Справа № 320/9388/24 Суддя (судді) першої інстанції: Войтович І. І.
19 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві на рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві, в якому просив:
1) визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині неврахування до стажу судді 7 років 9 днів (стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді - 5 років, період проходження строкової військової служби - 2 роки 9 днів);
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу, який дає право на щомісячне грошове утримання судді ОСОБА_1 7 років 9 днів - стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді - 5 років, період проходження строкової військової служби - 2 роки 9 днів. Стаж роботи ОСОБА_1 на посаді судді, розрахований відповідно до статті 137 Закону № 1402, становить 30 років 2 місяці 13 днів;
3) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розрахунку 70% суддівської винагороди судді, починаючи з 15 липня 2023 року, та виплатити різницю між виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді у розмірі 56% суддівської винагороди судді та перерахованим у розмірі 70% суддівської винагороди судді.
Позов обґрунтовано тим, що відповідач протиправно не врахував при призначенні йому з 15.07.2023 довічного грошового утримання судді у відставці до стажу судді 7 років 9 днів, а саме, стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді та періоду проходження строкової військової служби у Збройних Силах СРСР.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року позовні вимоги задоволено.
Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві при призначенні довічного грошового утримання судді у відставці ОСОБА_1 в частині неврахування до стажу судді 7 років 9 днів у вигляді стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді що становить 5 років та періоду проходження строкової військової служби у ЗС СРСР, що складає 2 роки 9 днів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу, який дає право на щомісячне грошове утримання судді ОСОБА_1 7 років 9 днів у вигляді стажу (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого, визначена законом, надавала право для призначення на посаду судді, що становить 5 років та періоду проходження строкової військової служби у ЗС СРСР, що складає 2 роки 9 днів, загальний стаж роботи ОСОБА_1 враховувати як 30 років 2 місяці 13 днів.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розрахунку 70% суддівської винагороди судді, починаючи з 15 липня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що при призначенні позивачу довічного грошового утримання судді у відставці вірно було застосовано положення ст. 137, частини третьої ст. 142 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», враховуючи також положення Закону України від 12.07.2018 №2509 «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів», який набув чинності 05.08.2018, щодо врахування до стажу роботи на посаді судді та призначення 56 % щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
На думку скаржника, застосування норм ст. 137 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» при обчисленні зазначеного збільшення розміру довічного грошового утримання суддів у відставці не передбачено, а дає лише право судді подати заяву про відставку, що свідчить про необгрунтованість позовних вимог.
Згідно п.3 частини першої ст. 311 Кодексу адміністративного судочинства України суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, у відповідності до трудової книжки ОСОБА_1 вбачається:
1) з 07.05.1983 по 15.05.1985 проходив строкову військову службу в Радянській Армії (військовий квиток № НОМЕР_1 );
2) з 06.10.1992 по 11.05.2000 - начальник юридичного відділу КП Юридична фірма «Буковина інтернаціональна» (наказ №12 від 06.10.1992 про призначення, наказ № 3 від 11.05.2000 про звільнення);
3) з 11.05.2000 - суддя Господарського суду Чернівецької області (наказ №26 від 11.05.2000 про призначення Арбітражним суддею Чернівецької області, Указ Президента №626/2000 від 26.04.2000 про призначення, Закон України №2538-ІІІ від 21.06.2001 про перейменування на Господарський суд Чернівецької області, постанова ВРУ від 19.05.2005 №2585-VІ про обрання безстроково на посаду судді Господарського суду Чернівецької області);
4) з 20.03.2008 - суддя Київського міжобласного апеляційного господарського суду (постанова ВРУ № 238 від 20.03.2008, наказ №76 від 08.05.2008 звільнення у зв'язку із переведенням до Київського міжобласного апеляційного господарського суду);
5) з 13.05.2008 суддя Київського міжобласного апеляційного господарського суду (безстроково) (наказ №29-к від 12.05.2008);
6) з 01.03.2010 по 19.01.2011 - заступник голови судової палати з розгляду спорів між господарюючими суб'єктами, орендних (в т.ч. земельних) відносин, а також інших категорій спорів (наказ №17-к від 22.02.2010, наказ №118 від 20.12.2010 про призначення секретарем даної судової палати, наказ № 107- від 19.01.2011 про звільнення у зв'язку із переведенням на посаду судді Київського апеляційного господарського суду);
7) з 20.01.2011 по 01.10.2018 суддя Київського апеляційного господарського суду (наказ №30-к від 20.01.2011, наказ №236-к від 01.10.2018 про відрахування у зв'язку із переведенням);
8) з 02.10.2018 по 14.07.2023 - суддя Північного апеляційного господарського суду (наказ №30-к від 02.10.2018, наказ №137-к від 14.07.2023 про відрахування зі штату у зв'язку із звільненням у відставку, Рішення ВРП від 13.07.2023 №708/0/15-23).
Однак, рішенням Вищої ради правосуддя від 13 липня 2023 року № 708/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Північного апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку. При цьому у вказаному Рішенні зазначено, що суддя ОСОБА_1 має 23 роки 2 місяці 17 днів стажу роботи на посаді судді.
Відповідно, зазначеним Рішенням встановлено, що ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж роботи (30 років 2 місяці 25 днів (23 роки 2 місяці 17 днів стажу на посаді судді + 7 років 8 днів професійної діяльності та строкової військової служби)), визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
Як наслідок, Наказом в.о. голови суду від 14 липня 2023 року № 137-к ОСОБА_1 як суддю відраховано зі штату Північного апеляційного господарського суду у зв'язку зі звільненням у відставку.
Північним апеляційним господарським судом ОСОБА_1 виданий розрахунок стажу судді, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці (далі - Розрахунок), відповідно до цього стажу зараховано такі періоди: строкова військова служба в Збройних Силах СРСР з 07.05.1983 по 15.05.1985 - 2 роки 9 днів; начальник юридичного відділу КП Юридична фірма «Буковина інтернаціональна» (адвокат) з 11.05.1995 по 10.05.2000 - 5 років; суддя арбітражного (господарського) суду Чернівецької області з 11.05.2000 по 12.05.2008 - 8 років 2 дні; суддя, заступник голови судової палати, секретар судової палати Київського міжобласного апеляційного господарського суду з 13.05.2008 по 19.01.2011 - 8 років 7 днів; суддя Київського апеляційного господарського суду з 20.01.2011 по 01.10.2018 - 8 років 12 днів; суддя Північного апеляційного господарського суду з 02.10.2018 по 14.07.2023 - 9 років 13 днів.
Згідно з розрахунком, стаж судді ОСОБА_1 станом на 14.07.2023, який дає право на відставку та отримання довічного грошового утримання судді у відставці, становить 30 років 2 місяці 13 днів, що надає їй право на отримання довічного грошового утримання судді у відставці в розмірі 70% суддівської винагороди.
21 липня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення щомісячного довічного грошового утримання судді.
Разом з тим, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві № 262840017745 від 28.07.2023 ОСОБА_1 призначено з 15 липня 2023 року довічне грошове утримання судді у відставці в розмірі 56% від заробітку.
22 серпня 2023 року (вx. №30816/4-2600-23 від 23.08.2023) позивач звернувся до відповідача із заявою про врахування до стажу 5 років професійної діяльності на посаді начальника юридичного відділу КП Юридична фірма «Буковина інтернаціональна» за період з 06.10.1992 по 11.05.2000 та 2 років 9 днів строкової військової служби в ЗС СРСР за період з 07.05.1983 по 15.05.1985, визначення загального стажу 30 років 2 місяці 13 днів, про врахування спірних періодів.
Однак, листом ГУ ПФУ в м. Києві за № 31560-30816/4-02/8-2600/23 від 18.09.2023 повідомило про відсутність правових підстав для зарахування інших, окрім перебування на посаді судді, періодів до стажу, який дає право на збільшення відсотку грошового утримання.
Не погоджуючись з таким рішенням відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що до стажу роботи позивача, що дає право на отримання належного щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути зараховано, період роботи на посаді начальника юридичного відділу КП Юридична фірма «Буковина інтернаціональна» - адвокат, з 06.10.1992 по 11.05.2000, що становить 5 років, та календарний період проходження строкової військової служби в ЗС СРСР з 07.05.1983 по 15.05.1985, що становить 2 роки 9 днів.
Як наслідок, враховуючи, що встановлений стаж позивача складає 30 років 2 місяці 13 днів, наявні підстави для здійснення перерахунку призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розрахунку 70% суддівської винагороди судді, починаючи з 15 липня 2023 року, з урахуванням фактично виплачених сум щомісячного довічного грошового утримання судді.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади державної політики у сфері організації судової влади та здійснення правосуддя, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд, визначені Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 02.06.2016 №1402-VІІІ (далі - Закон №1402-VIII).
Частиною першою статті 116 Закону №1402-VIII визначено, що суддя, який має стаж роботі на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 137 цього Закону, має право подати заяву про відставку.
Згідно з частиною першою статті 137 Закону №1402-VIII до стажу роботи на посаді судді зараховується робота на посаді: 1) судді судів України, арбітра (судді) арбітражних судів України, державного арбітра колишнього Державного арбітражу України, арбітра відомчих арбітражів України, судді Конституційного Суду України; 2) члена Вищої ради правосуддя, Вищої ради юстиції, Вищої кваліфікаційної комісії суддів України; 3) судді в судах та арбітрів у державному і відомчому арбітражах колишнього СРСР та республік, що входили до його складу.
У той час, згідно абзацу 4 п. 34 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» вказаного Закону судді, призначені чи обрані на посаду до набрання чинності цим Законом, зберігають визначення стажу роботи на посаді судді відповідно до законодавства, що діяло на день їх призначення (обрання).
Враховуючи, що на момент призначення позивача на посаду судді діяв Закон України від 15 грудня 1992 року № 2862-ХІІ «Про статус суддів» (далі - Закон № 2862-ХІІ), тому слід застосовувати його норми під час вирішення питання щодо зарахування до стажу його іншої роботи, що дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці.
Так, у силу вимог частини першої статті 7 Закону № 2862-ХІІ, який був чинним на час обрання ОСОБА_1 суддею вперше міг бути громадянин України, який досяг на день обрання 25 років, має вищу юридичну освіту і, як правило, стаж роботи за юридичною спеціальністю не менше двох років.
Згідно з пунктом 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України від 03 вересня 2005 року № 865 «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» до стажу роботи, що дає судді право на відставку та одержання щомісячного грошового утримання, за умови роботи на посаді судді не менш як 10 років, зараховується, крім стажу трудової діяльності, визначеного законом, половина строку навчання за денною формою у вищих юридичних навчальних закладах, на юридичних факультетах вищих навчальних закладів та календарний період проходження строкової військової служби.
У частині першій статті 2 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25 березня 1992 року зазначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Разом з тим, згідно з пунктом 2 Розділу XII «Прикінцеві положення» Закону України від 07.07.2010 № 2453-VI «Про судоустрій і статус суддів» передбачалося, що статті 43, 44 Закону України «Про статус суддів» втратили чинність з 1 січня 2011 року.
Однак, приймаючи підпункт 1 пункт 2 Розділу XII та пункт 11 Розділу XIII Прикінцеві положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI, законодавець не розмежував зарахування стажу для суддів, які призначені або обрані на посаду судді до набрання чинності цим Законом та суддям, які були призначені на посаду після набрання чинності цим Законом.
Таким чином, оцінюючи можливість застосування частини шостої статті 44 Закону України «Про статус суддів» щодо позивача, колегія суддів вважає, що положення пункту 11 Розділу XIII «Перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI не поширюються на осіб призначених на посаду судді після набрання чинності цим законом.
Аналіз зазначених норм свідчить, що до стажу роботи, що дає позивачу право на щомісячне довічне грошове утримання, крім часу роботи на посадах суддів, може зараховуватися час проходження строкової військової служби.
Як свідчать матеріали справи, згідно записів у трудовій книжці позивача встановлено, що ОСОБА_1 проходив строкову військову службу в Радянській армії за період з 07.05.1983 по 15.05.1985 (2 років 9 днів).
Таким чином, до стажу роботи позивача, що дає право на отримання належного щомісячного довічного грошового утримання, як судді у відставці, має бути зараховано, календарний період проходження строкової військової служби в ЗС СРСР з 07.05.1983 по 15.05.1985, що становить 2 роки 9 днів.
При цьому, з матеріалів справи вбачається, що до призначення суддею позивач перебував на посаді начальника юридичного відділу КП Юридична фірма «Буковина інтернаціональна» - адвокат, з 06.10.1992 по 11.05.2000 (5 років).
Так, відповідно до частини другої статті 137 Закону № 1402-VIII (у чинній редакції) до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Тобто, суддям додатково до стажу роботи на посаді судді, що дає право на відставку, підлягає зарахуванню стаж (досвід) роботи (професійної діяльності), вимога щодо якого визначена законом та надає право для призначення на посаду судді.
Саме така правова позиція покладена в основу рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22 листопада 2018 року, яке залишено без змін постановою Великої Палати Верховного Суду від 30 травня 2019 року у справі № 9901/805/18.
У вказаній справі Велика Палата Верховного Суду погодилась із висновками колегії суддів Касаційного адміністративного суду та зазначила, що частину другу статті 137 Закону №1402-VIII (у редакції, яка діє з 5 серпня 2018 року) потрібно тлумачити таким чином, що до стажу роботи на посаді судді також зараховується стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) судді у сфері права, який вимагається законом як мінімальний для набуття таким суддею права для призначення на посаду судді на дату такого призначення, оскільки вказана норма закону призвела до покращення правового становища суддів, надавши можливість зараховувати до стажу роботи на посаді судді їхній стаж (досвід) роботи (професійної діяльності) у сфері права тривалістю, яка вимагалася законом для призначення на посаду судді станом на дату призначення їх на посаду.
Особливі вимоги, необхідні для зайняття посади судді Конституційного Суду України, арбітражних та військових судів, визначаються Конституцією України ( 254к/96-ВР ), законами України «Про Конституційний Суд» (2400-12), «Про арбітражний суд» (1142-12) та іншими законами України (частина п'ята статті 7 Закону України «Про статус суддів»).
Так, відповідно до статті 22 Закону України від 4 червня 1991 року № 1142-ХІІ «Про арбітражний суд», чинного на момент призначення на посаду судді ОСОБА_1 , право на зайняття, зокрема, посади судді арбітражних судів областей, міст Києва та Севастополя має громадянин України, який досяг на день призначення 25 років, має вищу юридичну освіту і стаж роботи за спеціальністю не менше п'яти років.
Наведене свідчить про наявність у позивача також права на зарахування до стажу роботи на посаді судді, додатково п'яти років роботи в галузі права, зокрема стажу на посаді начальника юридичного відділу КП Юридична фірма «Буковина інтернаціональна» - адвокат, за період з 06.10.1992 по 11.05.2000 як стаж роботи здобутий за юридичною спеціальністю, який був однією з обов'язкових вимог для обрання позивача суддею вперше.
Виходячи з викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмова відповідача у зарахуванні позивачу до стажу для належного обчислення щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці період роботи на посаді начальника юридичного відділу КП Юридична фірма «Буковина інтернаціональна» - адвокат, з 06.10.1992 по 11.05.2000, що становить 5 років, та календарний період проходження строкової військової служби в ЗС СРСР з 07.05.1983 по 15.05.1985, що становить 2 роки 9 днів, для визначення з 15 липня 2023 року його щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці 30 років 2 місяці 13 днів, є протиправною, тому позовні вимоги у цій частині є обгрунтованими.
Як свідчать матеріали справи, рішенням Вищої ради правосуддя від 13 липня 2023 року № 708/0/15-23 ОСОБА_1 звільнено з посади судді Північного апеляційного господарського суду у зв'язку з поданням заяви про відставку.
При цьому у вказаному Рішенні зазначено, що суддя ОСОБА_1 має 23 роки 2 місяці 17 днів стажу роботи на посаді судді.
Відповідно, зазначеним Рішенням встановлено, що ОСОБА_1 має достатній для звільнення у відставку стаж роботи (30 років 2 місяці 25 днів (23 роки 2 місяці 17 днів стажу на посаді судді + 7 років 8 днів професійної діяльності та строкової військової служби)), визначений на підставі статей 116, 137 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також абзацу 4 пункту 34 розділу ХІІ «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону в редакції Закону України «Про Вищу раду правосуддя».
У свою чергу, Верховним Судом неодноразово у своїх постановах, зокрема від 23 червня 2022 року у справі № 420/1987/21, від 08 вересня 2022 року у справі №380/10696/21, висловлено правову позицію, згідно якої стаж роботи на посаді судді, який дає право на відставку та призначення щомісячного довічного грошового утримання, є єдиним, обраховується та встановлюється (з'ясовується) Вищою радою правосуддя при розгляді заяви про відставку (прийнятті рішення про звільнення) і застосовується, як для прийняття рішення про відставку, так і для встановлення щомісячного довічного грошового утримання та визначення його розміру.
Крім того, розрахунок ОСОБА_1 стажу судді, який дає право як на відставку, так і на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, складений Північним апеляційним господарським судом, відповідно до згаданого Порядку, підписаний Головою суду, скріплений печаткою та поданий позивачем до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
У розрахунку вказано, що стаж судді станом на день видання наказу про відрахування зі штату суду становить 30 років 2 місяці 13 днів.
Частиною третьою статті 142 Закону №1402-VI передбачено, що щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у відставці в розмірі 50 відсотків суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки грошового утримання судді.
Частинами четвертою та п'ятою цієї ж статті передбачено, що у разі зміни розміру складових суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.
Оскільки стаж позивача, який дає право на відставку та отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці становить 30 років 02 місяці 13 днів, відтак позивач має право на довічне грошове утримання судді у відставці у розмірі 50% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді із збільшенням на 2% від суми довічного грошового утримання (10 років х 2% = 20%).
За пунктом 2 розділу І Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 № 3-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.03.2008 № 200/14891 (далі - Порядок, у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.02.2023 № 7-2) заява про призначення (перерахунок) щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці подається до управлінь Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також об'єднаних управлінь через уповноважену особу суду за останнім місцем роботи.
Пунктом 1 розділу IV Порядку визначено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться відповідно до частини четвертої статті 142 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», частини другої статті 27 Закону України «Про Конституційний Суд України» органами, що призначають щомісячне довічне грошове утримання.
Пунктом 6 розділу IV Порядку передбачено, що перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, на підставі довідки про суддівську винагороду / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, надісланої відповідним органом (без звернення судді у відставці, судді Конституційного Суду України), або за зверненням судді у відставці, судді Конституційного Суду України.
Звернення судді за перерахунком щомісячного довічного грошового утримання здійснюється шляхом подання до органу, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, заяви про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання та довідки про суддівську винагороду судді у відставці / довідки про винагороду судді Конституційного Суду України, в тому числі через вебпортал або засобами Порталу Дія з використанням суддею електронного підпису, що базується на кваліфікованому сертифікаті електронного підпису, разом зі сканованими копіями документів, які відповідають оригіналам документів та придатні для сприйняття їх змісту (мають містити чітке зображення повного складу тексту документа та його реквізитів), або надсилання поштою.
Заява про перерахунок щомісячного довічного грошового утримання приймається органом, що призначає щомісячне довічне грошове утримання, за наявності в судді всіх необхідних документів та оформляється відповідно до вимог розділу III цього Порядку.
Перерахунок щомісячного довічного грошового утримання проводиться з дня виникнення права на відповідний перерахунок (пункт 9 розділу IV Порядку).
Отже, суд апеляційної інстанції приходить до переконання про наявність у позивача права на отримання щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці у розмірі 70% суддівської винагороди судді, який працює на відповідній посаді, що свідчить про необхідність зобов'язання Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок призначеного ОСОБА_1 щомісячного довічного грошового утримання судді, виходячи з розрахунку 70% суддівської винагороди судді, починаючи з 15 липня 2023 року, та виплатити різницю між виплаченим щомісячним довічним грошовим утриманням судді у розмірі 70% суддівської винагороди судді та перерахованим у розмірі 56% суддівської винагороди судді.
З огляду на наведені правові норми та фактичні обставини справи колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 13 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко