Справа № 320/49431/24 Суддя (судді) першої інстанції: Жук Р.В.
18 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Сорочка Є.О., Коротких А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Банк "Фінанси та Кредит" на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" в особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб звернулось до суду з адміністративним позовом до Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить:
-визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не вчинення дій, передбачених статтями 39 та 40 Закону України "Про виконавче провадження";
-зобов'язати відповідача невідкладно винести постанову про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1, на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та вжити всіх заходів, передбачених частиною 1 статті 40 Закону України "про виконавче провадження", а саме внести до автоматизованої системи виконавчих проваджень відомості про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 із виключенням запису в Єдиному реєстрі боржників, Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно боржника - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Київський окружний адміністративний суд рішенням від 13 лютого 2025 року відмовив у задоволенні позову.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. На думку апелянта, зазначене рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Апелянт зазначив, що судом не було враховано факт зазначення у виконавчому документі коду ЄДРПОУ та найменування неплатоспроможного банку, що виключає можливість стверджувати, що боржником є уповноважена особа Фонду, а не банк, а відтак виконавче провадження має бути закінчено на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження».
Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
В матеріалах справи достатньо письмових доказів для вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін у розгляді справи не обов'язкова.
З огляду на викладене, колегія суддів визнала можливим розглянути справу в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, на примусовому виконанні в Шевченківському РДВС перебуває виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання постанови НОМЕР_2, видану 08.05.2024 Шевченківським ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про стягнення заборгованості. Боржник - Уповноважена особа АТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Постановою державного виконавця Шевченківського РДВС від 14.05.2024 відкрито виконавче провадження НОМЕР_1.
Позивач звертався до відповідача із заявою від 15.07.2024 №083-60-224/24 про закінчення виконавчого провадження НОМЕР_1 на підставі пункту 4 частини 1 статті 39 Закону України "Про виконавче провадження" та направлення постанови про закінчення виконавчого провадження і виконавчого документу уповноваженій особі Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Банк "Фінанси та Кредит" для подальшого виконання у відповідності до Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Не погоджуючись з бездіяльністю відповідача щодо не розгляду заяви Фонду про закінчення виконавчого провадження, позивач звернувся з даним позовом до суду, з приводу чого суд зазначає таке.
Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, здійснивши системний аналіз приписів статей 18, 39 Закону України «Про виконавче провадження», статей 1, 36, 46, 50 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог, оскільки позивачем помилково ототожнюються поняття «банк» та «уповноважена особа Фонду».
Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.
Згідно статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом.
У силу приписів частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов'язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно ч.1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до ч.1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
З матеріалів виконавчого провадження судом встановлено, що боржником у виконавчому провадженні НОМЕР_1 є Уповноважена особа ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", тобто посадова особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (фізична особа), яка уповноважена здійснювати процедуру управління з ліквідації юридичної особи ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а не юридична особа - ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит".
Згідно з пунктом 4 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника.
Таким чином, у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, виконавче провадження щодо примусового виконання рішення суду щодо саме боржника, яким є банк, не може здійснюватися, а відкрите виконавче провадження підлягає закінченню з підстав п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону.
Відповідно до положень частини першої статті 40 Закону № 1404-VІІІ, у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв'язку із закінченням виконавчого провадження.
Разом з тим, як правильно було зазначено судом першої інстанції, відповідно до статті 2 Закону України "Про банки і банківську діяльність" під банком розуміється юридична особа, яка на підставі банківської ліцензії має виключне право надавати банківські послуги, відомості про яку внесені до Державного реєстру банків.
Відповідно до пункту 17 частини першої статті 2 цього Закону уповноважена особа Фонду - працівник Фонду, який від імені Фонду та в межах повноважень, передбачених цим Законом, виконує дії із забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
За змістом статті 3 Закону № 4452-VI Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Фонд є юридичною особою публічного права, має відокремлене майно, яке є об'єктом права державної власності і перебуває у його господарському віданні. Фонд є суб'єктом управління майном, самостійно володіє, користується і розпоряджається належним майном, вчиняючи стосовно нього будь-які дії, що не суперечать законодавству та меті діяльності Фонду.
Згідно із частиною першою статті 4 Закону № 4452-VI основним завданням Фонду є забезпечення функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку. Відповідно до частини другої статті 37 Закону № 4452-VI Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право, зокрема, вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом.
Таким чином, за змістом наведених правових норм на Фонд, який є юридичною особою публічного права, покладено функції державного управління у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Зі свого боку, уповноважена особа Фонду виконує від його імені делеговані Фондом повноваження щодо забезпечення виведення банку з ринку під час здійснення тимчасової адміністрації неплатоспроможного банку та/або ліквідації банку.
Велика Палата Верховного Суду у справах №826/7532/16 та №826/11445/15 дійшла висновку, що уповноважена особа Фонду та Фонд діють як самостійні суб'єкти правовідносин, зокрема, у процедурі виведення неплатоспроможних банків з ринку, з відповідними правами та обов'язками.
Повертаючись до обставин цієї справи, колегія суддів зазначає, що оскільки в межах виконавчого провадження НОМЕР_1, боржником є саме уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит", а не банк, то положення пункту 4 частини першої статті 39 Закону № 1404-VІІІ не розповсюджуються на особу, яка здійснює функції з управління ліквідації банку, натомість вказані норми підлягають застосуванню виключно у тому випадку, коли боржником за виконавчими провадженнями є саме банк, тобто юридична особа, у якого рішенням Національного банку України відкликано банківську ліцензію.
Тому, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки їх суть зводиться до констатації норм законодавства, а не помилок чи то порушень судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення, за таких обставин доводи апеляційної скарги не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 року рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.
Згідно з пунктом 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Ruiz Torija v. Spain» від 9 грудня 1994 року статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.
За приписом пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, тобто прийняте рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, і не підлягає скасуванню.
Згідно ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідності до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст. 242, 308, 311, 315, 316, 322 КАС України, суд
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2025 року залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю.Коротких