18.06.25 363/2354/25
18 червня 2025 року м. Вишгород
Вишгородський районний суд Київської області у складі
головуючого судді Олійник С.В.,
секретаря Онопрієнка І.О.,
розглянувши адміністративну справу в порядку спрощеного провадження за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,
встановив:
Позивач звернувся із позовом про скасування постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення №271 від 05.03.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 25500 грн, як незаконну. Посилається на те, що він відмовився від проходження негайно медичного огляду військово-лікарською комісією з тих причин, що перебуває на обліку в іншому ТЦК, він не отримував виклик від ТЦК, направлення на ВЛК та через відсутність у нього при собі медичних документів, медичної справи з історією хвороб для складання об'єктивного висновку про придатність чи не придатність до військової служби. Просив скасувати оскаржувану постанову та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, здійснити розподіл судових витрат.
03.06.2025 до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, відповідно до якого заявлений позов необґрунтований , просить відмовити в позові, посилається, що 28.02.2025 до ІНФОРМАЦІЯ_3 прибув ОСОБА_1 , який є військовозобов'язаним, отримав направлення на медичний огляд для встановлення придатності для проходження військової служби, відмовився від проходження військово-лікарської комісії. За вказаним порушенням складено протокол про адміністративне правопорушення. ОСОБА_1 ,належним чином повідомлений про дату та час розгляду справи, на розгляд справи про адміністративне правопорушення не з'явився, про причини неявки не повідомив. За наслідками розгляду справи стосовно ОСОБА_1 винесена постанова за порушення вимог ч. 1, 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки не пройшов військово-лікарську комісію та з 24.02.2022 жодного разу не прибував до ТЦК та СП за місцем свого знаходження, його було внесено в інформаційну систему «РОЗШУК», як порушника законодавства про мобілізацію. Наведені позивачем підстави відмови від проходження ВЛК не ґрунтуються на вимогах закону, тому не можуть бути підставою для відмови від проходження ВЛК. Позивач не мав відстрочки від мобілізації або бронювання. Твердження позивача про те, що проходити ВЛК він має за місцем обліку спростовуються нормами абз. 12 п. 9 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою КМ України від 23.02.2022 №154, відповідно до кого ТЦК та СП здійснюють заходи зокрема за призову громадян на військову службу незалежно від їх місця перебування на військовому обліку. (а.с. 46-49)
05.06.2025 до суду надійшла відповідь на відзив від представника позивача, позовну заяву підтримав з мотивів, наведених у позові, вказує, що відповідачем не було спростовано доводи, на які посилається сторона позивача у своєму позові як на підставу для скасування оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, просив позов задовольнити, скасувати постанову про притягнення до адміністративної відповідальності, провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити. (а.с. 62-66)
11.06.2025 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача, підтримав доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, ОСОБА_1 порушив правила військового обліку, відмовився від проходження ВЛК, а тому постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є законною і у задоволенні позову просив відмовити. (a.с. 81)
Позивач ОСОБА_1 та представник позивача Маншиліна К.О. до суду не з'явилися, представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи без участі позивача та представника позивача. (a.с. 41,77, 87)
Представник відповідача за довіреністю Зарицький С.М. до суду не з'явився, про дату та час судового розгляду повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив.
Дослідивши матеріали справи та позицію сторін у їх сукупності, суд приходить до наступного.
Відповідно до направлення ІНФОРМАЦІЯ_3 від 28.02.2025 №2/8/2855, ОСОБА_1 направляється для встановлення придатності до проходження військової служби за станом здоров'я у зв'язку із призовом на військову службу під час мобілізації в особливий період. (a.с. 55)
28.02.2025 відносно ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення №271, відповідно до якого 28.02.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 о 12 год. 30 хв. громадянин ОСОБА_1 , будучи військовозобов'язаним відмовився від проходження військово-лікарської комісії для визначення ступеня придатності для військової служби в особливий період, через що вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. У протоколі ОСОБА_1 залишив власний підпис, ознайомлений з протоколом та про час і місце розгляду справи 05.03.2025 року о 10.годині, в графі пояснень зазначив, що зобов'язується пройти ВЛК за місцем військового обліку, ознайомлений із правовими наслідками відмови від проходження ВЛК. (а.с. 53)
05.03.2025 начальник ІНФОРМАЦІЯ_2 розглянув вказаний протокол та виніс постанову постанови в справі про адміністративне правопорушення №271 від 05.03.2025 про накладення адміністративного стягнення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП у виді штрафу в сумі 25500 грн. Згідно вказаної постанови ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 28.02.2025 близько о 12 години 30 хвилин у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_1 будучи військовозобов'язаним, під час дії особливого періоду, отримавши направлення відмовився від проходження військово-лікарської комісії для визначення придатності до військової служби, чим порушив ч. 1 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». (а.с. 21-22)
Згідно витягу (військово-облікового документу) з додатку Резерв+ ОСОБА_1 , останній є військовозобов'язаним, має відстрочку у зв'язку із бронюванням до 16.04.2026, обліковується за ІНФОРМАЦІЯ_4 , відповідно до постанови ВЛК від 14.05.2025 є придатним до військової служби, дані військовозобов'язаного уточнено вчасно. (a.с. 70)
Порядок та підстави притягнення до адміністративної відповідальності регулюються КУпАП (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 210-1 КУпАП України адміністративна відповідальність настає за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.
Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП України передбачено відповідальність за вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (ст. ст. 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Зі змісту оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог абзацу 4 частини 1 статті 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Згідно абзацу 4 ч. 1 ст. 22 Закону №3543-XII громадяни зобов'язані, зокрема, проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров'я Служби безпеки
України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Стаття 280 КУПАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
Відповідно до статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судом встановлено, що на підтвердження факту вчинення адміністративного правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУПАП, позивачем надано протокол про адміністративне правопорушення, направлення для проходження ВЛК на ім'я ОСОБА_1 та постанову про адміністративне правопорушення №271.
У протоколі про адміністративне правопорушення та постанові №271 зазначено, що ОСОБА_1 о 12:30 год. 28.02.2025 в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_3 відмовився від проходження ВЛК, роз'яснено його права; повідомлено про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення; вказано, що ОСОБА_1 зобов'язується самостійно пройти ВЛК за місцем військового обліку; зауважень та клопотань позивач не заявляв. Суд вважає протокол належним і допустимим доказом.
Щодо доводів позивача про те, що він не отримував виклик від ТЦК і направлення на ВЛК, суд зазначає наступне.
Особливості проходження медичного обстеження військовозобов'язаними резервістами під час мобілізації, на особливий період визначаються Міністерством оборони
України спільно з Міністерством охорони здоров'я України.
Відповідно до пункту 3 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, громадяни, які добровільно вступають на військову службу або призиваються, проходять обов'язковий медичний огляд у порядку, що затверджується Міністерством оборони України за погодженням із центральним органом виконавчої влади в галузі охорони здоров'я.
Пунктом 3.1 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402 визначено, що медичний огляд військовозобов'язаних проводиться за рішенням керівників ТЦК та СП ВЛК ТЦК та СП на збірних пунктах районних (міських) ТЦК та СП або за місцем провадження медичної практики у закладах охорони здоров'я комунальної або державної форми власності лікарями, які включаються до складу ВЛК ТЦК та СП.
Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період.
Відповідно до абзацу третього пункту 69 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період визначено, що громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), на медичний огляд не направляються.
На медичний огляд громадяни, які уточнили свої облікові дані, викликаються повісткою.
За приписами пункту 74 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період, резервістам та військовозобов'язаним, які підлягають призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, за рішенням керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки видається направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11. При цьому особам віком до 45 років видається направлення щодо визначення їх придатності до проходження військової служби у десантно-штурмових військах, силах спеціальних операцій, морській піхоті.
Направлення реєструється в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 та видається резервісту та військовозобов'язаному під особистий підпис.
Під час вручення направлення резервістам та військовозобов'язаним під особистий підпис доводяться вимоги законодавства щодо відповідальності громадян за ухилення від військової служби під час мобілізації, у тому числі за ухилення від проходження медичного огляду за направленням районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, та строк завершення медичного огляду.
З наведеного вбачається, що процедурі проходження позивачем медичного огляду передує формування повістки про виклик для проходження відповідного огляду, видача керівником районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки направлення на військово-лікарську комісію для проходження медичного огляду за формою згідно з додатком 11 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560 та реєстрація відповідного направлення в журналі реєстрації направлень на військово-лікарську комісію за формою згідно з додатком 12 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації на особливий період від 16.05.2024 №560.
Наявні у матеріалах справи докази свідчать, що 28.02.2025 після доставлення позивача до ТЦК було складено та вручено останньому направлення на ВЛК, що підтверджується копією такого направлення.
Слід зазначити, що законодавством не передбачено законних підстав для військовозобов'язаних щодо відмови від проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби. Наявні у матеріалах справи докази, свідчать про послідовну та чітку відмову позивача від проходження медичного огляду ВЛК за направленням територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Вказані обставини свідчать про дотримання відповідачем процедури виклику та направлення позивача на ВЛК.
Щодо посилання позивача на відсутність у ВЛК медичної справи з історією хвороб для складання об'єктивного висновку про придатність чи не придатність до військової служби, суд зазначає, що відсутність медичних документів або їх не врахування під час ВЛК - це підстава для оскарження результатів ВЛК, а не підстава для відмови від ВЛК та свідомого порушення законодавства про мобілізацію.
Крім того, позивач не був позбавлений можливості зібрати всі необхідні медичні документи та прибути до ТЦК та СП для проходження ВЛК до 05 березня 2025 року та надати письмові пояснення. Із витягу Резерв + проходження позивачем ВЛК 15.05.2025, тобто вже після розгляду справи про адміністративне правопорушення та винесення відносно позивача постанови про притягнення до адміністративної відповідальності.
Під час розгляду цієї справи судом не встановлено порушень процедури, які б могли вплинути на кінцевий результат розгляду відповідачем питання про притягнення позивача до адміністративної відповідальності.
Оцінюючи наведені сторонами доводи, суд виходить з того, що всі конкретні, доречні та важливі доводи позивача, наведені в позовній заяві, були перевірені та проаналізовані судом, та їм було надано належну правову оцінку.
Право на вмотивованість судового рішення є складовою права на справедливий суд, гарантованого ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого у Конвенції, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», параграфи 29 - 30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
У рішенні «Петриченко проти України» (параграф 13) Європейський суд з прав людини вказував на те, що національні суди не надали достатнього обґрунтування своїх рішень, та не розглянули відповідні доводи заявника, навіть коли ці доводи були конкретними, доречними та важливими.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи позивача у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду.
З огляду на вищенаведене, суд приходить до висновку про правомірність прийняття 05.03.2025 постанови про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за фактом того, що він відмовився від проходження медичного огляду згідно ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Таким чином, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову за необґрунтованістю.
У зв'язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ч. 3 ст. 243, 286 КАС України, суд
вирішив:
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення - відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Суддя С.В.Олійник