Справа № 240/11925/24
Головуючий у 1-й інстанції: Черняхович Ірина Едуардівна
Суддя-доповідач: Залімський І. Г.
19 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Залімського І. Г.
суддів: Мацького Є.М. Сушка О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Унасолар Сервіс» та Житомирської митниці на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Унасолар Сервіс» до Житомирської митниці про визнання протиправним та скасування рішення і картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальністю "Унасолар Сервіс" звернулось до суду з позовом до Житомирської митниці Державної митної служби України, в якому просило визнати протиправними та скасувати рішення від 13.05.2024 №UA101000/2024/000157/2 про коригування митної вартості та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 13.05.2024 №UA101020/2024/006781.
Також позивач заявив до стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 позов задоволено. Також ухвалено стягнути на користь ТОВ "Унасолар Сервіс" за рахунок бюджетних асигнувань Житомирської митниці судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 21 000,06 грн (двадцять одна тисяча гривень 06 копійок) та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн (чотири тисячі гривень 00 копійок).
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням у частині задоволення позову, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що при аналізі поданих позивачем до митного оформлення документів, митним органом виявлено розбіжності та неточності, що викликало обґрунтовані сумніви щодо правильності визначення складових митної вартості товару та їх числових значень. Надані додатково документи не дали змоги здійснити перевірку правильності проведення декларантом розрахунку митної вартості товару, відтак декларантом не підтверджено, у встановленому МК України порядку, заявлений рівень митної вартості товарів.
Митну вартість визначено за резервним методом, за основу для визначення митної вартості при прийнятті оскаржуваного рішення взято раніше визнані (визначені) митними органами митні вартості за митною декларацією, за якою товар максимально відповідає за фізичними характеристиками, обсягом, походженням та часом митного оформлення.
Позивач подав відзив на апеляційну скаргу відповідача в якому вказав на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, а також на безпідставність доводів апеляційної скарги. Зауважив, що митна вартість товару обґрунтовано визначене за основним методом, а проведене відповідачем коригування є протиправним.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням у частині відмови у стягненні з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 36000 грн, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати таке рішення, прийняти нове рішення про стягнення з відповідача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 40000 грн, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм права, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неповного з'ясування обставин справи і, як наслідок, невірного вирішення справи та прийняття необґрунтованого рішення.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції зменшив суму заявлених витрат на правову допомогу без дотримання вимог щодо розумності, пропорційності та справедливості.
Відповідач не подав відзиву або письмових пояснень на апеляційну скаргу.
Ухвалою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025, з урахуванням п.3 ч.1 ст.311 КАС України, суд вирішив розглядати дану справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, 22.12.2023 між GUANGRAO KAICHI TRADING CO.,LTD (продавець) та ТОВ «Житомирська торгова компанія» (покупець) укладено контракт №2212/2023, згідно якого продавець продасть та здійснить поставку, а покупець купить та оплатить на умовах та в строки, визначені даним контрактом та додатками до нього, шини автомобільні (нові), яке надалі іменується "шини автомобільні (нові)", перелік якого визначений в специфікаціях до цього Контракту, що є невід'ємними частинами цього контракту.
Сторони узгодили, що поставки здійснюються окремими партіями і на кожну поставку сторони підписують відповідну специфікацію, яка є невід'ємною частиною цього контракту.
Пунктом 1.2 контракту передбачено, що найменування, номенклатура, ціна та кількість шин автомобільних (нові), умови та особливості поставки та оплати встановлюються сторонами у відповідній специфікації на кожну окрему поставку.
Між сторонами контракту №2212/2023 від 22.12.2023 укладено доповнення до контракту - специфікацію №1 від 26.12.2023, на підставі якої сторонами визначено найменування товару (Шина бренду TAITONG, Малюнок протектора: HS205, Розмір: 275/70R22.5, Індекс навантаження: 148/145, Індекс швидкості: М, Рік виробництва: 2024, Стан: нова, Країна походження: Китай), обсяг замовлення товару шини визначена у кількості 320 штук за ціною 90,00 доларів США на загальну суму 28800,00 доларів США на загальну суму 28800,00 доларів США.
З метою імпорту товару на територію України, позивачем до Івано-Франківської митниці було подано митну декларацію №24UA206080003941U4.
Разом з вказаною митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, позивачем було надано: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) DLT317-1-20231226-2 від 10.03.2024; коносамент (Bill of lading) DK24040329CNTSTROCTAFD від 15.03.2024; автотранспорту накладну (Road consignment note) 0646 від 17.06.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) 24C3705B0801/00202 від 10.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезеного товару №1906-1 від 19.06.2024; документ, що підтверджує вартість перевезеного товару №1906-3 від 19.06.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту); специфікація; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу товарів №2212/2023 від 20.12.2023; договір про надання послуг митного брокера від 20.06.2024; рахунок-проформа (Proforma invoice) DLT317-1-20231226 від 26.12.2023; пакувальний лист (Packing list) DLT317-1-20231226-2 від 10.03.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №973 від 29.03.2024; заявка №1 Договору транспортно-експедиційного обслуговування №TEO-Д-280224 від 29.02.2024.
21.06.2024 Івано-Франківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2024/0000247/2 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000079.
Також, між сторонами контракту №2212/2023 від 22.12.2023 укладено доповнення до контракту - специфікацію №2 від 22.12.2023, на підставі якої сторонами визначено найменування товару (Шина бренду TAITONG, Малюнок протектора: HS205, Розмір: 275/70R22.5, Індекс навантаження: 148/145, Індекс швидкості: М, Рік виробництва: 2024, Стан: нова, Країна походження: Китай), обсяг замовлення товару шини визначена у кількості 640 штук за ціною 90,00 доларів США на загальну суму 57600,00 доларів США. Дане замовлення на 640 шт. шин за Контрактом №2212/2023 від 22.12.2023 (специфікація №2 від 22.12.2023) розподілене на два контейнери у зв'язку з тим, що один сорокафутовий контейнер вміщує лише 320 шин такого розміру.
Таким чином, замовлення 640 шт. шин за контрактом №2212/2023 від 22.12.2023 (специфікація №2 від 22.12.2023) поставляється країною виробником двома контейнерами по 320 шт. шин, які підлягають митному оформленню кожен окремо.
З метою імпорту товару на територію України, позивачем до Івано-Франківської митниці було подано митну декларацію №24UA206080004067U6.
Разом з вказаною митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, позивачем було надано: рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №DLT317-1-20231227-2 від 18.03.2024; коносамент (Bill of lading) №DK24030582CNTSTROCTAFD від 26.03.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) №8099 від 25.06.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №243705B0801/00203 від 10.04.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2606-3 від 26.06.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару№2606-4 від 26.06.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №2 від 28.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого с виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №2212/2023 від 20.12.2023; некласифікований внутрішній договір (контракт) №108/2024 від 05.04.2024; некласифікований внутрішній договір (контракт) №52.24-210 від 27.03.2024; договір про надання послуг митного брокера №18-04 від 20.06.2024; пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 18.03.2024;
27.06.2024 Івано-Франківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2024/0000025/2 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000081.
29.06.2024 з метою імпорту товару на територію України, позивачем до Івано-Франківської митниці було подано митну декларацію №24UA206080004121U3.
Разом з вказаною митною декларацією, на підтвердження заявленої митної вартості, надано: пакувальний лист (Packing list) Б/Н від 15.03.2024; рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) №DLT317-1-20231227-1 від 15.03.2024; коносамент (Bill of lading) №DK24030504CNTSTROCTAFD від 22.03.2024; автотранспортна накладна (Road consignment note) №6952 від 26.06.2024; сертифікат про походження товару (Certificate of origin) №243705B0801/00203 від 10.04.2024; банківський платіжний документ, що стосується товару №11 від 29.12.2023; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2606-5 від 26.06.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №2606-6 від 26.06.2024; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією 24/1/146 від 25.06.2024; доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) специфікація №2 від 28.12.2023; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого с виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та або внутрішніх) договорів №2212/2023 від 20.12.2023; некласифікований внутрішній договір (контракт) №108/2024 від 05.04.2024; некласифікований внутрішній договір (контракт) №52.24-210 від 27.03.2024; договір про надання послуг митного брокера від 20.06.2024; рахунок-проформа (Proforma invoice) DLT317-1-20231226 від 26.12.2023; пакувальний лист (Packing list) DLT317-1-20231226-2 від 10.03.2024; документ, що підтверджує вартість перевезення товару №18-04 від 18.04.2024; копія митної декларації країни відправлення №435020240000022254 від 22.03.2024; заявка №2 договору транспортно-експедиційного обслуговування №TEO-Д-280224 від 16.03.2024.
29.06.2024 Івано-Франківською митницею прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №UA206080/2024/0000026/2 та картку відмови в прийняті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA206080/2024/000082.
Позивач не погодився із вказаними рішеннями та звернувся до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем не доведено наявності у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості товарів, що декларувалися позивачем. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих відповідачем рішень про коригування митної вартості товарів.
Колегія суддів погоджується із вказаним висновком суду першої інстанції та враховує наступне.
Відповідно до статті 49 МК України митна вартість товарів які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно із частинами 4 та 5 статті 58 МК України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Відповідно до частини десятої статті 58 МК України при визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
1) витрати, понесені покупцем:
а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;
б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;
в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов'язаних із пакуванням;
2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв'язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:
а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;
б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;
в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);
г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;
3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;
4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;
5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов'язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;
7) витрати на страхування цих товарів.
Частиною 1 та 2 статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно із ч. 5 ст. 54 МК України митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю.
Отже, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Зазначене відповідає правовій позиції викладеній Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14.
Основними документами, які підтверджують митну вартість товару, є: зовнішньоекономічний договір (контракт), рахунок-фактура (інвойс), якщо рахунок сплачено, та банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду від 06.03.2019 у справі №809/278/17, від 24.10.2019 у справі № 815/7158/15.
Як зауважив Верховний Суд у постанові від 15.02.2024 у справі № 815/5838/17 перелік основних документів, які підтверджують митну вартість товарів, наведений у статті 53 Митного кодексу України. Декларант під час митного оформлення імпортованого товару зобов'язаний надати такі документи для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно з основним методом (ціною договору). Повноваження контрольного органу витребувати додаткові документи стосується лише тих документів, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всіх документів, визначених статтею 53 цього Кодексу.
У постанові від 07.05.2020 у справі № 1.380.2019.001625 Верховний Суд зауважив, що Митний орган у разі наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи інформації щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи.
Водночас наявність обґрунтованих сумнівів у правильності зазначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Саме на митний орган покладено обов'язок зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їхньої перевірки на підставі наданих декларантом документів, зокрема, надання яких може усунути сумніви в достовірності цих відомостей, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей.
У постанові від 20.03.2020 у справі № 480/4423/18 Верховний Суд зазначив, що неподання декларантом документів, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 Митного кодексу України, не призводить до негативних правових наслідків. Неподання таких документів може зумовити відмову в митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю та коригування митної вартості товарів, якщо в контрольного органу будуть обґрунтовані підстави вважати, що таке неподання зумовило неповноту та/або недостовірність відомостей про митну вартість.
Відповідач вказує, що документи, подані для митного оформлення не містять всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар.
При цьому, матеріалами справи підтверджено, що відповідно до пункту 4.2 договору купівлі - продажу (зовнішньоекономічного контракту) від 13.12.2023 №МСЕUYP23Q4028 ціни на товар вказуються в Додатку № 2 - Специфікація.
Згідно із Додатком №2 - Специфікацією від 13.12.2023 ціна за 1 Ват становить 0,1150 євро (графа 5 Специфікації), у одній штуці 585 Ват (графа 2 Специфікації), отже ціна товару за одну штуку визначається шляхом множення вказаних показників та становить 67,275 євро. Аналогічна ціна в розмірі 67,275 євро за штуку зазначена в інвойсі продавця від 07.02.2024 №220240129093-1, що додавався до митної декларації №24UА101020016293U5. В свою чергу, надана Специфікація містить повну та достовірну інформацію про характеристики товару, вартість та порядок оплати та має всі реквізити, притаманні для даного виду документу.
Відповідно до частини 6 статті 344 Господарського кодексу України рахунок-фактура належить до комерційних документів і використовується при міжнародних розрахунках.
Рахунок-фактура (англ. invoice account, франц. facture, нім. Rechnung, Faktura, Handels faktura) вид комерційного рахунка, в якому зазначено суму, що повинна бути сплачена за товар. Окрім свого основного призначення як документа, в якому зазначено суму належного за товар платежу, рахунок-фактура може бути використаний як супровідний документ. Рахунок-фактура має містити дату складання, найменування та реквізити продавця і покупця, найменування товарів, їх ціну, загальну вартість рахунку, валюту, ставки та розмір податку. Також в рахунку-фактурі можуть зазначатись реквізити зовнішньоекономічної угоди, відповідно до якого здійснюється поставка, реквізити відвантажувального документа, платіжні реквізити та інші відомості, у разі якщо їх наявність в рахунку-фактурі передбачена умовами договору, такі як умови поставки, умови оплати, місце завантаження, розмір та підстави надання знижок.
Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачають тільки виставлення певних сум до оплати покупцям за поставлені (фактично поставлені) товари чи надані (фактично надані) послуги, а сам факт отримання товарів (послуг) може бути підтверджений додатково-оформленими документами (як то акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг)).
Для зовнішньої торгівлі існує рекомендований формат рахунку-фактури (інвойсу), описаний в Рекомендації Європейської економічної комісії ООН №6 від 1 вересня 1983 року "Типовий уніфікований рахунок-фактура для міжнародної торгівлі" (ECE/TRADE/148).
Для інвойсу не передбачено такий обов'язковий реквізит як підпис. Тому, у рахунках, які використовуються у зовнішньоекономічній діяльності (ЗЕД), підпис не є обов'язковим, а при митному оформленні рахунок може бути прийнятий без підпису. Так, пунктами 9.4 та 9.8 Рекомендацій Європейської економічної комісії ООН від 29.03.2001 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" (ECE/TRADE/271) передбачено рекомендації уникати внесення "від руки" підписів на паперових документах, якщо це можливо.
Листом Державної митної служби від 01.03.2011 №11/3-10.10/3339-ЕП "Щодо необхідності наявності підпису особи на рахунках", з посиланням на Рекомендації Ради Митного Співробітництва від 16.05.79, рекомендації ЄЕК ООН 1982 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі" та 1983 року "Формуляр-зразок уніфікованого рахунку для міжнародної торгівлі"), Рекомендацією ЄЕК ООН 2001 року №18 "Заходи щодо спрощення процедур міжнародної торгівлі", роз'яснено про те, що відсутність підпису на поданому для здійснення митного контролю й оформлення товарів рахунку (invoice), складеному нерезидентом, не є підставою для відмови в митному оформленні товарів.
Тому апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що комерційний інвойс (рахунок-фактура) від 07.02.2024 №220240129093-1 оформлений продавцем товару із зазначенням у ньому усіх необхідних для ідентифікації товару (та його вартості) реквізитів.
Відсутність у інвойсі підпису покупця не може свідчити про його функціональну не чинність та безпосередньо не впливає на визначення ТОВ "Унасолар Сервіс" митної вартості товару на основі вказаного комерційного інвойсу (рахунку-фактури) від 07.02.2024 №220240129093-1.
Наведене спростовує зауваження відповідача щодо відсутності підпису у інвойсі від 07.02.2024 №220240129093-1.
Також суд вважає безпідставними доводи відповідача про те, що позивачем порушено терміни оплати за товар.
У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару У свою чергу умови оплати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися органом доходів і зборів до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
За змістом пункту 4 Додатку №2 - Специфікації до договору купівлі-продажу від 13.12.2023 №МСЕUYP23Q4028 Продавець має право утримувати коносамент та відкласти випуск Товару за цим Договором до отримання 100% передоплати загальної продажної вартості Товару, а Покупець повинен компенсувати Продавцю всі понесені збитки, що виникли внаслідок невиконання Покупцем своїх платіжних зобов'язань за цим Договором, в тому числі, але не обмежуючись витратами на зберігання, демередж, а також транспортні збори. Згідно умов зовнішньоекономічного контракту 100% передоплати загальної продажної вартості Товару повинні бути сплачені не пізніше 15 днів до очікуваної дати відвантаження таких товарів. Очікувана дата відвантаження - 12.02.2024, 100% передоплати загальної продажної вартості Товару було сплачено 23.01.2024, а отже, відповідно до умов визначених у договорі купівлі-продажу від 13.12.2023 №МСЕUYP23Q4028. На підтвердження виконаних платежів на користь JINKO SOLAR (CHUZHOU) CO., LTD. Позивач надав митному органу платіжні інструкції від 04.01.2024 та від 23.01.2024 з печаткою та підписом уповноваженої особи банку.
Колегія суддів наголошує на тому, що суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування органом доходів і зборів додаткових документів у декларанта.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду від 11.06.2019 року у справі №813/1755/17, від 29.07.2021 року у справі №380/6459/20.
Доводи відповідача про те, що додатково наданий прайс-лист від 06.12.2023 складений компанією, яка не є стороною зовнішньоекономічного контракту №МСЕUYP23Q4028 від 13.12.2023 та не є виробником товару та не містить відомості про умови оплати за товар та умови поставки, також не свідчать про заниження митної вартості.
Прейскурант (прайс-лист) - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців. Свого роду це комерційна пропозиція, лист потенційному партнеру чи замовнику, що містить ділову пропозицію щодо подальшої співпраці, та за жодних умов не може бути первинним документом для визначення митної вартості товару.
В комерційній практиці при просуванні товару на ринок одним із методів встановлення контактів з потенційними покупцями є направлення продавцем комерційної пропозиції (оферти) або прейскуранта (прайс-листа).
У контексті спірних правовідносин прайс-лист не є тим обов'язковим документом, які надаються на підтвердження митної вартості товару, та не є єдиним доказом, який в кінцевому результаті впливає на числове значення заявленої митної вартості товарів. Прайс-лист є документом довільної форми, а тому митний орган не може посилатися на неповноту чи обмеженість його відомостей як на підставу для коригування митної вартості товарів.
Аналогічний за змістом висновок викладено Верховним Судом в постановах від 23.10.2020 у справі №810/690/17, від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 та від 01.03.2023 у справі №420/18880/21.
Щодо наданих декларантом документів на підтвердження витрат на транспортування оцінюваного товару суд зазначає наступне.
Встановлено, що під час митного оформлення товару декларантом з митною декларацією №24UА101020016293U5 було подано наступні документи, які підтверджують понесені транспортні витрати позивача: договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.03.2024 №558; заявку на транспортно-експедиційні послуги від 01.04.2024 №1; довідку про транспортні витрати від 29.04.2024 №2904/01; рахунок на оплату від 29.04.2024 №768; платіжну інструкцію від 10.05.2024 №1349; міжнародну товарно-транспортну накладну СМR від 23.04.2024.
Згідно зі ст.9 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність" за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу. Договір транспортного експедирування укладається у письмовій формі. Підтвердженням витрат експедитора є документи (рахунки, накладні тощо), видані суб'єктами господарювання, що залучалися до виконання договору транспортного експедирування, або органами влади.
Відповідно до п.10.1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 перевізники приймають вантажі для перевезення на підставі укладених Договорів із Замовниками згідно з заявками (додаток 1) або за разовими договорами (додаток 2).
Згідно матеріалів справи між позивачем та ТОВ "АТСФ" укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг від 28.03.2024 №558.
Відповідно до пункту 1.1 Договору, передбачено, що даний Договір регламентує взаємовідносини Сторін при виконанні Експедитором доручень Клієнта. Експедитор зобов'язується за рахунок і за плату (винагороду) Клієнта у відповідності до умов цього Договору та узгоджених Сторонами Заявок, які в свою чергу є невід'ємною частиною даного Договору, виконати комплекс послуг по транспортно-експедиторському обслуговуванню (далі - ТЕО), організувати міжнародні та/або внутрішньодержавні перевезення морським, авіаційним транспортом, та/або мультимодальні перевезення експортного, імпортного, транзитного або іншого вантажу, а також надавати інші послуги погоджені Сторонами.
Згідно пункту 3.1. Договору, заявки, погоджені Сторонами, регулюють взаємини Сторін щодо кожного окремого доручення на ТЕО і є невід'ємною частиною даного Договору. В Заявці зазначається найменування і кількість вантажу, маршрут перевезення місце навантаження, місце вивантаження, місце доставки вантажу, планована дата надання вантажу відправником, тип транспортного засобу, дані про вантажовідправника і вантажоодержувача і інша необхідна інформація, що стосується організації ТЕО. При цьому форма Заявки викладена у Додатку №1 до даного Договору, що становить його невід'ємну частину.
Пунктом 5.1.1. Договору передбачено, що для виконання своїх зобов'язань за цим Договором Експедитор має право залучати будь-яких третіх сторін (портових агентів, морські лінії, авіаційні лінії, перевізників, організації по перевалці вантажів), укладати будь-які договори і виставляти рахунки від свого імені.
У відповідності до ст.932 Цивільного кодексу України експедитор має право залучити до виконання своїх обов'язків інших осіб. У разі залучення експедитором до виконання своїх обов'язків за договором транспортного експедирування інших осіб експедитор відповідає перед клієнтом за порушення договору.
Тобто, право на залучення експедитором підрядників до надання транспортно-експедиційних послуг передбачено безпосередньо законом України та обумовлене у договорі від 28.03.2024 №558 між "Експедитором" - ТОВ "АТСФ" і позивачем.
01.04.2024 позивачем було сформовано Заявку №1 на транспортно-експедиторські послуги вантажу, що знаходиться в контейнері №МRSU6037169, яка містить перелік послуг, що будуть надані Позивачу, зокрема: навантажувально - розвантажувальні роботи, переміщення контейнера на склад тимчасового зберігання, відкриття ТІ, перевантаження вантажу, автоперевезення.
Відтак, зазначена у графі 22 СМR №б/н від 23.04.2023 компанія 7R Solution Sp. z.o.o. була залучена ТОВ "АТСФ" для розвантаження, переміщення товару на склад тимчасового зберігання, зберігання та навантаження товару на автотранспорт, що свідчить про відсутність договірних відносин щодо зберігання вантажу безпосередньо між Позивачем та компанія 7R Solution Sp. z.o.o., що зумовлює відсутність у позивача документів, які підтверджують вартість послуг зі зберігання наданих компанією 7R Solution Sp. z.o.o.
Пунктом 4.4. договору від 28.03.2024 №558 передбачено, що узгоджена вартість транспортно-експедиційного обслуговування вказується в Заявках Клієнта до цього Договору або в Додатках до цього Договору. Узгоджена вартість послуг Експедитора включає в себе сукупність платежів, які належать до сплати Експедитору та витрат, понесених Експедитором у зв'язку з перерахуванням коштів на користь третіх осіб, що залучаються Експедитором у зв'язку з наданням послуг за даним Договором.
ТОВ "АТСФ" надало позивачу рахунок від 29.04.2024 №768 та довідку від 29.04.2024 №2904/01, в яких, зокрема, зазначено, що вартість обробки контейнеру №МRSU6037169 за межами території України складає 68 450,81 грн та в цю вартість входить послуга зі зберігання вантажу на складі компанією 7R Solution Sp. z.o.o.
Отже, вказані документи, зокрема, довідка від 29.04.2024 №2904/01 про транспортні витрати містить інформацію про вартість перевезення товару у відповідності до ч.2 ст.53 МК України, в довідці також вказано юридичну особу, з якою у позивача укладено договір про перевезення вантажу та яка надає такі послуги позивачу.
До того ж, законодавством не встановлені інші вимоги до довідки про транспортні витрати, в свою чергу законодавством і договором не заборонено перевізнику залучати субпідрядників для виконання договору перевезення вантажу.
Таким чином, колегія суддів вважає, що позивач належними доказами підтвердив розмір витрат на транспортування товару.
Витрати на зберігання були включені в митну вартість та підтверджені рахунком від 29.04.2024 №768, довідкою від 29.04.2024 №2904/01 та платіжною інструкцією №1349 від 10.05.2024.
Крім того, матеріалами справи підтверджується, що заявка на транспортно-експедиційні послуги від 01.04.2024 №1 надана не для підтвердження фактично понесених витрати, а для підтвердження факту замовлення транспортно-експедиційних послуг для товару, що знаходився у контейнері №МRSU6037169. У свою чергу, зазначення невірної дати готовності вантажу в такій заявці не може свідчити про те, що заявка стосується організації перевезення іншої партії товару, оскільки визначальним у даному випадку є саме унікальний номер контейнеру, за яким відбувається ідентифікація товару.
Згідно висновку Верховного Суду, який висловлений у постанові від 02.06.2022 у справі №460/2674/20 наявність технічної помилки у документі не є підставою для висновку про недостовірність усієї інформації, що у ньому міститься.
Верховний Суд у постанові від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14 звернув увагу на те, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. МК України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Аналогічний висновок наведений у постанові Верховного Суду від 07 липня 2023 року у справі №803/718/17.
Статтею 254 МК України встановлено, що документи, необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України при здійсненні зовнішньоекономічних операцій, подаються митному органу українською мовою, офіційною мовою митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування.
Митні органи вимагають переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Подані до митного оформлення документи потребують перекладу на українську мову, тільки у разі якщо дані, які містяться в них є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей зазначених у митній декларації.
Верховний Суд у постанові від 06.02.2020 у справі №520/10709/18, зазначив, що митний орган відповідно до ст.254 МК України вимагає переклад українською мовою документів, складених іншою мовою, ніж офіційна мова митних союзів, членом яких є Україна, або іншою іноземною мовою міжнародного спілкування, тільки у разі, якщо дані, які містяться в них, є необхідними для перевірки або підтвердження відомостей, зазначених у митній декларації.
Відповідач вказує на не надання позивачем перекладу на українську мову митної декларації країни відправлення від 10.02.2024 №310120240519304484 та страхового полісу від 01.01.2024 №66021060220240000005.
Однак, у даному випадку відповідачем не наведені обґрунтування вимоги необхідності надання митної декларації країни відправлення та страхового полісу, та їх перекладу, а також, які саме розбіжності у наданих документах та складових митної вартості усуватиме такі декларація та страховий поліс, що вказує на безпідставність вказаних зауважень відповідача.
З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд зауважує, що наявні у матеріалах справи документи достатні для підтвердження заявленої позивачем митної вартості товару та дозволяють визначити митну вартість товару за ціною договору, а доводи відповідача не свідчать про заниження такої вартості.
Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Відповідно до положень статті 55 МК України орган доходів і зборів за відповідних умов має право здійснювати коригування митної вартості товару, заявленої декларантом. Прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана органом доходів і зборів; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої органом доходів і зборів, та фактів, які вплинули на таке коригування.
При цьому у випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 МК України) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні (пункт 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598).
Отже, із системного аналізу наведених приписів слідує, що у разі визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу рішення про коригування заявленої митної вартості, окрім обов'язкових відомостей, визначених частиною 2 статті 55 МК України, має також містити порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару, ціна якого взята за основу для коригування митної вартості за таким другорядним методом, як резервний метод, а також докладну інформацію щодо зроблених коригувань, яка використовувалась митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
В аспекті реалізації процедур із визначення митної вартості товарів основоположну роль відіграє принцип обґрунтованості. Митний орган повинен дотримуватися вимог принципу обґрунтованості при: а) встановленні належного до застосування методу визначення митної вартості товарів; б) встановленні достатнього переліку документів для цілей визначення митної вартості товарів. Відповідно до положень пункту третього частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Отже, рішення органу доходів і зборів не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 29.09.2020 у справі №160/9473/19, від 25.05.2021 у справі № 520/10386/2020, від 13.01.2022 у справі № 520/11061/2020.
Коригуючи митну вартість товару, відповідач за основу взяв числове значення митної вартості іншого товару, однак оскаржувані рішення не містять порівняння характеристик оцінюваного товару та характеристик товару за зазначеними митними деклараціями, що не дає можливості пересвідчитися у правильності визначення такої митної вартості відповідачем.
З урахуванням наведеного у сукупності апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про протиправність та необхідність скасування оскаржуваних рішень.
Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Стаття 132 КАС України визначає, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно п. 1 ч. 3 ст. 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, серед іншого, складає гонорар адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Частиною 4 ст. 134 КАС України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У відповідності до ч. 5 ст. 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 6 ст. 134 КАС України).
Обов'язок доведення неспівмірності витрат, згідно ч. 7 ст. 134 КАС України, покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
При цьому, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.
Встановлено, що позивач просив стягнути з відповідача витрати понесені на правову допомогу у розмірі 40 000 грн.
На підтвердження наданих юридичних послуг позивачем надано: договір про надання правової допомоги від 14.05.2024 та додаток №1 до вказаного договору, в якому, зокрема, зазначено, що сторони погодили, що вартість послуг з написання та подання позову в Житомирський окружний адміністративний суд до Житомирської митниці Державної митної служби України про скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA101000/2024/000157/2 становить 40 000 (сорок тисяч) гривень. Крім того, надано платіжну інструкцію від 22.05.2024 №1395 щодо оплати наданих юридичних послуг на суму 40 000 грн.
З урахуванням наведеного, суд вважає, що факт понесення позивачем вказаних витрат підтверджується матеріалами справи.
Надаючи оцінку співмірності заявленої до стягнення з відповідача суми витрати на правову допомогу із критеріями, встановленими частиною п'ятою статті 134 КАС України, проаналізувавши складність справи та виконання адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг) та обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, апеляційний суд вважає, що розмір заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу не відповідає умовам співмірності.
Суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для зменшення заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу.
Разом з цим, визначена судом першої інстанції сума витрат на правову допомогу на думку апеляційного суду не відповідає вимогам розумності, пропорційності та справедливості, з урахуванням яких на користь позивача належить стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 20000 грн.
У відповідності із ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Відповідно до п.2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Згідно ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Зважаючи на те, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, однак суд першої інстанції помилився під час визначення належної до стягнення на користь позивача суми витрат на правову допомогу, рішення суду першої інстанції у цій частині належить змінити, а в іншій частині залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу Житомирської митниці залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Унасолар Сервіс» задовольнити частково.
Рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27 грудня 2024 року змінити, замінивши у абзаці 3 резолютивної частини такого рішення слова та цифри "4 000,00 грн. (чотири тисячі гривень 00 копійок)" на слова та цифри "20 000,00 грн (двадцять тисяч гривень)".
В решті рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 27.12.2024 залишити без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Залімський І. Г.
Судді Мацький Є.М. Сушко О.О.