Провадження № 22-ц/803/2563/25 Справа № 204/6835/21 Суддя у 1-й інстанції - Токар Н. В. Суддя у 2-й інстанції - Ткаченко І. Ю.
18 червня 2025 року Дніпровський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді: Ткаченко І.Ю.,
суддів: Пищиди М.М., Свистунової О.В.
за участю секретаря: Кошари О.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександра Михайлівна, ОСОБА_3 про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування та виключення майна із спадкової маси
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2024 року, -
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа - ПН ДМНО Кейтельгіссер О.М. про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, визнання права власності в порядку спадкування та виключення майна із спадкової маси.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду на підставі п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2024 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суду було подано заяву про відкладення розгляду справи, оскільки 24 жовтня 2024 року представник приймав участь в іншому засіданні в іншому суді, яке було призначено на 12:00, а тому був позбавлений можливості встигнути в судове засідання по даній справі, яке призначено на 13:00. 05 грудня 2024 року перебував на лікарняному, проте через відключення електроенергії був позбавлений можливості долучити відомості про хворобу до заяви. Зазначає, що причини його неявки в судове засідання є поважними, а тому висновок суду про відсутність поважних причин неявки в оскаржуваній ухвалі є хибним, а ухвала є такою, що постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства. Крім того, про судові засідання його було повідомлено через додаток «Viber», хоча він має зареєстрований електронний кабінет у підсистемі Електронний суд та згоди на інформування його через «Viber» він не надавав.
Ухвалою Дніпровського апеляційного суду від 30 квітня 2025 року заяву адвоката Єлькіна Віталія Борисовича, який діє в інтересах ОСОБА_3 , про залучення ОСОБА_3 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - задоволено.
Залучено ОСОБА_3 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивачки адвокат Стрєльніков Є.А., будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання 24 жовтня 2024 року, та 05 грудня 2024 року, повторно у судове засідання не з'явився, доказів поважності причини неявки суду не повідомляв та не звертався до суду із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Колегія суддів не може погодитись з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.
У відповідності до ч.ч.1-3,5 ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може перешкоджати учасникам справи у поданні доказів і зобов'язаний сприяти у поданні (забезпеченні) відповідних доказів, якщо їх подання є утрудненим або неможливим.
Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Судовий захист прав і свобод людини і громадянина необхідно розглядати як вид державного захисту прав і свобод людини і громадянина. і саме держава бере на себе такий обов'язок відповідно до частини другої статті 55 Конституції України. Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежено навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану.
Конституція України гарантує кожному судовий захист його прав у межах конституційного, цивільного, господарського, адміністративного і кримінального судочинства України. Норми, що передбачають вирішення спорів, зокрема про поновлення порушеного права, не можуть суперечити принципу рівності усіх перед законом та судом і у зв'язку з цим обмежувати право на судовий захист.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.
Згідно із пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Як свідчить позиція Європейського суду з прав людини у багатьох справах, основною складовою права на суд є право доступу, в тому розумінні, що особі має бути забезпечена можливість звернутись до суду для вирішення певного питання, і що з боку держави не повинні чинитись правові чи практичні перешкоди для здійснення цього права. В рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Жоффер де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року зазначено, що не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але й реальним.
Стаття 16 ЦК врегульовує захист цивільних прав та інтересів судом та передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті наведено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів судом, який не є вичерпним, адже тут же зазначено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.
Залишення заяви без розгляду - це форма закінчення справи без ухвалення рішення, яка застосовується, як правило, у зв'язку з порушенням заінтересованими особами умов реалізації права на звернення до суду і не перешкоджає повторному зверненню до суду з таким же позовом. Заява залишається без розгляду за наявності точно встановлених в законі обставин, які свідчать про недодержання умов реалізації права на звернення до суду за захистом і можливість застосування яких не втрачена, та при повторній неявці сторін.
Вичерпний перелік підстав залишення заяви без розгляду наведений у ст.257 ЦПК України.
Згідно п.3 ч.1 ст.257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За загальним правилом, визначеним у ч.1 ст.223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
У частині третій ст.223 ЦПК України також вказано, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; 2) повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника), крім відповідача, незалежно від причин неявки.
Згідно ч.ч.1,2 ст.257 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, а саме неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання (п.1 ч.2 вказаної статті Кодексу).
При цьому згідно до ч.5 ст.223 ЦПК України лише у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Вирішуючи питання про залишення позову без розгляду, суд повинен врахувати всі умови залишення заяви без розгляду у сукупності. Відсутність хоча б однієї із умов не дає права суду залишати позов без розгляду.
З матеріалів справи вбачається, що 24 жовтня 2024 року представником позивачки - адвокатом Стрєльніковим Є.А. було подано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з зайнятістю адвоката в іншому судовому процесі та його неможливістю дістатись в призначене судове засідання вчасно (т.4, а.с.69), також 04 грудня 2024 року ним було подано заяву про відкладення розгляду справи у зв'язку з його хворобою, в якій зазначено, що медичний висновок буде наданий в наступне судове засідання, оскільки у зв'язку з вимкненням електроенергії ускладнилась його реєстрація (т.4, а.с.199).
Переглядаючи оскаржуване судове рішення першої інстанції у цій справі необхідно з'ясувати такі обставини: чи були проведені два судові засідання поспіль відповідно до вимог цивільного процесуального закону, чи повідомлявся позивач про час та місце розгляду справи у ці засіданні, чи надходила заява позивача про розгляд справи за його відсутності, чи не з'явився позивач у два судових засідання поспіль. Саме нез'явлення позивача у два останні засідання, які призначені та відбулися відповідно до вимог цивільного процесуального закону, є підставою для залишення позову без розгляду.
Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 10 лютого 2021 року у справі №638/6869/19.
Системне тлумачення ч. 5 ст. 223 ЦПК України та п.3 ч.1 ст. 257 ЦПК України дозволяє дійти висновку, що застосування інституту залишення заяви без розгляду у випадку повторної неявки позивача в судове засідання можливе лише за сукупності певних установлених законом умов: належного повідомлення позивача про час та місце судового засідання; повторної неявки позивача в судове засідання; ненадходження від позивача клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Відповідно до частини п'ятої статті 128 ЦПК України судова повістка про виклик повинна бути вручена з таким розрахунком, щоб особи, які викликаються, мали достатньо часу для явки в суд і підготовки до участі в судовому розгляді справи, але не пізніше ніж за п'ять днів до судового засідання, а судова повістка-повідомлення - завчасно.
У частині восьмій статті 128 ЦПК України передбачено, що днем вручення судової повістки є: 1) день вручення судової повістки під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення судової повістки на офіційну електронну адресу особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо повістку надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, повістка вважається врученою у робочий день, наступний за днем її відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про її доставлення.
Із матеріалів справи встановлено, що суд залишаючи позову без розгляду під належним повідомленням представника позивачки про судові засідання, призначені на 24 жовтня 2024 року та 05 грудня 2024 року, вважав направлення повідомлення через онлайн-додаток «Viber» (т.4, а.с.65,74 зворот), що не є доказом його належного повідомлення, оскільки не було передумов, передбачених частинами дев'ятою, тринадцятою статті 128 ЦПК України, для застосування такого сповіщення учасника справи про судовий розгляд, адже у матеріалах справи немає відповідних заяв про виклик цього учасника до суду за допомогою засобів мобільного зв'язку.
Крім того, представником позивачки адвокатом Стрєльніковим Є.А. 24 жовтня 2024 року та 04 грудня 2024 року подавались заяви про відкладення розгляду справи, підстави поважності яких не були досліджені судом першої інстанції.
До апеляційної скарги представником позивачки було долучено докази наявності медичного висновку про тимчасову непрацездатність з 03 грудня 2024 року по 06 грудня 2024 року, копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 03 жовтня 2024 року, з якої вбачається, що розгляд справи №904/2366/24 призначено на 24 жовтня 2024 року о 12:00 та витяг обліково-статистичної картки справи №904/2366/24, з якого вбачається, що адвокат Стрєльніков Є.А. представляє інтереси відповідача у даній справі. В обґрунтування завчасного неподання медичного висновку в заяві від 04 грудня 2024 року, адвокат посилався на проблеми з реєстрацією медичного висновку у зв'язку з вимкненнями електроенергії та зобов'язувався надати його в наступне судове засідання, що судом першої інстанції було безпідставно проігноровано.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає обґрунтованими доводи, викладені в апеляційній скарзі, ухвала суду першої інстанції перешкоджає подальшому провадженню у справі, у зв'язку з чим підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 379, 381-383 ЦПК України,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Ухвалу Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 05 грудня 2024 року - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів в передбаченому законом порядку.
Вступна та резолютивна частини проголошені 18 червня 2025 року.
Повний текст постанови складено 19 червня 2025 року.
Судді: