П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 492/1685/24
Колегія суддів П'ятого апеляційного адміністративного суду у складі:
судді-доповідача Яковлєва О.В.,
суддів Крусяна А.В., Шевчук О.А.
при секретарі Ісмієвій А.І.
за участі представника апелянта Кочурова А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Арцизького районного суду Одеської області від 30 квітня 2025 року, у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову: начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 майора ОСОБА_2 , про визнання протиправною та скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
Позивач звернувся до суду з позовом у якому заявлено вимоги ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною та скасування постанови № 1364 від 21 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Рішенням Арцизького районного суду Одеської області від 30 квітня 2025 року відмовлено в задоволенні позову.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням позивачем подано апеляційну скаргу з якої вбачається про порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а тому просить скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов.
Вимоги апеляційної скарги обґрунтовано тим, що є помилковим висновок суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову, оскільки судом не враховано, що позивач не визнавав своєї вини у вчиненні спірного адміністративного правопорушення, а суб'єктом владних повноважень не подано до суду першої інстанції відзив на позовну заяву та не доведено правомірності оскаржуваної постанови у встановленому КАС України порядку.
Також, в апеляційній скарзі зазначається, що протокол про адміністративне правопорушення та постанова по справі про адміністративне правопорушення складені в один день, що свідчить про те, що позивач, який не був присутній під час розгляду його справи відповідачем, також не був сповіщений про розгляд його справи за три дні, як то передбачено ч. 1 ст. 277-2 КУпАП.
Крім того, в апеляційній скарзі наголошується, що апелянт не мав обов'язку оновлювати свої данні у встановленому ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» порядку та в його діях відсутній склад спірного правопорушення.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, колегія суддів приходить до висновку, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.
Судом першої інстанції встановлено, що 21 листопада 2024 року відносно ОСОБА_1 (а. с. 12, 13, 14, 69, 70), в його присутності, складений протокол № 1364 про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, згідно з яким 21 листопада 2024 року, приблизно о 09 год. 30 хв. в місті Арциз, в умовах особливого періоду встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, будучи військовозобов'язаним, у передбачений законом строк не уточнив облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, а саме не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив абзац 6 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», за що передбачена відповідальність частиною 3 статті 210-1 КУпАП (а. с. 11, 67).
Також, ОСОБА_1 був повідомлений про те, що розгляд справи про адміністративне правопорушення відбудеться о 16 год. 00 хв. 21 листопада 2024 року в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_1 у кабінеті № 1, про що свідчить підпис позивача у вказаному протоколі.
Відповідно до постанови № 1364 від 21 листопада 2024 року, винесеної начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 майором ОСОБА_2 , третьою особою, 21 листопада 2024 року, приблизно о 09 год. 30 хв. в місті Арциз, встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі, будучи військовозобов'язаним, у передбачений законом строк не уточнив облікові дані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, а саме не уточнив свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження, чим порушив абзац 6 частини 3 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію. На підставі частини 3 статті 210-1 КУпАП на ОСОБА_1 , позивача у справі, накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 17000,00 грн. (а. с. 10, 68).
Не погоджуючись з отриманою постановою, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
За наслідком з'ясування обставин справи, судом першої інстанції зроблено висновок про відмову в задоволенні позовних вимог, так як суб'єктом владних повноважень правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності та накладено на позивача спірне адміністративне стягнення, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на наступне.
Так, Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
При цьому, 18 травня 2024 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» викладено у новій редакції.
Так, згідно ч. 3 ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», під час мобілізації громадяни зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Крім того, згідно пп. 1 п. 2 розділу IІ Прикінцеві та перехідні положення ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», встановлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
В свою чергу, згідно ч. 1 ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період,- тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Між тим, згідно ч. 1 ст. 235 КУпАП, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов'язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Згідно ч. 2 ст. 235 КУпАП, від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Колегією суддів встановлено, що предметом спору у даній справі є перевірка правомірності постанови ІНФОРМАЦІЯ_1 № 1364 від 21 листопада 2024 року, якою ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
В даному випадку, оскаржуваною постановою по справі про адміністративне правопорушення накладено на позивача адміністративне стягнення за порушення вимог законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, встановлених ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», так як позивач у встановлені строки не уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Між тим, перевіряючи законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції про відмову в задоволенні позову, у межах доводів та вимог апеляційної скарги позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, з аналізу вищевикладених норм матеріального права та хронології їх зміни колегією суддів встановлено, що з 18 травня 2024 року набрав чинності ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», яким ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» викладено у новій редакції.
Відповідними положеннями ст. 22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» запроваджено обов'язок, протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, щодо уточнення своїх облікових даних через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
При цьому, з метою належної реалізації зазначеної норми, враховуючи триваючий воєнний стан та мобілізацію, у перехідних положеннях ЗУ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», встановлено, що під час дії Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24 лютого 2022 року № 65/2022, затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» від 03 березня 2022 року № 2105-IX, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, зобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності цим Законом уточнити адресу проживання, номери засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності електронної пошти) та інші персональні дані у разі перебування на території України - шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
Тобто, громадяни України, які перебувають на військовому обліку, починаючи з 18 травня 2024 року, отримали обов'язок щодо уточнення зазначених даних, який має бути виконаним протягом 60 днів, шляхом прибуття самостійно до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем перебування на військовому обліку чи за своїм місцем проживання, або до центру надання адміністративних послуг, або через електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста (за наявності).
З матеріалів справи та наданих пояснень вбачається, що вказаних дій, в один з трьох передбачених законодавцем способів та у межах встановлених строків позивачем не вчинено.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає помилковими доводи апеляційної скарги про те, що позивач не мав обов'язку щодо оновлення своїх даних, а як наслідок погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем не виконано зазначених вимог законодавства.
При цьому, колегія суддів не приймає посилань апелянта на примітку до статті 210 КУпАП, в якій зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
В даному випадку, запроваджений законодавцем обов'язок щодо уточнення облікових даних військовозобов'язаними в умовах дії воєнного стану та триваючої мобілізації спрямований на актуалізацію наявної у суб'єкта владних повноважень інформації, зокрема щодо фактичної адреси проживання військовозобов'язаного, номерів засобів зв'язку, адрес електронної пошти та інші персональних даних, необхідних для військового обліку.
Тобто, можливість самостійного отримання територіальним центром комплектування та соціальної підтримки інформації про зареєстроване місце проживання військовозобов'язаного, не забезпечує відповідний орган актуальною інформацією про фактичне місце перебування військовозобов'язаного, яку достовірно може повідомити лише такий військовозобов'язаний.
Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що зазначена примітка ст. 210 КУпАП, у випадку позивача, не є підставою для звільнення його від адміністративної відповідальності.
З іншого боку, щодо дотримання процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності, колегія суддів зазначає наступне.
В даному випадку, є помилковими доводи апеляційної скарги про те, що суб'єктом владних повноважень порушено вимоги ч. 1 ст. 277-2 КУпАП та не повідомлено позивача за три дні про розгляд його справи.
Так, згідно ч. 1 ст. 277-2 КУпАП, повістка особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, вручається не пізніш як за три доби до дня розгляду справи в суді, в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.
Тобто, зазначена норма регулює лише строки вручення судової повістки особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, щодо розгляду її справи в суді.
В свою чергу, про дату, час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення повідомлено позивача у протоколі про адміністративне правопорушення, який вручено позивачу, що підтверджується підписом позивача.
Факт складення протоколу та розгляд справи про адміністративне правопорушення в один день, але різний час, за умови відсутності будь-яких заперечень та клопотань щодо відкладення такого розгляду від особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, не є порушенням прав позивача.
Крім того, є необґрунтованими доводи апелянта про те, що судом першої інстанції не враховано, що оскаржувана постанова могла бути лише підписаною, а не складеною, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В свою чергу, неподання відзиву на позовну заяву суб'єктом владних повноважень, не є безумовною підставою для задоволення позову, оскільки в адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з'ясування обставин справи, який дозволяє суду самостійно встановлювати обставини справи із вже наявних у нього та додатково витребуваних доказів, що й було зроблено судом першої інстанції.
Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
З іншого боку, враховуючи кількість доводів та пояснень, що відображені в апеляційній скарзі позивача, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.
Так, Європейський суд з прав людини у рішенні від 10 лютого 2010 року у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі «Трофимчук проти України» ЄСПЛ також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не можна розуміти як вимогу детально відповідати на кожен довід. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Наведене дає підстави для висновку, що доводи скаржника у кожній справі мають оцінюватись судами на предмет їх відповідності критеріям конкретності, доречності та важливості у рамках відповідних правовідносин з метою належного обґрунтування позиції суду. При цьому, деякі аргументи не можуть бути підставою для надання детальної відповіді на такі доводи.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що за наслідком розгляду даної справи належним чином надано правову оцінку основним доводам позивача, якими не спростовано факту вчинення спірного правопорушення, а також правильності висновків суду про залишення без задоволення позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 286, 310, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Арцизького районного суду Одеської області від 30 квітня 2025 року - без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її проголошення та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.В. Яковлєв
Судді А.В. Крусян О.А. Шевчук