Справа № 756/3705/25
Провадження № 3/756/1825/25
02 квітня 2025 року місто Київ
Оболонський районний суд міста Києва в складі:
судді Пономаренка А. А.,
за участі:
секретаря судового засідання Філіпова М. В.,
особи, яка притягається до
адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,
розглянувши в відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 5 Оболонського районного суду міста Києва адміністративну справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1 ,
16.03.2025 о 17:10 год. ОСОБА_1 , знаходячись за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_1 , учинив домашнє насильство в сім'ї психологічного та фізичного характеру стосовно своєї співмешканки ОСОБА_2 , зокрема називав образливими словами, застосовував фізичну силу, унаслідок чого спричинив шкоди психологічному здоров'ю потерпілій.
Отже, ОСОБА_1 учинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства психологічного характеру.
До вказаних висновків суд дійшов з наступних підстав.
У судовому засіданні ОСОБА_1 частково визнав свою винуватість у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 173-2 КУпАП, просив суворо не карати, запевнив суд, що зробив для себе належних висновків. Між тим, уважав, що не скривдив свою доньку ОСОБА_3 , бо сварку спровокувала колишня дружина ОСОБА_2 , а матеріали справи не містять у своїй достатніх доказів того, що ним було здійснено сімейне насилля відносно доньки.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Суд, заслухавши пояснення ОСОБА_1 та дослідивши письмові матеріали справи, вважає, що винуватість останнього у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, знайшла своє повне підтвердження у суді, а саме: відомостями, які вказані в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 626577 від 16.03.2025, письмовими поясненнями ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , відеозаписом.
Отже, суд уважає, що дії ОСОБА_1 за ознаками ч. 1 ст. 173-2 КУпАП кваліфіковані правильно, оскільки він вчинив насильство у сім'ї, а саме: дії психологічного та фізичного характеру, внаслідок чого було завдано шкода психічному здоров'ю потерпілій.
При накладенні стягнення суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, ступінь його вини та майновий стан: ОСОБА_1 не працює, не є особою з інвалідністю.
В якості обставин, що згідно зі ст. 34 КУпАП України, пом'якшують відповідальність правопорушника, суд визнає повне визнання вини.
Обставин, що згідно зі ст. 35 КУпАП обтяжують відповідальність за адміністративне правопорушення, судом не встановлено.
Крім того, відповідно до положення ст. 39-1 КУпАП, у разі вчинення домашнього насильства чи насильства за ознакою статі суд під час вирішення питання про накладення стягнення за адміністративне правопорушення має право одночасно вирішити питання про направлення особи, яка вчинила домашнє насильство чи насильство за ознакою статі, на проходження програми для таких осіб, передбаченої Законом України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» чи Законом України «Про забезпечення рівних прав та можливостей жінок і чоловіків».
Згідно ч. 6 ст. 28 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», кривдника може бути направлено судом на проходження програми для кривдників на строк від трьох місяців до одного року у випадках, передбачених законодавством.
Між тим, вирішуючи питання щодо направлення ОСОБА_1 на проходження програми для кривдників слід урахувати особу правопорушника, обставини та наслідки учинення адміністративного правопорушення, зокрема, що вказана подія у сім'ї трапилась вперше, ОСОБА_1 зрозумів помилковість свого поступку та зазначив, що сварка була обопільна, а отже суд в цьому випадку не вбачає підстав для застосування у відношенні ОСОБА_1 додатково стягнення у виді проходження програми для кривдників.
Ураховуючи характер вчиненого правопорушення, особу та майновий стан правопорушника, суд вважає, що ОСОБА_1 , слід призначити адміністративне стягнення у виді штрафу, передбаченого санкцією ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, що є достатньою мірою відповідальності з метою його виховання, а також запобігання вчиненню нових правопорушень.
На підставі ст. 40-1 КУпАП з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 605 грн 60 коп.
Щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, суд виходить з наступного.
Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 626567 від 16.03.2025, 16.03.2025 о 17:10 год. ОСОБА_1 , перебуваючи за місцем свого мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , учинив домашнє насильство в сім'ї психологічного характеру стосовно своєї доньки ОСОБА_3 , під час якого кричав, ображав, тягав за волосся, унаслідок чого могла бути завдана шкода психологічному здоров'ю потерпілій.
Дії ОСОБА_1 особою, яка має право складати протокол про адміністративне правопорушення, кваліфіковано за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а саме вчинення домашнього насильства психологічного характеру, що учинене стосовно малолітньої особи.
Розглядаючи справи про адміністративні правопорушення, суд відповідно до положень ст. 1 КУпАП здійснює охорону прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушення, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, які використовуються при нагляді за виконанням правил, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, нормі стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.
Адміністративним порушенням відповідно до ч. 2 ст. 173-2 КУпАП є вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, що учинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Так, до протоколу надано письмові пояснення ОСОБА_4 в яких наведено, що останній став свідком того, як ОСОБА_1 учинив сімейне насилля в сім'ї психологічного характеру. Між тим, в письмових пояснень ОСОБА_4 відсутні відомості потерпілої особи, стосовно якої ОСОБА_1 учинив сімейне насилля.
Слід зауважити, в матеріалах судового провадження відсутні письмові пояснення інших осіб, які могли бути свідками подій, що мали місце 16.03.2025, зокрема і малолітньої потерпілої ОСОБА_3 , відповідно до яких, можна встановити обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення, а особою, яка вповноважена на складання адміністративного протоколу, до матеріалів справи надані письмові пояснення ОСОБА_4 , ОСОБА_2 .
При цьому, суд відкидає письмові пояснення ОСОБА_2 не є оригіналом, написаним власноруч ОСОБА_2 , а лише скан-копією, яка не засвідчена належним чином, а отже такі письмові пояснення слід уважати недопустимими.
Крім того, суд звертає увагу, що відповідно до положень 252 КУпАП, ураховуючи аналогію закону, які наведені в кримінально-процесуальному законодавстві (висновок наведений в рішеннях Європейського Суду з прав людини - справа «Швидка проти України» від 30.10.2014, «Надточій проти України», заява № 7460/03, рішення від 15.05.2008, в яких ЄСПЛ зазначав, що КУпАП має карний кримінально-правовий характер), ст. 87 КПК України, ст. 226 КПК України допит малолітньої або неповнолітньої особи проводиться у присутності законного представника, педагога або психолога, а за необхідності - лікаря.
При дослідженні матеріалів справи у судовому засіданні встановлено, що уповноваженою особою на складання протоколу про адміністративне правопорушення не було долучено письмові пояснення малолітньої потерпілої ОСОБА_3 відповідно до наведених вимог, а отже, судом критично сприймаються надані письмові пояснення ОСОБА_4 .
Суд звісно урахував, що до матеріалів справи було долучено цифровий носій інформації - DVD-R диск на якому містяться два файли формату «MOV» із відеозаписом.
Надаючи оцінку наданому доказу (відеозапис) суд ураховує, що використання бодікамер передбачено ст. 40 Закону України «Про національну поліцію» та Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.12.2018 №1026.
Так, згідно п. 4 розділу ІІ наказу № 1026 під час здійснення повноважень поліцейськими портативний відеореєстратор закріплюється на його форменому одязі на грудях (ближче до плечового суглоба) так, щоб не створювати перешкод діям поліцейського. У випадках, пов'язаних з необхідністю якісної фіксації подій, поліцейські можуть тримати портативний відеореєстратор у руках. Дозволяється закріплення портативного відеореєстратора на екіпіруванні (шоломі) або зброї, якщо їх конструкцією передбачені відповідні кріплення.
Включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов'язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов'язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.
Між тим, в протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 626567 від 16.03.2025 не вказані номер бодікамер, які використовувались уповноваженими особами під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також взагалі відсутні будь-які відомості про те, що було здійснено фіксацію події, а отже долучені будь-які відеозаписи, а лише міститься посилання «адмінматеріали».
При цьому, на відеозаписі відсутній звук (аудіо) відповідно до якого суд позбавлений надати оцінку тому, чи було особу, на яку складено протокол про адміністративне правопорушення, попереджена про здійснення фото-відеофіксації на бодікамери співробітниками поліції, а також відсутні відомості про дату та час початку запису, кінець запису, уповноваженої особи, яка здійснювала відеозапис, ID реєстратора, у тому числі відомості щодо номеру бодікамери, на які було здійснено відефіксацію. Одночасно з цим, суд уважає, що особа, яка здійснювала відеофіксацію, в порушення п. 4 розділу ІІ наказу № 1026 не закріпила пристрій на форменому одязі, на рівні грудей (ближче до плечового суглоба), а навпаки, приховувала здійснення відео фіксації, що свідчить грубе порушення особою, уповноваженою на складання протоколу про адміністративне правопорушення порядку фіксації подій, а отже наданий відеозапис слід уважати недопустимим.
Отже, у матеріалах справи, окрім письмових пояснень ОСОБА_4 , відсутні інші належні, допустимі, достовірні та достатні докази того, які надають можливість встановити суду, що ОСОБА_1 учинив сімейне насильство в сім'ї психологічного характеру, що учинено у відношенні малолітньої особи.
Взагалі, слід урахувати, що у матеріалах судового провадження відсутні інші відео, фотознімки, пояснення свідків, або інших очевидців події, згідно з якими, суд має можливість встановити обставини складання протоколу про адміністративне правопорушення.
Одночасно з цим, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення, за відсутності інших об'єктивних доказів на підтвердження факту вчинення правопорушення, не може слугувати доказом винуватості у вчиненні адміністративного правопорушення, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеної в постанові від 10.07.2020 року ( справа №420/647/10 ).
Крім того, суд позбавлений можливості самостійно здійснювати збирання доказів на доведення винуватості особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бо такому випадку буде позбавлений статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції по захист прав людини і основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини у справах «Лучанінова проти України» від 09.06.2011 заява № 16347/02).
Наведене доводить, що надані суду матеріали не містить ознак того, що ОСОБА_1 учинив сімейне насилля психологічного характеру, відносно малолітньої донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Такі матеріали, на думку суду, не є достатніми для того, аби суд зробив висновок про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення - учинення сімейного насилля стосовно малолітньої особи.
У силу приписів ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачяться на її користь. Тож, на думку суду, матеріали адміністративної справи не містять доказів, з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 173-2 КУпАП, а отже і доводили винуватість поза розумним сумнівом, оскільки під час судового розгляду не було доведено факту, що діями ОСОБА_1 могла бути чи була завдана шкода психологічному здоров'ю малолітній потерпілій.
Згідно зі ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Ураховуючи викладене, на думку суду, підстави для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП відсутні, а справа про притягнення до адміністративної відповідальності підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись статтями 27, 34-36, 173-2, 221, 284, 285, 289, 294 КУпАП, суд
ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та призначити стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 340 (триста сорок) грн 00 коп. (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Оболон.р-н/21081100, код отримувача (код за ЄРДПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку: UA978999980314010542000026006, код класифікації доходів бюджету: 21081100, найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції).
Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір на користь держави (отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код отримувача (код за ЄРДПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), номер рахунку (IBAN): UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106, найменування коду класифікації доходів бюджету: судовий збір (Державна судова адміністрація України, 050) у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн 60 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений ОСОБА_1 не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 КУпАП, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Провадження в справі на підставі протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 626567 від 16.03.2025 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 173-2 КУпАП - закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного суду в десятиденний строк з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Оболонський районний суд міста Києва.
Суддя А. А. Пономаренко