19 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 509/2338/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Шляхтицького О.І., Лук'янчук О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №509/2338/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюка Любомира Миколайовича, Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправно та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення
23.04.2024 ОСОБА_2 звернулась до Овідіопольського районного суду Одеської області з позовною заявою, у якій просила суд визнати протиправною та скасувати постанову серії АА №00017437 від 26.02.2024 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивачка вказує, що в даному випадку вантаж перевозився контейнеровозом, а тому мають враховуватись нормативно-вагові параметри саме для такого виду транспорту, тобто 44т., а не 40т. Також, на думку ОСОБА_1 , спірна постанова не місить даних щодо марки, моделі та державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровоза.
Відповідач з позовними вимогами не погоджується з підстав викладених у відзиві на позовну заяву зазначаючи, що належними позивачці транспортними засобами здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням допустимих вагових параметрами без відповідного дозволу. При цьому, у спірних правовідносинах перевезення вантажу не здійснювалось у контейнері, а тому максимально допустиме навантаження для транспортного засобу становить 40т. Крім того, відповідач наголошує, що оскаржувана постанова відповідає законодавчим вимогам та містить усі необхідні відомості.
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №509/2338/24 у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
Приймаючи означене рішення суд першої інстанції виходив із того, що у спірних правовідносинах належними позивачці транспортними засобами здійснювалось перевезення вантажу з перевищенням допустимих вагових параметрів. Таке перевезення не здійснювалось у контейнері, а тому Укртрансбезпекою цілком правомірно враховано допустимі нормативно-вагові параметри, які становлять 40т.
Не погодившись із вищеозначеним рішенням районного суду позивачкою подано апеляційну скаргу, у якій, з посиланням на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, викладено прохання скасувати оскаржуваний судовий акт із прийняттям нового судового рішення про задоволення позовних вимог.
Мотивуючи вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 зазначає, що перевезення вантажу здійснювалось саме контейнеровозом, а тому нормативно-вагові параметри саме для такого виду транспорту становлять 44т., а не 40т. Також, скаржниця акцентує увагу на тому, що спірна постанова не місить даних щодо марки, моделі та державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровоза. Крім того, позивачка вказує про порушення судом першої інстанції строку розгляду справи, а також те, що районним судом не розглянуто її клопотання про зупинення виконавчого провадження.
Скориставшись наданим, приписами чинного процесуального законодавства, правом Укртрансбезпекою до апеляційного суду подано відзив на апеляційну скаргу, у якому відповідач повністю погоджується із висновками суду першої інстанції, викладеними в оскаржуваному рішенні від 13.05.2025 у справі №509/2338/24 та уважає їх обґрунтованими. Натомість, на думку суб'єкта владних повноважень, доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є безпідставними.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, у системному зв'язку із положеннями чинного законодавства, заслухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга позивачки задоволенню не підлягає, з урахуванням такого.
Зокрема, колегією суддів установлено, що 17.02.2024 по автошляху М-30, км.949 + 608 (м-04, км.186+337) Дніпропетровська область транспортним засобом марки TGА 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 із напівпричепом здійснювалося перевезення вантажу.
Вказані транспортні засоби належать ОСОБА_3 . Такої обставини позивачка не заперечує.
26.02.2024 головним спеціалістом відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Соколюком Л.М. складено постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України серії АА № 00017437, якою ОСОБА_4 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.132-1 КУпАП (рух транспортного засобу із перевищенням нормативних параметрів, зазначених пунктом 22.5 ПДР України: перевищення загальної маси транспортного засобу на 5,188% (2,075т.), при дозволеній максимальній фактичній масі 40т., та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500грн.
Не погодившись із постановою по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України від 26.02.2024 серії АА № 00017437 позивачка звернулась до суду з даною позовною заявою.
Здійснюючи перегляд даної справи в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів зазначає таке.
Статтею 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
З метою захисту життя та здоров'я громадян, створення безпечних і комфортних умов для учасників руху та охорони навколишнього природного середовища Законом України «Про дорожній рух» визначено правові та соціальні основи дорожнього руху.
Згідно із ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух» учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Підпунктом 3 пункту 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 27.06.2007 р. № 879, передбачено, що великовагові та великогабаритні транспортні засоби - транспортні засоби, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні навантаження на вісь (осі) та загальна маса або габарити яких перевищують один з параметрів, що зазначені у пункті 22.5 Правил дорожнього руху. При цьому, транспортний засіб не може вважатися великоваговим та/або великогабаритним, якщо його параметри не перевищують нормативи більш як на 2 %.
Пунктом 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, установлено, що транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.
Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України установлено Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 №1306, відповідно до пункту 22.5 яких рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх параметри не перевищують: двовісний автомобіль (тягач) з трьохвісним напівпричепом максимальне значення для автомобільних доріг державного 40т.
Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 № 30 "Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами".
Відповідно до п.4 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції за формою, наведеною в додатку до цих Правил, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.
Так, згідно із постановою від 26.02.2024 серії АА №00017437 по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України, транспортним засобом марки MAN TGА 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 із напівпричепом, здійснювалось перевезення вантажу із перевищенням допустимих вагових параметрів.
При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження наявності у позивача дозволу на рух транспортних засобів автомобільними дорогами України з перевищенням допустимих вагових параметрів або внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів.
Відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами передбачено частиною 2 статті 132-1 КУпАП, санкція якої передбачає накладення штрафу в розмірі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.
Таким чином, оскільки у межах спірних правовідносин контролюючим органом установлено перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху транспортних засобів марки MAN TGА 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 із напівпричепом спеціалізованим напівпричіпом н/пр - контейнеровоз-е SCHWARZMULLER, державний номерний знак НОМЕР_2 , що належать ОСОБА_3 , колегія суддів дійшла висновку щодо правомірності та обґрунтованості винесення спірної постанови від 26.02.2024 серії АВ №00017437.
Між тим, апеляційний суд зазначає, що в межах спірних правовідносин спеціалізований напівпричіп, не використовувався як контейнеровоз, оскільки перевезення вантажу не здійснювалось у контейнері.
Саме собою зазначення у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 - «напівпричіп - спеціалізований н/пр - контейнеровоз-е» не є свідченням того, що перевезення вантажу здійснювалось у контейнері.
Апеляційний суд зазначає, що ОСОБА_5 на площадку для перевезення контейнерів установлено кузов із переобладнаних контейнерів (зрізано їх верхню частину) з метою збільшення ваги перевезення вантажу.
Про вказане також свідчить відповідна відмітка в свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 - «переобладнано 66546/21/011870 26.01.2021».
Така зміну функціонального призначення контейнеровоза не надає позивачу можливості збільшити норматив навантаження транспортного засобу.
Отже, колегія суддів вказує, що в даному випадку норматив перевищення ваги транспортного засобу становить 40т.
Означене вказує про необґрунтованість доводів позивачки стосовно неправильності визначення нормативно-вагових параметрів транспортного засобу.
Відносно доводу скаржниці про протиправність оскаржуваної постанови, оскільки вона не містять даних щодо марки, моделі та державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровоза, колегія суддів зазначає таке.
Відповідно до пункту 17 Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 №1174, у постанові про накладення адміністративного стягнення за правопорушення, зафіксоване в автоматичному режимі, зазначаються виміряні з урахуванням похибки вагові та габаритні параметри транспортного засобу, які перевищили нормативні вагові та/або габаритні параметри транспортних засобів на ділянці автомобільної дороги, а також нормативні габаритно-вагові параметри транспортних засобів на даній ділянці автомобільної дороги.
При цьому, відповідно до пункту 3 розділу ІІ Інструкції з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512, під час опрацювання матеріалів інформаційного файлу та встановлення факту вчинення адміністративного правопорушення, розгляд якого віднесено до компетенції Державної служби України з безпеки на транспорті, уповноважена посадова особа виносить постанову без складання протоколу про адміністративне правопорушення. Формування проєкту постанови здійснюється автоматизовано.
Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місцезнаходження юридичної особи) на території України, оформлюється відповідно до додатка 1 до цієї Інструкції.
Вказане свідчить, що Інструкцією з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затвердженою наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512, передбачено лише форму, а не вимоги до змісту постанови. Дана форма визначає перелік інформаційних даних, які можуть міститися в постанові в залежності від обставин вчинення порушення.
Між тим, Інструкція з оформлення уповноваженими посадовими особами Державної служби України з безпеки на транспорті матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксовані в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства інфраструктури України від 27.09.2021 №512, не містить імперативної вимоги щодо необхідності зазначення в постанові всього обсягу інформації.
За наслідком дослідження спірної постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, зафіксоване в автоматичному режимі, стосовно особи, яка має реєстрацію місця проживання/перебування (місце знаходження юридичної особи) на території України серії АА №00017437 від 26.02.2024, апеляційним судом установлено, що даний акт індивідуальної дії містить: відомості про найменування органу та посадової особи, який її виніс; дату розгляду відомостей з матеріалів інформаційного файлу, створеного системою за допомогою технічного засобу; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за вчинене адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак, технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис, розмір штрафу та порядок його сплати, правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження, відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу, адресу веб-сайту в мережі Інтернет, на якому особа може ознайомитися із зображенням транспортного засобу в момент вчинення адміністративного правопорушення, ідентифікатор для доступу до зазначеної інформації та порядок звільнення від адміністративної відповідальності, а також дату та час фіксації здійснення вимірювання, навантаження на осі).
З урахуванням наведеного, колегія суддів зазначає, що наведені у спірному рішенні суб'єкта владних повноважень відомості є цілком достатніми та вказують про обґрунтованість такого акта індивідуальної дії.
При цьому, не є юридично спроможним посилання позивачка стосовно протиправності оскаржуваної постанови, оскільки вона не містять даних щодо марки, моделі та державного номерного знаку напівпричепу-контейнеровоза, т.я. така обставина взагалі не свідчить про неправильність здійснених вагових замірів транспортних засобів.
Апеляційний суд зазначає, що в межах спірних правовідносин транспортними засобами марки MAN TGА 26.440, державний номерний знак НОМЕР_1 із напівпричепом, здійснювалося перевезення вантажу із перевищенням вагових параметрів.
Означене підтверджується наявними у справі доказами, а саме: постановою, фотознімками, тощо та спростовує довід позивачки про те, що Укртрансбезпекою не ідентифіковано напівпричіп.
Відхиляються також доводи Яни Кочергіної про те, що судом першої інстанції порушено строк розгляду справи, а також не розглянуто її клопотання про зупинення виконавчого провадження, адже за наявності вказаних підстав приписи чинного процесуального законодавства (ст.317 КАС України) не надають суду апеляційної інстанції повноважень скасовувати рішення районного суду.
Отже, установлені в межах даного апеляційного перегляду справи фактичні обставини у повному обсязі спростовують наведені скаржницею в апеляційній скарзі доводи.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено апеляційним судом у даній справі.
Відповідно до частини першої статті 293 КУпАП орган (посадова особа), розглядаючи скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряє законність і обґрунтованість винесеної постанови і приймає одне з таких рішень: 1) залишає постанову без зміни, а скаргу без задоволення; 2) скасовує постанову і надсилає справу на новий розгляд; 3) скасовує постанову і закриває справу; 4) змінює захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилене.
Частинами 7, 8 статті 294 КУпАП передбачено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
За наслідком розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право: 1) залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін; 2) скасувати постанову та закрити провадження у справі; 3) скасувати постанову та прийняти нову постанову; 4) змінити постанову.
Як з'ясовано колегією суддів, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а викладені позивачем в апеляційній скарзі доводи не свідчать про порушення районним судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже, при ухваленні оскаржуваного рішення судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому підстав для його скасування немає.
З підстав визначених статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст.ст.286, 308, 311, 316, 321, 322, 325 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 13.05.2025 у справі №509/2338/24 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - головного спеціаліста відділу впровадження систем автоматичної фіксації порушень Департаменту державного нагляду (контролю) за безпекою на наземному транспорті Державної служби України з безпеки на транспорті Соколюка Любомира Миколайовича, Київського відділу державної виконавчої служби у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про визнання протиправно та скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та, з урахуванням приписів ст.272 КАС України, оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді О.І. Шляхтицький О.В. Лук'янчук