17 липня 2006 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:
Головуючого, судді Панкова М.В. суддів Белинчук Т.Г. Ісаєва Г.А. при секретарі Іванові О.К. розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2про стягнення боргу, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 07 березня 2006 року,
встановила:
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення боргу, посилаючись на те, що відповідачка 05 березня 2001 року взяла у неї в борг 6000 доларів США, зобов'язавшись повернути взяту суму до 05 березня 2002 року. До зазначеного терміну відповідачка борг не повернула. Позивачка просила стягнути всю суму боргу.
Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя від 07 березня 2006 року позов задоволений. Суд стягнув з ОСОБА_2 в користь ОСОБА_1 30300 грн., а також судові витрати у справі.
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на його незаконність. Відповідачка вказує, що грошей у борг у ОСОБА_1 не брала, договір позики не підписувала, підпис від її імені на договорі виконаний не нею.
Заслухав суддю доповідача, вислухавши ОСОБА_2, її представника, представника ОСОБА_1, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що сторони 05 березня 2001 року уклали договір позики. Відповідачка ухиляється від повернення грошей. Суд, відповідно до вимог ст. 374 ЦК України (1963 року) стягнув з відповідачки на користь позивачки всю суму боргу - 30300 грн.
З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується, оскільки вони відповідають обставинам справи і вимогам закону.
Встановлено, що 05 березня 2001 року між сторонами у справі був укладений договір позики, на підтвердження якого позивачкою суду наданий справжній договір (а.с. 10), підписаний сторонами при отриманні грошей в сумі 6.000 доларів США.
Суд відповідно до вимог ст. 374 ГК України стягнув з відповідачки таку ж суму грошей - 6.000 доларів США, яка на момент винесення рішення по курсу Національного Банку України складала в національній грошовій одиниці 30.300 грн.
Доводи ОСОБА_2 про те, що вона насправді грошей у борг у ОСОБА_1 не брала, не засновані на законі, оскільки суперечать вимогам ст. 376 ч. 2 ГПК України.(1963 року)
Судом встановлено, що сторони у справі тривалий час були знайомі один з одним, в період укладення договору позики займалися комерційною діяльністю і ця обставина в
Справа № 22-3483/2006
Головуючий у першій інстанції Доповідач
Бєлоусов М.М. Ісаєв Г.А.
сукупності з фактичними обставинами справи і представленими доказами свідчить про те, що правовідносини по позиці грошей мали місце.
Крім того, судом проведена судово-почеркознавча експертиза, згідно висновків якої підпис в графі «позичальник» на договорі позики ймовірно виконана ОСОБА_2 (а.с.48,49).
Відповідачкою висновки експертизи не спростовані і доказів того, що підпис на договорі позики від імені позичальника виконаний не нею, не надано.
При таких обставинах суд ухвалив обґрунтоване рішення в частині стягнення боргу за договором позики.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Київського районного суду м. Сімферополя від 07 березня 2006 року залишити без зміни.
Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку у Верховний Суд України протягом двох місяців.
Судді: Панков М.В.
Белинчук Т.Г. Ісаєв Г.А.