Справа № 752/18375/24
Провадження №: 1-кп/752/1312/25
20 червня 2025 року м. Київ
Голосіївський районний суд м. Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100010001737 від 02 червня 2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина Грузії, котрий народився у м. Тбілісі Грузія, має середню освіту, неодруженого, без офіційного місця роботи, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_5 ,
перекладача ОСОБА_6 ,
установив:
1.Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
02 червня 2024 року приблизно о 16:20, ОСОБА_3 , перебуваючи поблизу будинку № 17/31А на пров. Коломийському у м. Києві, під час конфлікту з ОСОБА_7 , діючи умисно, з метою заподіяння тілесних ушкоджень, наніс ОСОБА_7 предметом, який має колото-ріжучі властивості, два удари по стегну лівої ноги, спричинивши тілесні ушкодження у вигляді колото-різаного поранення лівого стегна з розташуванням рани на шкірі латеральної (зовнішньої) поверхні лівого стегна на межі середньої та нижньої його третин, різаної рани на передньо-зовнішній поверхні лівого стегна у верхній його третині, які в своїй сукупності відносяться до тяжкого тілесного ушкодження по критерію небезпеки для життя, після чого покинув місце вчинення правопорушення.
Через деякий час потерпілого ОСОБА_7 було госпіталізовано до КНП «КМКЛ ШМД» за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3, де він від отриманих тілесних ушкоджень помер.
Таким чином, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення передбачене ч. 2 ст. 121КК України, а саме заподіяв потерпілому умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, що спричинило смерть потерпілого.
2.Статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений.
Відповідно до ч. 2 ст. 121 КК України передбачено кримінальну відповідальність за умисне тяжке тілесне ушкодження, вчинене способом, що має характер особливого мучення, або вчинене групою осіб, а також з метою залякування потерпілого або інших осіб, чи з мотивів расової, національної або релігійної нетерпимості, або вчинене на замовлення, або таке, що спричинило смерть потерпілого.
3.Позиції сторін та інших учасників судового провадження.
Прокурор в судовому засіданні вказав на доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України. Просив призначити обвинуваченому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 років.
Обвинувачений вину у вчиненні кримінального правопорушення не визнав, просив ухвалити виправдувальний вирок.
Захисник заперечив проти винуватості обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому правопорушення. Вказав, що вина обвинуваченого в умисному заподіянні потерпілому тяжкого тілесного ушкодження не доведена належними та допустимими доказами. Допитані в судовому засіданні свідки не підтвердили факт нанесення потерпілому тілесних ушкоджень саме обвинуваченим. Відповідно до висновку експерта не виключається, що виявлені на місці події сліди крові належать не потерпілому, а іншій особі. Експертизи, під час проведення яких досліджено ступінь тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень та причину смерті потерпілого, проведені з порушенням вимог процесуального закону, а тому їх висновки є недопустимими доказами. Відеозапис обставин події кримінального правопорушення не був відкритий обвинуваченому на стадії досудового розслідування в порядку ст. 290 КПК України, тому він не може бути використаний в якості доказу вини обвинуваченого. Відкриття матеріалів здійснювалось без участі перекладача. Крім того, відеозапис не відтворює повною мірою обставини, під час яких потерпілий отримав тілесні ушкодження. Умисел на скоєння злочину не встановлений та недоведений. Органом досудового розслідування не розглянуто версії щодо відбиття нападу потерпілого на іншого учасника конфлікту, оскільки на відеозаписі видно, що потерпілий наносить удари іншому учаснику. Просив визнати обвинуваченого невинуватим у пред'явленому обвинуваченні та виправдати на підставі п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України за недоведеністю в діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України.
4.Докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений повідомив, що 02 червня 2024 року він цілий день був вдома, з потерпілим не сварився, тілесних ушкоджень йому не наносив. В кінці дня поїхав до своєї знайомої ОСОБА_8 , у котрої залишився на ніч.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_9 повідомив, що працював охоронцем житлового комплексу, чергував на воротах. Потерпілий ОСОБА_7 працював двірником. Обставин заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень він не бачив, однак бачив як того дня обвинувачений разом з потерпілим вийшли з воріт будинку, після чого потерпілий назад повернувся вже сам з пораненою ногою. Потерпілого забрала швидка, яку викликали мешканці будинку. Повідомив, що на відеозаписі обставин події, він впізнав обвинуваченого.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 повідомив, що у день події вийшов з квартири та побачив потерпілого ОСОБА_7 з раною на верхній частині ноги, з якої текла кров. Щоб зупинити кров він надав потерпілому пасок зі штанів з метою використання його в якості джгута та викликав швидку. Безпосередньо обставин заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень не бачив.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_11 повідомив, що знімав квартиру у будинку, біля якого сталася подія. Того дня близько 16:00 йшов по двору будинку та побачив потерпілого, котрий кульгав, з ноги текла кров. На лівій нозі потерпілого була колото-різана рана. Він допоміг потерпілому зупинити кровотечу шляхом накладення джгута. Викликав швидку. Потерпілий повідомив, що у нього стався конфлікт з чоловіком, який вдарив його ножем в ногу. Коли приїхала швидка, потерпілий ще був у свідомості.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_12 повідомила, що працює заступником голови правління ОСББ, на території якого сталася подія. Безпосереднім очевидцем конфлікту та нанесення потерпілому тілесних ушкоджень вона не була. Про подію їй стало відомо зі слів мешканців та з відеозапису камер відеоспостереження, який надала охорона будинку. Вказала, що потерпілий був доброю людиною, натомість про обвинуваченого склалося враження, що він є конфліктним.
Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_13 повідомив, що працював старшим зміни охорони будинку за адресою: АДРЕСА_2 . Знає потерпілого, котрий працював двірником, а також обвинуваченого, котрий проживав у будинку. У день події, коли він перебував на робочому місці, близько 16:00 до нього звернувся мешканець будинку сказав, що потерпілий стікає кров'ю, потрібен турнікет. Він побіг до потерпілого, побачив поранення, наклав турнікет, кров зупинилась. Потім приїхала швидка та поліція. Потерпілий сказав, що поранення отримав від незнайомця. На відеозаписі з камер відеоспостереження бачив, як потерпілий і обвинувачений разом виходили з двору будинку, а назад повернувся потерпілий один. Також повідомив, що він бачив відеозапис, на якому зафіксовано обставини нанесення потерпілому тілесних ушкоджень, при цьому впізнав на відеозаписі обвинуваченого як особу, котра наносила ушкодження. Потерпілого охарактеризував як неконфліктну, спокійну, відповідальну людину. Раніше неодноразово бачив потерпілого та обвинуваченого разом, тому вважає, що вони товаришували.
Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 повідомила, що знайома з обвинуваченим з 2015 року. 02 червня 2024 року обвинувачений приїхав до неї додому, вони розмовляли, він розповідав про проблеми з бізнесом, потім йому стало погано, він скаржився на тиск та залишився у неї ночувати. 03 червня 2024 року прийшли поліцейські та затримали обвинуваченого.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 02 червня 2024 року слідчим на проміжку земельної ділянки довжиною приблизно 100 м, яка простягається з пров. Коломийський, 18к1 до пров. Коломийський, 17/31А у м. Києві виявлено сліди речовини червоно-бурого кольору, які ведуть до під'їзду будинку. Біля під'їзду виявлено калюжу речовини червоно-бурого кольору. З вказаних слідів зроблено змиви.
Відповідно до висновку експерта № 081-331-2024 від 27 червня 2024 року в наданих на дослідження змивах з асфальтного покриття, вилучених за адресою: АДРЕСА_2 виявлена кров людини, походження якої від потерпілого ОСОБА_7 не виключається.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 02 червня 2024 року слідчим у приміщенні моргу за адресою: м. Київ, вул. Братиславська, 3, виявлено труп людини чоловічої статі, віком близько 55 років, на лівій нозі якого, а саме на верхній та нижній частинах бедра, виявлено два тілесних ушкодження у вигляді колото-різаних ран.
Відповідно до висновків експертів № 021-98-1246-2024 та № 022-98-1246-2024 від 16 серпня 2024 року згідно наданої медичної документації потерпілий ОСОБА_7 госпіталізований до КНМ «Киїська міська клінічна лікарня швидкої допомоги» 02 червня 2024 року о 18:11 у вкрай важкому стані. Не дивлячись на лікування, що проводилось, настала смерть, як констатована 02 червня 2024 року о 19:40. При судово-медичному дослідженні трупа, а також даних медичної документації було виявлено:
а) колото-різане поранення лівого стегна з розташуванням рани на шкірі латеральної (зовнішньої) поверхні лівого стегна на межі середньої та нижньої його третин, відходженням від неї ранового каналу у напрямку зліва направо, зверху вниз та дещо ззаду наперед, ушкодженням по його ходу: шкіри, підшкірно-жирової клітковини, м'язів, судин даної анатомічної ділянки. Рановий канал сліпо закінчується у м'яких тканинах біля стегнової кістки, довжина його 8 см;
б) різана рана (не глибока - до шірно-жирової клітковини) на передньо-зовнішній поверхні лівого стегна у верхній його третині.
Виявлене колото-різане поранення лівого стегна (п. а), з урахуванням судово-медичного криміналістичного дослідження, виникло від дії колючо-ріжучого предмета типу клинка ножа, що мав з одної сторони П-подібний обух, а з протилежного боку - гостре лезо двосторонньої заточки, має ознаки тяжкого тілесного ушкодження, по критерію небезпеки для життя (супроводжувалось виникненням кровотечі, що призвела до розвитку крововтрати та шоку).
Виявлена різана рана на лівому стегні (п. б) виникла від дії гострого предмету, можливо леза ножа (того ж ножа), має ознаки легкого тілесного ушкодження.
Характер та особливості виявлених ушкоджень (п. а, б), їх зовнішній вигляд, дані гістологічного дослідження травмованих тканин (з початковими ознаками лейкоцитарної реакції паравазально) вказують на те, що всі вони прижиттєві, виникли в короткий проміжок часу незадовго до госпіталізації потерпілого в стаціонар.
Смерть ОСОБА_7 настала від колото-різаного поранення лівого стегна з ушкодженням м'яких тканин та судин даної анатомічної ділянки, що супроводжувалося зовнішньою та тканинною кровотечею з розвитком крововтрати та шоку.
Відповідно до висновку експерта № 072-57-2024 від 21 червня 2024 року при медико-криміналістичному дослідженні клаптя шкіри з лівого стегна трупа ОСОБА_7 встановлено: 1. На клапті мається одна колото-різана рана від дії колючо-ріжучого предмета типу клинка ножа, що мав з одної сторони П-подібний обух, а з протилежного боку - гостре лезо двосторонньої заточки. 2. В ділянці згаданої рани слідів заліза, міді, нікелю, свинцю та інших нашарувань не відмічається.
Відповідно до довідки № 2297 про надання консультації у приймальному відділенні КНП «Київська міська клінічна лікарня № 7» ОСОБА_7 привезли в приймальне відділення 02 червня 2024 року з ножовим пораненням лівого стегна та артеріальною кровотечею.
Відповідно протоколів огляду слідчим відеозапису з камер відеоспостереження від 03 червня 2024 року та від 28 серпня 2024 року, а також за результатами безпосереднього дослідження вказаного відеозапису в судовому засіданні встановлено, що на відеозаписі зафіксовано обставини конфлікту між обвинуваченим та потерпілим, в ході якого обвинувачений умисно завдав потерпілому удари по лівій нозі предметом, що має колото-ріжучі властивості.
Дослідивши докази, надавши їм оцінку, суд дійшов висновку про доведеність винуватості обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, а саме в заподіянні умисного тяжкого тілесного ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.
Доводи обвинуваченого про те, що він не був на місці події та не вчиняв правопорушення суд вважає недостовірними, вони спростовуються сукупністю зібраних стороною обвинувачення та досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема відеозаписом обставин події, протоколами слідчих дій, висновками експертиз, показаннями свідків, підстав недовіряти яким у суду немає.
Так, з відеозапису вбачається, що під час конфлікту обвинувачений умисно наніс потерпілому удари в район лівого стегна предметом, який має колото-ріжучі властивості, при цьому у стані необхідної оборони не перебував.
Відповідно до приписів ч. 12 ст. 290 КПК України суд не має права допустити відомості, що містяться в матеріалах досудового розслідування, як докази якщо сторона обвинувачення не здійснить відкриття відповідних матеріалів відповідно до положень цієї статті.
Як убачається зі змісту протоколу про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 30 серпня 2024 року стороною обвинувачення було виконано вимоги ст. 290 КПК України, а саме 30 серпня 2024 року у період часу з 16:30 до 17:30 обвинуваченому та захиснику було надано доступ до матеріалів досудового розслідування у підшитому та пронумерованому стані в 2 томах. Обвинувачений та захисник поставили свої підписи у протоколі про надання доступу, чим підтвердили факт ознайомлення з вказаними матеріалами, при цьому питання з приводу надання можливості скопіювати або відобразити відповідним чином наявний в матеріалах досудового розслідування відеозапис не порушували.
За таких обставин, підстав не допускати в якості доказу отриманий слідчим під час досудового розслідування відеозапис, на якому зафіксовано обставини вчинення правопорушення, суд не вбачає.
Відсутність у протоколі про надання доступу до матеріалів досудового розслідування від 30 серпня 2024 року підпису перекладача також не є підставою не допускати зібрані стороною обвинувачення матеріали досудового розслідування як докази.
Істотних порушень вимог закону під час проведення експертиз на предмет встановлення ступеню тяжкості заподіяних потерпілому тілесних ушкоджень, механізму їх заподіяння та причин смерті потерпілого, які би мали наслідком визнання висновків експертів недопустимими доказами, судом не встановлено. Підстав недовіряти висновкам експертів та вважати їх недостовірними у суду немає.
5.Мотиви зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необґрунтованою.
Відповідно до вимог ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.
З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.
В ході судового розгляду підстав для зміни обвинувачення чи визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не встановлено.
6.Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.
7.Мотиви призначення покарання, звільнення від відбування покарання.
Згідно зі ст. 50, ст. 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
При призначенні покарання суд зважає на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України є тяжким злочином, дані про особу обвинуваченого, котрий раніше не судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, вину не визнав, у вчиненому не розкаявся.
Враховуючи вказані обставини, суд вважає за необхідне призначити покарання у межах санкції ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі, яке слід відбувати реально.
8.Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не пред'явлено.
9.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
Долю речових доказів слід визначити у порядку, передбаченому ст. 100 КПК України.
Процесуальні витрати на залучення експерта підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно обвинуваченого слід залишити у вигляді тримання під вартою.
Керуючись статтями 368, 370, 371, 374, 376, 615 КПК України, суд
ухвалив:
Визнати ОСОБА_3 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 121 КК України, та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 121 КК України у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Початок строку відбування покарання обчислювати з 20 червня 2025 року.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зарахувати у строк покарання період попереднього ув'язнення обвинуваченого з 03 червня 2024 року по 19 червня 2025 року включно з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
До набрання вироком законної сили запобіжний захід відносно обвинуваченого ОСОБА_3 залишити у вигляді тримання під вартою.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта в сумі 3029,12 грн.
Речові докази: диск з відеозаписом обставин вчинення кримінального правопорушення залишити в матеріалах справи.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, якщо його не буде скасовано.
Вирок може бути оскаржений до Київського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Голосіївський районний суд м. Києва.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Суддя ОСОБА_1