18 червня 2025 рокуЛьвівСправа № 300/8365/24 пров. № А/857/9439/25
Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Іщук Л.П.,
суддів Обрізка І.М., Пліша М.А.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Львові апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року (головуючий суддя Боршовський Т.І., м. Івано-Франківськ) у справі № 300/8365/24 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Державне підприємство "Інфоресурс" про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства освіти і науки України, у якому просить визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України, пов'язані із вжиттям організаційних заходів щодо забезпечення функціонування ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти № 243077 від 02.09.2024 відображалися відомості про порушення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , послідовності навчання; зобов'язати Міністерство освіти і науки України внести зміни до ЄДЕБО, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у колонці "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття світи не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" " вказати "Так, не порушує".
Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року позов задоволено.
Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, вважає, що судом першої інстанції неправильно застосовані норми матеріального права, а також не досліджено обставини, що мають значення для справи.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що для здобуття освіти на рівні вищому, ніж раніше здобутий, та збереження послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 закону України «Про освіту», відрахована із навчального закладу особа має продовжити навчання на основі раніше здобутої сукупності знань, умінь, навичок, інших компетентностей на відповідному рівні вищої освіти, тобто, поновитися на навчання у визначений законодавством спосіб, а не повторно вступити для здобуття того самого ступеню вищої освіти. Зазначає, що згідно з інформацією, яка міститься в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, здобувач освіти ОСОБА_1 09.99.2022 був зарахований на навчання до Західноукраїнського національного університету за освітньо-професійним напрямом «магістр», відрахований 28.12.2023, отже позивач здобуває освіту в непослідовному порядку, а тому у довідці, сформованій на підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, у відповідному полі зазначено «Ні, порушує». Звертає увагу, що на Міністерство освіти і науки України покладено організаційні та контролюючі функції ведення ЄДЕБО, а на державне підприємство "Інфоресурс" - технічні функції, відтак відповідач і третя особа у спірних правовідносинах не виконували та не можуть виконувати жодних владних управлінських функцій відносно позивача.
Просить скасувати рішення суду та прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову.
Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні), апеляційний суд відповідно до вимог пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України розглядає справу в порядку письмового провадження.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, виходить з наступного.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 здобув: базову середню освіту, що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_1 від 19.06.2014 (Івано-Франківська спеціалізована школа І-ІІІ степенів № 11 Івано-Франківської міської ради); повну загальну середню освіту, що підтверджується атестатом про повну загальну середню освіту НОМЕР_2 від 30.06.2016 (Івано-Франківський коледж Львівського національного аграрного університету); вищу освіту за освітньо-кваліфікаційним рівнем “Молодший спеціаліста», що підтверджується диплом молодшого спеціаліста НОМЕР_3 від 31.01.2018 (Івано-Франківський коледж Львівського національного аграрного університету); вищу освіту за рівнем Бакалавр», спеціальність - Менеджмент», що підтверджується дипломом бакалавра В20 від 30.06.2020 (Івано-Франківський навчально-науковий інститут менеджменту Тернопільського національного економічного університету).
Вказані обставини підтверджуються довідкою з ЄДЕБО від 02.09.2024 за № 243077 та копіями вказаних вище дипломів про освіту молодшого спеціаліста НОМЕР_3 від 31.01.2018 та бакалавра В20 від 30.06.2020 (а.с. 29-30, 32).
Згідно витягів з наказу Західноукраїнського національного університету № 628 від 09.09.2022, № 1751-ст від 28.12.2023 ОСОБА_1 зарахований студентом 1 курсу (денна форма навчання), ступінь вищої освіти “Магістр», спеціальність - Автомобільний транспорт; ОСОБА_1 виконав освітню програму підготовки магістра (галузь знань 27, спеціальність - 274 “Автомобільний транспорт»), однак не пройшов атестацію здобувача освіти, та відрахований із числа студентів з правом її проходження протягом наступних трьох років (а.с. 30-31).
Згідно витягу з наказу № 977-ст від 30.08.2024, довідки № 145 від 02.09.2024 ОСОБА_1 зарахований на навчання до Івано-Франківського навчально-наукового інституту менеджменту Західноукраїнського національного університету за освітнім рівнем “Магістр» за спеціальністю 073 “Менеджмент», форма навчання - денна, початок навчання 01.09.2024, завершення навчання - 31.12.2025.
На ім'я ОСОБА_1 сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 02.09.2024 року за № 243077, у рядку якої: “На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» зазначено “Ні, порушує».
Позивач звертався до відповідача із запитом на інформацію від 30.09.2024 року, в якому просив внести зміни в ЄДЕБО, змінивши, позначку про порушення послідовності в освіті з “Ні, порушує» на “Так, не порушує» (а.с. 35-36).
Також такого ж змісту запитом позивач звертався до ДП “Інфорерсурс», запит від 30.09.2024 (а.с. 33-34).
ДП “Інфоресурс», покликаючись на частину третю статті 22 Закону України “Про доступ до публічної інформації», переслало запит позивача від 30.09.2024 до Міністерства освіти і науки України (а.с. 39).
Листом від 02.102024 року № 3/6920-24 “Про розгляд звернення» відповідач повідомив позивача, що повторне зарахування на здобуття вищої освіти за тим ж самим рівнем вищої освіти означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. Згідно інформації ЄДЕБО ОСОБА_1 09.09.2022 зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Західноукраїнського національного університету, відрахований 28.12.2023. 30.08.2024 позивач повторно зарахований на навчання за освітнім рівнем магістра до Івано-Франківського навчально-наукового інституту менеджменту Західноукраїнського національного університету. У термінах визначення послідовності здобуття освіти згідно з положеннями Закону України “Про вищу освіту» це свідчить про здобуття освіти в непослідовному порядку. Таким чином, позивач здобуває освіти в непослідовному порядку, і саме тому в довідці, сформованій на підставі даних ЄДЕБО, у відповідному полі вказано: “Ні, порушує». Питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності (а.с. 47).
11.10.2024 позивач подав скаргу до ДП “Інфорерсурс», в якій просив внести зміни до ЄДЕБО, де в рядку “На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» поставити запис “Так, не порушує» (а.с. 41-43).
Також 11.10.2024 позивач направив звернення до Івано-Франківського навчально-наукового інституту менеджменту Західноукраїнського національного університету, в якому також просив внести зміни до ЄДЕБО, де в рядку “На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» поставити запис “Так, не порушує» (а.с4341-53).
Івано-Франківський навчально-науковий інститут менеджменту Західноукраїнський національний університет листом від 15.10.2024 № 440 повідомив позивача про те, що немає осіб, уповноважених на роботу з ЄДЕБО, а тому не може виконати його прохання (а.с. 46).
Листом від 16.10.2024 № 01-13/3493 ДП “Інфорерсурс» скерувало скаргу ОСОБА_1 від 11.10.2024, посилаючись на статтю 7 Закону України “Про звернення громадян», до Міністерства освіти і науки України (а.с. 46).
Міністерство освіти і науки України відповіло листом від 21.10.2024 № 3/7742-24 на скаргу позивача від 11.10.2024, вказавши ті ж доводи, що й в попередньому листі від 02.102024 року № 3/6920-24 (а.с. 47).
Також представник позивача подала запити в порядку Закону України “Про адвокатуру та адвокатську діяльність» від 07.10.2024 № 24/43 та 24/44, до ДП “Інфоресурс» та Міністерства освіти і науки України з проханням про внесення змін до ЄДЕБО, де в полі щодо послідовності здобуття освіти, вказати: “Так, не порушує» (а.с. 48-50).
Вказані запити розглянуто Міністерством освіти і науки України, що підтверджується листом від 10.10.2024 за № 3/7293-24 та від 17.10.2024 за № 3/7557, аналогічних за змістом до тих, що надані безпосередньо ОСОБА_1 (а.с.51-54).
Не погоджуючись з відмовою у внесенні змін до відомостей, що містяться в ЄДЕБО, стосовно послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України “Про освіту», позивач звернувся до суду з даним позовом.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не завершив навчання за освітнім рівнем “Магістр» за освітньою програмою: “Автомобільний транспорт», оскільки не пройшов відповідну атестацію, відрахований із навчання та відповідно не отримав диплом за вказаною спеціальністю та освітнім рівнем. Суд першої інстанції зазначив, що вступ для здобуття вищої освіти за таким самим рівнем вищої освіти за спеціальністю 073 “Менеджмент», за наявності раніше здобутої вищої освіти початкового та першого рівнів, які є нижчими за рівнем, від того, що позивач здобуває, не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту».
Суд прийшов до висновку, що дії Міністерства освіти і науки України щодо внесення до ЄДЕБО відомостей про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України “Про вищу освіту», є протиправними та такими, що вчинені не на підставі та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Надаючи правову оцінку обставинам справи у взаємозв'язку з нормами законодавства, що регулюють спірні правовідносини, в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду виходить з наступного.
Враховуючи вимоги частини 2 статті 19 Конституції України та частини 2 статті 2 КАС України, законодавцем визначено критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені у практиці європейських країн.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст.53 Конституції України кожен має право на освіту. Повна загальна середня освіта є обов'язковою. Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів встановлює та визначає Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (надалі - Закон №3543).
Статтею 23 Закону №3543-XII передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Відповідно до п.1 ч.3 цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (надалі - Порядок № 560).
Додаток 5 до Порядку №560 містить перелік документів, що подаються військовозобов'язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», відповідно до якого, документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров'я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.
Форма довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО затверджена у Додатку 9 до Порядку № 560.
Аналізуючи наведені норми, слід дійти висновку, що право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній ч.2 ст.10 Закону України “Про освіту». При цьому, документом, що підтверджує право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній ч.2 ст.10 Закону України “Про освіту», є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
З матеріалів справи вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 сформовано довідку про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти від 02.09.2024 № 243077, у рядку якої: “На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту» зазначено “Ні, порушує».
Отже, вирішенню підлягає питання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною 2 статті 10 Закону України «Про освіту», у контексті застосування пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII, а відтак, коректність відображення інформації при формуванні довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регламентовані приписами Закону України Про освіту (надалі - Закон № 2145-VIII).
Частиною 2 статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Відповідно до приписів ст.17 Закону № 2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти.
Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом, а саме законом України «Про вищу освіту».
За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.
Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності.
Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Пунктом 23 частини 1 статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України «Про вищу освіту» (далі Закон №1556-VII).
Згідно ч.2 ст.5 Закону № №1556-VII, здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов'язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.
Ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти або освітнього ступеня молодшого бакалавра, фахового молодшого бакалавра, освітньо-кваліфікаційного рівня молодшого спеціаліста за відповідною спеціальністю і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми, обсяг якої у випадку, якщо ступінь магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування здобувається на основі повної загальної середньої освіти, становить 300-360 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня магістра медичного, фармацевтичного або ветеринарного спрямування на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст.6 Закону №1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до приписів ст. 7 Закону № 1556-VII документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Аналізуючи наведені норми, слід дійти висновку, що особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти коли завершила етап освіти, успішно виконала освітню програму, пройшла атестацію та отримала документ про вищу освіту відповідного рівня.
Відтак, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що має підтверджуватись відповідним документом про освіту.
Судом першої інстанції встановлено, що згідно витягу з наказу Західноукраїнського національного університету № 1751-ст від 28.12.2023 ОСОБА_1 виконав освітню програму підготовки магістра (галузь знань НОМЕР_4 , спеціальність - 274 “Автомобільний транспорт»), однак не пройшов атестацію здобувача освіти, та відрахований із числа студентів з правом її проходження протягом наступних трьох років.
Диплом магістра позивач не отримав.
Згідно довідки № 145 від 02.09.2024 та витягу з наказу № 977-ст від 30.08.2024 ОСОБА_1 зарахований на навчання до Івано-Франківського навчально-наукового інституту менеджменту Західноукраїнського національного університету за освітнім рівнем “Магістр» за спеціальністю 073 “Менеджмент», початок навчання 01.09.2024, завершення навчання - 31.12.2025.
Наведені обставини свідчать про те, що позивач не завершив навчання за освітнім рівнем “Магістр» за освітньою програмою: “Автомобільний транспорт», оскільки не пройшов відповідну атестацію, відрахований із навчання та відповідно не отримав диплома за вказаною спеціальністю та освітнім рівнем.
Таким чином, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вказані факти не можуть свідчити про здобуття позивачем відповідного рівня освіти у зв'язку із незавершеністю процесу здобуття освіти.
На факт незавершеності здобуття позивачем вищої освіти за другим рівнем - магістр, вказують також відомості з ЄДЕБО, згідно із якими до цієї бази включено такі документи про освіту ОСОБА_1 :
свідоцтво про базову середню освіту НОМЕР_1 від 19.06.2014 (Івано-Франківська спеціалізована школа І-ІІІ степенів № 11 Івано-Франківської міської ради);
атестат про повну загальну середню освіту НОМЕР_2 від 30.06.2016 (Івано-Франківський коледж Львівського національного аграрного університету);
диплом молодшого спеціаліста НОМЕР_3 від 31.01.2018 (Івано-Франківський коледж Львівського національного аграрного університету);
диплом бакалавра В20 від 30.06.2020 (Івано-Франківський навчально-науковий інститут менеджменту Тернопільського національного економічного університету) у довідці від 02.09.2024 за № 243077.
Наведене скаржником не спростовується.
Отже, враховуючи, що позивач не завершив навчання за другим освітнім рівнем вищої освіти - магістра, за спеціальністю 274 “Автомобільний транспорт», колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що вступ для здобуття вищої освіти за таким самим рівнем вищої освіти за спеціальністю 073 “Менеджмент», за наявності раніше здобутої вищої освіти початкового та першого рівнів, які є нижчими за рівнем, від того, що позивач здобуває, не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту».
Доводи апелянта про те, що повторне зарахування позивача означатиме, що він знову формуватиме такі ж знання, уміння, навички та загальні компетентності, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту, якого у позивача немає.
Щодо доводів скаржника про те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності, то колегія суддів зазначає, що статтею 74 Закону №2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (надалі - Електронна база).
Електронна база містить такі складові: Реєстр суб'єктів освітньої діяльності, Реєстр здобувачів освіти, Реєстр документів про освіту, Реєстр сертифікатів зовнішнього незалежного оцінювання, Реєстр студентських (учнівських) квитків, Реєстр педагогічних, науково-педагогічних працівників, Реєстр сертифікатів педагогічних працівників (далі - публічні електронні реєстри у сфері освіти).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України “Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», “Про захист персональних даних», “Про авторське право і суміжні права» та “Про публічні електронні реєстри».
Суб'єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до п.1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08.06.2018 року №620 (далі - Положення №620), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України “Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення №620 передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство “Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення №620. Так, розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Колегія суддів погоджується з судом першої інстанції, що саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти - Державне підприємство “ІНФОРЕСУРС» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про наявність чи відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної ч.2 ст.10 Закону України “Про освіту» щодо позивача.
Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позову.
Апеляційний суд при прийнятті даного рішення також застосовує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в п. 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії», заява №303-A, п. 29).
Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційну скаргу Міністерства освіти і науки України залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 06 лютого 2025 року у справі № 300/8365/24 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків встановлених ч.5 ст.328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Л. П. Іщук
судді І. М. Обрізко
М. А. Пліш