19 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/6611/24 пров. № А/857/33726/24
Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Пліша М.А.,
суддів Іщук Л.П., Обрізка І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року (головуючий суддя Микитюк Р.В., м. Івано-Франківськ) по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправним та зобовґязання вчинити дії,-
ОСОБА_2 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 в якому просив:
визнати протиправними та скасувати рішення командира Військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні з військової служби, викладене у письмовій відповіді №7/2/52 від 01.08.2024;
зобов'язати командира військову частину НОМЕР_1 розглянути та прийняти нове рішення щодо звільнення ОСОБА_2 з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4, абз. 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» в редакції від 20.06.2024 за №3724 - ІХ за сімейними обставинами: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з інвалідністю II групи.
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року позов задоволено частково.
Визнано протиправними дії військової частини НОМЕР_1 в частині неналежного розгляду рапорту ОСОБА_2 про звільнення його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4, абз. 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з інвалідністю II групи.
Зобов'язано військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт ОСОБА_2 про звільнення його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4, абз. 10 пункту 3 частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з інвалідністю II групи, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у мотивувальній частині цього рішення.
У задоволенні решти позову - відмовлено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_1 оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.
В апеляційній скарзі зазначає, що командуванням військової частини НОМЕР_1 розглянуто рапорт від 31.07.2024 № 18026 (додаток до відзиву на позовну заяву) старшого солдата ОСОБА_3 про звільнення з військової служби у зв'язку з необхідністю здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю, а саме за його дружиною ОСОБА_4 , і листом від 01.08.2024 № 7/2152 надало відповідь позивачу.
Так, при вивченні документів, поданих позивачем до рапорту на звільнення з військової служби, встановлено, що згідно Довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААД № 055491 на ОСОБА_4 , ІІ групи інвалідності, в пункті «Висновок про умови та характер праці» відсутній висновок про те, що ОСОБА_4 потребує постійного/стороннього догляду.
При цьому, процедуру проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю (далі - особи, що звертаються для встановлення інвалідності) з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації визначено Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317 (далі - Положення № 1317).
Відповідно до пунктів 19, 24 Положення № 1317 комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акту огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою.
Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акту огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги (щомісячного довічного грошового утримання), що призначається замість пенсії, та разом з індивідуальною програмою реабілітації - органові, що здійснює загальнообов'язкове державне соціальне страхування, виписку з акту огляду комісії про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у наданні додаткових видів допомоги.
Копія індивідуальної програми реабілітації надсилається також лікувально- профілактичному закладові і органові праці та соціального захисту населення за місцем проживання особи з інвалідністю. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
З наведеного убачається, що лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько- експертна комісія формують медичний висновок, а медико-соціальні експертні комісії - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду).
Щодо повноважень ЛЛК і медико-соціальної експертної комісії на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, Суд зазначає таке.
Відповідно до пункту 3 Положення № 1317 медико-соціальна експертиза проводиться особам, що звертаються для встановлення інвалідності, за направленням лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я після проведення діагностичних, лікувальних і реабілітаційних заходів за наявності відомостей, що підтверджують стійке порушення функцій організму, обумовлених захворюваннями, наслідками травм чи вродженими вадами, які спричиняють обмеження життєдіяльності.
Медико-соціальна експертиза потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання проводиться після подання акта про нещасний випадок на виробництві, акта розслідування професійного захворювання за встановленими формами, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 №337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві» («Офіційний вісник України», 2019, №34, ст. 1217), висновку спеціалізованого медичного закладу (науково-дослідного інституту професійної патології чи його відділення) про професійний характер захворювання, направлення лікувально-профілактичного закладу охорони здоров'я або роботодавця чи профспілкового органу підприємства, на якому потерпілий одержав травму чи професійне захворювання, або територіального органу Пенсійного фонду України, суду чи прокуратури.
Згідно з пунктом 4 Положення № 1317 медико-соціальну експертизу проводять медико-соціальні експертні комісії, з яких утворюються в установленому порядку центри (бюро), що належать до закладів охорони здоров'я при Міністерстві охорони здоров'я Автономної Республіки Крим, управліннях охорони здоров'я обласних, Київської та Севастопольської міських держадміністрацій.
За приписами підпункту 1 пункту 11 Положення № 1317 міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або
допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов'язане ушкодження здоров'я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров'я, пов'язане з виконанням ними трудових обов'язків;
- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно- курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім'ї померлого;
- медичні показання на право одержання особами з інвалідністю автомобіля і протипоказання до керування ним.
У наведеному переліку прав та обов'язків медико-соціальної експертної комісії відсутнє поняття «постійного догляду», який може бути визначений для осіб, яким інвалідність не встановлена, а вказано лише право визначати необхідність стороннього нагляду, догляду.
Поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», адже перше вказує на те, ким надається догляд, а друге - коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження - постійно.
Водночас відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.04.2008 № 189 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров'я України від 01.06.2021 № 1066), при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров'я незалежно від форми власності, які мають ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики, утворюються ЛКК (пункт 1 розділу ІІІ).
За приписами пункту 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить: 1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку; 2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності; 3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження; 4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб'єкта господарювання, що були виявлені Фондом соціального страхування України за результатом перевірки обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб'єкта господарювання).
Пунктом 4 розділу IV Порядку передбачено, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: 1) форму рішення для встановлення причинно-наслідкового зв'язку захворювання з умовами праці, відповідно до вимог, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337 «Про затвердження Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві»; 2) висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-2/о «Висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі». Згідно з пунктами 3, 4 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров'я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі форми первинної облікової документації № 027/ о «Виписка із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров'я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 09.03.2021 №407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров'я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
Також повноваження ЛЛК визначені в наказі Міністерства охорони здоров'я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання». Так, у затвердженій вказаним наказом Інструкції мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров'я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (пункт 1). Висновок ЛКК надається особі, що звернулася із заявою, згідно з формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667, за підписами членів ЛКК, завіреними печаткою закладу охорони здоров'я, у структурі якого перебуває ЛКК (пункт 8).
Аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що вона визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то на переконання Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема: 1) висновок або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку; 2) висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 3) висновок про наявність когнітивних порушень у громадян похилого віку, унаслідок яких вони потребують надання соціального послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою №080-2/о), з рекомендаціями щодо отримання відповідних послуг; 4) висновок щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю I чи II групи внаслідок психічного розладу за формою бланка, затвердженою наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.07.2013 № 667.
Такі висновки надані Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 13.06.2024 по справі № 520/21316/23. Подібні висновки надані Верховним Судом в постановах Верховного Суду від 21.02.2024 у справі №120/1909/23, від 11.04.2024 по справі № 420/16689/23.
Також, Верховний Суд у пункті 63 постанови від 21.02.2024 по справі № 120/1909/23 дійшов висновку, що аналізуючи повноваження медико-соціальної експертної комісії, передбачені Положенням № 1317, є підстави для висновку, що така визначає потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі особам з інвалідністю, а також особам, яким визначена ступінь втрати професійної працездатності.
Крім того, звертає увагу на те, що згідно з частиною першою статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» медико-соціальна експертиза щодо осіб з інвалідністю проводиться медико-соціальними експертними комісіями.
Таким чином, щодо осіб з інвалідністю потреба у постійному догляді підтверджується довідкою до акта огляду медико-соціальної експертної комісії. Щодо осіб, які не відносяться до цих категорій, але які за станом здоров'я нездатні до самообслуговування і потребують постійно стороннього догляду, то згідно висновків Верховного Суду, такі повноваження віднесені до ЛКК закладу охорони здоров'я, які мають право приймати, зокрема, висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі (за формою № 080-4/о), крім осіб, яким встановлено групу інвалідності.
Отже, довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії ААД № 055491 на ОСОБА_4 , відповідно до якої встановлено їй ІІ групу інвалідності на строк до 01.07.2025, не містить такого висновку про потребу в постійному догляді, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для звільнення ОСОБА_2 з військової служби та правомірність повернення рапорту на доопрацювання.
Водночас, висновок районної ЛКК КНМП «Рогатинської центральної районної лікарні» від 17.06.2024 № 98/3 та Висновок про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від 17.06.2024 № 98/3 в розумінні частини першої статті 7 Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні», Положення № 1317.
На вказані норми матеріального права та практику Верховного Суду суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до неправильного вирішення спору.
Згідно п. 3 ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
Згідно ч.1 та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних міркувань.
Судом першої інстанції встановлено, що
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проходить військову службу по мобілізації до Збройних Сил України згідно Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 25.02.2022 №69/2022. 31.07.2024 позивач звернувся по команді із рапортом про звільнення його з військової служби відповідно до пункту 2 підпункту "г" частини 4 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу" у зв'язку з необхідністю здійснення постійного догляду за дружиною з інвалідністю II групи. Згідно висновку ЛКК №98/3 від 17.06.2024 його дружина - ОСОБА_4 потребує постійного стороннього догляду і допомоги у зв'язку із наявним захворюванням структурна епілепсія з частими генералізованими епінападами. Однак, за результатами розгляду рапорту позивача командиром військової частини НОМЕР_1 надано відповідь від 01.08.2024 №7/2/52 про відмову у звільненні ОСОБА_2 з військової служби на підставі пп. "г" п. 2 ч. 4, абз. 10 п. 3 ч. 12 ст. 26 ЗУ "Про військовий обов'язок та військову службу", мотивуючи тим, що в довідці МСЕК №055491 від 13.06.2024 в пункті "Висновок про умови та характер праці" відсутній висновок про те, що ОСОБА_4 потребує постійного/стороннього догляду. Вважає протиправним рішення командира військової частини НОМЕР_1 про відмову у звільненні позивача з військової служби та просить зазначене рішення скасувати, а також зобов'язати відповідача розглянути та прийняти нове рішення щодо звільнення позивача з військової служби за сімейними обставинами на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 ЗУ "Про військовий обов'язок і військову службу", в редакції від 20.06.2024 за №3724-IX, з урахуванням висновків суду, у зв'язку з необхідністю здійснення догляду за дружиною з інвалідністю II групи.
ОСОБА_2 призваний до лав Збройних Сил України за мобілізацією і проходить військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Позивач, 31.07.2024 звернувся з рапортом до командира взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , в якому просив звільнити його з військової служби за сімейними обставинами на підставі п.п. «г» п. 2 ч.4, абз. 10. п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу», так як має необхідність у здійсненні постійного догляду за його дружиною ОСОБА_4 . До вказаного рапорту позивачем долучено: копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_2 , копію паспорта та реєстраційного номера облікової картки платника податків ОСОБА_4 , копію довідки до акту огляду МСЕК серії ААД №055491 від 13.06.2024, копію довідки індивідуальної програми реабілітації інвалідів №1642 від 13.06.2024, висновок районної ЛКК №98/3 від 17.06.2024, висновок про наявність порушень №98/3 від 27.06.2024, довідку про склад сім'ї №45 від 10.04.2024, довідку про зареєстрованих в приміщенні осіб №189 від 19.06.2024, акт обстеження матеріально-побутових умов №23 від 18.06.2024, копія рішення про відмову у наданні пенсії №09265007327 від 01.07.2024, копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 від 25.01.2024 (а.с.27).
Листом від 01.08.2024 №7/2/52 за підписом командира військової частини НОМЕР_1 повідомлено позивача про відсутність підстав для звільнення і рапорт повертається на доопрацювання, виходячи з того, що із довідки МСЕК серії ААД № 055491 вбачається, що гр. ОСОБА_4 не потребує постійного догляду.
Постановляючи рішення суд першої інстанції виходив з того, що підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені ст.26 Закону №2232-XII, а згідно ч.4 цієї статті наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п. 2).
У зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, у подальшому Указами Президента України воєнний стан продовжувався та на момент розгляду адміністративної справи строк дії воєнного стану в Україні триває.
Відповідно до пп. «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону №2232-ХІІ військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби під час воєнного стану через сімейні обставини або з інших поважних причин, перелік яких визначається частиною дванадцятою цієї статті (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу);
Абзацом 11 п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону №2232-XII зазначено, що під час дії воєнного стану військовослужбовці звільняються з військової служби через сімейні обставини або з інших поважних причин на таких підставах: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Згідно з ч. 7 ст. 26 Закону №2232-XII звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008 затверджено Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України (далі - Положення №1153/2008).
Відповідно до п. 6, 7 Положення №1153/2008 початок і закінчення проходження військової служби, строки військової служби, а також граничний вік перебування на ній визначено Законом України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Військова служба закінчується в разі звільнення військовослужбовця з військової служби в запас або у відставку, загибелі (смерті), визнання судом безвісно відсутнім або оголошення померлим.
Згідно з п.12 Положення №1153/2008 встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.
Право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі - командири (начальники) органів військового управління, з'єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі - військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
Продовження дії контрактів із військовослужбовцями, які звільняються, у випадках, визначених законодавством, затвердження військовослужбовців на посади за мобілізаційним планом, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, призупинення військової служби або звільнення з військової служби осіб, які проходять строкову військову службу, оформлюється письмовими наказами по стройовій частині. Також наказами по стройовій частині в особливий період оформлюється продовження військової служби та дії контракту понад встановлені строки до термінів, визначених частиною дев'ятою статті 23 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Порядок підготовки та видання наказів з питань проходження військової служби встановлюється Міністерством оборони України.
Звільнення військовослужбовців із військової служби під час дії особливого періоду регламентовано п.225 цього Положення. Так, пп.2 п.225 Положення №1153/2008 передбачено, що звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації - протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану - до оголошення демобілізації) - на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п'ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу":
- у військових званнях до майстер-сержанта (майстер-старшини) включно за всіма підставами - командирами бригад (полків, кораблів 1 рангу) і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них;
- у військових званнях до підполковника (капітана 2 рангу) включно за всіма підставами - командирами корпусів та командувачами військ оперативних командувань і посадовими особами, які відповідно до Дисциплінарного статуту Збройних Сил України прирівняні до них.
Стосовно порядку звільнення, то п.233 Положення №1153/2008 встановлено, що військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються:
- підстави звільнення з військової служби;
- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин (абз.3 п.241 Положення №1153/2008).
Згідно з п.242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання.
Пунктами 12.1, 12.11 розділу XII Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України №170 від 10.04.2009, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19.05.2009 за №438/16454, передбачено, що звільнення військовослужбовців з військової служби (крім військовослужбовців строкової військової служби) здійснюється посадовими особами, визначеними пунктом 225 Положення.
До керівників органів військового управління Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту, які в особливий період мають право звільнення військовослужбовців з військової служби, належать посадові особи, які під час особливого періоду мають право призначення на посади осіб офіцерського складу.
Перелік документів, що подаються з Поданням до звільнення військовослужбовця з військової служби, зазначено у додатку 19 до Інструкції.
Відповідно до п.14.10 розділу XIV цієї Інструкції звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції зазначає, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, звільняються з військової служби під час воєнного стану на підставах, визначених п.2 ч. 4, абз. 11 п. 3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII через сімейні обставини, за умови, що такі військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу, як необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
При цьому колегія суддів вважає за необхідне вказати, що постановляючи рішення суд першої інстанції помилково вказав, як підставу для звільнення , абз. 10 п. 3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII, який передбачає підставу для звільнення під час воєнного стану, військовослужбовців-жінок, які перебувають у відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а також якщо дитина потребує домашнього догляду тривалістю, визначеною в медичному висновку, але не більш як до досягнення нею шестирічного віку.
Крім того, суд першої інстанції, надавав оцінку підстав для звільнення під час воєнного стану, як то «здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю групи або за особою, яка за висновком МСЕК або ЛКК закладу охорони здоров'я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд». При цьому суд вказав, що «Ті військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. При цьому, законодавець визначив альтернативно документи, які підтверджують необхідність здійснення постійного догляду за особою: або висновок МСЕК або ЛКК.
Однак, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати, що п. 3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII взагалі не передбачає такої підстави для звільнення з військової служби під час воєнного стану.
Колегія суддів зазначає, що абз. 11 п. 3 ч.12 ст.26 Закону №2232-XII не визначає, яким саме документом необхідно підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи та який орган повинен видавати такий документ.
Згідно наявних у справі доказів вбачається, що ОСОБА_4 є дружиною позивача, та являється інвалідом ІІ групи з дитинства(а.с.18).
З висновку лікарської комісії щодо необхідності постійного стороннього догляду за інвалідом I чи II групи у зв'язку із наявним захворюванням - структурна епілепсія з частими генералізованими епіднападами №98/3 від 17.06.2024 КНМП «Рогатинська центральна районна лікарня» вбачається, що ОСОБА_4 потребує постійно стороннього догляду(а.с.19,20).
Крім того, необхідність постійно догляду ОСОБА_4 підтверджено і Актом обстеження матеріально-побутових умов.
Відмовляючи позивачу у звільненні з військової служби, відповідач належним чином не надав оцінку вказаним документам, доданим до його рапорту, відтак, колегія суддів вважає, що зазначені відповідачем у листі від 01.08.2024 підстави відмови у звільненні ОСОБА_2 з військової служби стосовно неналежного підтвердження необхідності постійного догляду за дружиною є неправомірними, тому необхідно зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повторно розглянути рапорт позивача про звільнення його з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4, абз. 11 п. 2 ч. 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», як військовослужбовця, який проходить військову службу за призовом під час мобілізації під час воєнного стану, за сімейними обставинами, а саме: необхідність здійснювати постійний догляд за дружиною (чоловіком) з числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вважає, що рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній його частині, бо висновки суду в цій частині не відповідають матеріалам справи, судом порушено норми матеріального та процесуального права, а в решті рішення суд - залишити без змін.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1, 2 ч. 1 ст. 315, ст. 317, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -
апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - задовольнити частково, рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 листопада 2024 року у справі №300/6611/24 в мотивувальній його частині - змінити.
У решті рішення суду - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя М. А. Пліш
судді Л. П. Іщук
І. М. Обрізко