Справа № 320/26806/24 Суддя (судді) першої інстанції: Лапій С.М.
19 червня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Рівненської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року у справі за адміністративним позовом Приватного підприємства «Будпостач» до Рівненської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Приватне підприємство «Будпостач» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Рівненської митниці, в якому просило: скасувати рішення від 18.04.2024 №UA204000/2024/000040/2 про коригування митної вартості товарів.
Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно зобов'язав декларанта надати додаткові документи за відсутності підстав, передбачених частиною третьою ст. 53 МК України, в результаті незаконно вчинив наступні дії, спрямовані на визначення митної вартості.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення Рівненської митниці від 18.04.2024 №UA204000/2024/000040/2 про коригування митної вартості товарів.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що у разі виявлення розбіжностей у поданих декларантом документах, відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, митний орган має право вимагати від декларанта надання додаткових документів, перелік яких визначено законодавством. Інших способів, ніж витребування додаткових документів, надання часу для підтвердження заявленої митної вартості товару, проведення консультацій у митного органу щодо узгодження митної вартості товару із декларантом законодавчими нормами не передбачено.
Оскільки з метою підтвердження інформації щодо заявленої митної вартості, яка міститься у документах, поданих разом з митною декларацією, митницею направлено декларанту електронне повідомлення з вимогою надати додаткові документи, а такі документи позивачем надано не було, вказане свідчить про правомірність оскаржуваного рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено про те, що суд першої інстанції навів достатні докази щодо протиправності тверджень митного органу у графі 33 спірного рішення митниці про нібито наявні обґрунтовані сумніви для витребування додаткових документів та коригування митної вартості.
Окрім того, на думку позивача, суд першої інстанції обґрунтовано довів порушення митного органу при визначенні рівня митної вартості без зазначення обсягу партії, умови поставки, комерційні умови товарів, взятих за основу при визначенні митної вартості.
Згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем (далі в т.ч. покупець) та виробником товарів компанією Shandong Shifeng (Group) CO., LTD (Китай) (далі в т.ч. продавець) 06.11.2023 укладено прямий контракт №1705, відповідно до якого продавець виробляє і продає, а покупець оплачує і отримує товари - трактори в кількості, за ціною і на суму згідно з проформою-інвойсом чи інвойсом, що є невід'ємною частиною контракту.
Для організації перевезення товарів до України 24.02.2020 позивач уклав з ТОВ «Мерск Україна Лтд» (далі експедитор) договір транспортного експедирування №UA00072711.
Крім того, для перевезення товарів до України 14.02.2022 позивач уклав з компанією Maersk A/S (Данія) (далі перевізник) договір №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів.
У свою чергу, продавець 07.11.2023 надав позивачу прайс-лист щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт Qingdao Китай правил Інкотермс 2020, а також проформу інвойс №SFPB2317 для оплати товарів за ціною 352 960,00 доларів США, на умовах попередньої оплати, а також на умовах поставки FOB порт Qingdao Китай правил Інкотермс 2020.
Позивач 15.12.2023 на підставі контракту від 06.11.2023 №1705 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №151 грошові кошти в розмірі 141 184,00 доларів США, як передоплату за товари.
11 cічня 2024 року позивач на виконання контракту від 06.11.2023 №1705 перерахував продавцю платіжною інструкцією в іноземній валюті №5 грошові кошти в розмірі 141 184,00 доларів США.
19 січня року продавець надав позивачу комерційний інвойс №SFSPE2435 для відвантаження товарів за ціною 179 200,00 доларів США на умовах поставки FOB порт Qingdao Китай Правил Інкотермс 2020, а також пакувальний аркуш до вказаного комерційного інвойсу.
У цей же день, 19.01.2024 на товари, що вказані в комерційному інвойсі, був виписаний сертифікат походження №24C3725A0009/00009.
Для вивезення товарів із Китаю до України митними органами Китаю 22.01.2024 оформлена митна декларація №436020240000001824 за ціною 179 200,00 доларів США, що відповідає ціні, зазначеній у комерційному інвойсі.
Продавець 01.02.2024 передав товари перевізнику для доставки у порт Гданськ у Польщі та одержав, як підтвердження передачі товарів, коносамент № 234614987.
Для оплати позивачем наданих транспортних та експедиційних послуг експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» 15.03.2024 виписав рахунок фактуру №5653340343, а перевізник компанія Maersk A/S (Данія) виписав інвойс №5653340344.
Для підтвердження витрат на транспортування товарів експедитор ТОВ «Мерск Україна Лтд» 02.04.2024 виписав позивачу довідку про транспортні витрати №30, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 381 234,70 грн., а також 10 540,62 доларів США.
07 квітня 2024 року перевізник виписав залізничну накладну УМВС від №10876, згідно з якою товари були доставлені до Рівненської митниці.
18 квітня 2024 року позивач подав відповідачу митну декларацію №24UA204150001518U0 для митного оформлення товарів, у якій митну вартість товарів визначив за основним методом за ціною договору (контракту), а у графі 22 декларації зазначив загальну суму за рахунком 179 200,00 доларів США.
Для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA204150001518U0 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA204150/2024/000098, виписаної відповідачем, а саме: контракт від 06.11.2023 №1705 між позивачем та компанією Shandong Shifeng (Group) CO., LTD (Китай); прайс-лист продавця від 07.11.2023 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт Qingdao Китай правил Інкотермс 2020; комерційний інвойс від 19.01.2024 №SFSPE2435 для відвантаження товарів за ціною 179 200,00 доларів США, на умовах поставки FOB порт Qingdao Китай правил Інкотермс 2020; платіжна інструкція в іноземній валюті від 15.12.2023 №151 про передоплату продавцю 141 184,00 доларів США; платіжна інструкція в іноземній валюті від 11.01.2024 №5 про оплату товарів за ціною 141 184,00 доларів США; сертифікат походження товару від 19.01.2024 №24C3725A0009/00009; договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія); коносамент від 01.02.2024 № 234614987 про перевезення товарів водним транспортом; інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 15.03.2024 №5653340344 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів; рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 15.03.2024 № 5653340343 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.04.2024 №30, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 381 234,70 грн., а також 10 540,62 доларів США; залізничну накладну УМВС від 07.04.2024 №10876, згідно з якими товари були доставлені з порту Гданська (Польща) до Рівненської митниці; митну декларацію Китаю від 22.01.2024 №436020240000001824 за ціною 179 200,00 доларів США; відомості з мережі Інтернет від 17.04.2024 щодо ціни ідентичних товарів на ринку Китаю; лист позивача від 18.04.2024 про оплату товарів; презентація товарів від 17.04.2024; декларацію митної вартості.
18 квітня 2024 року направив до декларанта електронне повідомлення №10022, у якому зобов'язав декларанта надати додаткові документи:
1) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини;
2) виписку з бухгалтерської документації продавця;
3) банківські платіжні документи, що можливо пов'язати з оцінюваною партією товарів;
4) транспортні (перевізні) документи за маршрутом Гданськ (Польща)-Славков (Польща);
5) проформу-інвойс;
6) пакувальний лист;
7) 4 специфікації до інвойсу та 4 документа MRN, що зазначені у графі 24 накладної УМВС від 07.04.2024 № 10876;
8) банківські платіжні документи, що стосуються оплати рахунків щодо наданих транспортних послуг від 15.03.2024 № 5653340344 та від 15.03.2024 №5653340343.
У відповідь на електронне повідомлення №10022 позивач 18.04.2024 повідомив відповідача, що всі наявні документи додані до митної декларації.
Однак, Рівненська митниця 18.04.2024 прийняла рішення про коригування митної вартості товарів №UA204000/2024/000040/2, яким визначила митну вартість імпортованих позивачем товарів трактори за резервним методом на рівні 2,92 доларів США/кг., джерело інформації митна декларація від 11.03.2024 №24UA205140017007U9.
Крім того, Рівненська митниця 18.04.2024 виписала картку відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні товарів №UA204150/2024/000098.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки подані декларантом для митного оформлення товару, є достатніми та такими, що у своїй сукупності не викликають сумнів у достовірності наданої інформації, вказане свідчить про протиправність рішення цього органу щодо застосування іншого, ніж основний метод визначення митної вартості.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.
У той же час, у частині п'ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару згідно частини третьої статті 53 МК України.
Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як свідчать матеріали справи, для підтвердження заявленої митної вартості до митної декларації №24UA204150001518U0 декларант додав передбачені ст. 53 МК України документи, які вказані у графі 44 митної декларації. Доказами надання документів є також відомості у картці відмови в прийнятті митної декларації та митному оформленні №UA204150/2024/000098, виписаної відповідачем, а саме: контракт від 06.11.2023 №1705 між позивачем та компанією Shandong Shifeng (Group) CO., LTD (Китай); прайс-лист продавця від 07.11.2023 щодо ціни товарів на умовах поставки FOB порт Qingdao Китай правил Інкотермс 2020; комерційний інвойс від 19.01.2024 №SFSPE2435 для відвантаження товарів за ціною 179 200,00 доларів США, на умовах поставки FOB порт Qingdao Китай правил Інкотермс 2020; платіжна інструкція в іноземній валюті від 15.12.2023 №151 про передоплату продавцю 141 184,00 доларів США; платіжна інструкція в іноземній валюті від 11.01.2024 №5 про оплату товарів за ціною 141 184,00 доларів США; сертифікат походження товару від 19.01.2024 №24C3725A0009/00009; договір транспортного експедирування від 24.02.2020 №UA00072711 між позивачем та ТОВ «Мерск Україна ЛТД»; договір від 14.02.2022 №UA00072649 на перевезення зовнішньоторговельних вантажів між позивачем і компанією Maersk A/S (Данія); коносамент від 01.02.2024 № 234614987 про перевезення товарів водним транспортом; інвойс компанії перевізника Maersk A/S (Данія) від 15.03.2024 №5653340344 для оплати позивачем послуг з транспортування товарів; рахунок-фактура експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» від 15.03.2024 № 5653340343 для оплати позивачем експедиторських послуг при транспортуванні товарів; довідку експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.04.2024 №30, згідно з якою вартість послуг транспортування товарів за межами території України складають 381 234,70 грн., а також 10 540,62 доларів США; залізничну накладну УМВС від 07.04.2024 №10876, згідно з якими товари були доставлені з порту Гданська (Польща) до Рівненської митниці; митну декларацію Китаю від 22.01.2024 №436020240000001824 за ціною 179 200,00 доларів США; відомості з мережі Інтернет від 17.04.2024 щодо ціни ідентичних товарів на ринку Китаю; лист позивача від 18.04.2024 про оплату товарів; презентація товарів від 17.04.2024; декларацію митної вартості.
Однак, не зважаючи на вказане, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стала наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, неможливість встановити умови оплати за товар, відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Як наслідок, спірним рішенням про коригування митної вартості товарів митна вартість товарів визначена за резервним методом.
Так, у спірному рішенні митний орган дійшов до висновку, що:
1) пунктом 1.2 Контракту від 06.11.2023 №1705 (далі - Контракт), визначено, що найменування (перелік), кількість, ціна за одиницю і загальна вартість товару, умови та строки поставки, вказуються у проформах-інвойсах та інвойсах, які є невід'ємною частиною Контракту. Проте, до митного оформлення не надано проформу інвойс.
2) пунктом 3.4 Контракту передбачено, що партія товару супроводжується у т.ч. пакувальним листом. Проте, до митного оформлення не надано пакувальний лист.
3) в інвойсі від 19.01.2024 № SFSPE2435 зазначено реквізити контракту від 11.06.2018 №1056, що не кореспондуються з реквізитами контракту від 06.11.2023 №1705, що наданий до митного оформлення.
4) загальна сума платежу за платіжними інструкціями в іноземній валюті від 15.12.2023 № 151 та від 11.01.2024 № 5 складає 282368 дол. США, що не кореспондується з вартістю товару, що вказана у інвойсі від 19.01.2024 № SFSPE2435 - 179200 дол. США. У графі 70 платіжних інструкцій в іноземній валюті від 15.12.2023 №151 та від 11.01.2024 №5 зазначено лише реквізити Контракту, у якому відсутні ціни на оцінювану партію товарів, а інших документів, що стали підставою для платежів не вказано.
5) згідно коносаменту від 01.02.2024 № 234614987, маршрут перевезення оцінюваних товарів: порт Qingdao (Китай) порт Гданськ (Польща),згідно накладної УМВС від 07.04.2024 № 10876 маршрут перевезення: Славков (Польща) - Клевань (Україна). Таким чином до митного оформлення не надано транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща) - Славков (Польща).
6) у графі 24 накладної УМВС від 07.04.2024 № 10876 зазначено 4 специфікації до інвойсу та 4 документа MRN, які до митного оформлення не надано.
7) на дату митного оформлення рахунки щодо наданих транспортних послуг від 15.03.2024 № 5653340344 та від 15.03.2024 № 5653340343 мають бути складені. Проте, до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оплати рахунків щодо наданих транспортних послуг від 15.03.2024 № 5653340344 та від 15.03.2024 № 5653340343.
8) наявні витяги з мережі Інтернет не можуть бути взяті до уваги, так як стосуються інших моделей тракторів з іншими технічними характеристиками.
Щодо не надання проформи-інвойсу слід зазначити, що такий документ надається до митного оформлення лише у випадках, коли товар не є об'єктом купівлі-продажу, що передбачено у п.3 частині другій ст. 53 МК України.
Оскільки товари у спірному випадку є об'єктом купівлі-продажу, проформа інвойс не подається до митного оформлення, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 11.06.2019 у справі №813/1755/17.
Щодо не надання до митного оформлення пакувального листа слід відмітити, що пакувальний лист не передбачений у переліку документів, визначених у ст. 53 МК України, як документ, що підтверджує митну вартість товарів.
Згідно з правовою позицією Верховного суду, зазначеною у постанові від 24.01.2020 у справі №808/8663/15, надання до митного оформлення такого документу як пакувальний лист не передбачено частиною другою статті 53 Митного кодексу України. Крім цього, пакувальний лист, як документ в якому відображається вид товару, що знаходиться в товарному місці (контейнер, ящик, коробка тощо) не містить відомостей щодо вартості товару, а отже не може підтверджувати числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості. Таким чином, не надання до митного оформлення пакувального листа, не можливо визначити як розбіжність у поданих документах, яка стосується числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом».
Стосовно посилань митного органу на те, що в інвойсі від 19.01.2024 № SFSPE2435 зазначено реквізити контракту від 11.06.2018 №1056, що не кореспондуються з реквізитами контракту від 06.11.2023 №1705, що наданий до митного оформлення, слід зазначити таке.
Як свідчать матеріали справи, контракт від 11.06.2018 №1056 був укладений між позивачем (покупець) та тим же виробником товарів компанією Shandong Shifeng (Group) CO., LTD (Китай).
Контракт втратив чинність після укладання 06.11.2023 контракту №1705 між тими ж сторонами.
Разом з митною декларацією відповідачу був наданий контракт від 06.11.2023 №1705.
Цей контракт зазначений у проформі-інвойс від 07.11.2023 №SFPB231, а також у платіжних інструкціях в іноземній валюті від 15.12.2023 №151 про передоплату продавцю 141 184,00 доларів США та від 11.01.2024 №5 про оплату товарів за ціною 141 184,00 доларів США.
У даному випадку, описка в комерційному інвойсі про номер контракту, що діяв раніше, не свідчить про наявність підстав, встановлених частиною третьою ст. 53 МК України, відповідно до якої у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Колегія суддів враховує, що на позивача не може бути покладена відповідальність за описки, допущені продавцем у комерційному інвойсі від 19.01.2024 № SFSPE2435.
Стостовно доводів щодо невідповідності загальної суми платежу за платіжними інструкціями в іноземній валюті вартості товару, що вказана у інвойсі від 19.01.2024 №SFSPE2435 179200 дол. США, суд апеляційної інстанції зазначає таке.
У відповідності до постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13 березня 2017 року №2 «Про довідку щодо узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року» ситуація, коли сума коштів, зазначена у платіжному дорученні з оплати за оцінюваний товар, не відповідає ціні цього товару, зазначеній в інших документах, доданих до вантажної митної декларації, не є підставою для твердження про розбіжність у документах, а тому для сумнівів у правильності визначення митної вартості.
У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 11.06.2019 у справі №813/1755/17 зазначив, що у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Втім, умови плати безпосередньо ціни товару не стосуються. У зв'язку з цим відомості про умови оплати товару не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак суперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду, зазначеною у постанові від 27.04.2023 у справі №820/3767/16 розбіжності щодо умов оплати товару в документах, доданих до митної декларації на підтвердження митної вартості, не є тими розбіжностями (суперечностями), які є підставою для витребування контролюючим органом додаткових документів, якщо інші документи в сукупності не викликають сумніву в достовірності задекларованої митної вартості.
Крім цього, у процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару.
У свою чергу, умови плати за товари безпосередньо ціни та митної вартості товару не стосуються.
У зв'язку з цим відомості про умови оплати не повинні братися митним органом до уваги при контролі за митною вартістю, а відтаксуперечності між цими відомостями не можуть бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару.
У пункті 1.3 Узагальнення практики застосування адміністративними судами положень Митного кодексу України в редакції від 13 березня 2012 року, взятого до відома Постановою Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.03.2017 № 2 визначено, що Суперечності у відомостях щодо умов оплати товару у документах, доданих до вантажної митної декларації на підтвердження митної вартості товарів, не можуть бути підставою для витребування митним органом додаткових документів у декларанта.
Виходячи з наведеного, доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості та електронному повідомленні не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, що впливають на митну вартість, або ознаки підробки. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
Щодо посилань на не надання транспортних (перевізних) документів за маршрутом Гданськ (Польща)-Славков (Польща), слід вказати таке.
Як свідчать матеріалів справи, відповідачу разом з митною декларацією була надана довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.04.2024 №30, у якій зазначені послуги залізничного перевезення від порту Гданськ, Польща до пункту пропуску на кордоні України Грубешів-Ізов.
Отже, надана відповідачу довідка експедитора ТОВ «Мерск Україна Лтд» про транспортні витрати від 02.04.2024 №30 є допустимим доказом підтвердження вартості перевезення товарів.
При цьому, відповідач не зазначив сумнівів щодо зазначеного у довідці розміру вартості послуг за перевезення товарів 381 234,70 грн., а також 10 540,62 доларів США, зокрема що вартість таких послуг є недійсною, неправдивою чи заниженою.
Щодо тверджень про те, що у графі 24 накладної УМВС від 07.04.2024 № 10876 зазначено 4 специфікації до інвойсу та 4 документа MRN, втім до митного оформлення останні не надано, слід зазначити наступне.
Так, документ MRN є транзитною декларацією Т1, яка є митною гарантією і застосовується для товарів, які перетинають територію Євросоюзу.
Транзитна декларація Т1 не передбачена у переліку документів, визначених у частиною другою ст. 53 МК України, як документ, що підтверджують митну вартість товарів.
При цьому, слід врахувати вимоги частини п'ятої ст. 53 МК України, згідно з якими забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Відтак, вказані доводи митного органу є безпідставними.
Твердження апелянта про те, що до митного оформлення не надано банківських платіжних документів, що стосуються оплати рахунків щодо наданих транспортних послуг від 15.03.2024 № 5653340344 та від 15.03.2024 № 5653340343 колегія суддів оцінює критично за наступного.
Так, обставини ненадання банківських платіжних документів, що підтверджують оплату транспортних послуг жодним чином не свідчать про наявність підстав, визначених у частині третій ст. 53 МК України.
При цьому, слід враховувати, що Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів».
Посилання апелянта на те, що наявні витяги з мережі Інтернет не можуть бути взяті до уваги, так як стосуються інших моделей тракторів з іншими технічними характеристиками колегія суддів оцінює критично, враховуюч, що вказана інформація з мережі Інтернет не передбачена до надання до митного оформлення у відповідності до частини другої статті 53 Митного кодексу України, а представлена митному органу з метою інформування про розмитнювані товари.
Щодо митної вартості товару, митне оформлення якого здійснено за митною декларацією від 11.03.2024 №24UA205140017007U9 2,92 дол. США/кг, слід зауважити, що відповідно до пунктів 2, 4 частини другої ст.55 МК України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, а також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Так, згідно з правовою позицією Верховного Суду, зазначеною у постанові від 19.06.2018 у справі №826/6346/16, провадження №К/9901/36092/18, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номерів та дат митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Як свідчать матеріали справи, 19.01.2024 продавець надав позивачу комерційний інвойс №SFSPE2435 для відвантаження товарів за ціною 179 200,00 доларів США на умовах поставки FOB порт QINGDAO Китай правил Інкотермс 2020, що свідчить про те, що підприємство самостійно організовувало доставку товару з порту в Китаї до України, що вплинуло на ціну товару, оскільки вартість транспортування не включена у ціну, що імпортовані в Україну.
Втім, відповідач у спірному рішенні не навів обґрунтування числового значення визначеної митної вартості товарів та фактів, які вплинули на таке коригування, чим не виконав вимоги ст. 55 МК України.
Крім цього, не вказав у спірному рішенні пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних товарів, умов поставки, комерційних умов чим не виконав вимоги Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів.
Також, не навів порівняння характеристик товарів, не вказав обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), тощо.
Отже, зазначення у графі 33 оскаржуваного рішення лише дати та номера митної декларації, на підставі якої здійснено коригування митної вартості, не дає підстав вважати таке рішення обґрунтованим та мотивованим у контексті положень частини другої ст.55 МК України.
У свою чергу, спірне рішення не містить обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митним органом у рішенні, який свідчив би про обґрунтованість рівня скоригованої ним митної вартості товару, не зазначено також конкретних фактів, які вплинули на таке коригування, що вказує на його невідповідність вимогам частини другої статті 55 Митного кодексу України.
Водночас, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
У той же час, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Колегія суддів критично ставиться до інших виявлених відповідачем недоліків у документах, наданих позивачем та які не належать до документів, які підтверджують митну вартість товару, адже виявлені недоліки не можуть спростовувати заявлений позивачем рівень митної вартості товару, який підтверджується наданими належними та допустимими доказами, які не викликають у суду сумнівів у достовірності визначеної позивачем митної вартості товару.
Інших розбіжностей у поданих до митного оформлення документах у спірних рішеннях про коригування митної вартості не зазначено.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Рівненської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко