11 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 607/1279/25 пров. № А/857/12444/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:
головуючого судді: Запотічного І.І.,
суддів: Довгої О.І., Шинкар Т.І.,
з участю секретаря судового засідання: Пославського Д.Б.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2025 року (головуючий суддя Холява О.І., ухвалене у м. Тернополі о 14:00) у справі № 607/1279/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,-
ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови №44 від 17 січня 2025 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП.
Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2025 року в задоволенні позову відмовлено повністю.
Не погодившись із вказаним рішенням, його оскаржив позивач- ОСОБА_1 , та з наведених в апеляційній скарзі підстав, покликаючись на те, що рішення є незаконним та необґрунтованим, ухваленим з порушенням норм матеріального і процесуального права, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2025 року у справі № 607/1279/25 та прийняти нове, яким позов задовольнити, скасувати постанову №44 від 17 січня 2025 року про накладення на нього адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000грн., а провадження у справі закрити.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги зокрема, зазначає, що своїми діями громадянин ОСОБА_1 нібито вчинив адмінправопорушення передбачене ч.З ст. 210-1 КУпАП. Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що з мотивувальної частини постанови не зрозуміло в чому суть адмінправопорушення, яке ставиться у провину ОСОБА_1 , чи те, що він не з'явився за повісткою яку не отримав та про яку не було відомо, чи порушив п.5 ч. 10 ст. 1 ЗУ «Про військовий обов'язок і військову службу». Дані доводи позивача, ні відповідачем ні судом спростовані не були. Зазначає, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за те,що він на визначену та повідомлену належним чином дату і час та місце прибуття до ТЦК та СП не з явився. Будь яких підтверджуючих документів, які б засвідчували поважність неприбуття у визначений строк (3 дні від дати приоуття, визначеній у повістці) не надав. Зазначає, що станом на день оформлення протоколу про адміністративне правопорушення та спірної постанови відповідач мав можливість перевірити дані позивача та пересвідчитись, у тому числі, що за даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів дані ОСОБА_1 оновлено. Тобто, ОСОБА_1 вже був на військовому обліку, як військовозобов'язаний, які саме відомості він мав уточнити сторона відповідача не надала. Наголошує, що він, ОСОБА_1 мав знати, що його викликають у ТЦК, однак свідомо не з'явився, при цьому обов'язок довести вказану обставину, в силу статті 77 КАС України лежить на відповідачу. Зазначає, що із матеріалів справи вбачається, що повістка, яка була направлена позивачу, повернулася в ТЦК. Тому, апелянт вважає, що відповідачем не доведено, що позивачу було відомо про необхідність з'явитися на виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадян у зазначеній у повістці місце та строк, і незважаючи на це в приміщення ТЦК він не з'явився, а відтак вважає, що відповідачем факт вчинення адміністративного правопорушення позивачем не доведений.
Сторони, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явилися, явки уповноважених представників не забезпечили, що відповідно до ч. 2 ст. 313 КАС України не перешкоджає розгляду справи без їхньої участі.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, апеляційний суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що згідно постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 Мороза Б. №44 від 17 січня 2025 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн.
Із змісту оскаржуваної постанови, вбачається 14 січня 2025 року громадянин ОСОБА_1 , близько 09 год. 00 хв. прибув до ІНФОРМАЦІЯ_2 що за адресою: АДРЕСА_1 , у зв'язку із тим, що у додатку Резерв+ при його оновленні було помічено повідомлення про порушення правил військового обліку. Під час звіряння військово-облікових даних встановлено, що громадянин ОСОБА_1 , перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також, його було повідомлено про те, що він перебуває в розшуку згідно бази даних «Інформаційний портал Національної поліції України» за скоєння ним правопорушення за ч.3 с.210-1 КУпАП через те, що у вказані терміни не прибув по повістці №18304/17, з датою явки 05.08.2024 о 09:00 та надісланої через Укрпошту. А також, ОСОБА_1 поважної причини в ТЦК та СП, де перебуває на обліку, вчасно не повідомив. Зважаючи на це, звернення щодо нього було передано до відповідного відділення поліції та його дані внесено у базу розшуку Тернопільського РУ поліції ГУНП в Тернопільській області. У зв'язку із вказаним ОСОБА_1 здійснив правопорушення в особливий період (особливий період в Україні діє з моменту оприлюднення Указу Президента України від 17 березня 2014 року №303/2014 «Про часткову мобілізацію» (набрав чинності з дня опублікування в газеті «Голос України» від 18 квітня 2014 року №49), який затверджений Законом України від 17.03.2014 р. №1126-VII та буде закінченим з прийняттям Президентом України відповідного рішення, щодо переведення всіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу), чим здійснив порушення вимог п.5 ч.10. ст.1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», підпункт 2 пункту 1 «Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів» (додаток 2 до «Порядку організації та ведення військового обліку призовників військовозобов'язаних та резервістів», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №1487 від 30 грудня 2022 року зі змінами). Своїми діями громадянин ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП.
ОСОБА_1 не погодившись з постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 №44 від 17 січня 2025 року, відтак звернувся в суд з даним позовом.
Приймаючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем притягнуто позивача до відповідальності за всебічного дослідження обставин справи, наявності доказів вчинення адміністративного правопорушення, а відтак підстав для задоволення позовних вимог немає.
Перевіряючи законність та обґрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до ч. 1 ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 213 КУпАП справи про адміністративні правопорушення розглядаються, зокрема, органами Національної поліції, органами державних інспекцій та іншими органами (посадовими особами), уповноваженими на те цим Кодексом.
Статтею 235 КУпАП передбачено, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію встановлена статтею 210-1 КУпАП.
За ч. 1 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно з ч. 3 наведеної статті вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Спеціальним законом, який визначає, зокрема обов'язки громадян щодо здійснення мобілізації в особливий період, є Закон України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (далі - Закон № 3543/зі змінами та доповненнями згідно із Законом України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» № 3633-IX від 11.04.2024).
За визначенням абзацу 5 ч. 1 ст. 1 Закону № 3543-XII особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України “Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 на території України введено воєнний стан з 24.02.2022, який триває і досі.
Законом України “Про затвердження Указу Президента України “Про загальну мобілізацію» від 03.03.2022 № 2105-IX затверджено Указ Президента України “Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 № 65/2022, яким оголошено проведення загальної мобілізації, яка триває і досі.
Відтак, з цієї дати діє воєнний стан, а тому порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності за ч.3 ст. 210-1 КУпАП.
Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 22 Закону № 3543 громадяни зобов'язані з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду.
Крім того, в абз. 7 ч. 3 ст. 22 Закону № 3543 та мобілізацію» зазначено, що у разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов'язаний з'явитися у зазначені у ній місце та строк.
Отже, у громадян України, у тому числі у військовозобов'язаних, яким є позивач, існує обов'язок з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці.
Разом з цим, в разі не виконання обов'язку громадян щодо прибуття до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах відповідальність настає відповідальність за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Порядок перевірки військово-облікових документів та вручення військовозобов'язаним повісток в особливий період регулюється “Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період», який затверджений постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 (далі - Порядок).
У п. 41 Порядку зазначено, що резервіста або військовозобов'язаного про виклик до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу чи відповідного підрозділу розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ є:
1) у разі вручення повістки - особистий підпис про отримання повістки, відеозапис вручення повістки або ознайомлення з її змістом, у тому числі відеозапис доведення акта відмови від отримання повістки, а також відеозапис відмови резервіста або військовозобов'язаного у спілкуванні з особою, уповноваженою вручати повістки;
2) у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку:
день отримання такого поштового відправлення особою, що підтверджується інформацією та/або документами від поштового оператора;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою територіальному центру комплектування та соціальної підтримки під час уточнення своїх облікових даних;
день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати поштове відправлення чи день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила територіальному центру комплектування та соціальної підтримки іншої адреси місця проживання.
Відтак, зазначеним Порядком врегульований порядок оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідно до вимог якого у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку, день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою місця проживання (за адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку) особи вважається днем отримання такого поштового відправлення (повістки).
Повістка є формою запрошення (сповіщення, повідомлення) особи про необхідність явки до територіального центру комплексування та соціальної підтримки.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку та регулюють відносини між ними, визначається Правилами надання послуг поштового зв'язку, який затвердженийпостановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270(далі Правила).
Відповідно до абз. 2 п. 16 Правил повістка або у випадках, передбачених законодавством, інший документ про виклик або оповіщення призовників, військовозобов'язаних та резервістів до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіональних органів СБУ, відповідних підрозділів розвідувальних органів може бути надіслана рекомендованим поштовим відправленням з описом вкладення та повідомленням про вручення з позначками Повістка ТЦК, Вручити особисто.
Абзацом 3 п. 101 Правил визначено, що у разі невручення рекомендованого листа з позначками Судова повістка, Повістка ТЦК або реєстрованого поштового відправлення з позначкою Адміністративна послуга такі відправлення разом з бланком повідомлення про вручення повертаються за зворотною адресою у порядку, визначеному впунктах 81,82,83,84,91,99цих Правил, із зазначенням причини невручення.
Згідно з абз. 2, 4 п. 82 Правил рекомендовані листи з позначкою Повістка ТЦК під час доставки за зазначеною адресою вручаються особисто адресату (одержувачу). У разі відсутності адресата (одержувача) за зазначеною на рекомендованому листі адресою працівник об'єкта поштового зв'язку інформує адресата (одержувача) за наявним номером телефону та/або вкладає до абонентської поштової скриньки повідомлення про надходження рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК.
Якщо протягом трьох робочих днів після інформування відділенням поштового зв'язку адресат (одержувач) не з'явився для одержання рекомендованого листа з позначкою Повістка ТЦК, працівник об'єкта поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за зазначеною адресою, яка засвідчується його підписом з проставленням відбитка поштового пристрою, порядок використання якого встановлюється призначеним оператором поштового зв'язку, і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає такий лист до відправника.
З копії повістки, яка наявна в матеріалах справи, вбачається, що позивач викликався до ІНФОРМАЦІЯ_1 на 09:00 год. 05.08.2024 для уточнення даних, вказану повістку направлено засобами поштового зв'язку 22.07.2024. Згідно довідки про причини повернення зазначено: «повертається» «адресат відсутній за вказаною адресою». Також на рекомендованому повідомленні відсутня відмітка « ПовісткаТЦК»
Як вбачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 4601500127382 у розділі «найменування адресата» зазначено « ОСОБА_3 поштова адреса АДРЕСА_2 ». У розділі «найменування відправника» вказано «сільська рада, АДРЕСА_3 ».
Отже, в даному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення № 4601500127382 не вказано по батькові адресата та з нього не вбачається, що відправником є саме ІНФОРМАЦІЯ_4 , оскільки вказано «Сільська Рада».
Як вже було зазначено, з довідки про причини повернення/досилання, вбачається, що вказане поштове відправлення повернулось неврученим до відправника з відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою».
Окрім того колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які підтверджують той факт, що позивачу у поштовому відправленні №4601500127382 направлялась саме повістка № 18304/17, оскільки «опис вкладення» відсутній, та як вже зазначалось вище, відсутня відмітка « ПовісткаТЦК».
Також слід зазначити, що в протоколі про адміністративне правопорушення від 14.01.2025, так само і в оскаржуваній постанові від 17.01.2025, не зазначено дату та спосіб належного підтвердження оповіщення військовозобов'язаного у разі надсилання повістки засобами поштового зв'язку. Зазначено лише дату та час коли позивач мав з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Інших доказів про виклик позивача на 05.08.2024 суду не надано, а відтак відповідачем не доведено те, що позивач був належно оповіщений про необхідність явки на 09:00 год. 05.08.2024 року.
Зважаючи на викладене, з досліджених судом доказів не встановлено умислу позивача на вчинення правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, зокрема неявки на виклик до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
Підсумовуючи вказане, надаючи правову оцінку аргументам сторін, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що оскільки відповідач не довів дотримання ним порядку притягнення особи до відповідальності за відсутністю в матеріалах справи доказів належного сповіщення про прибуття до ТЦК у визначений день та годину, а відтак відсутні правові підстави для визнання позивача таким, що скоїв адміністративне правопорушення, що має наслідком оскаржувану постанову № 44 від 17 січня2025 року скасувати як таку, що не відповідає вимогам КУпАП України, а справу про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП відносно ОСОБА_1 закрити.
Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись статтями 241, 243, 286, 308, 311, 317, 321, 325, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 лютого 2025 року у справі №607/1279/25 скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити.
Постанову про адміністративне правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністативні правопорушення № 44 від 17 січня 2025 року, винесену т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_5 якою на ОСОБА_1 накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000 грн. скасувати, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (код ЄДРОПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп згідно фіскального чеку № 39 від 20.01.2025 та за подання апеляційної скарги у розмірі 1211 грн (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп згідно чеку №6 від 20.03.2025.
Постанова набирає законної сили з дати її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя І. І. Запотічний
судді О. І. Довга
Т. І. Шинкар
Повне судове рішення складено 19.06.2025