Справа № 286/371/25
09 червня 2025 року м. Овруч
Овруцький районний суд Житомирської області в складі:
головуючого судді Гришковець А. Л. ,
із секретарем Павленко Л. В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором , -
Позивач звернувся до суду і просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4332979 від 26.01.2024 в сумі 136 872 грн. 55 коп., з них: 14 999 грн. 99 коп. заборгованості за основним боргом, 91 497 грн. 56 коп. заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором та 30 375 грн. заборгованості за процентами нарахованими ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за 81 день, судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп., а також витрати на правничу допомогу в сумі 10 000 грн., мотивуючи тим, що 26.01.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір №4332979 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Відповідно до п. 1.2. сума кредиту складає 15 000 грн.. Згідно п. 1.3. договору строк кредиту становить 360 днів: з 26.01.2024 по 20.01.2025. Періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів. На підставі погоджених умов, викладених в п. 2.1. договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладення договору. Відповідно до зазначених умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 15000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА".
Згідно з п.3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2,5 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору.
Пунктом 1.4.2. передбачено знижену процентну ставку, яка становить 2,5 % в день та застосовується на наступних умовах. Якщо клієнт до встановленого строку, зазначеного в п. 1.4.2. договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандартну процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати буде перераховано за зниженою процентною ставкою. У випадку невиконання клієнтом умов для отримання індивідуальної знижки від товариства, користування кредитом для клієнта здійснюється за стандартною процентною ставкою на звичайних (стандартних) умовах, що передбачені цим договором та доступні для інших клієнтів, які не мають окремих індивідуальних знижок стандартної процентної ставки. При цьому, клієнт розуміє та погоджується, що застосування зниженої процентної ставки є виключно його правом отримання індивідуальної знижки лише як учасника Програми лояльності та лише за умови виконання ним вимог для її застосування, передбачених цим договором. Клієнт погоджується, повністю розуміє та поінформований, що у разі невикористання клієнтом права на отримання знижки (невиконання умов для отримання знижки) застосовується стандартна процентна ставка, при цьому застосування стандартної процентної ставки без знижки, не є зміною процентної ставки, порядку її обчислення та порядку сплати у бік погіршення для клієнта, оскільки надання кредиту за цим договором здійснюється саме на умовах стандартної процентної ставки.
За даними поденного розрахунку заборгованості за договором № 4332979 від 26.01.2024 у період з 26.01.2024 по 25.10.2024 включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 102747 грн. 56 коп..
Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов'язань перед первісним кредитором, 25.10.2024 ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 25/10/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» набуло право грошової вимоги до відповідача.
Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст Україна», відповідно до укладеного договору факторингу, перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.
Рішенням №251124/1 єдиного учасника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 було змінено найменування з ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
За умовами п. 6.4. договору первісним кредитором було нараховано штрафні санкції в розмірі 7500 грн.. Однак, враховуючи норми чинного законодавства, позивач вважає такими, що не підлягають стягненню з відповідача штрафні санкції за договором. Відповідач має заборгованість перед позивачем у вищевказаній сумі.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження факту надання адвокатом правничої допомоги у зв'язку із розглядом цієї справи, разом із позовною заявою до суду надаються наступні документи: копія договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року, укладеного між ОСОБА_2 та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»; заявка на виконання доручення до договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024; рахунок на оплату до договору про надання правової (правничої) допомоги №10/12-2024 від 10 грудня 2024 та копія Акту прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) до договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року. Таким чином, очікувані витрати позивача на правову допомогу становлять 10 000 грн..
Відповідачем надано відзив на позовну заяву, в якому останній просить відмовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що переглянувши докази, наявні в матеріалах справи, можна дійти висновку, що відомості про те, що відповідач пройшов ідентифікацію та верифікацію особи (заповнив анкету клієнта із зазначенням прізвища, ім'я, по батькові, даних паспорту, коду, місця проживання, місця реєстрації, зазначив реквізити карти для отримання кредиту) підтвердив номер мобільного телефону, ознайомився з умовами надання кредиту, умовами кредитного договору, правилами надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту, здійснив акцептування кредитного договору, шляхом надсилання електронного повідомлення, підписаного електронним підписом одноразовим ідентифікатором та підписав договір одноразовим ідентифікатором, належними, допустимими, достатніми доказами не доведено. Саме тільки зазначення в кредитному договорі персональних даних відповідача факту укладення кредитного договору саме ОСОБА_1 не підтверджує.
Крім цього, за інформацією наданою АТ КБ «Приват Банк», щодо належності відповідачу платіжної картки та виписки з неї, на яку первісним кредитором було перераховано кредитні кошти, вбачається, що картка не була емітована ним. А тому позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, як укладення так і надання ТОВ «Лінеура Україна» коштів в сумі 15 000 грн. відповідачу.
Також, позивачем не долучено належного розрахунку в частині стягнення заборгованості за нарахованими відсотками з моменту відступлення права вимоги, тобто не доведено правомірності підстав нарахування відсотків після відступлення права вимоги, що позбавляє суд можливості перевірити правильність здійсненого позивачем розрахунку боргу по відсотках.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу вказав, що обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, ціну позову, наявні підстави для зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 4000 грн. 00 коп..
Представником позивача надано відповідь на відзив, в якому остання просить позовні вимоги задовольнити. При цьому вказує, що відповідачем на підтвердження укладення кредитного договору було здійснено оплати на рахунок кредитора, що підтверджується розрахунком заборгованості.
Також, відповідач, оформлюючи кредитний договір заходить на Веб-сайт ТОВ «Лінеура Україна» https:/credit7.ua, в тому числі через Мобільний додаток «Credit7», реєструється та створює електронний кабінет, в якому йому надходить текст кредитного договору та де він має змогу ознайомитись з Правилами, Паспортом споживчого кредиту, інформацією, передбаченою ч. 2 ст. 12 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», ліцензією, фінансовим звітом тощо.
Таким чином, відповідач має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач, а тому жодних сумнівів в тому, що 26.01.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеура Україна» було досягнуто згоди щодо всіх суттєвих вимог та укладено електронний договір № 4332979 про надання коштів на умовах споживчого кредиту не виникає.
Переказ коштів, виданих в рамках кредитного договору здійснено шляхом перерахування на банківську картку № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто в заяві на отримання кредиту, підтверджується копією довідки платіжного провайдера.
За даними поденного розрахунку заборгованості за договором № 4332979 від 26.01.2024 у період з 26.01.2024 по 25.10.2024 включно первісним кредитором було нараховано проценти за користування грошовими коштами загальною сумою 102 747 грн. 56 грн..
У зазначений період відповідачем здійснено оплати на рахунок первісного кредитора, спрямовані на оплату тіла кредиту розмірі 0,01 грн. та оплату процентів за користування грошовими коштами у сумі 11 250,00 грн.. Детальний розрахунок заборгованості та оплат, здійснених відповідачем, зазначений в розрахунку заборгованості за договором про надання коштів на умовах споживчого кредиту, що є невід'ємним додатком до цієї позовної заяви.
Станом на дату укладання договору факторингу від 25.10.2024 №25/10/2024, строк дії договору № 4332979 від 26.01.2024 не закінчився, а тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у період з 26.10.2024 по 14.01.2025 (81 календарний день) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 30375 грн. (розрахунок заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітла» додається): 14999,99 грн * 2,5% = 375 грн*81 календарних дні = 30375 грн..
У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. договору № 4332979 від 26.01.2024, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 121 872,56 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 91497,56 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст Капітал» у сумі 30375 грн.).
Нараховані відсотки не носять штрафний характер, а є процентами за користування кредитом, що нараховані в межах строку кредиту - процентами за правомірне користування чужими грошовими коштами, розмір яких визначається договором.
Сторони в судове засідання не з'явилися. Позивач в своїй позовній заяві просить справу слухати у її відсутність. Відповідач надав заяву, в якій також просить справу слухати у його відсутність. Щодо задоволення позову заперечує, з підстав, наведених у відзиві.
Суд, врахувавши позиції сторін, наведені в їх письмових заявах, та перевіривши в судовому засіданні письмові докази, вважає, що позов слід задовольнити з наступних підстав.
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.
Частиною 1 ст. 626 ЦК України закріплено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
В абзаці 2 ч.2 ст. 639 ЦК України визначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
У силу положень ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом та не випливає із суті кредитного договору.
Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
У статті 3 Закону «Про електронну комерцію» законодавець закріпив, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно положень ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
В ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» законодавець, в свою чергу, закріпив, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.
Відповідно до п.п.15,16 ч.1 ст.1 Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги» електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов'язуються і використовуються ним як підпис; електронні дані - будь-яка інформація в електронній формі.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору, що встановлено п.6 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію».
Аналіз вказаних правових норм дає підстави вважати, що електронний підпис - це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.
Вказане узгоджується з правовим висновком Верховного Суду у постанові від 07.10.2020 по справі №127/33824/19.
Відповідно до ч. 3 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.
Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У відповідності до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу також врегульовані законодавством. Зокрема, відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом; розмір і порядок одержання процентів установлюються договором; якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. Такі ж правила щодо сплати процентів застосовуються до кредитних відносин у силу ч. 2 ст. 1054 ЦК України та до відносин із комерційного кредиту - в силу ч. 2 ст. 1057 цього Кодексу.
Наслідки прострочення грошового зобов'язання, коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх, також врегульовані законодавством. У цьому разі відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Проценти відповідно до ст. 1048 ЦК України сплачуються не за сам лише факт отримання позичальником кредиту, а за "користування кредитом" (тобто за можливість позичальника за плату правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу).
Надання кредиту наділяє позичальника благом, яке полягає в тому, що позичальник, одержавши від кредитора грошові кошти, не повинен повертати їх негайно, а отримує можливість правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу (строку кредитування, у межах якого сторони можуть встановити періоди повернення частини суми кредиту), а кредитор, відповідно, за загальним правилом не вправі вимагати повернення боргу протягом відповідного строку (право кредитора достроково вимагати повернення всієї суми кредиту передбачає частина друга статті 1050 ЦК України). Саме за це благо - можливість правомірно не повертати кредитору борг протягом певного часу - позичальник сплачує кредитору плату, якою є проценти за договором кредиту відповідно до статті 1048 ЦК України.
Уклавши кредитний договір, сторони мають легітимні очікування щодо належного його виконання. Зокрема, позичальник розраховує, що протягом певного часу він може правомірно "користуватися кредитом", натомість кредитор розраховує, що він отримає плату (проценти за "користування кредитом") за надану позичальнику можливість не повертати всю суму кредиту одразу.
Разом з цим зі спливом строку кредитування чи пред'явленням кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту кредит позичальнику не надається, позичальник не може правомірно не повертати кошти, а тому кредитор вправі вимагати повернення кредиту разом із процентами, нарахованими відповідно до встановлених у договорі термінів погашення періодичних платежів на час спливу строку кредитування чи пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту у межах цього строку. Тобто позичальник у цьому разі не отримує від кредитора відповідне благо на період після закінчення строку кредитування чи після пред'явлення кредитором вимоги про дострокове погашення кредиту, а тому й не повинен сплачувати за нього нові проценти відповідно до статті 1048 ЦК України.
Очікування кредитодавця, що позичальник повинен сплачувати проценти за "користування кредитом" поза межами строку, на який надається такий кредит (тобто поза межами існування для позичальника можливості правомірно не сплачувати кредитору борг), виходять за межі взаємних прав та обов'язків сторін, що виникають на підставі кредитного договору, а отже, такі очікування не можуть вважатись легітимними.
Зазначене благо виникає у позичальника саме внаслідок укладення кредитного договору. Невиконання зобов'язання з повернення кредиту не може бути підставою для отримання позичальником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу, а отже - і для виникнення зобов'язання зі сплати процентів відповідно до статті 1048 ЦК України.
За таких обставин надання кредитодавцю можливості нарахування процентів відповідно до статті 1048 ЦК України поза межами строку кредитування чи після пред'явлення вимоги про дострокове погашення кредиту вочевидь порушить баланс інтересів сторін - на позичальника буде покладений обов'язок, який при цьому не кореспондує жодному праву кредитодавця.
Вказаного правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 05.04.2023 у справі №910/4518/16.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
Таким чином, у ЦК України встановлена можливість замінити кредитора у зобов'язанні шляхом відступлення права вимоги новому кредитору, вчинивши відповідний правочин у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким відступається.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 (провадження № 12-1гс21, пункт 38) навела такі ознаки, що притаманні договору відступлення права вимоги: 1) предметом договору є відступлення права вимоги виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) зобов'язання, у якому відступлене право вимоги, може бути як грошовим, так і не грошовим (передача товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним, а може бути безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, у якому виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Відповідно до ст. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції.
Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом встановлено, що 26.01.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , тобто відповідачем, було укладено договір №4332979 про надання коштів на умовах споживчого кредиту (а. с. 15-24).
Відповідно до п. 1.1 вказаного договору, укладання цього договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якої забезпечується клієнту через веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет, в порядку передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаному при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету.
На умовах, встановлених договором, товариство зобов'язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Сума кредиту складає 15 000 грн., що передбачено п. 1.2. договору. За взаємною згодою сторін сума кредиту може бути збільшена, про що сторонами укладається додатковий договір. При цьому, сторони погодили, що збільшення суми кредиту можливе до дати здійснення клієнтом першого платежу за договором, відповідно до графіку платежів.
Згідно п. 1.3. договору строк кредиту - 360 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору. Строк кредиту, а також термін (дата) повернення (виплати) кредиту, встановлені договором, можуть бути змінені (продовжені) за письмовою згодою сторін, шляхом підписання сторонами додаткового договору до цього договору.
Стандартна процентна ставка становить 2,50% за кожен день користування кредитом та застосовується в межах всього строку кредиту, вказаного в п. 1.3. цього договору.
В п. 2.1. договору зазначено, що товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) № НОМЕР_2 . Суму кредиту (його частину) товариство перераховує протягом двох днів з моменту укладення цього договору (п. 2.2).
Відповідно до п. 3.1. нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
Пунктом 10 договору визначено реквізити та підписи сторін.
Також, 26.01.2024 відповідачем був підписаний електронним підписом і Паспорт споживчого кредиту (Інформація, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит), в якому містяться інформація та контактні дані кредитодавця, основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформація щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту та інші умови (а.с.79-81). Умови кредитування аналогічні умовам, погодженим сторонами у вищевказаному договорі №4332979 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.01.2024.
Копія листа ТОВ «Пейтек Україна» №20241101-2927 від 01.11.2024 свідчить, що між ТОВ «Пейтек Україна» та ТОВ «Лінеура Україна» було укладено договір про надання платіжних послуг з переказу коштів без відкриття рахунку №03012024-1 від 03.01.2024. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта від ТОВ «Лінеура Україна» 26.01.2024 на суму 15 000 грн.. Призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 (а. с. 93).
Вказаний факт підтверджує і лист АТ КБ «ПриватБанк» №20.1.0.0/7-250228/82552-БТ від 10.03.2025, з якого вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_3 , на яку 26.01.2024 здійснено переказ коштів на суму 15 000 грн. 00 коп. (а. с. 186). З огляду на дослідженні докази, посилання відповідача на той факт, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обставин, як укладення так і надання ТОВ «Лінеура Україна» йому коштів в сумі 15 000 грн., суд не може покласти в основу рішення по справі.
Відповідно, встановлено, що між сторонами було укладено вищевказаний кредитний договір та укладення вищевказаного кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача. Вказаний правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Договір містить всі істотні умови, по яких сторони в належній формі досягли згоди.
При цьому, суд звертає увагу, що без входу відповідача на веб-сайт товариств і здійснення ним всього алгоритму дій, необхідних для отримання кредиту, кредитний договір між ним та ТОВ «Лінеура Україна» не був би укладений.
25.10.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» (фактор) та ТОВ «Лінеура Україна» (клієнт) було укладено договір факторингу №25/10/2024 (а. с.40-44).
Згідно п. 1.1. договору факторингу фактор зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить клієнту.
Перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Відповідно до п.1.2 вказаного договору перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акту прийому-передачі Реєстру боржників згідно додатку №2 та надходження ціни продажу у повному обсязі, відповідно до п. 3.3. цього договору, на рахунок клієнта, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників та повна сума ціни продажу, що надійшла на рахунок кляєнта, - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості.
Клієнт зобов'язаний передати фактору інформацію згідно з реєстром боржників в електронному вигляді за формою, наведеною в Додатку №5 до цього договору, на підставі акту прийому-передачі інформації згідно реєстру боржників в електронному виді (Додаток №6).
В п. 3.3. договору зазначено, що ціна продажу за договором становить 2 857 292 грн. 90 коп..
Згідно п. 3.4. договору фактор сплачує клієнту 100% ціни продажу, передбаченої п. 3.3. цього договору, протягом п'яти робочих днів з моменту передачі по акту прийому-передачі реєстру боржників, шляхом безготівкового перерахування грошових коштів за наступними реквізитами клієнта: IBAN: НОМЕР_4 в ПАТ «Банк Восток».
Копія акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024 свідчить, що клієнт - ТОВ «Лінеура Україна» передав, а фактор - ТОВ «Фінансова Компанія «Фінтраст Україна»» прийняв реєстр боржників кількістю 6091. Після виконання фактором п. 1.2. договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024, від клієнта до фактора перейшли права вимоги, заборгованості від боржників і фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей. Загальна сума заборгованості складає 113 270 252 грн. 85 коп.. Реєстр боржників передано в повному об'ємі відповідно до умов договору факторингу №25/10/24 від 25.10.2024, будь-яких зауважень до зазначеного реєстру немає (а. с. 49).
Витяг з реєстру боржників, який є Додатком №1 до договору факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024, підтверджує, що в реєстрі боржників під №847 значиться ОСОБА_1 , який є боржником за кредитним договором №4332979. Сума заборгованості становить 113 997 грн. 55 коп., з них: 14 999 грн. 99 коп. заборгованості за основною сумою боргу, 91 497 грн. 56 коп. заборгованості за відсотками та 7500 грн. заборгованості за пенею, штафами (а. с. 56).
Копія платіжної інструкції №3475 від 01.11.2024 підтверджує факт перерахування коштів ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» на рахунок ТОВ «Лінеура Україна» - НОМЕР_4 в ПАТ «Банк Восток» 2 857 292 грн. 90 коп.. Призначення платежу: сплата за договір факторингу №25/10/2024 від 25.10.2024 (а. с. 31).
Рішенням №251124/1 Єдиного часника ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» від 25.11.2024 було змінено найменування товариства на ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (а. с.78).
Розрахунок заборгованості за договором №4332979 від 26.01.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту станом на 25.10.2024 ТОВ «Лінеура Україна» свідчить, що заборгованість по вказаному кредитному договору за період з 26.01.2024 по 25.10.2024 виведено в сумі 113 997 грн. 55 коп. з них: 14 999 грн. 99 коп. заборгованості за тілом кредиту, 91 497 грн. 56 коп. заборгованості за процентами за користування кредитом та 7500 штрафні санкції. Суд звертає увагу, що відповідачем в погашення боргу було сплачено 11 250 грн., які були зараховані на погашення відсотків (а. с. 84-98).
Розрахунок заборгованості ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» за договором №4332979 від 26.01.2024 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.01.2024 за 81 календарний день (26.10.2024 по 14.01.2025), в свою чергу, свідчить, що за зазначеним кредитним договором за період з 26.10.2024 по 14.01.2025 нараховано заборгованість по процентах в сумі 30 375 грн. 00 коп. (а. с. 28-29).
Таким чином, враховуючи, що строк кредитування вказаного кредитного договору був погоджений сторонами на 360 днів, а саме: з 26.01.2024 по 20.01.2025, а тому відсотки нараховані відповідно до умов договору в межах строку кредитування.
За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не вживаються заходи щодо добровільного погашення суми кредитної заборгованості за договором №4332979 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.01.2024 в повному обсязі, суд вважає за необхідне стягнути з нього суму заборгованості.
Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу регламентовано у ст.ст. 133-137 ЦПК України.
Частинами 1-2 ст. 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи має подати детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Відповідно до ч.6 ст. 137 ЦПК України обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У ч.48 постанови від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ роз'яснив, що витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов'язаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).
Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Судом при дослідженні письмових доказів встановлено, що 10.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» та адвокатом - Городніщевою Єлизаветою Олегівною було укладено договір №10/12-2024 про надання правової допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу клієнту в обсязі та на умовах, передбачених даним договором (а. с. 38-39).
10.12.2024 між ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал»» та адвокатом Городніщевою Є. О. було складено заявку №6389 на виконання доручення до договору №10/12-2024 від 10.12.2024, відповідно до якої клієнт доручає, а адвокат зобов'язується надати послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №4332979 від 26.01.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (а. с. 26).
Копія акту №6389 прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно договору №10/12-2024 від 10.12.2024 свідчить, що адвокат надав, а клієнт прийняв послуги професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості за кредитним договором №4332979 від 26.01.2024, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 в загальній сумі 10 000 грн. 00 коп. (а. с. 30).
Верховний Суд у постанові від 02 червня 2022 року у справі №160/6899/20 зазначив про те, що визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19 лютого 2020 у справі №755/9215/15-ц вказала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Тож суд може зменшити розмір понесених витрат на правничу допомогу, якщо обсяг робіт і час, витрачений на підготовку документів, є явно неспівмірним із складністю виконаних адвокатом робіт.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N 19336/04), заявник має право на відшкодування витрат у розмірі, який був необхідний та розумний і дійсно понесений (справа "Немайстер проти Австрії), у рішенні "Лавентс проти Латвії" також зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у постанові від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).
Завданням суду при розгляді справи не є оцінка вищевказаних причин чи підстав, чи оцінка якості роботи адвоката, а є визначення обґрунтованого і адекватного розміру грошової суми, що підлягає стягненню з позивача за надані відповідачу послуги.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним.
Таким чином, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, враховуючи характер та обсяги виконаної адвокатом роботи, критерій реальності адвокатських витрат та розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи, керуючись принципами справедливості та верховенства права, суд приходить до висновку, що сума витрат на професійну правничу допомогу підлягає зменшенню до 4000 грн. 00 коп..
Позивачем сплачено судовий збір в розмірі 2422 грн. 40 коп. в дохід держави, (із застосуванням коефіцієнту 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі), який відповідно до ст.141 ЦПК підлягає стягненню з відповідача на його користь.
Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ: 44559822), яке знаходиться за адресою: вул. Загородня, 15, оф. 118/2 в м. Київ, заборгованість за договором №4332979 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 26.01.2024 в сумі 136 872 грн. 55 коп., з них: 14 999 грн. 99 коп. заборгованості за основним боргом, 91 497 грн. 56 коп. заборгованості за процентами, нарахованими первісним кредитором, 30 375 грн. 00 коп. заборгованості за процентами, нарахованими позивачем за 81 календарний день, судовий збір в сумі 2422 грн. 40 коп. та витрати на правову допомогу в сумі 4000 грн. 00 коп..
На рішення суду до Житомирського апеляційного суду може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя: А. Л. Гришковець Повне рішення виготовлено 19.06.2025.