Справа № 580/1897/25 Суддя (судді) першої інстанції: Валентин ГАРАЩЕНКО
18 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
Головуючого судді: Чаку Є.В.,
суддів: Коротких А.Ю., Сорочка Є.О.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційні скарги ОСОБА_1 та Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області в якому просив:
- визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.02.2025 №971010193099 щодо відмови в переведені позивача на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу»;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу з 07.02.2025 пенсії державного службовця відповідно ст. 37 Закону України «Про державну службу», у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.02.2025 №20-Ф та №21-Ф.
Черкаський окружний адміністративний суд рішенням від 19 березня 2025 року позов задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 19.03.2024 №7943/03-16 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу». Зобов'язав Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2025 про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні. У задоволенні інших позовних вимог відмовив.
Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. На думку апелянта, рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Позивачем також подано апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. В апеляційній скарзі позивач зазначив, що суд першої інстанції в супереч висновкам викладеним в постанові Великої Палати Верховного Суду та в порушення ч.2 ст.9 КАС України не відновив порушене право, а навпаки зволікаючи з відновленням порушеного права на призначення пенсії, зобов'язав відповідача, який продовжує порушувати права позивача. Повторно розглянути заяву, замість того щоб зобов'язати відповідача прийняти рішення певного змісту, яким відновити права позивача. Також апелянт зазначив, що в оскаржуваному рішенні суд не обгрунтував та не надав правової оцінки довідкам Головного управління Пенсійного фонду в Черкаській області від 05.02.2025 №20-Ф, від 05.02.2025 №21-Ф відповідно до яких необхідно призначити, здійснити перерахування та виплату пенсії позивачу.
Оскільки апеляційні скарги подані на рішення суду першої інстанції, яке ухвалено в порядку спрощеного (в порядку письмового) позовного провадження, колегія суддів, керуючись п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, вирішила розглядати справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до ч. 2 ст. 309 КАС України у виняткових випадках та з урахуванням особливостей розгляду справи апеляційний суд може продовжити строк розгляду справи, про що постановляє ухвалу.
Пунктом 1 статті 6 ратифікованої Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року Конвенції про захист прав людини та основних свобод закріплено право вирішення спірного питання упродовж розумного строку.
Згідно п. 26 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів ухвалення рішення в розумні строки відповідно до статті 6 Конвенції також можна вважати важливим елементом його якості. Проте можливе виникнення суперечностей між швидкістю проведення процесу та іншими чинниками, пов'язаними з якістю, такими як право на справедливий розгляд справи, яке також гарантується статтею 6 Конвенції. Оскільки важливо забезпечувати соціальну гармонію та юридичну визначеність, то попри очевидну необхідність враховувати часовий елемент слід також зважати й на інші чинники.
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду, з метою забезпечення повного та всебічного розгляду справи, а також прийняття законного та обґрунтованого рішення з дотриманням процесуальних прав усіх учасників судового процесу, дійшла висновку про наявність підстав для продовження строку розгляду апеляційної скарги на розумний строк.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів дійшла наступних висновків.
З матеріалів справи вбачається, що позивач отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV.
Згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 у періоді з 08.04.2005 по 28.10.2024 позивач працював на різних посадах, які відносяться до державної служби.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області видано позивачу довідки про складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця від 05.02.2025 №20-Ф та №21-Ф.
07.02.2025 позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII.
За наслідками розгляду заяви позивача, Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області, в порядку екстериторіальності, рішенням від 13.02.2025 № 971010193099 відмовило позивачу у переведенні на пенсію по інвалідності у відповідності до статті 37 Закону №3723-XII, з підстав того, що на дату звернення заявник не досяг пенсійного віку.
Не погоджуючись з такими діями та рішенням відповідача, позивач звернувся до суду з позовом.
Задовольняючи позов у частині суд першої інстанції дійшов висновку про протиправність оскаржуваного рішення відповідача з підстав того, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи і станом на 01.05.2016 мав відповідний стаж на посаді державної служби понад 10 років. Ураховуючи, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності відповідно до Закону №3723-XII, а тому рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.02.2025 №971010193099 підлягає скасуванню.
Відповідно до пункту 2 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ з 01.05.2016 втратив чинність Закон №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пункті 10 і 12 цього розділу.
Пунктами 10, 12 розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VІІІ передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» №3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Таким чином, за наявності в особи станом на 01.01.2016 певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Згідно ч.1 статті 37 Закону №3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону №1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини 1 статті 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Водночас, приписами частини 9 статті 37 Закону №3723-XII визначено, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону №1058-IV особам, визнаним інвалідами І або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів І або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно цього Закону, призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби.
Якщо зазначені особи повертаються на державну службу, виплата пенсії по інвалідності припиняється на період до звільнення з роботи або досягнення ними граничного віку перебування на державній службі (частина 10 статті 37 Закону №3723-XII).
Якщо інваліду I або II групи було встановлено III групу інвалідності, то в разі наступного визнання його інвалідом I або II групи право на отримання раніше призначеної пенсії на умовах, передбачених цим Законом, поновлюється з дня встановлення I або II групи інвалідності за умови, якщо після припинення виплати пенсії минуло не більше п'яти років. У такому самому порядку визначається право на отримання пенсії по інвалідності на умовах, передбачених цим Законом, особам, яким така пенсія не була призначена у зв'язку з продовженням перебування зазначених осіб на державній службі (частина 12 статті 37 Закону №3723-XII).
З матеріалів справи вбачається, що позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, станом на 01.05.2016 мав відповідний стаж на посаді державної служби понад 10 років, працював на різних посадах, які відносяться до державної служби, та загальний стаж його державної служби становить понад 19 років.
Оскільки позивач є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби понад 19 років, перед зверненням за призначенням пенсії працював на посаді, віднесеній до посад державних службовців, колегія суддів дійшла висновку, що позивач має право на призначення пенсії по інвалідності згідно зі статтею 37 Закону №3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення позивача з пенсії по інвалідності, призначеної по Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до Закону №3723-XII.
Доводи Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про те, що законодавцем визначено правила, які підлягають застосуванню при призначенні пенсії державним службовцям після 01.05.2016, та підлягають застосуванню у сукупності норми, визначені пунктами 10, 12 Розділу ХІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII і норми частини 1 статті 37 Закону №3723-XII, які визначають умови для призначення пенсії державного службовця, а саме: вік, стаж державного службовця і страховий стаж, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки Закон не пов'язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. При цьому орган пенсійного фонду, як суб'єкт владних повноважень, трактує норми Закону на свій розсуд, і віддає перевагу найменш сприятливому для позивачки тлумаченню законодавства України.
Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позивач має право на пенсію державного службовця на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII відповідно до статті 37 Закону №3723-XII.
Щодо вимоги про нарахування у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначеного в довідках, виданих Головним управлінням Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.02.2025 №20-Ф та №21-Ф, колегія суддів зазначає наступне.
Ураховуючи, що позивач отримував пенсію по інвалідності ІІ групи, призначену за нормами Закону №1058-IV, продовжував працювати на посаді державної служби, має стаж державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, понад 19 років та має право на пенсію державного службовця на підставі пунктів 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VIII відповідно до статті 37 Закону №3723-XII, для належного захисту порушених прав позивача слід зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та здійснити нарахування і виплату позивачу з 07.02.2025 пенсію державного службовця відповідно до статті 37 Закону №3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.02.2025 №20-Ф та №21-Ф.
Наведене узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, сформульованими у постанові від 13.02.2019 у зразковій справі №822/524/18.
З огляду на викладене у сукупності колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає залишенню в силі в частині задоволених позовних вимог про визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 13.02.2025 № 971010193099 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу».
В іншій частині позовних вимог про зобов'язання Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 07.02.2025 про переведення з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» на пенсію по інвалідності державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України від 16.12.1993 №3723-ХІІ «Про державну службу», та прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду, зазначених у цьому рішенні, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення в цій частині, яким зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та здійснити нарахування й виплату позивачу з 07.02.2025 пенсії державного службовця відповідно ст. 37 Закону України «Про державну службу», у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.02.2025 №20-Ф та №21-Ф.
Аналогічна правова позиція наведена у постановах Верховного Суду від 09.04.2024 у справі №560/9407/22, від 28.01.2025 у справі №560/2123/24, від 12.02.2025 у справі №580/6600/24,
Щодо доводів позивача про те, що висновки викладені у рішенні суду не відповідають позовним вимогам, оскільки у резолютивній частині судом зазначено інше рішення, колегія суддів зазначає, що вказані обставини є опискою, яка за заявою позивача відповідно до вимог ст.253 КАС України може бути виправлена судом першої інстанції.
Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Hirvisaari v. Finland" від 27 вересня 2001 року, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя .
Згідно пункту 29 рішення Європейського Суду з прав людини у справі "Ruiz Torija v. Spain" від 9 грудня 1994 року, статтю 6 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов'язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи
Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення встановлені статтею 315 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Відповідно до ч.1 статті 317 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 243, 246, 308, 315, 317, 321, 325, 329, 331 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області залишити без задоволення.
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року скасувати в частині відмови у задоволенні позову та зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 07.02.2025 пенсії державного службовця відповідно ст. 37 Закону України «Про державну службу», у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.02.2025 №20-Ф та №21-Ф та ухвалити нове рішення в цій частині.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 07.02.2025 пенсії державного службовця відповідно ст. 37 Закону України «Про державну службу», у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області від 05.02.2025 №20-Ф та №21-Ф.
В іншій частині рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19 березня 2025 року у справі №580/1897/25 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п'ятої статті 328 КАС України.
Головуючий суддя: Є.В. Чаку
Судді: Є.О.Сорочко
А.Ю.Коротких