Справа № 240/21686/20
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Семенюк М.М.
Суддя-доповідач - Курко О. П.
19 червня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Курка О. П.
суддів: Ватаманюка Р.В. Боровицького О. А. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправними рішення,
ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 , подану в порядку ст. 383 КАС України.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору.
Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, за наявними у справі матеріалами.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням суду від 10.02.2021, яке набрало законної сили, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 17.07.2018 нарахування та виплату підвищення до пенсії позивачу як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення, у розмірі, визначеному статтею 39 Закону № 796-XII, що дорівнює двом прожитковим мінімумам.
Позивач подав заяву (вх. від 10.04.2025) в порядку ст.383 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, вчинені на виконання рішення суду від 18.07.2022 у справі 240/21686/20, а саме: щодо визначення при перерахунку підвищення до пенсії, як непрацюючому пенсіонеру, який проживає на території радіоактивного забруднення з 01 січня 2025 року, розмір якого повинно становити 3200.00 гривень.
В обґрунтування заяви зазначає, що з 01.01.2025 відповідач припинив виконання рішення суду, а саме з 01.01.2025 відповідач не здійснює перерахунок та виплату вказаного підвищення до пенсії у розмірі 3200 грн.
Ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не доказав, що відповідач протиправно не здійснює йому з 01.01.2025 нарахування та виплату підвищення (доплати) до пенсії.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
За приписами ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якого ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб'єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.
За відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення (ч. 6 ст. 383 КАС України).
Частиною 1 ст. 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Щодо не здійснення з 01.01.2025 перерахунку та виплат підвищення до пенсії у розмірі 3200 грн.
З 01.01.2025 підвищення до пенсії згідно статті 39 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», як непрацюючому пенсіонеру, що проживає на території радіоактивного забруднення, здійснюється з врахуванням положень статті 45 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059 (надалі Закон № 4059), постанови Кабінету Міністрів України від 27.12.2024 № 1524 «Деякі питання здійснення у 2025 році на період воєнного стану в Україні доплати непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення» (далі ПКМУ № 1524).
Статтею 45 Закону № 4059 зокрема передбачено:
"Установити, що у 2025 році на період дії воєнного стану в Україні доплата непрацюючим пенсіонерам, які постійно проживають у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення, встановлюється за умови, що такі особи проживали або працювали у зоні безумовного (обов'язкового) відселення або в зоні гарантованого добровільного відселення, станом на 26 квітня 1986 року чи у період з 26 квітня 1986 року до 1 січня 1993 року, у зв'язку з чим особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи. Доплата за проживання на зазначених територіях встановлюється у розмірі 2361 гривня.
Особам, які після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінили місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернулися на постійне місце проживання до цих зон, а також особам, які зареєстрували своє місце проживання чи переїхали на постійне місце проживання до зазначених зон після аварії на Чорнобильській АЕС, доплата за проживання в таких зонах не встановлюється.
Виплата доплати за проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення непрацюючим пенсіонерам припиняється після залишення особою свого місця постійного проживання на зазначених територіях та декларування/реєстрації місця проживання за межами зон безумовного (обов'язкового) відселення та зон гарантованого добровільного відселення, що підтверджується відомостями Єдиного державного демографічного реєстру та інших державних реєстрів."
В ПКМУ № 1524 зазначено:
1. Установити, що у 2025 році факт проживання у зоні безумовного (обов'язкового) відселення та в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 26 квітня 1986 р. чи у період з 26 квітня 1986 р. до 1 січня 1993 р. для встановлення, продовження чи припинення доплат, передбачених статтею 45 Закону України Про Державний бюджет України на 2025 рік, у разі відсутності відповідних відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби, Реєстрі територіальної громади та в інших державних реєстрах встановлюється органами Пенсійного фонду України за сукупності таких обставин:
особі надано статус особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи;
у Єдиному державному демографічному реєстрі, відомчій інформаційній системі Державної міграційної служби відсутні відомості про зміну місця проживання такою особою у період після 1 січня 1993 року."
Відповідно до відмітки в паспорті позивача (а.с.4) та відомостей у Єдиному державному демографічному реєстрі, він був зареєстрований в зоні добровільного гарантованого відселення з 23.10.1997.
Вказане свідчить про те, що після аварії на Чорнобильській АЕС (26 квітня 1986 року) позивач самостійно або у встановленому законодавством порядку за направленнями обласних державних адміністрацій змінив місце проживання за межі зон безумовного (обов'язкового) відселення або гарантованого добровільного відселення та в подальшому повернувся на постійне місце проживання до цих зон, що виключає можливість встановити протиправність дій відповідача щодо не виплати позивачу з 01.01.2025 доплати в розмірі 2361 грн і, відповідно, 3200 грн.
Таким чином судом першої інстанції правильно зазначено, що позивач не доказав, що відповідач протиправно не здійснює йому з 01.01.2025 нарахування та виплату підвищення (доплати) до пенсії.
Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.
Згідно з ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Курко О. П.
Судді Ватаманюк Р.В. Боровицький О. А.