Провадження № 22-ц/803/5887/25 Справа № 185/13440/24 Суддя у 1-й інстанції - Головін В. О. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
18 червня 2025 року Дніпровський Апеляційний суд у складі: головуючого - судді Ткаченко І.Ю.
суддів - Свистунової О.В., Пищиди М.М.
за участю секретаря - Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю чоловіка та батька на виробництві
за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля»
на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2025 року,-
12 грудня 2024 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах малолітньої дитини звернулася до суду з позовною заявою до ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька на виробництві. В обґрунтування своїх позовних вимог посилалася на те, з ОСОБА_3 вона перебувала у шлюбі. Від спільного життя вони мають одного неповнолітнього сина. 20.04.2024 року на території шахти «Дніпровська» ШУ «Дніпровське Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля " її чоловік загинув внаслідок виробничої травми. У зв'язку зі смертю чоловіка їй та їх дитині завдано моральну шкоду, яку вона оцінює в сумі 426 000 грн. кожному (а.с.1-7).
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2025 року позовні вимоги ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та інтересах своєї малолітньої дитини: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 до Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» про відшкодування моральної шкоди, завданою смертю чоловіка та батька на виробництві - задоволено частково.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 300000.00 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" на користь ОСОБА_1 , яка є законним представником та діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 моральну шкоду, завдану ОСОБА_2 у розмірі 300 000.00 гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб.
В іншій частині позову відмовлено, також вирішено питання щодо судових витрат (а.с.56-63).
Не погодившись з таким рішення суду, ПрАТ «ДТЕК Павлоградвугілля» звернулося з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили змінити рішення суду в частині визначеного судом розміру моральної шкоди, зменшивши розмір моральної шкоди до 150000,00 грн. на кожного з утриманням прибуткового податку та інших обов'язкових платежів.
Апеляційна скарга мотивована тим, що визначений судом розмір моральної шкоди, є завищеним. Посилається на відсутність встановлених судом фактів порушення відповідачем законодавства про охорону праці та недоведеність причинного зв'язку між отриманими травмами та діями відповідача. Вказує, що позивачем не доведено розмір моральної шкоди саме у зазначеному розмірі, оскільки при визначені розміру моральної шкоди мають бути враховані засади розумності, виваженості та справедливості, що судом першої інстанції виконано не було. Вказує, що основною причиною нещасного випадку є порушення технологічного процесу та актів охорони праці потерпілим, що не було враховано судом при визначенні розміру моральної шкоди (а.с.66-69).
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Судом 1 інстанції встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є дружиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є рідним і єдиним сином ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується свідоцтвом про народження НОМЕР_2 .
20.04.2024 року о 2 годині 35 хвилин, чоловік та батько Позивачів - машиніст електровоза підземний 4 розряду дільниці №2 з видобуткувугілля Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУПЛЛЯ" під час виконання своїх трудових обов'язків на горизонті 475м на дільниці шахтного транспорту шахти «ДНІПРОВСЬКА» виробничого структурного підрозділу «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ДНІПРОВСЬКЕ» ПрАТ "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ", внаслідок нещасного випадку отримав травми не сумісні з життям, а саме сумісні тупі травми грудної клітини та живота, яка супроводжувалася розривом лівої легені, крововиливами у кореня легень, двосторонніми переломами ребер, двостороннім гемотораксом по 300 мл, розривами селезінки, печінки, хвоста підшлункової залози, гемоперитонеумом 100 мл та ускладнилась гострою крово втратою, що й призвело до безпосередньої причини смерті. Гостра крововтрата, інші уточнені травми із залученням декількох ділянок тіла Т 06.8. Зачеплення, роздавлення, стискування або защемлення в об'єктівабоміжоб'єктами W23.
З метою встановлення обставин нещасного випадку зі смертельним наслідком, була створена комісія, яка провела спеціальне розслідування нещасного випадку. За наслідком розслідування було складено акт за формою Н-1/П «Про розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, щостався 20 квітня 2024 р. о 2 год. 35 хв. від 07.06.2024 р., затверджений 11.07.2024 р. (надалі - акт Форми Н-1/П).
Висновок комісії зі спеціального розслідування:
Комісія розглянула матеріали розслідування нещасного випадку, провела опитування свідків і прийшла до висновку, що нещасний випадок, згідно п.52 підп.1 «Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», затвердженого постановою Кабінету Міністрів Українивід 17.04.2019 р. за № 337, вважати пов'язаним з виробництвом, та прийняти до обліку на ВСП «ШАХТОУПРАВЛІННЯ ДНІПРОВСЬКЕ» ПрАТ «ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ».
Відповідно до п.5 акту Форми Н-1/П:
Вид події: падіння устаткування (обладнання) або їх конструктивних елементів.
Причини:
Основна: Порушенняте хнологічного процесу.
Супутні: Порушення трудової та виробничої дисципліни.
Згідно п.8 Акту Форми Н-1/П, нещасний випадок, в результаті якого загинув чоловік та батько сина, стався внаслідок порушення вимог законодавства про охорону праці з боку багатьох працівників Відповідача.
Отже, між сторонами склалися трудові правовідносини, смерть ОСОБА_3 настала в результаті нещасного випадку, пов'язаного з виробництвом, а отже наявні у зв'язку з цим підстави для відшкодування моральної шкоди.
Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Частиною 1 статті 15 ЦК України встановлено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, а утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини 2 статті 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.
Стаття 173 КЗпП України закріплює за потерпілим право на відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків.
Відповідно до статті 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Частинами 3 та 4 статті 23 ЦК України, моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених ч. 2 цієї статті.
Відповідно частини 2 статті 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.
Виходячи з аналізу зазначеної норми закону вбачається, що право на відшкодування моральної шкоди чоловікові, дружині, батькам, дітям, а також особам, які проживали з померлим однією сім'єю виникає у разі, якщо встановлено причинний зв'язок між смертю фізичної особи та ушкодженням здоров'я на виробництві.
Рішенням Конституційного Суду України від 08 жовтня 2008 року 20-рп/2008 (справа про страхові виплати), визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки статті 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та статті 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
Отже, право члена сім'ї померлого на відшкодування моральної шкоди у зв'язку зі смертю особи, спричиненого отриманими травмами під час виробництва, виникає з настанням юридичного факту смерті та за наявності отриманих травм на виробництві і причинного зв'язку між смертю і отриманими травмами на виробництві, а тому правовідносини щодо відшкодування моральної шкоди члена сім'ї померлого виникають лише після смерті померлого та регулюються законодавством, яке діє на цей момент.
Виходячи із наведених вище обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_1 та дитині загиблого ОСОБА_2 заподіяно моральну шкоду, і вони мають право на її відшкодування на підставі положень частини 2 статті 1168 ЦК України.
Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України, що містяться в Постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди)», факт заподіяння моральної шкоди пов'язують не лише зі станом напруженості під впливом сильнодіючого впливу, яким є стрес, а із наявністю втрат фізичного і психічного характеру, які тягнуть за собою порушення нормальних життєвих зв'язків потерпілого, зменшення його суспільної активності, потребують від нього додаткових зусиль для організації життя.
Як встановлено судом, внаслідок незабезпечення відповідачем безпечних умов праці, ОСОБА_1 втратила чоловіка, а дитина - батька. Втрата є такою, що не може бути відновлена, а тому їх душевні страждання будуть тривати і надалі, що свідчить про їх тривалість.
З урахуванням наведеного, суд першої інстанції правильно виходив із того, що втрата близької людини завдає фізичного болю та душевних страждань, які виникли з вини відповідача, яким не було виконано вимоги законодавства щодо створення на робочому місці працівника умов праці відповідно до нормативно-правових актів.
Колегія суддів погоджується із визначеним судом першої інстанції розміром відшкодування моральної шкоди, стягнутої з відповідача на користь дружини та дитини померлого, який визначено, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, відповідно до п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року з подальшими змінами, яким передбачено, що розмір моральної шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.
Судом першої інстанції враховано, що дружина та дитина померлого переживають довготривалі явища негативного характеру, такі як: душевні страждання, які вони зазнали у зв'язку із смертю чоловіка та батька, значний душевний біль від втрати, позбавлення необхідної моральної та матеріальної підтримки, така втрата є невідворотною, смертю останнього завдано глибокі моральні страждання, оскільки був порушений нормальний уклад їх життя, що тягне за собою порушення нормальних життєвих зв'язків та докладання з їх боку додаткових зусиль для організації свого життя.
Так, смерть рідної людини, не відновлювана втрата, що безумовно спричиняє страждання та хвилювання.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю особи.
Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 грудня 2020 року у справі №752/17832/14-ц (провадження № 14-538цс19) дійшла висновку про те, що, визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен приводити до її безпідставного збагачення.
Виходячи з цих обставин, суд першої інстанції, беручи до уваги конкретні обставини у справі, невідворотність, характер та інтенсивність моральних страждань дружини та дитини, а також зважаючи на те, що винним у заподіянні вказаного нещасного випадку, що призвів до смерті ОСОБА_3 визнано серед інших також і останнього, дійшов до вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, про стягнення з відповідача моральної шкоди, завдану внаслідок смерті чоловіка та батька на виробництві у розмірі 300 000,00 грн., кожному що буде відповідати засадам розумності, виваженості та справедливості, та не приведе до безпідставного збагачення.
Разом з тим, суд 1 інстанції дійшов правильного висновку, що присуджена сума відшкодування шкоди підлягає стягненню без відрахування податку та інших платежів з доходу фізичних осіб, виходячи з наступного.
Базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду. Загальний оподатковуваний дохід складається з доходів, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання), доходів, які оподатковуються у складі загального річного оподатковуваного доходу, та доходів, які оподатковуються за іншими правилами, визначеними цим Кодексом (пункт 164.1 статті 164 ПК України та підпункт 164.1.1 цього пункту).
Відповідно до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зі змінами, внесеними згідно із Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або у розмірі, визначеному законом.
У попередній редакції зазначена норма права передбачала, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров'ю.
Тобто, з 23 травня 2020 року пункт «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України доповнено словами «а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом».
Граматичне та системне тлумачення зазначеного пункту ПК України у чинній редакції дозволяє зробити висновок, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються: 1) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди; 2) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування шкоди життю та здоров'ю; 3) суми, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.
Отже, як до 23 травня 2020 року, так і чинним податковим законодавством передбачено, що стягнуті за рішенням суду суми на відшкодування шкоди життю та здоров'ю не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.
Оскільки шкода, завдана життю та здоров'ю, може бути як майновою, так і немайновою (моральною) та до цієї частини пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України зміни законодавцем не внесені, зокрема не зазначено, що лише відшкодування майнової шкоди, завданої життю та здоров'ю, не підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, тому немає підстав для ототожнення відшкодування моральної шкоди, завданої життю та здоров'ю, з іншим відшкодуванням моральної шкоди, яке підлягає оподаткуванню в разі перевищення її розміром чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01 січня звітного (податкового) року.
Отже, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню доповнення до пункту «а» підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 ПК України, внесені Законом України від 16 січня 2020 року № 466-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо вдосконалення адміністрування податків, усунення технічних та логічних неузгодженостей у податковому законодавстві», який набрав чинності 23 травня 2020 року.
Подібний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 25 січня 2023 року у справі № 598/438/21 (провадження № 61-283св22).
Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що визначена судом сума моральної шкоди підлягає стягненню без відрахування податків та інших обов'язкових платежів.
Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції.
Доводи апеляційної скарги про те, що в діях товариства відсутні ознаки протиправності, які призвели до смерті ОСОБА_3 , а тому відсутні правові підстави для стягнення моральної шкоди, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки ОСОБА_3 працював у ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля», отримані травми відбулись під час виконання ним трудових обов'язків, які в подальшому призвели до смерті останнього, що свідчить про незабезпечення безпечних та нешкідливих умов праці саме відповідачем, яка є особою, що несе відповідальність за порушення статті 13 Закону України «Про охорону праці».
Доводи апеляційної скарги про те, що визначений судом розмір моральної шкоди є завищеним, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди суд виходив із принципу розумності, виваженості, справедливості та конкретних обставини у справі.
Аргументи апеляційної скарги з приводу того, що підприємство в повному обсязі виконало обов'язки, передбачені законодавством України щодо забезпечення належних умов праці, висновків суду першої інстанції не спростовують.
Посилання скаржника в апеляційній скарзі на те, що ОСОБА_1 не доведено наявність моральних страждань, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки сам факт втрати чоловіка та батька веде до висновків про наявність моральної шкоди й відповідно до положень статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Висновки суду першої інстанції відповідають обставинам справи, які встановлені відповідно до вимог процесуального закону, а також узгоджуються з нормами матеріального права, які судом правильно застосовані.
Отже, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини в справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не містять передбачених законом підстав для скасування судового рішення.
Інші доводи апеляційної скарги щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду є безпідставними та зводяться до особистого тлумачення діючого законодавства, незгоди з рішенням суду, переоцінки висновків суду та не спростовують правильність рішення суду першої інстанції.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції з'ясував у повній мірі всі обставини, які мають значення для справи, та виконав усі вимоги цивільного судочинства, у зв'язку із чим рішення в даній справі є законним і обґрунтованим.
Відповідно до статті 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, пункту 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Будь-яких інших доказів, що спростовують правильність рішення суду в апеляційній скарзі не наведено, тому рішення суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно статті 141 ЦПК України, судові витрати, понесені у зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «ДТЕК Павлоградвугілля» - залишити без задоволення.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 07 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини проголошені 18 червня 2025 року.
Повний текст постанови складено 19 червня 2025 року.
Судді: