Провадження № 11-сс/803/1232/25 Справа № 216/4067/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
18 червня 2025 року м. Кривий Ріг
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар ОСОБА_5
за участю
представника заявника ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, щодо відмови у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, -
Ухвалою слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року відмовлено у задоволенні скарги представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України на бездіяльність службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, щодо відмови у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань за заявою № 6/11/12-457-2025 щодо заволодіння грошовими коштами військової частини військовослужбовцем ОСОБА_7 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України.
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що заява представника Військової частини НОМЕР_1 НГУ до Територіального управління ДБР про притягнення до відповідальності молодшого сержанта ОСОБА_7 за своїм змістом не є повідомленням про злочин, оскільки не містить конкретних і достатніх даних про можливе вчинення особою саме кримінального правопорушення, передбаченого певною статтею Кримінального кодексу України, тобто сукупності обов'язкових ознак конкретного злочину, які дозволяють відмежовувати таке діяння від інших правопорушень, що не становлять суспільної небезпеки.
В апеляційній скарзі представник військової частини ОСОБА_6 просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді, скасувати ухвалу слідчого судді та зобов'язати службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, внести відомості про кримінальне правопорушення за заявою військової частини НОМЕР_1 НГУ до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Вважає, що строк на апеляційне оскарження ним пропущений з поважних причин, оскільки повний текст ухвали він отримав лише 02 червня 2025 року, що унеможливило подання обґрунтованої апеляційної скарги у встановлений законом строк. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що скаргу розглянуто без ґрунтовного дослідження її матеріалів. Слідчий суддя безпідставно послався на Порядок ведення єдиного обліку в органах (підрозділах) поліції заяв та повідомлень про кримінальні правопорушення та інші події, затверджений наказом Міністерства внутрішніх справ України від 08.02.2019 року № 100, оскільки Державне бюро розслідувань не входить до структури Міністерства внутрішніх справ України і не регулюється в своїй діяльності його нормативними актами. Звертає увагу на те, що слідчим суддею не було витребувано матеріали заяви та не було встановлено, чи проводилась за вказаною заявою перевірка. Вказує на неприйняття слідчим суддею до уваги того факту, що особа, стосовно якої подана заява про вчинення кримінального правопорушення достеменно знала про відсутність законних підстав для нарахування та виплати грошових коштів, однак всупереч цьому, продовжувала їх утримувати та ухилялась від їх повернення. Наголошує, що чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить правових норм, які зобов'язують заявника довести наявність обставин, на які він посилається та які свідчать про вчинення правопорушення.
Заслухавши доповідача, доводи заявника, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів доходить висновку, що строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді підлягає поновленню, а апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.
Так, статтею 370 КПК України встановлено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим, при цьому його законність повинна базуватись на правильному застосуванні норм матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених положеннями Кримінального процесуального кодексу України.
Колегія суддів вважає, що слідчим суддею зазначених вимог закону дотримано в повному обсязі.
Положеннями статті 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
В офіційному тлумаченні частини 2 статті 55 Конституції України, викладеному в рішенні Конституційного Суду України, від 14 грудня 2011 року № 19-рп/2011, зазначено, що реалізація конституційного права на оскарження в суді будь-яких рішень, дій чи бездіяльності всіх органів влади, місцевого самоврядування, посадових і службових осіб забезпечується в порядку, визначеному процесуальним законом.
У відповідності до п.1 ч.1 ст.303 КПК України, на досудовому провадженні можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, дізнавача, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.
Відповідно до ч.1 та 2 ст.214 КПК України слідчий, дізнавач, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР.
Проте, така спрощена процедура не означає, що взагалі відсутні критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР. Її спрощеність виражається у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, а необхідно лише перевірити зміст самої заяви.
Так, до ЄРДР, серед іншого, вносяться відомості про: (1) короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, наведених потерпілим, заявником чи виявлених з іншого джерела; (2) попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність (п. 4 та 5 ч. 5 ст. 214 КПК України).
Отже, для внесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні, відомі йому обставини об'єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи, причетні до його скоєння тощо). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення кримінального правопорушення, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України).
Вказане узгоджується з позицією, викладеною в Узагальненні ВССУ № 9-49/0/4-17 від 12 січня 2017 року, за якою КПК дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв та повідомлень про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень.
Якщо ж зі змісту повідомлення про кримінальне правопорушення є очевидним, що (1) обставини, викладені в ньому, не свідчать про те, що існує ймовірність вчинення будь-якого кримінального правопорушення і ці обставини для отримання зазначеного вище висновку не потребують перевірки засобами кримінального процесу або (2) в силу його занадто абстрактного характеру неможливо встановити ні попередню кваліфікацію кримінального правопорушення, ні предмет, межі та напрямок досудового розслідування, яке ініціюється заявником, то такі повідомлення не мають вноситися до ЄРДР.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у своїй постанові від 16 травня 2019 року (справа № 761/20985/18, провадження № 51-8007км18) наголосив, що якщо не було події кримінального правопорушення або в діях особи немає складу кримінального правопорушення, то за таких обставин кримінальне провадження не може бути розпочато. А якщо через помилку чи з інших причин таке провадження було розпочато, то воно негайно має бути припинено і з позиції вимог правопорядку, і з огляду дотримання інтересів всіх учасників правовідносин.
Внесення до ЄРДР неконкретних тверджень (у тому числі припущень) заявника про вчинення кримінального правопорушення за відсутності будь-яких об'єктивних відомостей про обставини його вчинення призвело б до: (1) розпорошення обмежених сил і засобів правоохоронної системи держави на перевірку значної кількості безпідставних та абстрактних повідомлень про кримінальні правопорушення, що в свою чергу (2) не дозволило б концентрувати зусилля на розслідуванні дійсно суспільно-небезпечних діянь, що неминуче знизило б ефективність захисту особи, суспільства та держави від цих кримінальних правопорушень, ускладнило б охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, які зазнали шкоди від таких правопорушень; (3) порушення права та законних інтересів осіб, згаданих в таких повідомленнях; (4) використання інструментів статті 214 КПК України не для ініціювання початку досудового розслідування щодо конкретного кримінального правопорушення, а для спрямування сил і засобів правоохоронних органів загалом на всю діяльність визначеного заявником підприємства, установи чи організації або окремої людини з метою вже самостійного виявлення слідчим, дізнавачем, прокурором обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення (а це є вже іншим приводом для початку досудового розслідування за статтею 214 КПК України), а також (5) унеможливлення застосування механізму притягнення заявників до кримінальної відповідальності за завідомо неправдиві повідомлення про кримінальні правопорушення (стаття 383 КК України). Зазначене не відповідає завданням кримінального провадження, які визначені в статті 2 КПК України.
Відповідно до висновку, який викладено у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду від 30.09.2021 року, прокурор після прийняття та реєстрації заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, виходячи з їх змісту, має перевірити достатність даних, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, за наслідками чого ним приймається рішення про початок досудового розслідування шляхом внесення відповідних відомостей до ЄРДР.
Таким чином, підставою початку досудового розслідування є не будь-які прийняті та зареєстровані заяви, повідомлення, а лише ті з них, з яких вбачаються вагомі обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, короткий виклад яких разом із прізвищем, ім'ям, по-батькові (найменуванням) потерпілого або заявника, серед іншого, вноситься до ЄРДР.
Тобто, закон передбачає необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення.
Як убачається з матеріалів справи, 16 травня 2025 року представник військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України - ОСОБА_6 звернувся до Територіального управління Державного бюро розслідувань розташованого у м. Полтаві з заявою про кримінальне правопорушення, вчинене молодшим сержантом ОСОБА_7 .
З повідомлення вбачається, що молодший сержант ОСОБА_7 ухиляється від повернення коштів в сумі 62946,95 грн., виплачених на його особовий рахунок на підставі наказу № 115 від 07.03.2025 року «Про оголошення персонального переліку військовослужбовців, які здійснювали бойові (спеціальні) завдання у період дії воєнного стану, із визначенням кількості днів, за які необхідно провести виплату додаткової винагороди».
На думку заявника, в діях ОСОБА_7 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 191 КК України - привласнення чужого майна, яке було ввірене особі, в умовах воєнного стану.
20.05.2025 року Військова частина НОМЕР_1 НГУ отримала лист № 24591-25/15-02-3/39347зкп-25/п за підписом старшого слідчого в ОВС Третього слідчого відділу (з дислокацією у місті Дніпрі) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Полтаві, яким повідомлено про відмову у внесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за вищевказаним зверненням, оскільки останнє не містить конкретних обставин, які б могли свідчити, що було вчинено суспільно-небезпечне діяння та потребувало б перевірки органом досудового розслідування лише за допомогою засобів кримінального процесу.
23 травня 2025 року представник військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України звернувся до слідчого судді зі скаргою на бездіяльність службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, щодо відмови у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Відмовляючи у задоволенні скарги слідчий суддя дійшов висновку, що викладені в заяві відомості не свідчать про кримінальну протиправність діянь та їх караність за кримінальним законом, у зв'язку з чим вони не підлягають внесенню до Єдиного реєстру досудових розслідувань.
Колегія суддів погоджується з таким висновком слідчого судді, оскільки зі змісту повідомлення про вчинення кримінального правопорушення від 16 травня 2025 року не вбачається відомостей, які б свідчили про вчинення молодшим сержантом ОСОБА_7 діяння, передбаченого певною нормою кримінального закону.
Таким чином, апеляційний суд доходить висновку, що ухвала слідчого судді є законною, обґрунтованою, вмотивованою, а отже в задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 419, 422 КПК України, колегія суддів,-
Поновити представнику військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_6 строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді.
Апеляційну скаргу представника військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Центрально-Міського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 29 травня 2025 року про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність службових осіб Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого в м. Полтаві, щодо відмови у внесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.
Судді