Провадження № 22-ц/803/5373/25 Справа № 199/9694/24 Суддя у 1-й інстанції - ПОДОРЕЦЬ О. Б. Суддя у 2-й інстанції - Пищида М. М.
18 червня 2025 року м. Дніпро
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:
головуючого - Пищиди М.М.
суддів - Ткаченко І.Ю., Свистунової О.В.
розглянувши у спрощеному позовному провадженні в місті Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року у справі за позовом Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення, -
У листопаді 2024 року позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що між КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та відповідачем ОСОБА_2 встановились фактичні відносини з приводу надання послуг згідно рішення Дніпропетровської міської ради №526 від 20 квітня 1995 року про розподіл плати за надання населенню комунальних послуг, споживачам, переданим на обслуговування КП «Дніпроводоканал», абоненту відкрито особовий рахунок.
Споживачі зобов'язані оплатити послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати комунальних послуг.
Відповідно до розрахунку позивача сума заборгованості за надані послуги водопостачання та водовідведення за адресою: АДРЕСА_1 , де відповідальним квартиронаймачем є ОСОБА_2 , на ім'я якої відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , станом на 31.08.2024 складає: 51 361 грн. 57 коп. Вказана заборгованість утворилась за період з жовтня 2016 року по серпень 2024 року.
Загальна заборгованість відповідача перед КП «Дніпроводоканал» складає 62 526,69 грн., з яких: сума основного боргу - 51 361,57 грн. (за період з жовтня 2016 року по серпень 2024 року); інфляційне збільшення суми боргу - 9 881,42 грн. (за період з липня 2018 року по січень 2022 року); розмір 3% річних - 1 283,70 грн. (за період з липня 2018 року по січень 2022 року), яку позивач, а також судові витрати, просить стягнути з відповідачів в солідарному порядку.
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року позов Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості по оплаті послуг водопостачання та водовідведення - задоволено в повному обсязі.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради заборгованість за надані послуги з водопостачання та водовідведення, яка виникла за період з жовтня 2017 року по серпень 2024 року та складається з: суми основного боргу - 51361 грн. 57 коп., інфляційне збільшення суми боргу - 9881 грн. 42 коп., 3 % річних - 1283 грн. 70 коп., а всього 62 526 (шістдесят дві тисячі п'ятсот двадцять шість) грн. 69 коп.
Стягнуто з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на користь Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі по 1514 (одна тисяча п'ятсот чотирнадцять) грн. 00 коп. з кожного.
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду в частині солідарного стягнення заборгованості щодо неї.
В обґрунтування апеляційної скарги посилається на те, що при винесенні рішення судом першої інстанції порушені норми матеріального та процесуального права.
Зазначає, що вона не є споживачем наданих послуг.
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Судом першої інстанції встановлено, що предметом господарської діяльності позивача КП «Дніпроводоканал» ДМР є, зокрема, надання послуг водопостачання та водовідведення, про що зазначено у п. 2.2.1 Статуту Комунального підприємства «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради (нова редакція),затвердженого рішенням міської ради від 22 березня 2023 року № 72/35.
ОСОБА_2 , ОСОБА_1 є споживачами послуг КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради та зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою про склад зареєстрованих осіб від 21.10.2024. При цьому, на ім'я відповідача ОСОБА_2 для оплати послуг з водопостачання та водовідведення КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 , що вбачається з розрахунку заборгованості по особистому рахунку за адресою: АДРЕСА_1 .
Згідно з розрахунком заборгованості по особовому рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що станом на 31.08.2024 загальна сума заборгованості ОСОБА_2 , ОСОБА_1 перед КП «Дніпроводоканал» Дніпровської міської ради по оплаті послуг з водопостачання та водовідведення з урахуванням 3% річних та інфляційного збільшення складає 62 526 грн. 69 коп., з яких: сума основного боргу - 51 361 грн. 57 коп., інфляційне збільшення суми боргу - 9 881 грн. 42 коп., 3 % річних - 1 283 грн. 70 коп.
Згідно витягу з реєстру територіальної громади №2025/002423212 від 19.02.2025 вбачається, що відповідач ОСОБА_1 була знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , лише 24.12.2024.
Ухвалюючи рішення суд першої інстанції виходив з наявності підстав для солідарного стягнення заявлених позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції.
Згідно зі ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Приписами п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.
Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї.
Приписами ст. 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Нормою ст. 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором.
Нормами ст. 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нормами ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд та має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов'язків власник зобов'язаний додержуватися моральних засад суспільства. Усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.
Крім того, вимогами ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено, що власність зобов'язує.
Відповідно до вимог п. 6 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - це фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
У статті 67 Житлового кодексу Української РСР закріплено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.
Згідно з вимогами п. 5 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», індивідуальний споживач зобов'язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами.
Відповідно до вимог ст. 22 Закону України «Про питну воду, питне водопостачання та водовідведення» споживачі питної води зобов'язані своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.
Відповідно до ч. 3 ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.
Згідно п. 47 Правил надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення і типових договорів про надання послуг з централізованого водопостачання та централізованого водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 690 від 05.07.2019, індивідуальний споживач зобов'язаний інформувати протягом місяця виконавця про зміну власника житла (іншого об'єкта нерухомого майна) шляхом надання виконавцю витягу або інформації з Реєстру речових прав на нерухоме майно та про фактичну кількість осіб, які постійно проживають у житлі споживача, у випадках та порядку, передбачених договором.
Відповідно до п. 1 пп. 1.2. Порядку звільнення наймачів (власників) квартир (приватних будинків) та членів їх сімей, за період їх тимчасової відсутності, від оплати за послуги холодного і гарячого водопостачання та водовідведення, затвердженого рішенням виконкому Дніпропетровської міської ради від 26 лютого 2013 року № 82 (далі - Рішення № 82) та № 3884 від 20 грудня 2004 року (далі - Рішення № 3884), наймач (власника) квартири (приватного будинку) та члени його сім'ї, за період тимчасової відсутності, мають право на несплату вартості ненаданих послуг з холодного та гарячого водопостачання, водовідведення при дотриманні певних умов.
Відповідачі не повідомляли КП «Дніпроводоканал» про тимчасову відсутність одного або декількох членів сім'ї та не подавали жодного документа на підтвердження цього факту, у зв'язку з чим нарахування за водопостачання та водовідведення здійснювалося правомірно та з дотриманням законодавства у сфері водопостачання та водовідведення.
Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність позовних вимог, пред'явлених до відповідача ОСОБА_1 , оскільки відповідачами не було повідомлено позивача про зміну адреси місця проживання відповідача ОСОБА_1 у визначений законодавством України спосіб.
Доводи, вказані в апеляційній скарзі про те, що суд неповно з'ясував обставини по справі, необґрунтовані та зводяться до переоцінки доказів по справі і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374, частини 1 статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду має бути залишено без змін.
Що стосується судових витрат понесених апелянтом, то колегія суддів їх не переглядає, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровська від 20 лютого 2025 року, в оскаржуваній частині - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: