Справа № 953/3454/25
Провадження № 1-кп/953/729/25
30 травня 2025 року м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Харкові у порядку спрощеного провадження кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025226130000124 від 12.03.2025 року за обвинуваченням:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уроджениця м. Сухумі Республіки Грузія, громадянина Грузії, з середньою освітою, офіційно не працевлаштованого, який не є особою з інвалідністю, не одружений, малолітніх дітей або осіб похилого віку на утриманні не має, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч.4 ст. 358 КК України,
ОСОБА_3 вчинив кримінальний проступок за таких обставин. 11.03.2025 року приблизно об 11:30 год. працівники Управління патрульної поліції в Харківській області по вул. Шевченка, 334 у м. Харкові зупинили автомобіль марки «Daewoo» моделі «Lanos», державний номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням обвинуваченого у зв'язку з порушенням водієм правил дорожнього руху і попросили ОСОБА_3 пред'явити їм посвідчення водія з метою встановлення анкетних даних, перевірки наявності права керування транспортним засобом та оформлення адміністративного матеріалу. Після цього обвинувачений, діючи умисно, надав поліцейським посвідчення водія Грузії (Georgia) серії НОМЕР_2 , видане «13/10/2006» на ім'я « ОСОБА_4 », «01/12/1985» року народження, достовірно знаючи, що воно отримане всупереч вимогам чинного на території цієї країни Положення про порядок видачі посвідчення водія та допуску громадян до керування транспортними засобами та є підробленим. Факт підробки підтверджено даними висновку судової технічної експертизи документів № СЕ-19/121-25/7733-ДД від 31.03.2025 року, згідно з яким зазначене посвідчення не відповідає бланкам аналогічних документів, які знаходяться в офіційному обігу країни виробника - Грузії. У такий спосіб ОСОБА_3 використав завідомо підроблений документ.
Обвинувальний акт щодо ОСОБА_3 надійшов до суду з клопотанням прокурора про розгляд його у спрощеному порядку без проведення судового засідання.
Обвинувачений ОСОБА_3 надав письмову заяву, складену у присутності захисника ОСОБА_5 щодо беззаперечного визнання своєї винуватості, згоди із встановленням досудовим розслідуванням обставинами, ознайомлення з обмеженням права на апеляційне оскарження та згоди на розгляд обвинувального акта у спрощеному провадженні.
З огляду на зазначене, оскільки учасники кримінального провадження не оспорюють встановлених органом досудового розслідування фактичних обставин справи, обізнані із правовими наслідками застосування передбаченої ст. 302 КПК України спеціальної процедури, суд, переконавшись у добровільності їх позиції, вважає за необхідне розглянути обвинувальний акт у спрощеному провадженні без проведення судового засідання.
За встановлених органом досудового розслідування обставин суд вважає доведеною винуватість ОСОБА_3 у вчиненні кримінального проступку в обсязі пред'явленого обвинувачення і кваліфікує його дії, що полягали у використанні завідомо підробленого документа, за ч. 4 ст. 358 КК України.
Обираючи обвинуваченому вид і міру покарання, суд відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості і конкретні обставини правопорушення, яке відповідно до ч. 2 ст. 12 КК України є кримінальним проступком. За результатами розгляду справи суд не встановив обставин, які б підвищували тяжкість скоєного порівняно з типовими діяннями, що кваліфікуються за відповідною нормою кримінального закону.
Бере суд до уваги і відомості, що характеризують особу ОСОБА_3 у загальносоціальному плані. Зокрема, обвинувачений офіційно не працевлаштований, має базову середню освіту, не одружений, не має не має на утриманні неповнолітніх дітей чи осіб похилого віку, на диспансерних психіатричному і наркологічному обліках не перебуває, не є особою з інвалідністю, не проходить військову службу (а. с. 77-84).
Оцінюючи дані про особу обвинуваченого з точки зору потенційної суспільної небезпеки, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 , хоча і не має судимості у силу ст. 89 КК України, однак фактично у минулому впродовж 2016-2023 рр тричі був засуджений за умисні кримінальні правопорушення у сфері обігу наркотичних засобів, проти власності, а також вироком Московського районного суду м. Харкова від 13.12.2018 року - за використання завідомо підробленого документа за ч. 4 ст. 358 КК України (а. с. 85, 86, 101, 102, 108-114). Крім цього ОСОБА_3 раніше тричі притягувався до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП за керування транспортним засобом у стані наркотичного сп'яніння та з зовнішніми ознаками такого стану і відмову від проходження відповідного медичного огляду (постанови Московського районного суду м. Харкова від 12.04.2023 року у справі № 643/1458/23 та від 24.04.2023 року у справі № 643/851/23, постанова Київського районного суду м. Харкова від 10.05.2023 року у справі № 953/3112/23).
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_3 , суд відповідно п. 1 ч. 1 ст. 66 КК України визнає щире каяття.
Передбачених статтею 67 КК України обставин, що обтяжують покарання, у справі не встановлено.
Санкція частини 4 статті 358 КК України передбачає альтернативні покарання у виді: штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або пробаційного нагляду на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.
З огляду на неодноразове притягнення ОСОБА_3 до кримінальної та адміністративної відповідальності у минулому, що демонструє схильність до протиправної поведінки, суд не знаходить підстав для призначення йому найбільш м'якого покарання у виді штрафу. Крім цього, обвинувачений офіційно не працевлаштований, і матеріали справи не містять даних про наявність у нього законних джерел доходу. Зазначене викликає обгрунтовані сумніви у можливості ОСОБА_3 сплатити штраф за власний рахунок. Виходячи з викладеного суд не вважає застосування цього заходу примусу ефективним і доцільним для досягнення визначеної у ч. 2 ст. 50 КК України мети покарання.
Водночас, беручи до уваги щире каяття обвинуваченого, відсутність обставин, які б обтяжували покарання і підвищували тяжкість скоєного у межах даної кримінально-правової кваліфікації, суд також не знаходить підстав для застосування найбільш суворого заходу примусу у виді обмеження волі і призначає покарання у виді пробаційного нагляду на мінімальний строк.
Відповідний захід примусу, що дозволяє забезпечити належний контроль поведінки ОСОБА_3 , суд вважає необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого і запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень.
За змістом ст. 59-1 КК України покарання у виді пробаційного нагляду полягає в обмеженні прав і свобод засудженого, визначених законом і встановлених вироком суду, із застосуванням наглядових та соціально-виховних заходів без ізоляції від суспільства.
Отже, покарання у виді пробаційного нагляду за змістом передбачає накладеня певних обов'язків на винного з визначенням строку, упродовж якого засуджений має їх виконувати.
Беручи до уваги обставини кримінального проступку і дані про особу обвинуваченого, суд вважає за необхідне накласти на нього обов'язки, передбачені пунктами 1-3 частини 2 статті 59-1 КК України.
На підставі ст. 174 КПК України суд скасовує арешт майна, який було накладено ухвалою слідчого судді від 14.03.2025 року.
Процесуальні витрати на залучення експертів для проведення у справі судово-технічної експертизи документів, № СЕ-19/121-25/7733-ДД від 31.03.2025 року суд на підставі ч. 2 ст. 124 КПК України стягує з ОСОБА_3 на користь держави.
Долю речових доказів належить вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено.
Запобіжний захід не обирався.
Керуючись ст. 368, ст. 374, ст. 382 КПК України, суд
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України, і призначити покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
На підставі ч.2 ст.59-1 КК України покласти на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , такі обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави 2 387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 70 копійок процесуальних витрат за проведення Харківським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром судової експертизи № СЕ-19/121-25/7733-ДД від 31.03.2025 року.
Арешт майна, накладений на речові докази ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 14.03.2025 року, скасувати.
Речові докази: посвідчення водія країни походження Грузія серії НОМЕР_2 , видане «13/10/2006» на ім'я « ОСОБА_4 », та компакт-диск DVD-R, на якому зафіксовано спілкування ОСОБА_3 з працівниками поліції і проведення процесуальної дії, зберігати у матеріалах кримінального провадження.
Строк покарання у виді пробаційного нагляду обчислювати з дня постановлення засудженого на облік уповноваженим органом з питань пробації.
Вирок може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Харкова протягом 30 діб з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття остаточного рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим, захиснику і прокурору.
Суддя ОСОБА_1