САДГІРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ЧЕРНІВЦІ
Справа № 726/1609/25
Провадження № 1-кп/726/112/25
Категорія 387
19.06.2025 м. Чернівці
Садгірський районний суд м. Чернівці у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судових засідань ОСОБА_2
за участю:
прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці кримінальне провадження за № 62024050010002939 від 25.05.2024 року по обвинуваченню:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, з середньою освітою, уродженця м.Чернівці, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий, востаннє засуджений 17.01.2025 року Першотравневим районним судом міста Чернівці за ч.4 ст.185 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 6 років, військовослужбовця призваного на військову службу під час мобілізації, який на час інкримінованого йому кримінального правопорушення перебував в розпорядженні командира військової частини НОМЕР_1 , солдата, якому 25.04.2025 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 407 КК України, -
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 №325 (по стройовій частині) від 15.11.2023 року солдата ОСОБА_4 призначено на посаду навідника 4 аеромобільного відділення 3 аеромобільного батальйону військової частини НОМЕР_1 та з 15.11.2023 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_2 та поставлено на всі види забезпечення як такого, що справи і посаду прийняв та приступив до виконання службових обов?язків за посадою.
Відповідно до положень п. 3 ч. 9 ст. 1, п. 2 ч. 1 ст. 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», військовослужбовцем є особа, яка проходить військову службу, а початком проходження військової служби для громадян, прийнятих на військову службу за призовом під час мобілізації, вважається день зарахування до списків особового складу військової частини.
Відтак, з моменту прийняття на військову службу за призовом під час мобілізації солдат ОСОБА_4 , останній набув статусу військовослужбовця - особи, яка проходить військову службу та з цього ж дня розпочав виконання військового обов'язку - проходження військової служби.
Вимоги ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» зобов'язують кожного громадянина України захищати Вітчизну, суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України.
Будучи військовослужбовцем, солдат ОСОБА_4 ,відповідно до вимогст. ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України таст. ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов'язаний неухильно додержуватись Конституції та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, бути дисциплінованим, поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.
Статті 129, 130, 131, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, а також необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов'язків, зобов'язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місця служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).
24 лютого2022 року Президент України видав Указ № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», відповідно до якого в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово був продовжений та діє на даний час.
Зокрема, Указом Президента України від 14 січня 2025 № 26/2025 «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» від 15 січня 2025 року № 4220?IX, продовжено строк дії воєнного стану в Україні з 05 години 30 хвилин 08 лютого 2025 року строком на 90 діб, тобто до 09 травня 2025 року.
Згідно ст. 1 Закону України «Про оборону України», воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Таким чином, з урахуванням вищенаведеного, слід прийти до висновку, що солдат ОСОБА_4 вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення під час дії воєнного стану.
Поряд із цим встановлено, що солдат ОСОБА_4 , у порушення вимог вищевказаного законодавства, діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, порушуючи військову дисципліну, маючи намір тимчасово ухилитися від несення обов'язків військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов'язків, в умовах воєнного стану, без поважних причин та дозволу командування військової частини НОМЕР_1 , 06.12.2023 був виписаний з Комунального некомерційного підприємства «Інфекційна лікарня м. Костянтинівка», нез'явився вчасно без поважних причин на службу з лікувального закладу до військової частини НОМЕР_1 , що за адресою: АДРЕСА_2 , та вибув до місця свого проживання, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 проводив службовий час на власний розсуд, не пов'язаний з проходженням військової служби до 22.12.2023.
Так, 22.12.2023 солдата ОСОБА_4 , в порядку ст. 208 КПК України, затримано працівниками органів Національної поліції України у кримінальному провадженні №12023262020004856 від 22.12.2023 за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, чим останній припинив кримінально-каране діяння, а саме нез'явлення вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.
Таким чином, ОСОБА_4 вчинив злочин, передбаченийч. 5 ст. 407 КК України, чим вчинив нез'явлення вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, в умовах воєнного стану.
Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні кримінального правопорушенння передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю, та пояснив суду, що всі обставини, викладені у обвинувальному акті відповідають дійсним обставинам справи, все так і було в дійсності, обвинувачений у вчиненому щиро кається, просить суворо його не карати.
Обмежившись в судовому засіданні за згодою учасників процесу в порядку ч.3 ст.349 КПК України поясненнями обвинуваченого, який повністю визнав себе винним у вчиненні злочинів, з'ясувавши при цьому, що він правильно розуміє зміст пред'явленого йому обвинувачення, переконавшись у добровільності та істинності його позиції, роз'яснивши обвинуваченому порядок та наслідки розгляду справи в порядку передбаченому ч. 3 ст.349 КПК, суд приходить до висновку про недоцільність дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, і вважає повністю доведеною вину ОСОБА_4 в умисних діях, які вірно кваліфіковані за ч. 5 ст. 407 КК України.
Призначаючи обвинуваченому покарання, суд, відповідно до загальних засад призначення покарання, визначених ст.65 КК України, враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, всі обставини по справі в їх сукупності, а також особу обвинуваченого, його вік, обставини, які обтяжують та пом'якшують покарання.
Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. Відповідно до вимог ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Згідно п. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначення покарання суди мають суворо додержуватись вимог ст. 65 КК стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Обвинувачений ОСОБА_4 раніше неодноразово судимий; зареєстрованого місця проживання немає; військовослужбовець ЗСУ; згідно довідки ОКНП “Чернівецька обласна психіатрична лікарня» ОСОБА_4 перебував на обліку в поліклінічному підрозділі ЧОПЛ до 2008 року; відповідно до довідки ОКНП “Чернівецький обласний наркологічний диспансер», ОСОБА_4 був зареєстрований 04.11.2011 р. з діагнозом: гостра інтоксикація каннабіноїдами, 18.06.2012 р. із діагнозом - поєднане вживання опіоїдів та каннабіноїдів зі шкодою для здоров'я. Згідно висновку ДУ “ІСП Міністерства охорони здоров'я України» №649 від 29.04.2025 року, ОСОБА_4 на час проведення експертизи та на період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння ознак хронічного психічного захворювання, недоумства та ознак іншого тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв, міг усвідомлювати свої дії та керувати ними.
До обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд відносить щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
Обставини, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України - рецедив злочинів.
Беручи до уваги зазначене, із врахуванням суспільної небезпеки вчиненого та даних, що характеризують особу винного, суд вважає, що відносно ОСОБА_4 необхідно і доцільно призначити покарання у межах, визначених санкцією ч. 5 ст. 407 КК України, у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Враховуючи викладене, призначене покарання обвинуваченому ОСОБА_4 у виді позбавлення волі є пропорційним вчиненому правопорушенню та таким, що перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного і особою винного.
Згідно із ч. 1 ст. 71 КК, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Частиною 4 ст. 71 КК передбачено, що остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
При призначенні покарання обвинуваченому, суд керується поняттям судової дискреції (судового розсуду) у кримінальному судочинстві, яка охоплює повноваження суду (права та обов'язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, враховуючи цілі та принципи права, загальні засади судочинства, конкретні обставини справи, дані про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання.
Враховуючи сукупність наведених обставин справи, дотримуючись принципів законності, справедливості, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових кримінальних правопорушень, ставлення обвинуваченого до вчиненого, враховуючи, що за приписами ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, суд, з урахуванням обставини, що пом'якшує покарання та відсутності обставин, що його обтяжують, особи обвинуваченого, який раніше судимий за тяжкий умисний злочин, доходить висновку про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, а тому вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових злочинів призначити ОСОБА_4 покарання у межах, визначени санкцією ч. 5 ст. 407 КК, із застосуванням ст.71 КК України з урахуванням покарання, призначеного вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17.01.2025 року у виді позбавлення волі на строк 6 років 6 місяців, що за встановлених обставин, на переконання суду, відповідає вимогам статей 50, 65 КК, принципу індивідуалізації призначеного покарання, є достатнім та необхідним для виправлення ОСОБА_4 і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень .
Частиною 5 статті 72 КК України регламентовано, що попереднє ув'язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті.
Судові витрати та речові докази по справі відсутні, цивільний позов не заявлено.
На підставі наведеного, керуючись, ч. 5 ст. 407 КК України, ст.ст. 100, 177, 181, 349, 368 -371, 373-374, 376 КПК України, суд -
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років.
На підставі ч.1 ст.71 КК України за сукупністю вироків, до призначеного покарання частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Першотравневого районного суду м. Чернівці від 17.01.2025 року, яким він засуджений до покарання у виді 6 років позбавлення волі, визначивши ОСОБА_4 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 6 (шість) років 6 (шість) місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 у виді позбавлення волі рахувати з 29 жовтня 2024 року.
На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати строк попереднього ув'язнення засудженого ОСОБА_4 з 29 жовтня 2024 року до набрання вироком законної сили з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , до набрання вироком законної сили - залишити без змін.
Вирок не може бути оскаржено в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювались під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
З інших підстав вирок може бути оскаржений до Чернівецького апеляційного суду через Садгірський районний суд м. Чернівці протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
Головуючий суддяОСОБА_1