Справа№ 953/3059/25
н/п 1-кп/953/708/25
"20" червня 2025 р. м. Харків
Київський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого - судді ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі судових засідань у м. Харкові обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221130000398 від 10.03.2025, за обвинуваченням:
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, із середньою спеціальною освітою, розлученого, військовозобов'язаного, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого: 19.11.2024 вироком Дзержинського (нині Шевченківського) районного суду м. Харкова за ч. 1 ст. 309 КК України до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік,
у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України,
сторони кримінального провадження та інші учасники судового провадження:
прокурор - ОСОБА_3
обвинувачений - ОСОБА_2
секретар судового засідання - ОСОБА_4
1. Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
1.1. 09.03.2025, приблизно о 23 год. 00 хв. ОСОБА_2 , знаходячись неподалік будинку, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Мистецтв, 5, вирішив здійснити крадіжку майна з вказаного будинку. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_2 , зайшов до першого під'їзду зазначеного будинку, піднявся на технічний поверх та незаконно проник всередину технічного приміщення для обслуговування ліфта.
У подальшому, ОСОБА_2 , продовжуючи реалізовувати свій прямий злочинний умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного особистого збагачення, в умовах воєнного стану, введеного в дію Указом Президента України № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ (в подальшому неодноразово продовжений), усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки у вигляді заподіяння майнової шкоди потерпілому і бажаючи їх настання, розуміючи протиправність своїх злочинних дій, упевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає та вони є непомітними для оточуючих, незаконно проник всередину технічного приміщення для обслуговування ліфта та таємно викрав ліфтовий одношвидкісний електродвигун моделі «АС-52-6», потужністю 4,5 квт, 890 обертів за хвилину, належний КП «ЖИТЛОКОМСЕРВІС», вартістю, згідно висновку судово- товарознавчої експертизи № 3591 від 19.03.2025, - 3592,05 грн (три тисячі п'ятсот дев'яносто дві гривні 05 копійок).
Вказаний двигун ОСОБА_2 намагався винести із будинку по сходах, однак довести свій злочинний умисел до кінця не зміг з незалежних від нього причин, так як був помічений особами, які проживають в даному будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 .
Своїми злочинними діями ОСОБА_2 міг спричинити КП «ЖИТЛОКОМСЕРВІС» матеріальну шкоду на суму 3592,05 грн (три тисячі п'ятсот дев'яносто дві гривні 05 копійок).
2. Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.
2.1. Позиції сторони обвинувачення та захисту.
2.1.1. Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою винуватість у вчиненні зазначеного кримінального правопорушення визнав у повному обсязі та, не оспорюючи фактичних обставин, місця, часу та способу його вчинення, про яке зазначено в обвинувальному акті з приводу пред'явленого йому обвинувачення, вину визнав у повному обсязі, щиро розкаявся та просив призначити мінімальне покарання.
2.1.2. Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні зазначила, що під час судового розгляду достеменно встановлено, що інкриміноване протиправне діяння вчинене обвинуваченим, тому просила суд визнати ОСОБА_2 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому остаточно покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
2.1.3. На підставі ст. 325 КПК України, за погодженням із учасниками судового провадження, судовий розгляд проведений за відсутностіуповноваженого представника потерпілого КП «ЖИТЛОКОМСЕРВІС».
2.2. Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також вважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.
2.2.1. Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_2 визнав винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення за обставин, викладених в обвинувальному акті, беручи до уваги, що обвинувачений не оспорював фактичні обставини справи, правильно розуміє зміст цих обставин, сумніви щодо добровільності та істинності його позиції відсутні, вислухавши думки сторін кримінального провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, та розглянув кримінальне провадження у відповідності до ч. 3 ст. 349 КПК України.
Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.
2.2.2. За таких обставин суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_2 у вчиненні кримінальних правопорушень встановлена та доведена у повному обсязі, та кваліфікує його дії ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, як закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникненням у інше приміщення, в умовах воєнного стану.
3. Обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
3.1. Пом'якшуючі обставини - це встановлені судом різні відомості, що свідчать про менший ступінь небезпечності особи винного та вчиненого ним кримінального правопорушення й дають підстави для застосування до нього менш суворого покарання.
Відповідно до ст. 66 КК України до обставин, які пом'якшують покарання належать як зазначені, так і не зазначені в законі, але встановлені судом за конкретною справою об'єктивні та суб'єктивні чинники, що не є ознаками конкретного складу кримінального правопорушення і не впливають на його кваліфікацію, проте свідчать про занижений ступінь суспільної небезпеки вчиненого діяння і (або) особи винного і тим самим надають суду право для пом'якшення покарання.
3.1.1. Щире каяття - це певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти кримінальних правопорушень, і це об'єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю кримінального правопорушення або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.
За правовим висновком Верховного Суду, що викладений у постанові від 23.01.2024 у справі № 283/2169/19 (провадження № 51-5093км23) розкаяння передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінального правопорушення, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому кримінальному правопорушенні, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, що насамперед повинно виражатися в намаганні особи відшкодувати завдані кримінальним правопорушенням збитки, бажанні виправити наслідки вчиненого та готовність нести покарання. Щире каяття - це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні кримінального правопорушення повинен знайти своє відображення у матеріалах кримінального провадження.
Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення кримінального проступку. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею кримінального правопорушення (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення кримінального правопорушення, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи.
Крім того, системний аналіз кримінального закону свідчить про те, що щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу, як до внесення відомостей до ЄРДР (наприклад, при з'явленні із зізнанням), так і після їх внесення, на досудовому розслідуванні або під час розгляду справи у суді. Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом'якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття.
3.1.2. Під активним сприянням розкриттю кримінального правопорушення слід розуміти дії винної особи, спрямовані на те, щоб надати допомогу органам дізнання, досудового слідства і суду у встановленні істини у справі, з'ясуванні фактичних обставин, які мають істотне значення для розкриття кримінального правопорушення. Це може полягати, зокрема, у повідомленні про всі відомі епізоди й обставини вчинення кримінального правопорушення; викритті інших співучасників; визначенні ролі кожного з них у вчиненні кримінального правопорушення; повідомленні про їхнє місцезнаходження; поданні допомоги в їх затриманні; видачі знарядь і засобів вчинення кримінального правопорушення, майна, здобутого злочинним шляхом.
3.1.2. Тож, при встановленні обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_2 , суд враховує, що у судовому засіданні останній свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, визнав повністю, у вчиненому кається, засудив свою протиправну поведінку, протягом усього строку досудового розслідування також визнавав свою винуватість та активно сприяв розкриттю кримінального правопорушення, що виразилося у повній співпраці з органом досудового розслідування.
З огляду на обставини кримінального провадження та поведінку обвинуваченого ОСОБА_2 на стадії досудового розслідування, а також під час судового розгляду, суд визнає обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, згідно п. 1) ч. 1 ст. 66 КК України, - щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
3.3. Обставиною, яка обтяжувує покарання ОСОБА_2 , відповідно до ст. 67 КК України, суд визнає рецидив злочинів.
4. Мотиви призначення покарання.
4.1. Суд, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення.
За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання. Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.
4.2. Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченому, суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відповідно до ст. 12 КК України класифікуються, як тяжкий злочин, його вид, суспільну небезпечність та наслідки. Також, суд бере до уваги відомості про особу обвинуваченого, який має середню спеціальну освіту, розлучений, офіційно не працевлаштований, має зареєстроване та фактичне місце проживання, раніше судимий.
4.3. У судовому засіданні при дослідженні особистості обвинуваченого відповідно до положень ст. 50 КК України, підстав для призначення покарання в порядку, передбаченому статтею 69 КК України, не встановлено.
4.4. З урахуванням викладених вище обставин у кримінальному провадженні, суд вважає необхідним призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання за ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Також, обвинуваченим ОСОБА_2 не відбуте покарання, призначене вироком Дзержинського (нині Шевченківського) районного суду м. Харкова від 19.11.2024, яким останній засуджений за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 309 КК України, до покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КК України, якщо засуджений після постановлення вироку, але до повного відбуття покарання вчинив нове кримінальне правопорушення, суд до покарання, призначеного за новим вироком, повністю або частково приєднує невідбуту частину покарання за попереднім вироком.
Остаточне покарання за сукупністю вироків, крім випадків, коли воно визначається шляхом поглинення одного покарання іншим, призначеним у максимальному розмірі, має бути більшим від покарання, призначеного за нове кримінальне правопорушення, а також від невідбутої частини покарання за попереднім вироком.
Відповідно до п. а-1) ч. 1 ст. 72 КК України при складанні покарань за сукупністю кримінальних правопорушень та сукупністю вироків менш суворий вид покарання переводиться в більш суворий вид виходячи з такого їх співвідношення, що одному дню позбавлення волі відповідають два дні пробаційного нагляду.
Виходячи з положень п. а-1) ч. 1 ст. 72 КК України, невідбута частина призначеного ОСОБА_2 за вироком Дзержинського (нині Шевченківського) районного суду м. Харкова від 19.11.2024 покарання у виді пробаційного нагляду на строк 1 (один) рік відповідає 6 (шести) місяцям позбавлення волі.
Відтак, на підставі ч. 1 ст. 71 КК України, суд до призначеного за цим вироком покарання частково приєднує невідбуту частину призначеного ОСОБА_2 за вироком Дзержинського (нині Шевченківського) районного суду м. Харкова від 19.11.2024 покарання, перевівши при складанні покарань відповідно до вимог ст. 72 КК України менш суворий вид покарання у виді пробаційного нагляду у більш суворий - позбавлення волі, виходячи із співвідношення, що одному дню пробаційного нагляду відповідають два дні обмеження волі, і остаточно визначає ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
4.5. Таке покарання, на переконання суду, відповідає положенням статей 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України, мети покарання.
5. Підстави для задоволення цивільного позову або відмови у ньому, залишення його без розгляду.
5.1. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлений.
6. Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.
6.1. Речові докази.
Долю речових доказів суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.
6.3. Процесуальні витрати.
Процесуальні витрати, понесені на залучення експерта при проведенні судово-товарознавчої експертизи у сумі 2544 (дві тисячі п'ятсот сорок чотири) гривні 48 копійок, судово-трасологічної експертизи у сумі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 70 копійок, судово-дактилоскопічної експертизи у сумі 3979 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 50 копійок, судової молекулярно-генетичної експертизи у сумі 932 (дев'ятсот тридцять дві) гривні 42 копійки, -відповідно до положень ч. 2 ст. 124 КПК, слід стягнути з обвинуваченого на користь держави.
6.4. Заходи забезпечення кримінального провадження.
6.4.1. Запобіжний захід.
Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 28.03.2025 відносно обвинуваченого ОСОБА_2 застосований запобіжний захід у вигляді домашнього арешту за місцем постійного мешкання, із забороною у період доби з 22-00 год. до 06-00 год. наступної доби залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4 ч. 5 ст. 194 КПК України, який сплинув 26.05.2025.
Ураховуючи те, що під час підготовчого та судового розгляду кримінального провадження клопотань про застосування/продовження строку дії запобіжного заходу відносно обвинуваченого ОСОБА_2 від прокурора на розгляд суду не надходило, підстав, передбачених ст. 177 КПК України, суд не вбачає.
Керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 349, 368-370, 373, 374, 376, 394, 395 КПК України, суд -
ОСОБА_2 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15 ч. 4 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.
Відповідно до ч. 1 ст. 71, ст. 72 КК України, за сукупністю вироків, шляхом часткового приєднання до покарання, призначеного за цим вироком, невідбутої частини покарання за вироком Дзержинського (нині Шевченківського) районного суду м. Харкова від 19.11.2024, остаточно призначити обвинуваченому ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років 1 (один) місяць.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_2 обчислювати з моменту його фактичного затримання на виконання вироку.
Запобіжний захід ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили, - не застосовувати.
Процесуальні витрати, понесені на залучення експерта при проведенні судово-товарознавчої експертизи у сумі 2544 (дві тисячі п'ятсот сорок чотири) гривні 48 копійок, судово-трасологічної експертизи у сумі 2387 (дві тисячі триста вісімдесят сім) гривень 70 копійок, судово-дактилоскопічної експертизи у сумі 3979 (три тисячі дев'ятсот сімдесят дев'ять) гривень 50 копійок, судової молекулярно-генетичної експертизи у сумі 932 (дев'ятсот тридцять дві) гривні 42 копійки, -після набрання вироком законної сили стягнути з ОСОБА_2 на користь держави.
Речові докази: канцелярський ніж сірого кольору довжиною 15 см із пояснювальним написом на зворотній стороні «Димон»; викрутку із пласким кінцем, довжиною 20 см, рукоятка якого виготовлена із пластику помаранчевого кольору із пояснювальним написом: «1х65»; викрутку із пласким кінцем, довжиною 25 см, рукоятка якої виготовлена із поєднанням пластику та полімеру жовтого та чорного кольорів; викрутку із пласким кінцем, довжиною 25 см, рукоятка якої виготовлена із пластику тілесного кольору; ніж, загальною довжиною 25 см, довжина клинка 15 см, рукоятка виготовлена із пластику червоного кольору довжиною 10 см.; плоскогубці довжиною 23 см, рукоятка яких виготовлена із прорезинового матеріалу чорного кольору, - після набрання вироком законної сили знищити.
Речові докази: рюкзак блакитно - зеленого кольору ТМ «Demix» у середині якого наявна бирка із пояснювальним написом: «CUCG01»; тримач для батарейок із 4-ма батарейками ТМ «Duracell»; тачку для перевезення багажу сірого кольору, - після набрання вироком законної сили повернути володільцю майна ОСОБА_2 .
Речові докази: два навісні замки у металевому корпусі сірого кольору зі слідами пошкоджень у несправному стані; ліфтовий електродвигун у металевому корпусі зеленого кольору, орієнтовною вагою 100 кг, який перев'язаний автомобільним тросом жовтого кольору, - після набрання вироком законної сили повернути володільцю КП «ЖИТЛОКОМСЕРВІС».
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 13.03.2025 на майно, вилучене 10.03.2025 у ході проведення огляду місця події у приміщенні під'їзду № 2 за адресою: м. Харків, вул. Мистецтв, буд. 5, а саме: рюкзак блакитно - зеленого кольору ТМ «Demix» у середині якого наявна бирка із пояснювальним написом: «CUCG01»; канцелярський ніж сірого кольору довжиною 15 см із пояснювальним написом на зворотній стороні «Димон»; викрутка із пласким кінцем, довжиною 20 см, рукоятка якого виготовлена із пластику помаранчевого кольору із пояснювальним написом: «1х65»; викрутка із пласким кінцем, довжиною 25 см, рукоятка якої виготовлена із поєднанням пластику та полімеру жовтого та чорного кольорів; викрутка із пласким кінцем, довжиною 25 см, рукоятка якої виготовлена із пластику тілесного кольору; ніж, загальною довжиною 25 см, довжина клинка 15 см, рукоятка виготовлена із пластику червоного кольору довжиною 10 см.; плоскогубці довжиною 23 см, рукоятка яких виготовлена із прорезинового матеріалу чорного кольору; тримач для батарейок із 4-ма батарейками ТМ «Duracell»; два навісні замки у металевому корпусі сірого кольору зі слідами пошкоджень у несправному стані; тачка для перевезення багажу сірого кольору; ліфтовий електродвигун у металевому корпусі зеленого кольору, орієнтовною вагою 100 кг, який перев'язаний автомобільним тросом жовтого кольору.
Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду через Київський районний суд міста Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.
Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.
Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України.
Суддя - ОСОБА_1