерухомості - АДРЕСА_2 , що відноситься до Голосіївського району м. Києва.
Таким чином, дана справа підсудна Голосіївському районному суду міста Києва.
Керуючись ст.ст. 30, 31, 260, 261, 353, суд, -
1. Відмовити в задоволенні заяви представника ОСОБА_2 адвоката Самарцева Ярослава Юрійовича про передачу справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та стягнення грошової компенсації на розгляду іншому суду.
2. Ухвала суду набирає законної сили з моменту її проголошення.
3. Ухвала оскарженню не підлягає.
Повний текст ухвали суду складений та підписаний 18.06.2025р.
Суддя Ірина ОЛЬШЕВСЬКА