П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 червня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/8737/25
Головуючий першої інстанції Стефанов С.О.
Час та місце ухвалення судового рішення «--:--», м. Одеса
Повний текст судового рішення складений 09.04.2025
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Крусяна А.В.,
суддів Шевчук О.А., Яковлєва О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року про повернення позовної заяви у справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
25.03.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до військової частини НОМЕР_1 про визнання визнати протиправними дій щодо обчислення та виплати йому місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату його грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій щодо обчислення та виплати його місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату йому грошового забезпечення за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправними дій щодо обчислення та виплати його місячного грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022; зобов'язання здійснити перерахунок та виплату йому грошового забезпечення за період з 01.01.2022 по 31.01.2022 з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум; визнання протиправною бездіяльність щодо нарахування та виплати індексації його грошового забезпечення за період військової служби з 01.12.2015 по 31.10.2016; зобов'язання нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за час військової служби з 01.12.2015 по 31.10.2016 із застосуванням місяця за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов'язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму індексації грошового забезпечення за період з 01.12.2015 по день фактичної виплати індексації грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати; зобов'язання нарахувати та виплатити йому компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченого грошового забезпечення за період з 01.01.2020 по день фактичної виплати грошового забезпечення включно за весь час затримки виплати.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 31.03.2025, на підставі ч.1 ст.123 КАС України, позовну заяву залишено без руху у зв'язку з поданням особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення з позовом до суду.
08.04.2025 ОСОБА_1 , на виконання вимог вищезазначеної ухвали, подав до суду заяву про поновлення процесуальних строків звернення до суду зазначаючи, що на момент виникнення спірних правовідносин працівник мав право на звернення з позовом до суду про стягнення заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 09.04.2025, на підставі п.9 ч.2 ст.123 КАС України визнано неповажними вищезазначені причини пропуску процесуального строку звернення з позовом до суду та повернуто позовну заяву позивачу.
Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин справи та порушення норм процесуального права, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції помилково повернуто позовну заяву, оскільки він звернувся до суду з позовом у межах відповідного процесуального строку.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість судового рішення в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню з наступних підстав.
Частиною 1 ст.5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Проте, процесуальним законом передбачені певні обмеження такого права, зокрема, шляхом встановлення строку звернення до адміністративного суду за захистом порушених прав.
Відповідно до ст.118 КАС України процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.
Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву.
Отже, звернення до суду за захистом прав, свобод чи інтересів особа може реалізувати в межах терміну, визначеного адміністративним процесуальним законодавством або іншими законами.
Повертаючи позовну заяву суд першої інстанції встановив наявність подання позову після закінчення строку, установленого законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду із зазначенням поважних причин пропуску строку звернення до суду.
Предметом розгляду даної справи є нарахування та виплата позивачу: індексації грошового забезпечення за час військової служби з 01.12.2015 по 31.10.2016; грошового забезпечення 01.01.2020 по 31.01.2022.
Так, відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.233 Кодексу законів про працю України (у редакції, чинній до змін, внесених згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №2352-IX, надалі - Закон №2352-IX) працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення. У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Законом №2352-IX, який набрав чинності з 19.07.2022, частину 1 ст.233 Кодексу законів про працю України викладено в такій редакції: «Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
У рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі №260/3564/22 Верховний Суд виклав правову позицію щодо поширення дії ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України в редакції Закону №2352-IX лише на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.
Колегія суддів вважає, що повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про пропуск позивачем процесуального строку звернення до суду з даним позовом, оскільки спірні правовідносини виникли до набрання чинності Законом №2352-IX, що свідчить про наявність у нього права на звернення до суду у разі порушення законодавства про оплату праці без обмеження будь-яким строком.
На підставі викладеного, оскільки суд першої інстанції при вирішенні питання невірно застосував норми процесуального закону, ухвала суду першої інстанції в порядку ст.320 КАС України підлягає скасуванню, а справа направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Керуючись ст.ст.311, 315, 320, 321, 322, 325, 329 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити, ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 09 квітня 2025 року про повернення позовної заяви скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач А.В. Крусян
Судді О.А. Шевчук О.В. Яковлєв