19 червня 2025 року м. Дніпросправа № 280/11564/24
Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого - судді Юрко І.В., суддів: Білак С.В., Чабаненко С.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року в адміністративній справі №280/11564/24 (головуючий суддя першої інстанції Мінаєва К.В.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії,-
Позивач 12.12.2024 року звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ в Запорізькій області, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача №101650006226 від 28.06.2024 року про відмову в призначенні йому пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»;
- зобов'язати відповідача зарахувати до його страхового стажу період роботи з 14.12.1988 р. по 02.03.1992 р. та періоди роботи в колгоспі в 1979, 1980, 1983 роках, враховуючи наявну інформацію про вихододні за ці роки, і призначити пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з дати звернення з 21.06.2024 року.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 28.06.2024 №101650006226 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком.
Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди його роботи з 14.12.1988 по 02.03.1992, а також періоди трудової діяльності у колгоспі ім. Карла Маркса Вовчанського району Харківської області з 01.07.1979 по 31.12.1979 та у 1980 та 1983 роках за фактичною тривалістю згідно із записами трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 25.06.1979, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 21.06.2024 про призначення пенсії за віком з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просило рішення суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що висновки суду першої інстанції про протиправність рішення пенсійного органу про відмову в призначенні пенсії та зобов'язання зарахувати до страхового стажу позивача спірні періоди є помилковим. Позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідач зазначає, що спірні періоди не зараховані до страхового стажу позивача, оскільки трудова книжка колгоспника має виправлення, відсутні печатки та підписи та інші недоліки в оформленні трудової книжки, а також відсутні уточнюючі довідки про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум вихододнів. Зазначає, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій бекофісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Відповідач був уповноважений на розгляд конкретної заяви позивача від 06.08.2024 та прийняття відповідного рішення у відповідності до п.4.2. Порядку №22-1. Відповідно до чинного законодавства ГУ ПФУ в Запорізькій області не має повноважень на вчинення будь-яких інших дій з приводу пенсійного забезпечення позивача, у тому числі за рішенням суду, оскільки останній не перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Запорізькій області та проживає на території, що обслуговується ГУ ПФУ в Київській області. Відповідач вважає, що позивач станом на дату звернення з питання призначення пенсії за віком в порядку, визначеному Законом №1058, не мав підтвердженого необхідними документами у встановленому порядку стажу, а тому відповідач не мав підстав для зарахування до стажу та призначення пенсії.
Позивач відзив на апеляційну скаргу не подав, що не перешкоджає розгляду справи.
Суд апеляційної інстанції розглянув справу відповідно до приписів статті 311 КАС України в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.
У період з 11.03.2025 року по 20.03.2025 року головуючий суддя Юрко І.В. перебувала на лікарняному. У період з 26.05.2025 року по 09.06.2025 року головуючий суддя Юрко І.В. та суддя-член колегії Білак С.В. перебували у відпустці. У період з 27.05.2025 року по 13.06.2025 року суддя-член колегії Чабаненко С.В. перебувала у відпустці.
Відповідно до частин першої та другої статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, встановила таке.
Позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 (а.с.13-15).
21.06.2024 позивач звернувся територіального пенсійного органу ВОГ №13 (сервісний центр) ГУ ПФУ в Київській області із заявою про призначення пенсії за віком.
Рішенням ГУ ПФУ у Запорізькій області від 28.06.2024 року №101650006226, прийнятому за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії. Зазначено, що вік заявника 62 роки 0 місяців 26 днів. Відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу 29 років. Страховий стаж складає 27 років 0 місяців 27 днів. До стажу не зараховано:
- період роботи з 14.12.1988 року по 02.03.1992 рік згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.06.1979 року, оскільки наявне виправлення в даті прийняття на роботу та в даті звільнення з роботи. Вказаний період потребує уточнення;
- період роботи з 01.07.1979 року по 09.03.1988 рік згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.06.1979 року, оскільки необхідно надати уточнюючі довідки про відпрацьовані вихододні та встановлений мінімум вихододнів, а також довідку про перейменування підприємства;
- період роботи з 01.07.1979 року по 26.10.1980 рік згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.06.1979 року, оскільки відсутня печатка підприємства та відсутній підпис відповідальної особи при звільненні особи з підприємства. Вказаний період потребує уточнення;
- період роботи з 15.05.1983 року по 01.09.1983 рік згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 25.06.1979 року, оскільки відсутня печатка підприємства та відсутній підпис відповідальної особи при звільненні особи з підприємства. Вказаний період потребує уточнення;
- період роботи з 11.10.1983 року по 01.11.1986 рік згідно довідки №37 від 08.02.1988 року, оскільки відсутня підстава при звільнення з підприємства, відсутній підпис керівника та запис вищезазначеного періоду роботи відсутній в трудовій книжці НОМЕР_1 від 25.06.1979 року.
Прийнято рішення відмовити в призначенні пенсії відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку з відсутністю необхідного страхового стажу.
Відповідно до форми «РС-право» до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховані періоди трудової діяльності до 25.10.1980, з 26.02.1983 по 27.03.1988; при цьому період з 26.10.1980 по 25.02.1983 зарахований як проходження військової служби.
Не погодившись з рішенням пенсійного органу, позивач оскаржив його до суду.
Задовольняючи адміністративний позов частково, суд першої інстанції виходив із того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Суд зазначив, що обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган, при цьому працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Cуд першої інстанції дійшов висновку, що сумніви відповідача не можуть спростовувати відомості, наявні у трудовій книжці та позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого нею трудового (страхового) стажу за час роботи з 14.12.1988 по 02.03.1992 та перебування у колгоспі у 1979, 1980, 1983 роках.
Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд першої інстанції вказав, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, і суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок страхового стажу особи та визначати його достатність для призначення пенсії. Задля ефективного захисту прав і свобод позивача, суд визнав за необхідне зобов'язати пенсійний орган зарахувати до страхового стажу періоди роботи позивача, а також період перебування у колгоспі відповідно до його трудової книжки, та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком та прийняти рішення по суті заяви з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.
Апеляційний суд, переглядаючи рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, зазначає про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також, у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі по тексту - Закон №1058).
Згідно із п.1 ч.1 ст.24 Закону №1058 страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Частиною четвертою статті 24 Закону №1058 встановлено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058 у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.
Як вбачається зі змісту спірного рішення пенсійного органу, підставою для відмови у призначенні позивачу пенсії була відсутність необхідного страхового стажу.
Згідно відомостей з трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 25.06.1979 року, ОСОБА_1 :
01.07.1979 - прийнятий у члени колгоспу ім.Карла Маркса Вовчанського району Харківської області (рішення правління колгоспу, наказ №13 від 25.06.79);
09.03.1988 - звільнений від членства у колгоспі ім.Карла Маркса Вовчанського району Харківської області за власним бажанням (рішення правління колгоспу, наказ №3 від 09.03.88).
У розділі «Відомості про роботу» трудової книжки колгоспника наявні наступні записи (№ 9-12):
14.12.1988 - прийнятий слюсарем 3 (третього) розряду по ремонту котельного обладнання (наказ №41-к від 14.12.88);
25.04.1989 - присвоєно четвертий розряд по ремонту котельного обладнання (наказ №164-к від 25.04.89);
02.03.1992 - звільнений у зв'язку з переведенням у підприємство «Тисса» (наказ №832 від 26.02.92).
У розділі «Трудова участь у громадському господарстві» трудової книжки колгоспника НОМЕР_1 від 25.06.1979 (сторінки 18-19) наявні записи:
- 1979 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - 100, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 103;
- 1980 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - не зазначено, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача - 179;
- 1983 рік: прийнятий колгоспом річний мінімум трудової участі в громадському господарстві - не зазначено, виконання річного мінімуму трудової участі в громадському господарстві позивача 93 (а.с.19-28).
Згідно довідки СМУ-І треста «Обуховпромстрой» від 08.02.1988 року №37, ОСОБА_1 працював бетонярем з 11.10.1983 року (наказ №133к від 11.10.1983) по 01.11.1986 року (наказ №127к від 13.11.1986). Довідка засвідчена підписом старшого інспектора та печаткою підприємства. (а.с.46)
Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку № 637.
Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, які затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310 (далі по тексту - Основні Положення).
Відповідно до пунктів 1, 2 Основних Положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.
До трудової книжки колгоспника, зокрема заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім'я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про членство в колгоспі: прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних Положень).
Згідно з пунктом 6 Основних Положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.
Також встановлений взірець трудової книжки колгоспника, відповідно до якого трудова книжка колгоспника містить окремі розділи: III «Членство в колгоспі», де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; IV «Відомості про роботу» - відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V «Трудова участь у громадському господарстві» - встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.
Тобто, трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого взірця, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).
Обов'язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця (пункт 13 Основних положень).
Згідно із пунктом 5 постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року №310 «Про трудові книжки колгоспників» в трудову книжку колгоспника вносяться, в тому числі, відомості про трудову участь, а саме, прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, та стан його виконання. Отже, норми пенсійного законодавства передбачають необхідність врахування при обчисленні страхового стажу особи, що була членом колгоспу, виконання мінімуму трудової участі в громадському господарстві.
Аналіз вказаних норм свідчить, що законодавством визначено порядок організації ведення, обліку, зберігання і видачу трудових книжок працівників, а також встановлено відповідальність за порушення такого порядку. Всі записи, які мають відношення до трудової діяльності працівника та вносяться до трудової книжки, можуть бути внесені вичерпним колом осіб, насамперед керівником підприємства, установи, організації в порядку, строк та спосіб, передбачений відповідним законодавством. Самостійне внесення працівником відомостей щодо своєї трудової діяльності, а також внесення виправлень у разі неправильного або неточного запису не передбачено.
Отже, обов'язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган.
Аналогічні приписи закріплені в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 року №162, яка була чинною у період трудової діяльності позивача.
Відповідачем не зараховано період роботи позивача з 14.12.1988 року по 02.03.1992 року з посиланням на формальні неточності у записах трудової книжки, а саме: виправлення дати внесення запису про прийняття на роботу. Однак, як правильно вказав суд першої інстанції, однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки, у зв'язку з чим спірний період роботи позивача був протиправно не зарахований до його страхового стажу.
Щодо зарахування періодів трудової діяльності позивача у колгоспі за 1979, 1980 та 1983 роки, колегія суддів вважає, що трудова книжка колгоспника, видана на ім'я ОСОБА_1 , містить записи про виконання позивачем у 1979 році річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві за час перебування у членстві колгоспу ім.К.Маркса Вовчанського району Харківської області, а також виконання ним у 1980, 1983 роках вихододнів у громадському господарстві за час перебування у членстві колгоспу ім.К.Маркса Вовчанського району Харківської області, а тому спірні періоди роботи позивача в колгоспі підлягають зарахуванню до страхового стажу позивача.
Колегія суддів зазначає, що недотримання колгоспом вимог законодавства не є відповідальністю працівника та не може бути підставою позбавлення останнього права на належне пенсійне забезпечення. Право особи на гарантоване Конституцією і законами України пенсійне забезпечення не може ставитись в залежність від дотримання відповідальною особою Інструкції про порядок ведення трудових книжок та належне зберігання архівної документації, оскільки трудовим законодавством України не передбачено обов'язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків порушення порядку заповнення його трудової книжки.
Разом з тим, як зазначалося вище, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області рішення від 28.06.2024 року №101650006226 про відмову у призначенні пенсії за віком прийнято протиправно та необґрунтовано, як правильно зазначив суд першої інстанції.
Колегія суддів також погоджує висновок суду першої інстанції стосовно того, що пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та має виключну компетенцію розраховувати пільговий та страховий стаж особи, яка звернулася із заявою про призначення пенсії. А тим більш той пенсійний орган, рішення якого про відмову в призначенні пенсії скасовано в судовому порядку.
З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, апеляційний суд погоджується із висновком суду першої інстанції про часткове задоволення позовних вимог.
Рішення суду першої інстанції в частині відмовлених позовних вимог сторонами не оскаржується, а тому судом апеляційної інстанції в цій частині рішення не перевіряється.
Згідно частини першої статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Оскільки дана справа розглянута судом апеляційної інстанції у відповідності до вимог частини 1 статті 310 КАС України за правилами спрощеного провадження та не відноситься до справ, передбачених частиною 4 статті 257 КАС України, судове рішення апеляційної інстанції не підлягає касаційному оскарженню.
Керуючись статтями 12, 77, 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року в адміністративній справі №280/11564/24 залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 17 січня 2025 року в адміністративній справі №280/11564/24 залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 5 статті 328 КАС України.
Головуючий - суддя І.В. Юрко
суддя С.В. Білак
суддя С.В. Чабаненко