П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
11 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/4288/24
Головуючий І інстанції: Лебедєва Г.В.
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Осіпова Ю.В.,
суддів - Коваля М.П., Скрипченка В.О.,
за участю секретаря - Брижкіної І.О., позивача (апелянта) - ОСОБА_1 , представника позивача (апелянта) - Панчошака О.Д., представника відповідача - Лисого С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року (м.Одеса, дата складання повного тексту рішення суду - 04.04.2025р.) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної поліції України про визнання неправомірними та скасування наказів, поновлення на посаді та стягнення заробітку за весь час вимушеного прогулу, -
09.02.2024р. ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до НПУ, в якому, з урахуванням уточнень, просив суд:
- визнати протиправним та скасувати наказ НПУ від 22.12.2023р. №3299 в частині притягнення його до дисциплінарної відповідальності та застосування стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції;
- визнати протиправним та скасувати наказ НПУ від 22.01.2024р. №112о/с про звільнення його зі служби в поліції;
- поновити його на посаді старшого інспектора з особливих доручень відділу організації діяльності підрозділів поліції на воді Управління авіації та поліції на воді НПУ;
- стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу;
- допустити до негайного виконання судового рішення в частині його поновлення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що оскаржуваним наказом НПУ від 22.01.2024р. №112о/с його - старшого інспектора з особливих доручень відділу організації діяльності підрозділів поліції на воді Управління авіації та поліції на воді звільнено зі служби в поліції. При цьому, підставою для видання наказу про звільнення слугував наказ НПУ від 22.12.2023р. №3299 про накладення дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції. Однак, позивач вважає зазначені накази відповідача протиправними, необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки в його діях був відсутній склад дисциплінарного проступку, а підстави за якими накладено вказане вище дисциплінарне стягнення у вигляді «звільнення зі служби в поліції» є безпідставними та заснованими лише тільки на факті порушення відносно нього кримінального провадження.
Представник відповідача надав до суду 1-ї інстанції письмовий відзив, в якому позовні вимоги не визнав та просив відмовити у їх задоволенні.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року (ухваленим в порядку письмового провадження) у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 - відмовлено повністю.
Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, позивач 05.05.2025р. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив про те, що судом, при винесенні оскаржуваного рішення, було порушено норми матеріального і процесуального права, у зв'язку із чим просив скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04.04.2025р. і прийняти нове, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.
14.05.2025р. матеріали справи надійшли до П'ятого апеляційного адміністративного суду.
Ухвалами П'ятого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2025р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні за участі сторін на 11.06.2025р. о 14:00 год.
02.06.2025р. до суду апеляційної інстанції надійшов письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач заперечував щодо її задоволення, посилаючись на безпідставність викладених у ній доводів та просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін, вважаючи його законним та обґрунтованим.
У судовому засіданні ОСОБА_1 та його представник підтримали апеляційну скаргу та наполягали на її задоволенні.
Представник НПУ у судовому засіданні суду апеляційної інстанції категорично заперечував проти її задоволення та мотивовано наполягав на залишенні її без задоволення.
Розглянувши матеріали даної справи, заслухавши суддю-доповідача, а також виступи сторін, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у межах заявлених позовних вимог та доводів апеляційної скарги позивача, колегія суддів дійшла наступних висновків.
Судом першої інстанції встановлені наступні обставини.
Позивач - ОСОБА_1 проходив службу в органах НПУ на посаді «старшого інспектора з особливих доручень відділу організації діяльності підрозділів поліції на воді Управління авіації та поліції на воді Національної поліції України».
04.11.2023р. ОСОБА_1 був затриманий в порядку ст.208 КПК України та йому старшим слідчим в особливо важливих справах Управління СБУ в Одеській області було оголошено повідомлення про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, а саме: одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
06.11.2023р. ухвалою Приморського районного суду м.Одеси (справа №522/21599/23) до позивача було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Одеській слідчий ізолятор», до 60-ти днів в межах строку проведення досудового розслідування, тобто до 01.01.2024р. включно. Визначено розмір застави як запобіжного заходу у розмірі 700 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, тобто у сумі 1878800 грн.
Одночасно, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 06.11.2023р. підозрюваний ОСОБА_1 був відсторонений від посади старшого інспектора з особливих доручень відділу організації діяльності підрозділів поліції на воді Управління авіації та поліції на воді НПУ строком на два місяці, але не більше строку проведення досудового розслідування, тобто до 04.01.2024р. включно.
09.11.2023р. ОСОБА_1 звільнений з-під варти під заставу.
14.11.2023р. наказом НПУ за №1053, з метою встановлення причин та обставин порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Управління авіації та поліції на воді НПУ (у тому числі позивачем), призначено службове розслідування у формі письмового провадження та створено дисциплінарну комісію, визначивши її персональний склад.
Дисциплінарній комісії визначено протягом установленого законодавством терміну провести службове розслідування, скласти висновок та оформити матеріали у відповідному обсязі.
На період проведення службового розслідування ОСОБА_2 відсторонено від виконання службових обов'язків (наказ НПУ від 20.11.2023р. №1870о/с).
12.12.2023р. Дисциплінарною комісією за результатами службового розслідування складено висновок (затверджений головою НПУ 12.12.2023р.), згідно з резолютивної частини якого, за порушення службової дисципліни, що виразилося в порушенні вимог п.п.1,2 ч.1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію», п.п.1, 2, 3, 4, 6 ч.3 ст.1 розділу 1 «Дисциплінарного статуту Національної поліції України» (затв. Законом України від 15.03.2018р. №2337-VIII), абз.2, 3, 6 п.1 розділу II, п.3 розділу IV «Правил стичної поведінки поліцейських» (затв. наказом МВС від 09.11.2016р. №1179), п.13 розділу III «Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України» (затв. наказом МВС від 07.09.2017р. №757), «Присяги працівника поліції» та п.2.2 розділу II посадової інструкції (затв. начальником Управління авіації та поліції на воді НПУ 10.06.2023р.), а саме в учиненні дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.368 КК України, у чому він обґрунтовано підозрюється, зокрема вступу в неділові стосунки з цивільною особою та отримання від неї неправомірної вигоди в розмірі 135000 грн. за не створення штучних перешкод працівникам громадських формувань та приватним підприємцям під час здійснення останніми діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів річковим та водним транспортом з причалу, що підриває авторитет Національної поліції України, а також порушенні вимог законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, «Присяги поліцейського», неналежному виконанні своїх службових обов'язків відповідно до нормативно-правових актів та наказів керівництва, до підполковника поліції ОСОБА_1 комісія вважала за доцільне застосувати дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в поліції.
На підставі вказаного висновку, наказом НПУ від 22.12.2023р. №3299 до підполковника поліції ОСОБА_1 (0056192), старшого інспектора з особливих доручень відділу організації діяльності підрозділів поліції на воді Управління авіації та поліції на воді НПУ, було застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді «звільнення зі служби в поліції».
Далі, т.б. 22.01.2024р., на реалізацію вказаного вище наказу №3299, наказом НП України №112о/с, з урахуванням змін, внесених наказом від 24.02.2025р. №290о/с, ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції на підставі п.6 ч.1 ст.77 Закону України «Про Національну поліцію» (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби в поліції) - з 30.01.2024р.
Вважаючи оскаржувані накази протиправними та такими, що прийняті з порушенням положень діючого законодавства, позивач звернувся до суду із даним позовом до суду.
Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із необґрунтованості та недоведеності позовних вимог ОСОБА_1 та, відповідно, з правомірності дій та спірних наказів відповідача.
Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали даної справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду першої інстанції та вважає їх обґрунтованими та заснованими на законі, з огляду на наступне.
Частиною 2 ст.19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Так, відносини між Державою в особі компетентних органів (посадових осіб, службових осіб) та громадянами, що складаються з приводу проходження служби в НПУ унормовані Законом України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015р. №580-VIII, «Дисциплінарним статутом Національної поліції України» (затв. Законом України від 15.03.2018р. №2337-VІІІ) та «Порядком проведення службових розслідувань у Національній поліції України» (затв. наказом МВС України від 07.11.2018р. №893).
Як визначено у ч.1 ст.1 Закону №580-VIII, НПУ - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені та законами України (ч.1 ст.8 Закону №580-VIII).
Згідно з ч.1 ст.17 Закону №580-VIII, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
У відповідності до п.п.1,2 ч.1 ст.18 вказаного Закону, поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Додаткові обов'язки, пов'язані з проходженням поліцейським служби в поліції, можуть бути покладені на нього виключно законом (ч.4 цієї статті).
За змістом ч.ч.2,3 ст.24 Закону №580-VIII, у разі виникнення загрози державному суверенітету України та її територіальної цілісності, а також у ході відсічі збройної агресії проти України органи та підрозділи, що входять до системи поліції, відповідно до законодавства України беруть участь у виконанні завдань територіальної оборони, забезпеченні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості.
У ході забезпечення та здійснення заходів правового режиму воєнного стану у разі його оголошення на всій території України або в окремій місцевості, виконання завдань територіальної оборони органи та підрозділи, що входять до системи поліції та дислокуються в межах Автономної Республіки Крим та м.Севастополя, області, м.Києва, підпорядковуються відповідному начальнику ГУ НП в Автономній Республіці Крим та м.Севастополі, області, м.Києві.
Служба в поліції, за ч.1 ст.59 Закону №580-VIII, є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень.
Статтею 64 Закону №580-VIII регламентовано те, що особа, яка вступає на службу в поліції, складає Присягу на вірність Українському народові такого змісту: «Я, (прізвище, ім'я та по батькові), усвідомлюючи свою високу відповідальність, урочисто присягаю вірно служити Українському народові, дотримуватися Конституції та законів України, втілювати їх у життя, поважати та охороняти права і свободи людини, честь держави, з гідністю нести високе звання поліцейського та сумлінно виконувати свої службові обов'язки».
Порядок складання Присяги працівника поліції встановлює МВС України.
Разом із тим, за змістом положень ст.19 Закону №580-VIII, у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову, матеріальну та дисциплінарну відповідальність у відповідності до закону.
Підстави ж та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначені Дисциплінарним Статутом, що затверджується законом.
Згідно з ч.1 ст.1 Дисциплінарного Статуту, службовою дисципліною вважається дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів НПУ, нормативно-правових актів МВС України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Відповідно до п.п.1,4,5 ч.3 ст.1 Дисциплінарного Статуту, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених у ст.18 Закону №580-VIII, зобов'язує поліцейського, серед іншого, бути вірним Присязі поліцейського, мужньо і вправно служити народу України, безумовно виконувати накази керівників, віддані (видані) в межах наданих їм повноважень та відповідно до закону, а також вживати заходів до негайного усунення причин і умов, що ускладнюють виконання обов'язків поліцейського, та негайно інформувати про це безпосереднього керівника.
У силу вимог ч.1 ст.5 Дисциплінарного статуту, поліцейський отримує наказ від керівника в порядку підпорядкованості та зобов'язаний неухильно і в визначений строк точно його виконувати.
Забороняється обговорення наказу чи його критика.
За правилами абз.2-4,8 п.1 розділу II Правил етичної поведінки поліцейських» (затв. наказом МВС України від 09.11.2016р. №1179), під час виконання службових обов'язків поліцейський повинен неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти виключно на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами; поважати і не порушувати права та свободи людини, до яких, серед іншого, відносяться права: на життя; на повагу до гідності; на свободу та особисту недоторканність; недоторканність житла; на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; на свободу світогляду і віросповідання; володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності; на мирні зібрання; на свободу пересування, вільний вибір місця проживання; інші права, які передбачені Конституцією та законами України, міжнародними договорами України; поводитися стримано, доброзичливо, відкрито, уважно, ввічливо, викликаючи в населення повагу до поліції і готовність співпрацювати.
У п.2 розділу ІІ Правил №1179 закріплено заборону перебування поліцейського на службі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп'яніння, уживати тютюнові вироби під час безпосереднього виконання службових обов'язків і в невстановленому місці під час виконання службових обов'язків
Згідно з п.3 розділу ІV зазначених Правил, за будь-яких обставин та відносно будь-якої людини як у робочий, так і в неробочий час поліцейський зобов'язаний дотримуватися норм професійної етики.
Статтею 12 Дисциплінарного Статуту визначено, що дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія або ж бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
Дисциплінарне стягнення є «засобом підтримання службової дисципліни», що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
Дисциплінарне стягнення має індивідуальний характер та не застосовується до поліцейського, вина якого у вчиненні дисциплінарного проступку не встановлена у визначеному порядку або який діяв у стані крайньої необхідності чи необхідної оборони. До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень:1) зауваження; 2) догана; 3) сувора догана; 4) попередження про неповну службову відповідність; 5) пониження у спеціальному званні на один ступінь; 6) звільнення з посади; 7) звільнення із служби в поліції (ст.13 Дисциплінарного Статуту).
Службове розслідування, у розумінні ст.14 Дисциплінарного Статуту, це діяльність з збирання, перевірки та оцінки матеріалів і відомостей про дисциплінарний проступок поліцейського.
Таке розслідування проводиться з метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків.
У свою чергу, службове розслідування проводиться на засадах неупередженості і рівності всіх поліцейських перед законом незалежно від займаної посади, спеціального звання, наявних у них державних нагород та заслуг перед державою.
Службове розслідування проводиться та має бути завершено не пізніше одного місяця з дня його призначення керівником. У разі потреби за вмотивованим письмовим рапортом (доповідною запискою) голови дисциплінарної комісії, утвореної для проведення службового розслідування, його строк може бути продовжений наказом керівника, який призначив службове розслідування, або його прямим керівником, але не більш як на один місяць. При цьому загальний строк проведення службового розслідування не може перевищувати 60 календарних днів (ч.ч.1,2 ст.16 Дисциплінарного Статуту).
Порядок застосування дисциплінарних стягнень визначено ст.19 Дисциплінарного Статуту.
Так, під час визначення виду стягнення дисциплінарна комісія враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Обставинами, що пом'якшують відповідальність поліцейського, є: 1) усвідомлення та визнання своєї провини у вчиненні дисциплінарного проступку; 2) попередня бездоганна поведінка; 3) високі показники виконання повноважень, наявність заохочень та державних нагород; 4) вжиття заходів щодо запобігання, відвернення або усунення негативних наслідків, які настали або можуть настати внаслідок вчинення дисциплінарного проступку, добровільне відшкодування завданої шкоди; 5) вчинення проступку під впливом погрози, примусу або через службову чи іншу залежність; 6) вчинення проступку внаслідок неправомірних дій керівника.
Для цілей застосування конкретного виду дисциплінарного стягнення можуть враховуватися й інші, не зазначені у ч.4 цієї статті, обставини, що пом'якшують відповідальність поліцейського.
Також, обставинами, що можуть обтяжувати відповідальність поліцейського, є: 1) вчинення дисциплінарного проступку у стані алкогольного, наркотичного та/або іншого сп'яніння; 2) вчинення дисциплінарного проступку повторно до зняття в установленому порядку попереднього стягнення; 3) вчинення дисциплінарного проступку умисно на ґрунті особистої неприязні до іншого поліцейського, службовця, у тому числі керівника, чи помсти за дії чи рішення стосовно нього; 4) настання тяжких наслідків, у тому числі збитків, завданих вчиненням дисциплінарного проступку; 5) вчинення дисциплінарного проступку на ґрунті ідеологічної, релігійної, расової, етнічної, гендерної чи іншої нетерпимості.
У разі встановлення вини поліцейського за результатами проведеного розслідування видається письмовий наказ про застосування до поліцейського одного з видів дисциплінарного стягнення, визначеного ст.13 цього Статуту, зміст якого оголошується особовому складу органу поліції.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.21 Дисциплінарного Статуту, дисциплінарне стягнення застосовується не пізніше одного місяця з дня виявлення дисциплінарного проступку і не пізніше шести місяців з дня його вчинення шляхом видання дисциплінарного наказу.
У разі проведення службового розслідування за фактом вчинення дисциплінарного проступку днем його виявлення є день затвердження висновку за результатами службового розслідування.
Частиною 1 ст.26 цього Статуту регламентовано те, що у період дії воєнного стану службове розслідування проводиться з дотриманням вимог цього Статуту із урахуванням особливостей, що передбачені цим розділом.
Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення трудових обов'язків грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.
Як уже зазначалось, позивачем вчинено діяння, яке, на думку відповідача, несумісне з його посадою. Згідно з висновком службового розслідування позивач вчинив проступок, який проявився у порушенні вимог п.п.1,2 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII, п.п.1-4, 6 ч.3 ст.1 розділу 1 Дисциплінарного статуту, абз.2,3,6 п.1 розділу II, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки, п.13 розділу III «Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України» (затв. наказом МВС від 07.09.2017р. за №757), Присяги працівника поліції, а також п.2.2 розділу II посадової інструкції (затв. начальником Управління авіації та поліції на воді НПУ 10.06.2023р.), а саме у вчиненні дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.368 КК України, у чому останній обґрунтовано підозрюється, зокрема, вступу в неділові стосунки з цивільною особою та отримання від неї неправомірної вигоди в розмірі 135000 грн. за нестворення штучних перешкод працівникам громадських формувань та приватним підприємцям під час здійснення останніми діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів річковим та водним транспортом з причалу, що підриває авторитет Національної поліції України, а також порушенні вимог законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, неналежному виконанні своїх службових обов'язків відповідно до нормативно-правових актів та наказів керівництва.
Тож, відповідач вбачав склад дисциплінарного проступку позивача у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні останнім дій несумісних із вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських. Нехтування позивачем вимогами Закону №580-VIII, Присяги працівника поліції, Дисциплінарного статуту і Правил етичної поведінки, на переконання відповідача, призвело до скоєння проступку проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як «носія влади», що призводить до приниження авторитету поліції і її працівників в очах громадськості, порушує етику поведінки поліцейського та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків і проходження служби у Національній поліції.
У цьому аспекті варто зауважити, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та, власне, органи Національної поліції України, пов'язані, в першу чергу, із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Тобто, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні проступку, який підриває довіру та авторитет органів Національної поліції України та її працівників в очах громадськості і є несумісним із подальшим проходженням служби.
Оцінюючи доводи апеляційної скарги позивача, судова колегія наголошує на тому, що в основі поведінки працівника Національної поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Дисципліна базується на високій свідомості і зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників, з гідністю та честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
З тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. Тому, складаючи дану Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й високу моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги слід розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів Національної поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Як висновується з аналізу нормативно-правових актів, які регулюють діяльність працівників органів поліції, законодавець висуває підвищені вимоги до поліцейського, що, зокрема, пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на служіння суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки та порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським зазначених вище вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Тому, виходячи із правового регулювання спірних відносин, позивач, у силу своїх службових обов'язків, був зобов'язаний не допускати зв'язків та не вчиняти дій, які підривають авторитет працівника поліції чи носять корисливий або протиправний характер.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.06.2021р. у справі №420/241/20.
Водночас, колегія суддів враховує той факт, що законодавець розрізняє окремі види юридичної відповідальності поліцейського за вчинення поліцейським протиправних діянь, у тому числі, і в розрізі кримінально-правого та дисциплінарно-правового аспектів.
Кримінальна відповідальність поліцейського настає у випадках вчинення ним кримінального правопорушення, а порядок застосування такого виду юридичної відповідальності визначено КПК України. Втім, як чітко визначено у ч.2 ст.19 Закону №580-VIII, підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом, що затверджується законом.
Дисциплінарна та кримінальна відповідальність поліцейського є окремими видами юридичної відповідальності, порядок та підстави притягнення поліцейських до конкретного виду юридичної відповідальності здійснюється за окремими процедурами, врегульованими різними нормативно-правовими актами.
Реалізація дисциплінарного стягнення у виді «звільнення зі служби» за порушення службової дисципліни є окремою підставою для звільнення, яка не пов'язана із порушенням кримінальної справи та набрання чинності вироком суду. Наявність же кримінального провадження, відкритого стосовно особи, яка проходить службу в поліції, не виключає можливості застосування щодо цієї особи наслідків, визначених п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII у разі встановлення під час службового розслідування невиконання чи неналежне виконання поліцейським службової дисципліни.
Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 30.08.2022р. у справі №120/8381/20-а та від 14.03.2023р. у справі №320/1206/21.
Таким чином, колегія суддів акцентує увагу на тому, що позивача фактично було звільнено не за підозру у вчинення злочину, а саме за порушення службової дисципліни.
Рішення у кримінальному провадженні не може свідчити про наявність або ж відсутність вини особи у скоєнні дисциплінарного проступку або самого факту скоєння такого проступку, так як у цьому випадку надається правова кваліфікація діям (бездіяльності) особи на підставі КК України.
Предметом цього спору є саме порушення позивачем службової дисципліни.
У справі, що розглядається, спірні правовідносини виникли у зв'язку зі звільненням позивача з посади за п.6 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII, тобто з підстав реалізації дисциплінарного стягнення, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту.
Як встановлено з матеріалів даної справи, 08.11.2023р. т.в.о. начальника Управління авіації та поліції на воді Національної поліції України направлено голові Національної поліції України доповідну записку «Про призначення службового розслідування», в якій повідомлено про те, що до Управління 04.11.2023р. від Управління СБУ в Одеській області надійшла інформація про затримання старшого інспектора з особливих доручень відділу організації діяльності підрозділів поліції на воді УАПВ підполковника поліції ОСОБА_1 , за фактом можливого скоєння ним кримінальних правопорушень, передбачених ст.ст.364,368 КК України. Попередньо встановлено, що 22.09.2023р., за матеріалами УСБУ в Одеській області, Одеською обласного прокуратурою було внесені відомості до ЄРДР за №42023160000000310 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.364, ч.3 ст.368 КК України.
В рамках досудового розслідування у кримінальному провадженні встановлено, що 03.11.2023р. о 21.29 год. на території ГО «Товариство мисливців та рибалок 21 століття», яка розташована за адресою: Одеська область, Одеський район, с.Маяки, вул. Річна, 109-В, посадовими особами УСБУ в Одеській області, спільно з працівниками Одеської обласної прокуратури, за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України ОСОБА_1 затримано під час отримання ним неправомірної вигоди у сумі - 100 тис. грн. За попередньою інформацією позивач упродовж вересня-листопада 2023р. отримував неправомірну вигоду від громадянина за неперешкоджання у зайнятті перевезенням громадян на човнах по річці Дністер в районі с.Маяки. ОСОБА_1 затримано в порядку ст.208 КПК України та 04.11.2023р. о 07.35 год. доставлено до ІТТ №1 ГУ НП в Одеській області.
Далі, як вже зазначалося вище, 14.11.2023р. наказом керівника Національної поліції України №1053, з метою повної, усебічної і об'єктивної перевірки відомостей, викладених у доповідній записці щодо можливого порушення службової дисципліни окремими поліцейськими Управління авіації та поліції на воді, згідно зі ст.ст.14,15,26 Дисциплінарного статуту та п.1 розділу ІІ Порядку №893, було призначено службове розслідування у формі письмового провадження.
Отже, саме вказані вище підстави притягнення до дисциплінарної відповідальності необхідно проаналізувати крізь призму наявності у діях ОСОБА_1 саме дисциплінарного проступку, розмежовуючи види юридичної відповідальності.
У той же час, слід також зазначити й про те, що п.10 ч.1 ст.77 Закону №580-VIII визначає, що поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у разі набрання законної сили рішенням суду щодо притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення.
З аналізу норм законодавства, яке регулює особливості проходження служби в поліції слідує, що однією з підстав для звільнення зі служби в поліції є «реалізація дисциплінарного стягнення» у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до вимог Дисциплінарного статуту. Іншою ж підставою звільнення є також «набрання законної сили рішенням суду стосовно притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного із корупцією, або кримінального правопорушення».
Верховний Суд у постанові від 02.10.2019р. у справі №804/4096/17 зазначав, що притягнення до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення (п.10 ч.1 ст.77), є окремими підставами для звільнення зі служби в поліції та припинення служби в поліції, не пов'язаними із притягненням особи до дисциплінарної відповідальності (п.6 ч.1 ст.77).
Акцентуючи увагу на тому, що Закон №580-VIII виокремлює зазначені підстави для звільнення зі служби в поліції, Верховний Суд у справі №804/4096/17 мав на меті звернути увагу, що вчинення поліцейським діяння, за яке передбачено одночасно різні види юридичної відповідальності, у тому числі дисциплінарну, кримінальну або адміністративну, не у всіх випадках ставить їх у залежність одне від одного.
Тобто, вказані підстави для звільнення зі службі в поліції, як притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, пов'язаного з корупцією, або кримінального правопорушення, не варто ототожнювати із підставами для притягненням його до дисциплінарної відповідальності.
Такої правової позиції дотримувався Верховний Суд і у подальшій правозастосовній практиці у подібних правовідносинах, з-поміж іншого, у постановах від 07.02.2020р. у справі №260/1118/18, від 26.11.2020р. у справі №580/1415/19, від 22.02.2023р. у справі №200/11036/20-а, від 14.03.2023р. у справі №320/1206/21 та багатьох інших.
У цій справі колегія суддів також враховує те, що види дисциплінарних стягнень, які можуть застосовуватися до поліцейських, визначені у ст.13 Дисциплінарного статуту.
Підставою для застосування таких стягнень є вчинення дисциплінарних проступків (дій, що порушують службову дисципліну), а саме невиконання чи неналежне виконання службової дисципліни. Вказані обставини, як і причини та умови, що їх зумовили, а також ступінь вини поліцейського, з'ясовуються під час службового розслідування, за наслідками якого начальник вирішує питання щодо наявності або ж відсутності у діянні поліцейського складу дисциплінарного проступку, та, відповідно, вирішує питання стосовно наявності чи відсутності підстав для притягнення його до дисциплінарної відповідальності, обґрунтовуючи при цьому своє рішення у відповідному наказі.
Адміністративний суд, у силу вимог ч.3 ст.2 КАС України, в порядку судового контролю за рішеннями, діями чи бездіяльністю суб'єктів владних повноважень повинен дослідити, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, розсудливо, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, пропорційно тощо.
Правова оцінка судами правильності та обґрунтованості певного рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності повинна полягати, насамперед, в тому, чи таке рішення прийнято у межах повноважень, у порядку і спосіб, встановлені Конституцією України та законами України, чи дійсно у діях особи є ознаки дисциплінарного проступку та установлені законом підстави для застосування до неї дисциплінарного стягнення.
Слід враховувати той факт, що звільнення у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у виді звільнення зі служби не пов'язано з кримінально-правовою кваліфікацією тих самих діянь, які, водночас, стали підставою для службового розслідування та кримінального провадження.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини не є порушенням ст.6 Конвенції притягнення до дисциплінарної відповідальності на основі відомостей про факти, що встановлені у кримінальному провадженні, якщо такі відомості аналізувалися під кутом зору правил службової етики, навіть якщо особа була у кримінальному провадженні виправданою (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 06.10.1982р. у справі «X. v. Austria» про неприйнятність заяви №9295/81) чи таке провадження було закрите (див. mutatis mutandis рішення Європейської комісії з прав людини від 07.10.1987р. у справі «C. v. the United Kingdom» про неприйнятність заяви №11882/85). Більше того, гарантована п.2 ст.6 Конвенції презумпція невинуватості застосовується до процедури, яка за суттю є кримінальною, і в межах якої суд робить висновок про вину особи саме у кримінально-правовому сенсі (рішення Європейського суду з прав людини від 11.02.2003р. у справі «Ringvold v. Norway», заява №34964/97). Відтак, дана гарантія не може бути поширена на дисциплінарні й інші провадження, які згідно з п.1 ст.6 Конвенції охоплюються поняттям спору щодо прав та обов'язків цивільного характеру.
Тож вирішення питання про правомірність притягнення працівника Національної поліції до дисциплінарної відповідальності, передбачає саме необхідність з'ясовувати склад дисциплінарного проступку в його діях, незалежно від того, яку кримінально-правову кваліфікацію, такі ж самі дії особи отримали в рамках кримінального провадження та які наслідки, у підсумку, настали для такої особи.
Наведений підхід до вирішення питання про правомірність притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності було застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 25.04.2018р. у справі №800/547/17, а також Верховним Судом, зокрема у постановах від 07.02.2020р. у справі №260/1118/18, від 28.02.2020р. у справі №825/1398/17, від 06.03.2020р. у справі №804/1758/18 та від 20.10.2020р. у справі №340/1502/19.
Поряд із цим, Верховний Суд у постанові від 17.11.2022р. у справі №480/9492/20 звертав увагу, що в правозастосовчій практиці існує правова позиція, яка вказує на неможливість притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності лише на підставі інформації, що є предметом досудового розслідування у кримінальному провадженні, та про необхідність встановлення складу дисциплінарного проступку, який є відмінним від складу кримінального правопорушення (вказані висновки були висловлені Верховним Судом, зокрема, в постанові від 28.02.2020р. у справі №818/1274/17).
В аспекті характеру спірних правовідносин Верховний Суд у справі №480/9492/20 зауважував, що з'ясування обставин, які слугували приводом для службового розслідування, а саме реєстрація кримінального провадження за ознаками скоєння певного кримінального правопорушення, не може обмежуватися лише проміжними офіційними результатами досудового розслідування (письмовому повідомленні про підозру). Аналогічного правового висновку Верховний Суд дійшов у постановах від 08.05.2019р. у справі №807/196/17, від 09.10.2019р. у справі №812/1706/15, від 28.11.2019р. у справі №802/1969/17-а, від 30.07.2020р. у справі №802/1767/17-а, від 30.09.2021р. у справі №814/334/17, тощо.
Повертаючись до матеріалів цієї справи та обсягу встановлених судом 1-ї інстанцій обставин, з'ясовано, що Департаментом внутрішньої безпеки Національної поліції України у ході службового розслідування направлено до Одеської обласної прокуратури запит від 14.11.2023р. за №18637/42-06/2023 із проханням надати копії загальнодоступних документів кримінального провадження від 22.09.2023р. №42023160000000310, які можуть бути використані ними для проведення службового розслідування та встановлення в діях (бездіяльності) ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
14.11.2023р. листом №18638/42-06/2023 аналогічного змісту Департамент внутрішньої безпеки звернувся до УСБУ в Одеській області з проханням надати копії загальнодоступних документів кримінального провадження за №42023160000000310, які можуть бути використані для проведення службового розслідування та встановлення в діях (бездіяльності) ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
01.12.2023р. Одеською обласною прокуратурою на адресу Департаменту внутрішньої безпеки надіслано лист №31/1/3-1952вих-23 разом з копіями ухвали Приморського районного суду м.Одеси у справі №522/21599/23, повідомленням про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, оголошену позивачу з роз'ясненням йому процесуальних прав та обов'язків, передбачених у ст.42 КПК України, дозволу на розголошення відомостей досудового розслідування у кримінальному провадженні №42023160000000310, витяги з Єдиного реєстру досудових розслідувань, протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 27.10.2023р. та листа ДУ «Одеський слідчий ізолятор» Міністерства юстиції України №5/6-20502 від 09.11.2023р.
Таким чином, службовим розслідуванням було встановлено, що відповідно до повідомлення про підозру, яку оголошену 04.11.2023р. старшим слідчим в особливо важливих справах УСБУ в Одеській області підозрюваному ОСОБА_1 , останній підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України (тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе, за невчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди).
Згідно з повідомлення про підозру від 04.11.2023р., в силу наявного досвіду роботи в органах поліції ОСОБА_1 знав і розумів, що вимогами ст.ст.3,22,24 Закону України «Про запобігання корупції» суб'єктам, на яких поширюється дія цього Закону, забороняється використовувати своє становище та пов'язані з ним можливості з метою одержання неправомірної вигоди для себе чи інших осіб, а у разі надходження пропозиції стосовно неправомірної вигоди або ж подарунка, незважаючи на приватні інтереси, зобов'язані невідкладно вжити таких заходів: відмовитися від пропозиції: за можливості ідентифікувати особу, яка зробила пропозицію; залучити свідків, якщо це можливо, у тому числі співробітників; письмово повідомити про пропозицію безпосереднього керівника (за наявності) або керівника відповідного органу, підприємства, установи, організації, спеціально уповноважених суб'єктів у сфері протидії корупції.
Так, у своїй діяльності підполковник поліції ОСОБА_1 повинен був керуватися Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, міжнародними договорами України та іншими нормативно-правовими актами, у тому числі нормативно-правовими актами і організаційно-розпорядчими документами МВС України та Національної поліції України, «Положенням про Управління авіації та поліції на воді Національної поліції України» (затв. наказом Національної поліції України від 08.10.2020р. №795). Відповідно до «Положення про Управління авіації та поліції на воді Національної поліції України», Управління, зокрема, здійснює попередження, виявлення та припинення правопорушень, які вчиняються на морському, річковому та повітряному транспорті або ж за допомогою таких транспортних засобів, у тому числі дистанційно керованих. Згідно з Посадовою інструкцією (затв. 10.06.2023р. наказом т.в.о. начальника Управління авіації та поліції на воді Національної поліції України полковником поліції Карпиною А.В.), старший інспектор з особливих доручень відділу організації діяльності підрозділів поліції на воді Управління ОСОБА_1 (позивач) виконує такі завдання та обов'язки: бере участь у проведенні комплексних інспектувань, контрольних, цільових перевірок, надані практичної допомоги підрозділам поліції на воді; за дорученням керівництва цього Управління виїжджає у службові відрядження для проведення комплексних інспектувань, контрольних, цільових перевірок, службових розслідувань, а також для надання практичної допомоги під час проведення відпрацювань та спеціальних операцій; під час проведення комплексних інспектувань, контрольних перевірок органів / підрозділів поліції вивчає організацію їх роботи за основними напрямами службової діяльності, у тому числі оперативно-розшукової діяльності, вносить пропозиції керівникам територіальних органів поліції та підрозділів поліції на воді щодо підвищення ефективності роботи підпорядкованих підрозділів на воді; здійснює організаційно-методичне забезпечення службової діяльності підрозділів, які здійснюють роботу по застосуванню безпілотної авіації, а також підрозділів поліції на воді територіальних орланів Національної поліції України стосовно виявлення та припинення правопорушень, які вчиняються на водних об'єктах, інфраструктурі водного та повітряного транспорту; сприяє в межах компетенції органам і підрозділам поліції в проведенні поліцейських операції та спеціальних поліцейських операцій, припиненні діяльності організованих груп або злочинних організацій на території держави; виконує інші функції, які впливають з покладених на Управління авіації та поліції на воді завдань та визначені законодавством України.
Проте, як зазначено у повідомленні про підозру від 04.11.2023р., незважаючи на обізнаність з вимогами вказаних вище нормативно-правових актів, позивач, всупереч обов'язку їх неухильного дотримання, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого систематичного збагачення став на шлях злочинної діяльності за наступних обставин.
На початку вересня 2023р. (точний час досудовим слідством не встановлено), у ОСОБА_1 , який є співробітником Управління авіації та поліції на воді, виник злочинний умисел, що направлений на вимагання та отримання від свого знайомого ОСОБА_3 неправомірної вигоди за нестворення штучних перешкод працівникам громадських формувань та приватним підприємцям під час здійснення останніми діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів річковим та водним транспортом з причалу, на якому останній здійснює свою діяльність, реалізуючи який, він, діючи умисно, з корисливих мотивів, в ході спілкування по телефону повідомив ОСОБА_3 про те, що той має сплачувати йому на регулярній основі неправомірну вигоду у сумі 150 грн. за кожного пасажира, яких перевізники, що користуються його причалом, вивозять на береги річок, на що отримав від ОСОБА_3 відмову, аргументовану непосильністю вимоги.
В подальшому, продовжуючи реалізацію злочинного умислу, 16.09.2023р. ОСОБА_1 в ході спілкування з ОСОБА_3 повідомив останньому про те, що «проблеми», які виникли через його незгоду, у вигляді безпідставних зупинок поліцією баркасу та вилучення посвідчення водія, виникатимуть постійно і тому готовий зменшити раніше вказану ним суму неправомірної вигоди до 100 грн. за одного пасажира.
ОСОБА_3 , реально сприймаючи висловлену ОСОБА_1 неправомірну вигоду та можливість виникнення більших перепон у здійсненні ним вказаної господарської діяльності, був вимушений погодитися на його умови щодо надання неправомірної вигоди у сумі 100 грн. за одну людину, що у середньому в становить близько 50000 грн. на тиждень, які йому слід акумулювати до того часу, як ОСОБА_1 повідомить про спосіб передачі.
07.10.2025р. о 18.15 год. ОСОБА_1 , реалізуючи раніше виниклий злочинний умисел, що направлений на отримання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 , прибув до «Будинку рибака» за місцем перебування та здійснення ним господарської діяльності за адресою: АДРЕСА_1 , де отримав від ОСОБА_3 неправомірну вигоду у сумі 35000 грн., у розрахунку 100 грн. за перевезену особу, яких на той час обліковано близько 350 осіб, за не створення штучних перешкод працівникам громадських формувань та приватним підприємцям під час здійснення останніми діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів річковим та водним транспортом з причалу, на якому останній здійснює свою діяльність.
Далі, реалізуючи свій злочинний умисел, що направлений на отримання неправомірної вигоди, позивач, діючи умисно з корисливих мотивів, 05.11.2023р. о 20.05 год. прибув до «Будинку рибака» за місцем перебування та здійснення господарської діяльності ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , де отримав від нього частину раніше обумовлених грошових коштів у сумі 100000 грн., у розрахунку 100 грн. на особу за перевезення 2000 пасажирів, за не створення штучних перешкод працівникам господарських формувань та приватним підприємцям під час здійснення останніми діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів річковим та водним транспортом з причалу, на якому ОСОБА_3 здійснює свою діяльність.
Одразу після того ОСОБА_1 викрито у вчиненні злочину працівниками правоохоронних органів та затримано в порядку ст.208 КПК України.
Загальна сума неправомірної вигоди, отриманої ОСОБА_1 , склала 135 000 грн.
Тобто, як вбачається з повідомлення про підозру від 04.11.2023р., позивач вчинив усі дії, які вважав необхідними для отримання неправомірної вигоди для себе, за невчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням службового становища, поєднане з вимаганням неправомірної вигоди.
Згідно з висновком службового розслідування, дисциплінарною комісією також було встановлено, що слідчим суддею Приморського районного суду м.Одеси, під час розгляду клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 , підозрюваного в рамках кримінального провадження №42023160000000310 від 22.09.2023р., було надано оцінку викладеним у клопотанні слідчого обставинам, письмовим доказам та встановлено, що висновки органу досудового розслідування щодо причетності ОСОБА_1 до вчинення кримінальних правопорушень, які йому інкримінуються, не є явно необґрунтованими чи очевидно недопустимими, а тому слідчий суддя Приморського районного суду м.Одеси дійшов висновку про доведеність стороною обвинувачення обґрунтованості підозри тією мірою, щоб виправдати застосування заходів забезпечення кримінального провадження, а також, що пред'явлена підозра обґрунтовується зібраними у кримінальному провадженні та долученими до клопотання доказами, а саме: матеріалами оперативного підрозділу УСБУ в Одеській області; заявою ОСОБА_3 про вчинення злочину; протоколом огляду місця події від 03.11.2023р.; протоколом обшуку від 03.11.2023р. за адресою проживання ОСОБА_1 ; протоколом обшуку від 04.11.2023р. авто «Toyota 4Runner», який перебуває в користуванні ОСОБА_1 ; протоколом освідування особи від 03.11.2023р.; протоколом затримання ОСОБА_1 .
За результатами розгляду клопотання ухвалою слідчого судді Приморського районного суду м.Одеси від 06.11.2023р. (справа №522/21599/23) до ОСОБА_1 з 06.11.2023р. по 01.01.2024р. включно було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави у сумі 1878800 грн.
09.11.2023р. відповідно до листа ДУ «Одеський слідчий ізолятор» від 09.11.2023р. №5/6-20502, ОСОБА_1 був звільнений з-під варти під заставу у сумі 1 878800 грн., згідно з ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 06.11.2023р.
Також, дисциплінарною комісією було встановлено, що проведення 03.11.2023р., 04.11.2023р. та 06.11.2023р. процесуальних дій (а саме затримання, оголошення про підозру в учиненні злочину та обрання запобіжного заходу) щодо ОСОБА_1 постійно висвітлювалося в засобах масової інформації та мережі Інтернет, набуло суспільного резонансу і вочевидь негативного впливу на формування громадської думки відносно стану правопорядку і діяльності Національної поліції України в цілому, вочевидь завдає суттєвої шкоди авторитету поліції та підриває довіру громадян до Національної поліції.
Крім того, слід наголосити, що дана подія неодноразово висвітлювалася у соціальній мережі «Facebook» на офіційних сторінках Одеської обласної прокуратури та УСБУ в Одеській області.
З висновку службового розслідування вбачається те, що дисциплінарною комісією проведено аналіз розсекреченого протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 27.10.2023р. та встановлено, що ОСОБА_1 дійсно тривалий час знайомий з громадянином ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «аудіоконтролю особи» за 04.10.2023р. №65/5/9/2-4015т 27.10.2023р. 07.10.2023р. ОСОБА_1 домовляється про зустріч з ОСОБА_3 , що підтверджується протоколом за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «аудіоконтролю особи» за 07.10.2023р. №65/5/Д/2-4016т від 27.10.2023р. Того ж дня уповноваженими особами правоохоронного органу оглянуто та вручено грошові кошти у сумі 35000 грн. громадянину ОСОБА_3 для подальшої передачі неправомірної вигоди ОСОБА_1 (протокол огляду та вручення грошових коштів від 07.10.2023 №65/5/Д/2-5606 від 07.10.2023р.). 07.10.2023р. ОСОБА_1 зустрічається з ОСОБА_3 , під час розмови з яким, спілкується на тему виконання ним службових обов'язків, технічного стану спец автомобіля L-200, який оснащений спеціальною технікою для поглинання роботи «Шахедів», організацію перевезення рибалок та вирішення питань щодо безперешкодного зайняття вказаним видом діяльності ОСОБА_3 та про якісь щотижневі підрахунки (2 тижні) тощо (протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «аудіоконтролю особи» за 07.10.2023р. №65/5/Д/2-4018т від 17.10.2023р.; протокол за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії «аудіо-відеоконтролю особи» за 08.10.2023р. №65/5/Д/2-4018т від 27.10.2023р.).
При цьому, з висновку вказаного службового розслідування вбачається, що під час проведення службового розслідування досліджено й поточну службову діяльність ОСОБА_1 , виконання ним своїх посадових обов'язків тощо.
10.06.2023р. за посадою ОСОБА_1 , старшого інспектора з особливих доручень відділу організації діяльності підрозділів поліції на воді Управління авіації та поліції на воді Національної поліції України, керівництвом Управління розроблено посадові інструкції, з якими останній був ознайомлений під підпис.
Вивченням матеріалів особової справи позивача, дисциплінарною комісією встановлено, що останній під підпис ознайомлений з Присягою поліцейського на вірність Українському народу (ст.64 Закону №580-VIII), 23.11.2017р. ознайомлений з «Правилами етичної поведінки поліцейських», ст.ст.8 (законність), 10 (політична нейтральність), 18 (основні обов'язки поліцейського) Закону №580-VIII в частині безумовного їх виконання, а також витягом із ст.22 (обмеження щодо використання службових повноважень чи свого становища), 23 (обмеження щодо одержання подарунків), 25 (обмеження щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності), 26 (обмеження після припинення діяльності, пов'язаної з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування), 27 (обмеження спільної роботи близьких осіб), 28 (запобігання та врегулювання конфлікту інтересів), 45 (подання декларації осіб), 60 (вимоги стосовно прозорості та доступу до інформації), 65 (відповідальність за корупційні або пов'язані з корупцією правопорушення) Закону України «Про запобігання корупції» від 14.10.2014р. №77-VІІІ.
У висновку службового розслідування зазначено, що з метою встановлення дійсних обставин надзвичайної події, причин та умов, які сприяли вчиненню дисциплінарного проступку ОСОБА_1 , обставин його вчинення, а також задля надання можливості пояснити правомірність своїх дій та докази, що підтверджують таку правомірність, останньому під час службового розслідування запропоновано надати пояснення, однак він відмовився від їх надання, що заактовано комісією у встановленому порядку (Акт про відмову надання пояснення від 20.11.2023р. за №3817/42-15/2023 Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки).
Дисциплінарна комісія з цього приводу відмітила у висновку, що факт відмови позивача від надання пояснень під час даного службового розслідування ставить під сумнів його щирість щодо дійсних обставин пригоди та розцінюється комісією як «спосіб уникнення» ним дисциплінарної відповідальності.
У висновку службового розслідування дисциплінарна комісія вказала на те, що застосовуючи комплексний підхід при наданні оцінки матеріалам розслідування, встановленим фактичним обставинам справи та отриманих в ході службового розслідування об'єктивним відомостям, вона встановила в діях (бездіяльності) позивача склад дисциплінарного проступку, а саме: порушенні «Присяги працівника поліції», п.2.2. розділу II Посадової інструкції, п.п.1,2 ч.1 ст.18 Закону №580-VIII, вимог п.п.1-4, 6 ч.3 с.т1 розділу 1 Дисциплінарного статуту, вимог абз.2, 3, 6 п.1 розділу ІІ, п.3 розділу IV Правил етичної поведінки поліцейських, п.13 розділу III Порядку №757, та виразилося у вчинені ним дій, які містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч.3 ст.368 КК України, у чому він обґрунтовано підозрюється, а саме вступу в неділові стосунки з цивільною особою та отримання від неї неправомірної вигоди у розмірі 135000 грн. за не створення штучних перешкод працівникам громадських формувань та приватним підприємцям під час здійснення останніми діяльності, пов'язаної з перевезенням пасажирів річковим та водним транспортом з причалу, що підриває авторитет Національної поліції, а також порушенні положень законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, Присяги поліцейського, а також неналежному виконанні своїх службових обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів та посадових обов'язків, наказів керівництва.
Аналізуючи причини і умови, що сприяли надзвичайній події за участі ОСОБА_1 дисциплінарною комісією в ході службового розслідування встановлено, що останній обіймаючи посаду старшого інспектора з особливих доручень відділу організації діяльності підрозділів поліції на воді Управління авіації та поліції на воді, маючи спеціальне звання підполковника поліції, знехтував вимогами до поліцейського, в результаті чого, будучи суб'єктом відповідальності за корупційні правопорушення допустив дії та скоїв вчинок, що носять корисливий та протиправний характер, ганьблять звання працівника поліції та підривають авторитет поліції, та які він це повинен був допускати в силу покладених на поліцейського службових обов'язків.
Дисциплінарна комісія у висновку службового розслідування звернула також увагу і на те, що приймаючи рішення за результатами даного службового розслідування дисциплінарною комісією надано оцінку діям ОСОБА_1 виключно в контексті дотримання ним присяги поліцейського, службової дисципліни, у тому числі, з урахуванням, але не виключно, внесених відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.368 КК України, так і дотримання ним інших покладених на нього обов'язків в цілому. Дисциплінарною комісією фактично не бралося до уваги доведеність чи недоведеність вини позивача у вчиненні ним кримінального правопорушення, а аналізувався саме вплив таких подій на авторитет та довіру до Національної поліції зі сторони населення, сутність й призначення правоохоронних інституцій, та вчинення дій позивачем всупереч інтересів служби в поліції, та чи суперечать такі дії покладеним на поліцейського обов'язкам, а також чи підриває це довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету державного органу та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Наявність чи відсутність факту притягнення ОСОБА_1 в судовому порядку до кримінальної відповідальності не спростовують за наявності відповідних підстав можливості притягнення його до дисциплінарної відповідальності, за результатами проведеного службового розслідування. Комісією враховано і той факт доведення ОСОБА_1 вимог Закону №77-VІІІ, а також те, що будучи працівником правоохоронного органу і представником влади, останнім були проігноровані вимоги нормативно-правових актів, які регламентують діяльність поліції, знехтувано цінності, які ОСОБА_1 присягнув захищати. Своїми діями, встановленими у ході проведеного службового розслідування, ОСОБА_1 також проігнорував вимоги ст.18 Закону №580-VIII, у частині обов'язку неухильно дотримуватися положення Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, і Присяги поліцейського, тобто вчинив дисциплінарний проступок, за що підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності. Вказане, на думку дисциплінарної комісії, не лише суперечить сутності й призначенню правоохоронних інституцій, зокрема поліції, в підрозділах якої проходить службу ОСОБА_1 і який згідно своїх обов'язків зобов'язаний вчиняти дії щодо підтримання правопорядку, а й розхитують підвалини державності, викривляють уявлення населення про інтереси та ідеали громадянського суспільства на шляху до інтеграції держави в європейську спільноту. Деструктивна поведінка окремих працівників призводить до дискредитації правоохоронної системи й значно ускладнює профілактичну роботу з населенням. Причинами та умовами, що сприяли згаданим порушенням службової дисципліни з боку ОСОБА_1 , є особиста недисциплінованість, ігнорування вимог чинного законодавства та нормативних документів, що регламентують діяльність поліцейського.
Як наслідок, дисциплінарна комісія зазначила, що ОСОБА_1 вчинено дисциплінарний проступок не сумісний із подальшим проходженням служби в поліції, оскільки його поведінка не відповідає вимогам, які пред'являються до професійних та моральних якостей поліцейського та дискредитує звання поліцейського, підриває рівень довіри громадян до Національної поліції України загалом та, зокрема, й авторитет поліцейського як уповноваженої особи центрального органу виконавчої влади, яка служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку на засадах етики та загальнолюдських цінностей.
При цьому, дисциплінарна комісія вважала, що майбутні результати розгляду кримінального провадження №42023160000000310 від 22.09.2023р., не можуть вважатися доказом у вказаному службовому розслідуванні, а отже не впливали на прийняття рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, а отже притягнення останнього (чи не притягнення) до кримінальної відповідальності за вчинення певних дій чи оголошення підозри не є тотожним та не може впливати на притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності за вчинення дій, які несумісні з подальшим проходженням служби в поліції.
Крім того, у висновку службового розслідування вказано, що при оцінці встановлених у ході проведення службового розслідування обставин, комісією враховано ст.62 Конституції України, якою передбачено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Але, оскільки метою проведення даного службового розслідування і була перевірка і уточнення, в межах наданих повноважень відомостей, які мають значення дія встановлення обставин вчинення поліцейськими дисциплінарного проступку, зняття безпідставних, звинувачень або підозр, ОСОБА_1 відмовився від надання будь-яких пояснень, фактично відмовившись пояснити комісії правомірність своїх дій, якщо вважав їх правомірним. Службовим розслідуванням встановлено, що останній, з приводу пропозиції та надання йому неправомірної вигоди в правоохоронні органи не звертався та керівництву Управління авіації та поліції на воді Національної поліції України про даний факт не повідомляв.
З висновку службового розслідування вбачається, що при визначенні виду дисциплінарного стягнення відносно ОСОБА_1 комісією враховано характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують чи обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби та відмову надати пояснення у ході проведеного службового розслідування тощо. У ході проведення службового розслідування встановлено, що обставин, які пом'якшують або ж обтяжують відповідальність у відповідності до ч.ч.4 та 6 ст.19 Дисциплінарного статуту, у діях ОСОБА_1 немає.
У світлі ж доводів сторін та наявних в матеріалах службового розслідування доказів, колегія суддів вкотре наголошує на тому, що вчинки, які дискредитують працівників поліції та органи Національної поліції, пов'язані насамперед із низкою моральних вимог, які пред'являються до них під час здійснення службових функцій та у повсякденному житті. Отже, дискредитація звання поліцейського за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що власне і підриває довіру та авторитет органів Національної поліції і її працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.
Надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки.
Службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку та правил, що такими нормативними актами передбачені. Службова дисципліна базується на високій свідомості і зобов'язує кожного працівника поліції, зокрема, дотримуватися чинного законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів та наказів начальників; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють.
Як уже зазначалося колегією суддів, з тексту Присяги поліцейського, неухильне дотримання якої визначено законом, слідує, що в основі поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки, недодержання яких утворює факт порушення Присяги. А тому, складаючи Присягу, поліцейський покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх виконання.
Порушення Присяги необхідно розуміти як скоєння поліцейським проступку (вчинку) проти інтересів служби, який суперечить покладеним на нього обов'язкам, підриває довіру до нього як до носія влади, що призводить до приниження авторитету органів поліції та унеможливлює подальше виконання ним своїх обов'язків.
Вказана правова позиція висвітлена в постанові Верховного Суду від 14.03.2023р. у справі №320/1206/21.
Судова колегія наголошує, що позивач, перебуваючи на службі у Національній поліції України, повинен бути взірцем та прикладом для громадян як в робочий так і позаробочий час, та в силу своїх службових обов'язків, зобов'язаний не допускати зв'язків, що ганьблять звання працівника поліції або підривають авторитет поліції, інших відносин, які носять корисливий або протиправний характер.
В контексті встановлених у даній справі обставин, колегія суддів доходить висновку, що факт пред'явлення підозр поліцейському, його можливе притягнення до кримінальної відповідальності за отримання коштів, які в подальшому можуть кваліфікуватися як хабар, а також неодноразове висвітлення цієї події у засобах масової інформації - призводить до підриву авторитету та довіри громадян до поліції в цілому. А те, що підозрюваним у цьому кримінальному провадженні є саме позивач свідчить про порушення ним Правил етичної поведінки, Дисциплінарного статуту та вимог Закону №580-VIII.
Відсутність ж вироків суду про визнання позивача винним у інкримінованим кримінальних правопорушеннях не є підставою для скасування спірних наказів, оскільки позивача фактично було звільнено не за вчинення вказаного вище злочину, а за порушення службової дисципліни та підрив авторитету і довіри громадян до органів поліції.
Аналогічні висновки з цих спірних питань були викладені у постановах Верховного Суду від 03.04.2024р. у справі №420/9503/22, від 15.08.2024р. у справі №420/5700/23 та від 06.02.2025р. у справі №420/17186/22, які підлягають врахуванню під час розгляду справи №420/4288/24 у суді апеляційної інстанції.
Враховуючи тяжкість дисциплінарного проступку, його наслідки, які беззаперечно підривають довіру та авторитет до органів Національної поліції України, колегія суддів вважає правомірними висновки суду 1-ї інстанції щодо наявності підстав для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді його звільнення зі служби в поліції. Застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є правомірним і пропорційним. Дисциплінарний проступок полягає у недотриманні принципів діяльності поліцейського та вчиненні дій не сумісних з вимогами, що пред'являються до професійно-етичних якостей поліцейських.
Така оцінка відповідача пов'язана із діями, які в достатній мірі були виявлені, зокрема, під час досудового розслідування в рамках кримінального провадження.
Судова колегія, враховуючи наведені вище релевантні та актуальні висновки Верховного Суду (постанови від 15.08.2024р. у справі №420/5700/23 та від 06.02.2025р. у справі №420/17186/22) зазначає про те, що рішення про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 , хоч і прийнято, в тому числі, на підставі відомостей, наявних в матеріалах кримінального провадження, розпочатого відносно нього за ознаками кримінального правопорушення, та наданого Дисциплінарній комісії відповідним правоохоронним органом, однак таке рішення ґрунтується на самостійних правових підставах (подібні за змістом висновки також викладені Верховним Судом у постановах від 11.07.2023р. у справі №1.380.2019.002223, від 03.08.2023р. у справі №160/7157/19, від 14.09.2023р. у справі №200/1018/21-а, від 19.07.2024р. у справі №480/7443/22 тощо).
Більш того, судом 1-ї інстанції встановлено й наявність інших порушень позивачем посадової інструкції, як старшим інспектором з особливих доручень відділу організації діяльності підрозділів поліції на воді Управління авіації та поліції на воді Національної поліції України.
Зокрема, у висновку службового розслідування вказано, що ОСОБА_1 у період з 01.01.2022р. по 01.11.2023р. фактично було опрацьовано лише тільки 2 службових документа, а саме: Проект плану спільних заходів Управління Державного агентства меліорації та рибного господарства у Одеській області (Одеський рибоохоронний патруль) і Управління авіації та поліції на воді Національної поліції України по контролю за додержанням фізичними та юридичними особами вимог чинного законодавства щодо охорони, використання і відтворення водних біоресурсів на 2022-2023 року, який надійшов до Управління авіації та поліції на воді електронною поштою вх. УАПВ №1816 від 26.12.2022р., проект наказу Мінагрополітики «Про затвердження Правил промислового рибальства в басейні Чорного моря», що надійшов вх.№419 (УМІВ) від 24.03.2023р. від Державного агентства меліорації та рибного господарства України.
Іншого документального підтвердження належного виконання ОСОБА_1 своїх посадових обов'язків дисциплінарною комісією в ході службового розслідуваним не виявлено, за відсутності таких документів.
Також, комісією встановлено, що у зазначений вище період часу ОСОБА_1 фактично на постійній основі відряджався до окремих ГУ НП в областях із метою забезпечення протидії збройної агресії російської федерації та надання практичної допомоги підрозділам поліції на воді, забезпечення контролю при проведенні превентивних заходів з попередження надзвичайних подій на воді, перевірки дотримання правил безпеки судноплавства, запобігання випадкам фальсифікації документування природного лову живих біоресурсів, охорони публічної безпеки й порядку, виявлення і припинення кримінальних та адміністративних правопорушень на водних об'єктах.
Відрядження ОСОБА_1 здійснювалося відповідно до наказів, зокрема: від 16.02.2022р. №304 у період з 16.02.2022р. по 01.03.2022р.; від 28.04.2022р. №495 у період з 29.04.2022р. по 28.05.2022р.; від 26.05.2022р. №650 у період з 28.05.2022р. по 27.06.2022р.; від 25.06.2022р. №868 у період з 28.06.2022р. по 27.07.2022р.; від 15.08.2022р. №1221 у період з 15.08.2022р. по 02.09.2022р.; від 01.09.2022р. №1348 у період з 03.09.2022р. по 02.10.2022р.; від 29.09.2022р. №1570 у період з 03.10.2022р. по 01.11.2022р.; від 01.11.2022р. №1792 у період з 02.11.2022р. по 01.12.2022р.: від 30.11.2022р. №2070 у період з 02.12.2022р. по 31.12.2022р.; від 27.12.2022р. №2296 у період з 01.01.2023р. по 31.01.2023р.; від 28.01.2023р. №170 у період з 01.02.2023р. по 02.03.2023р.; від 02.03.2023р. №451 у період з 03.03.2023 по 01.04.2023р.; від 30.03.2023р. №709 у період з 02.04.2023р. по 01.05.2023р.; від 27.04.2023р. №955 у період з 02.05.2023р. по 31.05.2023р.; від 26.05.2023р. №1251 у період з 01.06.2023р. по 30.06.2023р.; від 29.06.2023р. №1591 у період з 01.07.2023р. по 30.07.2023р.; від 25.07.2023р. №1808 у період з 31.07.2023р. по 28.08.2023р.; від 29.08.2023р. №2151 у період з 29.08.2023р. по 27.09.2023р.; від 28.09.2023р. №2463 у період з 28.09.2023р. по 27.10.2023р.; від 25.10.2023р. №2718 у період з 28.10.2023р. по 27.11.2023р.
Пунктом 2.2 розділу II (Завдання та обов'язки) посадової інструкції позивача, ОСОБА_1 зобов'язаний: виїжджати у службові відрядження для проведення комплексних інспектувань, контрольних, цільових перевірок, службових розслідувань, а також для надання практичної допомоги під час проведення відпрацювати, та спеціальних операцій. За результатами відряджень складати відповідні підсумкові документи (висновки, доповідні записки, акти, довідки тощо).
Згідно з журналами вхідних документів і документів, створюваних установою від 01.01.2022р. №2 та від 02.02.2023р. №1, станом на 14.11.2023р. доповідні записки, довідки, рапорти та/або інші документи за результатами відряджень ОСОБА_1 не складались та не реєструвались, що на переконання дисциплінарної комісії свідчило про пряме ігнорування останнім вимог власної посадової інструкції, з якою він ознайомлений.
Зазначене підтверджується й інформацією, наданою полковником ОСОБА_4 про те, то ОСОБА_1 дійсно з червня 2023р. по листопад 2023р. відряджався в Одеську область для надання практичної допомоги підрозділам поліції на воді ГУ НП в Одеській області, щодо виявлення та припинення правопорушень, які вчиняються на водних об'єктах, інфраструктурі водного транспорту, у складі робочої групи, до якої входив ОСОБА_5 . Втім, довідки та/або інші матеріали про результати роботи у відрядженні ОСОБА_1 не складались. Довідки про проведену роботу складались ОСОБА_5 (довідки від 11.10.2023р. №919/34/01-2023 та від 31.10.2023р. №1002/34/01-2023) та фактично стосувалися результатів роботи останнього.
Відповідно до наказів НПУ від 25.07.2023р. №1808, від 29.08.2023р. №2151, від 28.09.2023р. №2463, від 25.10.2023р. №2718 про відрядження поліцейських до ГУ НП в Дніпропетровській, Запорізькій, Київській, Кіровоградської, Одеській, Полтавській, Хмельницькій, Черкаській та Черновецькій областях вбачається, що наказами №1808, №2151 відрядження позивача відбувалось разом із капітаном поліції ОСОБА_5 , старшим інспектором з особливих доручень відділу організаційно-методичного забезпечення Управління авіації та поліції на воді.
Разом із тим, наказами про відрядження не покладено обов'язку подавати звіти за пророблену роботу саме на ОСОБА_5 . Розподілу обов'язків (в тому числі щодо звітування) між відрядженими - ОСОБА_5 та ОСОБА_1 наведеними наказами також визначено не було. Тобто, кожен поліцейський повинен був виконувати роботу згідно своїх функціональних обов'язків.
Так, відряджені поліцейські виконували поставлені завдання та, відповідно, зобов'язані були самостійно звітувати про її результати у встановлений інструкцією спосіб, іншого наказами про відрядження встановлено не було.
Положеннями ч.6 ст.2 Дисциплінарного статуту встановлено, що у разі спільного виконання службових обов'язків поліцейськими, які не підпорядковані один одному по службі, старшим вважається поліцейський, визначений безпосереднім керівником або який займає вищу посаду. Якщо ж поліцейські займають рівні посади, старший визначається за спеціальним званням. Згідно штатного розпису посади відряджених поліцейських є рівнозначними, а тому підпорядкованість, у даному випадку, визначається по спеціальному званню.
Судами обох інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 має звання підполковника поліції, в той час як ОСОБА_5 - капітана поліції.
Виходячи з наведеного, саме ОСОБА_1 , як старший серед відряджених поліцейських, був зобов'язаний суворо дотримуватись норм і положень відомчого законодавства, організовувати роботу відряджених (в тому числі і власну) на найвищому рівні. Розробляти план роботи/заходів, погоджувати його у керівництва Національної поліції України, вживати заходи по виявленню та попередженню адміністративних та кримінальних правопорушень, попереджати надзвичайні події на воді, забезпечувати перевірки дотримання правил безпеки судноплавства, а також забезпечувати запобігання випадкам фальсифікації документування природного лову живих біоресурсів.
Така діяльність повинна була фіксуватись в процесуальних документах (протоколах, актах, заявах, рапортах, доповідних записках, висновках службових розслідувань).
Однак, як обґрунтовано зазначено судом першої інстанції, жодних документів та матеріалів у зазначений період саме ОСОБА_1 не складалось.
Дана інформація була підтверджена і безпосереднім керівником ОСОБА_1 , ОСОБА_4 під час службового розслідування.
У цьому контексті, суд 1-ї інстанції цілком вірно відхилив твердження позивача про спільну звітність за виконану роботу у відрядженні, оскільки накази про відрядження відповідного порядку не встановлювали та розподілу обов'язків, зокрема й щодо звітування, між відрядженими не було.
Враховуючі вказані вище порушення в їх сукупності, колегія суддів погоджується із тим, що застосування до ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення є в повному обсязі правомірним і пропорційним.
Інших належних обґрунтувань неправильного застосування норм матеріального права або ж порушень норм процесуального права апеляційна скарга ОСОБА_1 не містить, а її доводи критично оцінюються колегією суддів, оскільки вони не спростовують висновків суду 1-ї інстанції та були враховані судом під час прийняття оскаржуваного судового рішення.
До того ж, слід також зазначити й про те, що за правилами ст.ст.9,77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі ст.90 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За правилами ч.2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти позову, що, у свою чергу, було відповідним чином реалізовано відповідачем при розгляді справи в судах обох інстанцій.
Таким чином, судова колегія доходить висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж в апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.
Ухвалюючи дане судове рішення, колегія суддів керується ст.322 КАС України, ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, практикою Європейського суду з прав людини та Висновком №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів (п.41) щодо якості судових рішень.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний із належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (п.58 рішення у справі «Серявін та інші проти України»).
Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору у даній справі, колегія суддів дійшла висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші зазначені в апеляційній скарзі аргументи позивача, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах доводів апеляційної скарги, згідно зі ст.316 КАС України, залишає апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення суду 1-ї інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст.308,310,315,316,321,322,325,328,329 КАС України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 04 квітня 2025 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст постанови виготовлено: 18.06.2025р.
Головуючий у справі
суддя-доповідач: Ю.В. Осіпов
Судді: М.П. Коваль
В.О. Скрипченко